Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління національної поліції охорони в Запорізькій області (відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 72347,11 грн. за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 5.2 договору оренди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2018 (повний текст підписано 26.01.2018) по справі №908/2386/17 у задоволені позовних вимог Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради було відмовлено в повному обсязі.

Рішення місцевого суду було вмотивоване відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди, оскільки Управління національної поліції охорони в Запорізькій області, як новостворена організація, є правонаступником майна, прав та обов'язків виключно в тому обсязі, які були визначені та затверджені станом на 01.03.2016 наказом МВС та Національної поліції України №144/189. Між тим, в означеній справі стягуються позовні вимоги по заборгованості, яка виникла за період з січня 2014 по грудень 2015, тобто до відповідача не перейшли зобов'язання Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо вчинення дій, які виникли до 01.03.2016, а саме внесення орендних платежів за період користування об'єктом оренди з січня 2014 по грудень 2015 в межах договору оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001, адже позивач в межах ліквідаційної процедури не заявляв вимог до Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просив рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2018 у справі №908/2386/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2018 (повний текст підписано 26.01.2018) у справі №908/2386/17 задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2018 (повний текст підписано 26.01.2018) у справі №908/2386/17 скасовано. Прийнято нове рішення у справі №908/2386/17, яким позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Управління національної поліції охорони в Запорізькій області про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 72347,11 грн. за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Управління національної поліції охорони в Запорізькій області на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001 в сумі 72347,11 грн. Стягнуто з Управління національної поліції охорони в Запорізькій області на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600,00 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 2400,00 грн. Доручено Господарському суду Запорізької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, відповідач є правонаступником зобов'язань Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області і за спірний період за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001, що обумовлює (у сукупності з фактом ліквідації попереднього орендаря) правомірність висування вимог про сплату орендної плати за розглядуваний період з січня 2014 по грудень 2015 саме до Управління національної поліції охорони в Запорізькій області. Не мають відношення до розглядуваного спору контекст згадуваних апелянтом посилань на ст.ст. 104, 512 Цивільного кодексу України, адже в даному випадку не відбувалося реорганізації орендаря та досліджувалося питання правонаступництва боржника у спірного грошовому зобов'язанні, а не кредитора. Перевіривши розрахунок стягуваної позивачем заборгованості, враховуючи перерахунок орендної плати відповідно до додаткової угоди від 15.07.2015, апеляційний суд погодився з правомірністю визначення належного обсягу несплаченої орендної плати за період з січня 2014 по грудень 2015 в сумі 72347,11 грн., адже доказів припинення відповідного грошового зобов'язання у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб матеріали справи не містять. Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати стягуваних орендних платежів за період з січня 2014 по грудень 2015 у розмірі 72347,11 грн. за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001, а отже з боку останнього вбачається наявність порушення розглядуваних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач згідно із ч. 1 ст. 612 цього Кодексу вважається таким, що прострочив виконання таких зобов'язань, що зумовлює правомірність задоволення позовних вимог згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

20 квітня 2018 Управління національної поліції охорони в Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №908/2386/17, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №908/2386/17 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2018 у справі №908/2386/17.

В касаційній скарзі скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції вказано, що за загальним правилом згадуваної в рішенні суду ст. 609 Цивільного кодексу України, припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією має своїм наслідком й припинення зобов'язань цієї особи. Між тим, законодавцем за цією нормою передбачено виключний випадок, коли зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладаються нормативно - правовим актом, на іншу юридичну особу. При цьому, перелік видів зобов'язань, які можуть бути покладені на іншу особу, за текстом означеної норми не обмежується законом тільки зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Колегія апеляційного суду помилково вважає, що вказане виключення охоплює й випадок визначення правонаступника ліквідованої юридичної особи, оскільки за загальною практикою застосування термінів в юриспруденції "правонаступництво" являє собою саме перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Доказів звернення позивача в установлених законом порядку та строк до ліквідаційної комісії з грошовими вимогами, у зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання орендарем зобов'язань за договором оренди №360/01 від 26.012001 суду не надано.

Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2018 поновлено Управлінню національної поліції охорони в Запорізькій області строк на подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №908/2386/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління національної поліції охорони в Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №908/2386/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Управління національної поліції охорони в Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №908/2386/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено Управлінню національної поліції охорони в Запорізькій області у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №908/2386/17.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2018 у справі №908/2386/17 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. для розгляду справи №908/2386/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2001 між Державним комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1" (Орендодавець) та Державним закритим акціонерним товариством "Охорона-Комплекс" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №360/01, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець на підставі рішення Запорізького міськвиконкому №37/28 від 25.01.2001 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для розміщення пункту централізованої охорони, нежитлове приміщення, загальною площею 138,84 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 52, що знаходиться на балансі ДКП "ВРЕЖО № 1", вартість якого для розрахунку орендної плати станом на 31.01.2001 складала 36557,00 грн за 138,84 кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору, вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами дійсного договору і акту прийому-передачі вказаного приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору.

Строк дії договору, відповідно до п. 10.1 цього договору, було визначено з 26.01.2001 по 26.01.2006 (терміном п'ять років), між тим, додатковою угодою від 05.05.2006 (а.с.14) - продовжено на п'ять років (до 25.01.2011), а додатковою угодою від 07.04.2011 - на три роки згідно рішення Запорізького міськвиконкому №99/34 від 24.03.2011.

Своєю чергою, додатковою угодою від 15.07.2015 строк дії договору продовжено до 26.01.2017.

Також місцевим судом було встановлено, що додатковою угодою від 05.05.2006 було змінено назву Орендаря з Державного закритого акціонерного товариства "Охорона-Комплекс" на Закрите акціонерне товариство "Охорона-Комплекс" та змінено Орендодавця на Управління житлового господарства Запорізької міської ради, тоді як Комунальне підприємство "ВРЕЖО №1" стало балансоутримувачем майна.

Потім, у зв'язку з реорганізацією Закритого акціонерного товариства "Охорона-комплекс" (правонаступником якого є Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області) додатковою угодою від 26.06.2007 було змінено Орендаря на Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області.

Додатковою угодою від 01.01.2009 Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області замінено на Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області.

Додатковою угодою від 01.06.2011 Орендодавця було змінено з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 15.07.2015) було встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (786-95-п) та відповідного рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 та складає 3554,60 грн. станом на січень 2014, яку запроваджено у правовідносинах сторін з 26.01.2014.

В матеріалах справи також наявний висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта оцінки від 22.06.2015, за яким така справедлива вартість для подальшого розрахунку орендної плати станом на 31.12.2013 була визначена у розмірі 283800 грн.

Між тим, місцевим господарським судом було встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 (834-2015-п) "Про питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було створено як юридичну особу публічного права - Управління поліції охорони в Запорізькій області (як територіальний орган Національної поліції) згідно Додатку 1.

Своєю чергою, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1399 від 07.11.2015, відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (3166-17) , ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №878 від 28.10.2015 (878-2015-п) Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ліквідовано, як юридичну особу.

Так, відповідно до п.п. 2-5 наказу Міністерства внутрішніх справ України №1399 від 07.11.2015 було встановлено необхідність не пізніше трьох робочих днів з дати завершення процедури ліквідації забезпечити надання державному реєстратору документів, необхідних для здійснення державної реєстрації ліквідації юридичної особи, а також створено та затверджено ліквідаційну комісію підрозділу Державної служби охорони. Окрім того, в п.4 наказу було встановлено двомісячний строк з дати оприлюднення повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію установи для заяви кредиторами претензій до нього, які подаються у письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують.

Факт оприлюднення повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області для заяви кредиторами претензій до нього підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з газети центральних органів виконавчої влади України "Голос України" №219 (5593) від 24.11.2015, в якому було встановлено граничний строк прийняття заяв кредиторів до 19.01.2016.

Вже в перебігу ліквідаційної процедури Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області Постанову КМУ №834 від 13.10.2015 (834-2015-п) було змінено 25.12.2015 Постановою Кабінету Міністрів України №1139 - а саме доповнено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.

