Керівником Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області до Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, про відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 40050,39 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, як постійним лісокористувачем, обов'язку із забезпечення охорони лісових насаджень відбулась самовільна порубка 19 дерев породи вільха, а тому відповідно до норм ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України та ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" саме відповідачем має бути відшкодована шкода завдана навколишньому природному середовищу у наслідок незаконної порубки дерев.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у справі №927/8/17 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" 40050,39 грн шкоди, шляхом перерахування одержувачам: 12015,12 грн до спеціального фонду Державного бюджету України, 8010,08 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету, 20025,19 грн до фонду охорони навколишнього природного середовища Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області та на користь Прокуратури Чернігівської області 1378,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у справі №927/8/17 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду України від 14.06.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у справі №927/8/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки усім наявним в матеріалах справи документам та доводам сторін, зокрема, щодо самого факту вчинення правопорушення, суб'єктному складу правопорушення, наявності всіх його елементів, крім того не обґрунтовано позивачем та не встановлено судами в чому полягало недотримання відповідачем своїх обов'язків, як постійного лісокористувача, в чому полягала його бездіяльність, і чим підтверджується недотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 у справі №927/8/17 закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвала суду мотивована тим, що 18.08.2017 відповідачем сплачено у добровільному порядку шкоду у розмірі 40050,39 грн, вказана оплата була здійснена відповідачем до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги, однак докази здійснення такої оплати, як до касаційної інстанції, так і до першої інстанції при новому розгляді справи відповідачем подано не було.

З урахуванням того, що при направленні справи на новий розгляд, суд першої інстанції починає розгляд справи з початку, враховуючи, що при новому розгляді справи сторони не позбавлені права на подання нових доказів, які не було подано ними при попередньому розгляді справи з урахуванням врегулювання спору мирним шляхом, суд дійшов висновку про можливість закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмету спору судом при новому розгляді справи за наявності на це законних підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 у справі №927/8/17 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі у зв'язку із відсутністю предмету спору з огляду добровільної сплати відповідачем заявленої до стягнення шкоди у розмірі 40050,39 грн.

Відповідач - Бахмацьке районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство "Бахмачрайагролісництво" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018, справу направити до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення винесено з порушення норм процесуального права, а саме ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору, оскільки спір між сторонами залишається не вирішеним, сплата коштів у розмірі 40050,39 грн була здійснена на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, а не в добровільному порядку.

Крім того, судами не виконані вказівки Вищого господарського суду України від 15.11.2017 у даній справі, оскільки не надано правову оцінку усім наявним в матеріалах справи документам та доводам сторін, зокрема щодо самого факту вчинення правопорушення, суб'єктному складу правопорушення, наявності всіх його елементів, не встановлено судами в чому полягало недотримання відповідачем своїх обов'язків, як постійного лісокористувача, в чому полягала його бездіяльність, і чим підтверджується недотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво". Призначено до розгляду касаційну скаргу Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі № 927/8/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22 червня 2018 року.

Від Бахмачської місцевої прокуратури до Касаційного господарського суду надійшов відзив, із запереченнями на касаційну скаргу Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" та проханням залишити оскаржені судові рішення без змін з огляду безпідставності та необґрунтованості доводів касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2018 року у зв'язку з відпусткою суддів Ткача І.В. та Мамалуя О.О. для розгляду справи №927/8/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є вимога Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області подана в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області до Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" про відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 40050,39 грн.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України,

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, слід виходити з того, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Питання про наявність або відсутність всіх елементів цивільно-правової відповідальності має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

На необхідності встановлення судами попередніх інстанцій самого факту вчинення правопорушення, суб'єктному складу правопорушення, наявності всіх його елементів,

наявності всіх елементів цивільно-правова відповідальність, наголошував Вищий господарський суд України у постанові від 15.11.2017 при скасуванні постанови Київського апеляційного господарського суду України від 14.06.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у даній справі та передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

За результатами нового розгляду провадження у справі було закрито на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України - відсутній предмет спору, оскільки відповідачем у добровільному порядку 18.08.2017 було сплачено шкоду у розмірі 40050,39 грн. Вказана оплата була здійснена відповідачем до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги, однак докази здійснення такої оплати, як до касаційної інстанції, так і до першої інстанції при новому розгляді справи відповідачем подано не було.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як вже була зазначено, предмет спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням вимог лісового законодавства (незаконна порубка дерев), виражений чітким вартісним показником, який, у свою чергу, виражається фіксованою грошовою сумою - 40050,39 грн, відносно сплати якої і існують спірні правовідносини.

Підставою позову стало неналежне виконання відповідачем, як постійним лісокористувачем, своїх обов'язків, закріплених у ст.ст. 19, 64, 69, 105, 107 Лісового кодексу України та п. 2.1 Статуту, а саме обов'язку із забезпечення охорони та збереження лісових насаджень, у зв'язку з чим відбулась самовільна порубка 19 дерев породи вільха.

Закриваючи провадження у справі, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з обставин добровільної сплати відповідачем шкоди у заявленому позивачем розмірі, що, на думку суду, свідчить про відсутність предмета спору.

Разом з тим, поза увагою судів залишилося те, що вищезазначена сума коштів була сплачена відповідачем 18.08.2017 в рамках відкритого виконавчого провадження відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2017 року №54462681 з примусового виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017, яке в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 було скасовано.

При цьому, питання щодо правомірності чи безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, у зв'язку з його бездіяльність щодо забезпечення охорони лісових насаджень судами не розглянуто, у зв'язку з чим спір між сторонами залишився невирішеним.

Про необхідність з'ясування спірних, недосліджених в установленому порядку обставин щодо самого факту вчинення правопорушення, суб'єктному складу правопорушення, наявності всіх його елементів, вказано і в постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2017 у даній справі.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови зробили помилковий висновок про відсутність предмету спору у даній справі внаслідок сплати відповідачем суми коштів на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, і як наслідок про закриття провадження з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи наведене та встановлені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо закриття провадження у справі, суд зазначає про обмеження передбаченого ст. 129 Конституції України права учасника провадження на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення існуючого спору, про порушення судом балансу дотримання суспільного та приватного інтересу та невідповідність дій суду меті законодавця у демократичному суспільств, який надав особі право на судовий захист, визначивши при цьому чіткі та регламентовані законом підстави для його обмеження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310 ГПК України).

З врахуванням викладеного, оскільки господарські суди припустилися порушення приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема ст. 231 ГПК України, це відповідно є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та передання справи для розгляду по суті до господарського суду першої інстанції.

За приписами ч. 4 ст. 304 наведеного Кодексу, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Бахмацького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства "Бахмачрайагролісництво" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №927/8/17 скасувати.