- визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення сесії Петриківської районної ради № 90-11/VII від 19.10.2016 "Про деякі питання управління майном спільної власності територіальних громад" про надання дозволу відділу освіти, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації на передачу в оренду Фізичної особи-підприємця Попитич Світлани Миколаївни частини приміщення господарської будівлі комунального закладу освіти Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", загальною площею 55,2 кв.м, для розміщення магазину та здійснення підприємницької діяльності;

- визнання недійсним договору оренди №1 від 01.11.2016, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Попитич Світланою Миколаївною;

- зобов'язання Фізичної особи-підприємця Попитич Світлани Миколаївни звільнити та повернути Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації частину приміщення господарської будівлі (майстерні) Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Миколаївка, вул. Леніна, 55-Г, загальною площею 55,2 кв.м., у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому вона одержала її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Петриківської районної ради та укладений на підставі рішення договір оренди №1 від 01.11.2016 суперечать положенням частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", оскільки об'єкти освіти не підлягають використанню не за призначенням і можуть бути передані виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом, а майно за спірними рішення та договором є спільною власністю територіальної громади смт. Миколаївки, є частиною будівлі комунального закладу освіти Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" та було передане в орендне користування на підставі спірного рішення районної ради та за спірним договором оренди під розміщення магазину непродовольчих товарів, використовується для підприємницької діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, тобто не за цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди № 1 від 01.11.2016, укладений між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Попитич Світланою Миколаївною. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Попитич Світлану Миколаївну звільнити та повернути частину приміщення господарської будівлі (майстерні) Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад", розташований за адресою: вул. Леніна, 55-Г, смт. Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська область, загальною площею 55,2 кв.м., відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона одержала її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі вищевказаного нерухомого майна. В частині визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення сесії Петриківської районної ради № 90-11/VII від 19.10.2016 в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що спірний договір суперечить вимогам чинного закону, оскільки передача в оренду приміщень навчального закладу дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу, а спірний договір оренди передбачає використання приміщень навчального закладу не з метою проведення освітньої діяльності.

В частині відмови в позові рішення суду мотивоване тим, що вимога про визнання недійсним пункту 3 рішення сесії Петриківської районної ради № 90-11/УІІ від 19.10.2016 має бути заявлена саме до органу, що прийняв оскаржуване рішення - Петриківської районної ради, як до відповідача по справі. Проте в цій справі Петриківська райрада має статус позивача, що виключає процесуальні підстави для задоволення позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 у справі № 904/8163/17 скасовано в частині визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.11.2016, укладеного між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Попитич Світланою Миколаївною, та в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця Попитич Світлани Миколаївни звільнити та повернути частину приміщення господарської будівлі (майстерні) Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад" відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації шляхом підписання акту приймання-передачі вищевказаного нерухомого майна. У задоволенні позовних вимог в цих частинах відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що об'єктом оренди за спірним договором є комунальне майно - господарська будівля, яка знаходиться на балансі відділу освіти, молоді та спорту Петриківської райдержадміністрації і не була станом на дату укладення спірного договору майном закладу освіти - Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад", оскільки станом на час укладення спірного договору було змінено цільове призначення спірного приміщення та таке приміщенняа на підставі рішення Петриківської райради № 63-8/УІІ від 24.05.2016 та за актом прийняття-передачі від 12.12.2016 було передано з балансу Миколаївського НВК на баланс відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, у зв'язку з чим були внесені зміни до спірного договору оренди.

Прокуратура Дніпропетровської області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 у цій справі та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", не застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про дошкільну освіту" (2628-14) , а також зазначає про порушення судом норм процесуального права, зокрема статей 76, 77, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку доказів та щодо обґрунтованості судового рішення. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про вибуття орендованого приміщення зі складу майна Миколаївського навчально-виховний комплексу, оскільки безпідставно взяв до уваги акт комісії з обстеження об'єктів нерухомості від 19.02.2016, рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради від 11.02.2016, наказ Відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації № 5 від 03.03.2016 та рішення Петриківської районної ради № 63-8VП від 24.05.2016, які не підтверджують факт вибуття орендованого приміщення зі складу майна Миколаївського навчально-виховний комплексу, оскільки у спірному договорі, укладеному після прийняття зазначених документів прямо зазначено, що орендоване приміщення належить до майна закладу освіти. Суд апеляційної інстанції

- не дослідив належним чином пункт 2.1. спірного договору, в якому встановлено, що об'єктом оренди є частина приміщення закладу освіти Миколаївського НВК,

- не надав оцінку витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно визначеного в ньому цільового призначення земельної ділянки, на якій розташовано передане в оренду приміщення,

- не взяв до уваги надану відповідачем-1 копію технічного паспорту на будівлі і споруди Миколаївського НВК,

- не дослідив обставини прийняття Петриківською районною радою рішення про зміну цільового призначення орендованого відповідачем-2 за спірним договором майна.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М., Студенця В.І., Ткача І.В. від 22.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Дніпропетровської області. Призначено розгляд касаційної скарги Прокуратури Дніпропетровської області на 24.07.2018 о 10 год. 50 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.07.2018.