Наказом Національної поліції України №52 від 06.11.2015 було затверджено Положення про Управління поліції охорони в Запорізькій області відповідно до п.1.1. якого в редакції Наказу №617 від 26.06.2017 саме на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №1139 від 25.12.2015 (1139-2015-п) зазначене Управління (ідентифікаційний код 40108947) визначено правонаступником Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 08996891).

З матеріалів справи також вбачається, що ліквідаційною комісією Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, відповідно до п. 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України, було вжито всі необхідні заходи щодо ліквідації останнього та складено ліквідаційний баланс на 30.04.2016, що включив відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

При цьому, місцевим судом було встановлено, що позивач у встановлений строк до ліквідаційної комісії з грошовими вимогами, які виникли внаслідок неналежного виконання орендарем зобов'язань за договором оренди №360/01 від 26.01.2001, не звернувся.

Відповідно до спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України №50/82 від 29.01.2016 було вирішено здійснити безоплатну передачу всього майна, прав та обов'язків від Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області до відповідача, посилаючись, у тому числі і на ст.ст. 11, 509, 512 та 609 Цивільного кодексу України.

01.03.2016 спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України №144/189 були затверджені Акти приймання-передачі майна, прав та обов'язків від Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України до Управління національної поліції охорони в Запорізькій області згідно Порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 (1482-98-п) . В матеріалах справи наявний акт від 22.02.2016 приймання-передачі майна, прав та обов'язків від Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України до Управління національної поліції охорони в Запорізькій області, перелік кредиторської заборгованості, що передається, перелік довгострокової дебіторської заборгованості, до якого не увійшла спірна заборгованість.

30.09.2016 Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області було припинено (ліквідовано), про що міститься інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якій не відображені відомості про наявність правонаступників.

В матеріалах справи також наявний лист відповідача №212/43/27/5/01-20 від 15.12.2015 до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001 та змінити орендаря на Управління національної поліції охорони в Запорізькій області. У відповідь на означену пропозицію позивачем у листах було зазначено про наявність заборгованості з орендної плати за цим договором, проте відповідач заборгованості Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області за собою, як його правонаступника, не визнав.

Своєю чергою, додатковою угодою від 29.02.2016 з посиланням, серед іншого на Постанову Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 (834-2015-п) , було змінено Орендаря з Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на відповідача - Управління поліції охорони в Запорізькій області та запроваджено її дію на підставі ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України з 15.01.2016.

В подальшому між позивачем та відповідачем 18.03.2016 було підписано додаткову угоду, якою змінено розрахунок орендної плати починаючи з 01.01.2016 щодо щомісячної інфляційної індексації самостійно орендарем, враховуючи п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016" (928-19) .

Також в листуванні сторін щодо стягнення заявленої Позивачем заборгованості за договором оренди відповідач зазначав, що у визначений строк заяви про задоволення кредиторських вимог від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не надходило, тоді як Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (Орендар за договором за спірний період з січня 2014 по грудень 2015 було припинено, а орендні правовідносини з Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в Управління національної поліції охорони в Запорізькій області виникли лише з 15.01.2016, яким 29.09.2016 здійснений платіж в розмірі 29007,77 грн. за наступний після спірного період.

Вказані в п.п. 14-28 постанови апеляційної інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

Як зазначалось позивачем, у зв'язку з перерахунком орендної плати відповідно до додаткової угоди від 15.07.2015 в Управління поліції охорони в Запорізькій області, як нового орендаря та правонаступника Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області утворилась заборгованість за період користування об'єктом оренди з січня 2014 по грудень 2015 в розмірі 72347,11 грн. (розрахунок від 28.11.2017), що й стало підставою звернення до останнього з позовними вимогами до суду.

Виходячи із приписів ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) у позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу та порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача, враховуючи відповідність обраного способу судового захисту закону або договору (можливість визначити інший ефективний спосіб судового захисту, який не суперечить закону). Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Враховуючи правову природу та змісту укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами законодавства про оренду (найм).

