до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - Відповідач-1, Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 10.07.2017 №UA-ЕА-2017-06-20-00072-а/42 (далі - Договір відступлення).

2. Позов мотивований тим, що Договір відступлення укладений в порушення положень частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України за відсутністю в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію Банку відповідних повноважень.

3. При цьому Позивач послався на те, що згідно з судовими рішеннями у справі №К/800/35885/16 з 8 червня 2017 року Банк є таким, що не знаходиться у процедурі ліквідації та не відноситься до категорії неплатоспроможних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

5. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач не представив суду належних доказів порушення його прав та законних інтересів як боржника за основним зобов'язанням внаслідок укладення між Відповідачами спірного правочину.

6. Також суди дійшли висновку, що станом на момент укладання спірного правочину уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку мала повноваження від імені Відповідача-1 підписувати Договір відступлення з Відповідачем-2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також прийняти нове рішення про задоволення позову.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з положеннями статей 2, 34, 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після прийняття правлінням Національного банку України постанов про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку особою, уповноваженою на підписання договорів від імені такого банку, є уповноважена особа Фонду, яка призначається виконавчою дирекцією Фонду. На думку Позивача, з моменту втрати чинності зазначеними актами Національного банку України Фонд і повноважена особа Фонду втрачають свої повноваження на управління банком.

9. Позивач зазначає, що з моменту набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 №К/800/35885/16 про скасування постанова Національного банку України також не створюють правових наслідків прийняті на їх підставі рішення Фонду.

10. Інші учасники справи у встановлений Судом строк відзиви на касаційну скаргу не надали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Між Акціонерним банком "Київська Русь" (правонаступником якого є Банк) та Позивачем укладений кредитний договір №19574-20/10-1 від 12.07.2010 (далі - Кредитний договір).

12. За умовами Кредитного договору Банк надав Позивачу кредит в грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту - 2770000,00 грн.; кінцева дата повернення кредиту - 12 липня 2011 року; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка - 22% річних; процентна ставка у випадку невиконання позичальником п. 6.1.12 Кредитного договору - 30% річних; комісія за підготовку та оформлення договору - 360,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 60,00 грн.

13. Договорами №1 від 30.07.2010, №2 від 14.12.2010, №3 від 15.12.2010 до Кредитного договору вносились зміни.

14. Правлінням Національного банку України прийнято постанову "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" від 19.03.2015 №190 (далі - Постанова №190) та "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь" від 16.07.2015 №460 (далі - Постанова №460).

15. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" від 17.07.2015 №138 (далі - Рішення №138). Зазначеним рішенням з 17 липня 2015 року припинено здійснення тимчасової адміністрації у Банку, відсторонено Волкова О.Ю. від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку; розпочато процедуру ліквідації Банку; призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Волкова О.Ю. строком на один рік.

16. Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення повноважень ліквідатора" від 23.06.2016 №1085 (далі - Рішення №1085) продовжено строки здійснення процедури ліквідації та повноваження ліквідатора на два роки до 16.07.2018.

17. Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" від 01.09.2016 №1706 (далі - Рішення №1706) відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку Волкова О.Ю., призначено уповноваженою особою Фонду Білу І.В. з 5 вересня 2016 року та делеговано їй всі повноваження ліквідатора.

18. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №2448 від 12.06.2017 (далі - Рішення №2448) продовжено делеговані Білій І.В. повноваження ліквідатора Банку.

19. 10 липня 2017 року між відповідачами укладений Договір відступлення, відповідно до пункту 1 якого Банк відступає, а Відповідач-2 (новий кредитор) набуває право вимоги Банку до Позивача за Кредитним договором.

20. Договір відступлення з боку Банку підписаний уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Білою І.В.

21. Згідно з приєднаним до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань органом управління юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", уповноваженим представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема, підписувати договори, з 5 вересня 2016 року є Біла І.В.

22. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №К/800/35885/16, зокрема, скасовані Постанова №190 і Постанова №460. Постановою Вищого адміністративного суду України в зазначеній частині постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.

23. Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій сторонами не надані докази скасування перелічених рішень виконавчої дирекції Фонду щодо призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

24. Судами з'ясовано, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №826/171/17, зокрема, про визнання протиправним та скасування Рішення №138, Рішення №1085, Рішення №1706. Але рішення у зазначеній справі судом адміністративної юрисдикції не було прийнято на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

25. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

2) визнання правочину недійсним;

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

26. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (у редакції, чинній на момент укладення Договору відступлення)

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

2) виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону;

6) ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства;

8) неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

16) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

17) уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Стаття 3. Правовий статус Фонду

1. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Стаття 4. Функції Фонду

1. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

2. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції:

8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку;

Стаття 12. Повноваження виконавчої дирекції Фонду

5. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку:

1) визначає умови та порядок здійснення виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків відповідно до цього Закону;

2) делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначеним цим Законом;

7) затверджує план врегулювання та зміни до нього;

10) затверджує звіт уповноваженої особи Фонду про виконання плану врегулювання і приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;

11) звертається до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

Стаття 36. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації

1. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Стаття 37. Повноваження уповноваженої особи Фонду

2. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

3. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

4. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду:

1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку;

Стаття 44. Ліквідація банку і призначення уповноваженої особи Фонду

1. Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

2. Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:

1) відповідно до плану врегулювання;

2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання;

3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

27. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

28. Водночас Суд враховує, що згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у даній справі), статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

29. Зважаючи на те, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Позивач не довів обставини порушення його права (охоронюваного законом інтересу) як божника за основним зобов'язанням внаслідок укладення між Відповідачами Договору відступлення, Суд вважає правильним висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

30. При цьому Суд бере до уваги, що Позивач у касаційній скарзі не навів заперечень проти висновку судів попередніх інстанцій про відсутність доведення ним обставин порушення його прав (охоронюваних законом інтересів) та не зазначив про неврахування або неправильну правову оцінку судами його доводів з цього приводу.

31. Аргументи касаційної скарги стосуються лише правової оцінки судами обставин підписання Договору відступлення уповноваженою особою Фонду з урахуванням скасування у подальшому в судовому порядку Постанови №190 і Постанови №460.

32. Щодо зазначених доводів Позивача Суд враховує твердження, що прийняті відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) рішення Фонду є актами, які потребують окремого правового аналізу із встановленням підстав їх протиправності з урахуванням, зокрема, з'ясування моменту втрати чинності зазначеними актами Національного банку України у зв'язку з їх скасуванням.

33. Водночас наведені аргументи касаційної скарги не свідчать про наявність передбачених процесуальним законодавством підстав для скасування судових рішення, зважаючи відсутність порушених прав Позивача, на захист яких подано позов, як необхідної передумови для його задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

35. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

36. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

37. Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

38. Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №910/13678/17 залишити без змін.