У зв'язку з відпусткою суддів Ткача І.В. та Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 904/8163/17. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Вронська Г.О.

Відповідач-1 - Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору оренду, який було укладено на виконання та на підставі дійсного та чинного рішення Петриківської районної ради. Також зазначає про те, що норма, закріплена в частині 5 статті 63 Закону України "Про освіту", на яку послався прокурор в обґрунтування позовних вимог, є загальною, а спеціальною нормою є положення підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 (796-2010-п) , передбачено можливість надання в оренду майна, що тимчасово не використовується в освітній діяльності. Крім того, вказує, що станом на момент укладення спірного договору було змінено цільове призначення об'єкту оренду та орендне майно за рішенням Петриківської районної ради, яка є засновником та власником майна Миколаївського навчально-виховний комплексу, було передано на баланс відділу освіту, тобто майно вибуло з оперативного управління Миколаївського навчально-виховний комплексу та не відноситься до майна закладу освіти.

В судове засідання 24.07.2018 представники сторін та третьої особи не з'явилися, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що нез'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2016 на сесії Петриківської районної ради (позивач) прийнято рішення № 90-11/VІ "Про деякі питання управління майном спільної власності територіальної громади", пунктом 3 якого надано дозвіл відділу освіти, молоді та спору райдержадміністрації на передачу в оренду Приватному підприємцю Попітич Світлані Миколаївні частини приміщень господарської будівлі Миколаївського навчально-виховний комплексу (Миколаївського НВК), площею 55,2 кв.м. для розміщення магазину (з метою забезпечення жителів селища Миколаївка товарами першої необхідності).

На підставі зазначеного рішення Петриківської районної ради 01.11.2016 між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації (прендодавець, відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Попитич Світланою Миколаївною (орендар, відповідач-2) укладено договір оренди № 1 (далі по тексту - договір, спірний договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди) для розміщення магазину для забезпечення жителів селища Миколаївка товарами першої необхідності.

Згідно з пунктом 2.1. договору об'єктом оренди є нерухоме майно - частина приміщення господарської будівлі районного комунального закладу освіти Миколаївського НВК, площею 55,2 кв.м, розташованого за адресою: смт. Миколаївка, вул. Центральна, 55-г. Балансова вартість господарської будівлі становить 22 824,00 грн.

Договір укладено на строк до 31.12.2017 (пункт 8.1. договору).

На виконання умов договору, відповідач-1 (орендодавець) передав, а відповідач-2 (орендар) прийняв об'єкт оренди, про що складено сторонами та підписано відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна.

У серпні 2017 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Попитич Світлани Миколаївни про визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення сесії Петриківської районної ради № 90-11/VII від 19.10.2016 "Про деякі питання управління майном спільної власності територіальних громад" про надання дозволу відділу освіти, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації на передачу в оренду Фізичної особи-підприємця Попитич Світлани Миколаївни частини приміщення господарської будівлі комунального закладу освіти Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", загальною площею 55,2 кв.м, для розміщення магазину та здійснення підприємницької діяльності; визнання недійсним договору оренди №1 від 01.11.2016, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Попитич Світланою Миколаївною та про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Попитич Світлани Миколаївни звільнити та повернути Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Петриківської районної державної адміністрації частину приміщення господарської будівлі (майстерні) Миколаївського навчально-виховного комплексу шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

Прокурор вважає, що спірні рішення Петриківської районної ради і договір, укладений між відповідачами у справі, суперечить вимогам чинного законодавства.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, позовна вимога про визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення сесії Петриківської районної ради № 90-11/УІІ від 19.10.2016 має бути заявлена саме до органу, що прийняв оскаржуване рішення - Петриківської районної ради, як до відповідача по справі. Однак, врахувавши те, що в цій справі Петриківська райрада має статус позивача, суд дійшов правильного висновку, що зазначена обставина виключає процесуальні підстави для задоволення позову. Крім того в частині відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду не оскаржуються.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до частин 1, 5 статті 63 Закону України "Про освіту" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що майно об'єктів освіти може використовуватися виключно за їх цільовим призначенням. Мета використання майна об'єкту освіти (в тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою створення об'єкту освіти, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом. Нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом. При цьому, невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з пунктами 1.2. - 1.4., 1.10. Статуту Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", затвердженого рішенням Петриківської районної ради № 365-42/VI від 07.08.2015, та відповідно до виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Миколаївський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" є комунальним навчально-виховним комплексом, майно якого належить до територіальних громад району. Засновником та власником майна є Петриківська районна рада. Заклад безпосередньо підпорядкований районному відділу освіти. Має всі права та обов'язки юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що об'єкт оренди за спірним договором станом на дату укладення спірного договору не відносився до майна закладу освіти - Миколаївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", оскільки на підставі рішення Петриківської райради № 63-8/УІІ від 24.05.2016 та за актом прийняття-передачі від 12.12.2016 був переданий на баланс відділу освіти, молоді та спорту Петриківської райдержадміністрації та був комунальним майном міг, відповідно міг надаватися в оренду з метою, не поязаною з навчально-виховним процесом, а договір в частині його предмету не суперечив наведеним вище вимогам законодавства.