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Так, укладений договір оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001 є належною у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України правовою підставою для виникнення і існування у позивача суб'єктивного права на отримання орендної плати, якому (праву) кореспондує відповідний обов'язок Орендаря її сплачувати згідно умов договору за весь період користування майном, що безпосередньо закріплено ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як було вірно зазначено судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд, встановивши з достатньою повнотою всі пов'язані до предмету доказування обставини (з врахуванням характеру та змісту заперечень відповідача), дійшов помилкового висновку про відсутність спірного грошового зобов'язання перед позивачем, що не відповідає встановленим у справі обставинам та обумовлене неправильним застосуванням норм матеріального права.

Дійсно, за загальним правилом згадуваної в рішенні суду ст. 609 Цивільного кодексу України, припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією має своїм наслідком й припинення зобов'язань цієї особи. Між тим, законодавцем за цією нормою передбачено виключний випадок, коли зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладаються нормативно - правовим актом на іншу юридичну особу. При цьому, перелік видів зобов'язань, які можуть бути покладені на іншу особу, за текстом означеної норми не обмежується законом тільки зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Так, колегія апеляційного суду вважає, що вказане виключення охоплює й випадок визначення правонаступника ліквідованої юридичної особи, оскільки за загальною практикою застосування термінів в юриспруденції "правонаступництво" являє собою саме перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.

В даному випадку, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 (834-2015-п) "Про питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №1139 від 25.12.2015 (1139-2015-п) (тобто вже після наказу Міністерства внутрішніх справ України №1399 від 07.11.2015, на підставі якого була здійснена публікація про ліквідацію Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області та встановлено строк для звернення кредиторів з вимогами (а.с.48), на які посилався суд першої інстанції) правонаступником попереднього орендаря є відповідач, що підтверджується також п.1.1 Положення про Управління поліції охорони в Запорізькій області, затвердженого наказом Національної поліції України №52 від 06.11.2015 (зі змінами відповідно до наказу №617 від 26.06.2017). Постанова Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 (834-2015-п) не містить будь-яких застережень відносно частковості такого правонаступництва або обмеження його обсягів змістом акту приймання-передачі майна, прав та обов'язків, затверджених спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України №144/189 від 01.03.2016.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав доказів протягом встановленого в публікації строку звернення з кредиторським вимогами до ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, не впливає на факт існування спірного грошового зобов'язання як об'єкту судового захисту, оскільки сама по собі вказана обставина не є підставою для отримання спірними вимогами статусу погашених згідно ст. 112 Цивільного кодексу України.

А також, не впливає на факт правонаступництва відповідача по зобов'язанням Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001 не відображення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про правонаступника у відповідності до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 (834-2015-п) та змісту Положення про Управління поліції охорони в Запорізькій області, які є первинним джерелом інформації по відношенню до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, виходячи з порядку формування його даних, визначеного ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Загальнодоступність постанови Кабінету Міністрів України №834 від 13.10.2015 (834-2015-п) як нормативного акту обумовлює можливість використання відомостей про правонаступництво відповідачем прав та обов'язків Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області незалежно від відображення таких даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в силу ч. 3 ст. 10 цього Закону.

Відповідач є правонаступником зобов'язань Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області і за спірний період за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001, що обумовлює (у сукупності з фактом ліквідації попереднього орендаря) правомірність висування вимог про сплату орендної плати за розглядуваний період з січня 2014 по грудень 2015 саме до Управління національної поліції охорони в Запорізькій області.

Посилання скаржника на положення ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є безпідставними, оскільки в розглядуваному випадку не має місце оренди цілісного майнового комплексу орендованого підприємства з його припиненням через приєднання до орендаря з правонаступництвом останнього з цієї підстави. Також не мають відношення до розглядуваного спору посилання на ст.ст. 104, 512 Цивільного кодексу України, адже в даному випадку не відбувалося реорганізації орендаря та досліджувалося питання правонаступництва боржника у спірного грошовому зобов'язанні, а не кредитора.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати стягуваних орендних платежів за період з січня 2014 по грудень 2015 у розмірі 72347,11 грн. за договором оренди нежитлового приміщення №360/01 від 26.01.2001, а отже з боку останнього вбачається наявність порушення розглядуваних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач згідно із ч. 1 ст. 612 цього Кодексу вважається таким, що прострочив виконання таких зобов'язань, що зумовлює правомірність задоволення позовних вимог згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.