Однак, Касаційний господарський суд вважає такий висновок суду передчасним та таким, що зроблений з неповним дослідженням обставин та доказів, що мають значення правильного вирішення спору у цій справі.

Статтею 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Таким чином, головна та приналежні речі утворюють єдине ціле, яке передбачає їх використання за єдиними призначенням, вони розглядаються як одна річ.

Згідно з частиною 2 статті 44 Закону України "Про загальну середню освіту" вимоги до матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Відповідно до пункту 2.9. Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-3-97 "Будинки і споруди, будинки і споруди навчальних закладів" на ділянках навчального закладу слід передбачати такі функціональні зони: навчальну, навчально-виробничу, навчально-дослідну, фізкультурно-спортивну, відпочину, господарську, житлову (при наявності гуртожитків).

Отже, у складі матеріально-технічної бази навчальних закладів передбачено існування допоміжних (господарських) приміщень, які безпосередньо не задіяні у процесі навчання дітей, однак є невід'ємною частиною об'єкту освіту, оскільки забезпечують його існування в цілому, про що правильно зазначив прокурор в касаційній скарзі.

Однак, судом апеляційної інстанції не встановлено чи є об'єкт оренди за спірним договором невід'ємною частиною об'єкту освіту - Миколаївського навчально-виховного комплексу. Суд не надав належної оцінки акту обстеження нерухомості Миколаївського НВК від 19.02.2016, в якому встановлено, що частину приміщення однієї будівлі переобладнано під гараж для шкільного автобуса, а в іншій частині розміщується банкомат та магазин для торгівлі товарами першої необхідності (спірний об'єкт оренди), тобто використовується для підприємницької діяльності орендаря, що не пов'язана з навчально-виховним процесом та наданням освітніх послуг. У зв'язку з цим суд не встановив чи є майстерня невід'ємною частиною господарської зони ділянки навчального закладу ти чи не свідчить факт використання різних частин однієї будівлі про зміну функціонального призначення майна, переданого в оренду за спірним договором.

Пунктом 9.1. Статуту Миколаївського навчально-виховного комплексу передбачено, що заклад для здійснення статутної діяльності наділяється майном, яке належить йому на праві оперативного управління.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Пунктом 9.2. Статуту Миколаївського навчально-виховного комплексу передбачено, що майно закладу становлять виробничі, невиробничі фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображена у самостійному балансі закладу.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що Відділом освіти, сім?ї, молоді та спорту Петриківської райдержадміністрації за наказом № 5 від 03.03.2016 змінено цільове призначення переданого оренду за спірним договором приміщення та рішенням райради № 63-8/УІІ від 24.05.2016 таке приміщення передано на баланс відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністраці, дійшов висновку, що приміщення вибуло зі складу об'єкту освіти.

Однак, Касаційний господарський суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про вибуття орендованого приміщення зі складу майна Миколаївського навчально-виховний комплексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції зазначеним наказом наказ № 5 від 03.03.2016, крім зміни цільового призначення майна наказано внести зміни до обліку майна Миколаївського НВК школа-майстер (бувша майстерня) та до технічного паспорту закладу.

Однак, суд апеляційної інстанції не з'ясував чи були станом на дату укладення спірного договору внесені зміни до обліку майна Миколаївського НВК та до технічного паспорту Миколаївського навчально-виховного комплексу відповідно до вимог зазначеного наказу. Суд не взяв до уваги пункт 9.2. Статуту Миколаївського навчально-виховного комплексу, не надав йому належну оцінку та не встановив, чи була відображена у самостійному балансі Миколаївського навчально-виховного комплексу вартість майстерні, яка стала об'єктом оренди за спірним договором.

Суд не дослідив належним чином пункт 2.1. спірного договору, в якому встановлено, що об'єктом оренди є саме частина приміщення закладу освіти Миколаївського НВК. При цьому Касаційний господарський суд вважає помилковим висновок суду про те, що у зв'язку зі зміною цільового призначення об'єкту оренди та передачею об'єкту на баланс відповідача-1 до зазначеного пункту 2.1. були внесені зміни додатковою угодою від 01.01.2017, оскільки виходячи з положень статті 215 Цивільного кодексу України Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло саме на момент вчинення правочину.

Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились обставини цільового призначення земельної ділянки, на якій розташовано передане в оренду приміщення.

Суд апеляційної інстанції не з'ясував на підставі належних та допустимих доказів можливості/неможливості використання спірного приміщення у навчально-виховному процесі, як допоміжного (господарського) приміщення, необхідного закладу освіти, відповідності стану приміщення санітарним та протипожежним нормам.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що в порушення принципу повноти зазначені обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови, були неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі перегляду справи в порядку касації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на те, що порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті позовних вимог, були допущені судом апеляційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.