Ухвала суду мотивована тим, що матеріали заяви ПАТ "Дельта Банк" (далі, Банк) не містять доказів на підтвердження переходу права вимоги від Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" по кредитному договору №37/30/07-СС з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеному між ВАТ "Кредитпромбанк" (у порядку застосування положень Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (скорочена назва ВАТ "Кредитпромбанк") перетворено у Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (скорочена назва ПАТ "Кредитпромбанк")) та ОСОБА_6. Також, заявником не подано жодних доказів вчинення дій у період з 27.09.2013 до дати звернення до Господарського суду міста Києва із вказаною заявою, які б свідчили про його добросовісність у питанні захисту своїх прав за договором купівлі-продажу прав вимоги. Зазначене свідчить про необґрунтованість вимоги заявника про залучення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до участі у справі №46/433 у якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" та, як наслідок, похідних вимог про поновлення строків пред'явлення судового наказу та видачу дубліката судового наказу у справі №46/433.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №46/433 та прийняти нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строків пред'явлення судового наказу та видачу дубліката судового наказу у справі №46/433 задовольнити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №46/433 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №46/433 залишено без змін. Матеріали справи №46/433 повернуто до місцевого господарського суду.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ПАТ "Дельта Банк" не надано жодних доказів, які б підтверджували існування невиконаного виконавчого провадження з 27.09.2013 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі №46/433. Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" не подано доказів переходу права вимоги по кредитному договору №37/30/07-СС від Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк". ПАТ "Дельта Банк" фактично у прохальній частині своєї заяви просить суд після закінчення розгляду справи по суті, прийняття остаточного рішення та відкриття виконавчого провадження, замінити його як сторону у справі, що суперечить чинному законодавству, а саме положенням частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 121-4 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання заяви Банком, та статті 334 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на дату прийняття оскарженої ухвали суду, які передбачають у даному випадку можливість заміни сторони правонаступником лише у виконавчому провадженні, а не сторони у справі, розгляд якої закінчився. Натомість, заявник замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником на підставі статті 121-4 Господарського процесуального кодексу України, у редакції з 06.11.1991 до 15.12.2017, тобто чинній станом на дату подання відповідної заяви, суд не просив. Суд першої правомірно відмовив у задоволення заяви Банку в частині залучення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до участі у справі №46/433 у якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк". Також, заявником не подано жодних доказів вчинення дій у період з 27.09.2013 (тобто з дати укладення Договору купівлі-продажу) до дати звернення до Господарського суду міста Києва із вказаною заявою, які б свідчили про його добросовісність у питанні захисту своїх прав за договором купівлі-продажу прав вимоги. З огляду на зазначене, оскільки суд відмовляє у задоволенні вимоги про залучення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до участі у справі №46/433 у якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про винесення ухвали про заміну сторони у справі №46/433 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до Приватного підприємства "Міміно" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: первісного стягувача - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"; визнання причини пропуску строку для пред'явлення до виконання судового наказу Господарського суду міста Києва по справі №46/433 поважними; відновлення пропущеного строку пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва по справі №46/433 до виконання; винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва по справі №46/433 до виконання; видачу дублікату судового наказу по справі №46/433 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Приватного підприємства "Міміно" про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом також відхиляються як такі, що є похідними від первісної вимоги про залучення правонаступника та не відповідають правовим підставам, передбаченим Господарським процесуальним кодексом (1798-12) , для їх задоволення.

16.04.2018 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №46/433, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №46/433. Прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заявлені вимоги ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строків пред'явлення судового наказу та видачу дубліката судового наказу по справі №46/433 .

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі № 46/433 станом на сьогоднішній день залишається не виконаним. ОСОБА_6 не погашає заборгованість та ухиляється від самостійного виконання даного рішення суду. На підтвердження своїх вимог суду було надано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та рішення Солом'янського суду м. Києва від 27.02.2014, з яких вбачається що, було запроваджено самоліквідацію Приватного підприємства "Міміно", після чого на цій підставі закрито виконавче провадження, а судовий наказ направлено до ліквідаційної комісії, також через рішення суду було знято обтяження з іпотечного майна, та в подальшому дане майно передано в іпотеку незрозуміло з яких підстав до невідомої особи. Хоча Приватному підприємству "Міміно" було відомо про рішення суду про звернення стягнення боргу у рахунок погашення боргу, та що дане майно перебуває в іпотеці Банку, що свідчить про умисне ухиляється від виконання рішення. Враховуючи, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2011 станом на сьогодні не виконано, Приватне підприємство "Міміно" не перебуває в стані припинення, Aкціонерне товариство "Дельта Банк" як правонаступник ПАТ "Кредитпромбанк" за договором купівлі продажу прав вимоги від 27.09.2013, яке станом на сьогодні не оскаржувалося, договір є чинним, має право вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов'язань. Враховуючи, що існують підстави, передбачені законом, для заміни стягувача його правонаступником, поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання та видачу дублікату судового наказу, AT "Дельта Банк" звернулося з відповідною заявою до суду. Згідно вищевикладеного, AT "Дельта Банк" вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу, яка суперечить законодавству і не захищає інтереси AT "Дельта Банк". Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Відмова у задоволенні заяви заявника (позивача) фактично позбавило AT "Дельта Банк" права на виконання судового рішення, гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) та ставить під сумнів обов'язковість його виконання, що є неприпустимим. А отже, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторона - AT "Дельта Банк" посилалася на підстави своїх вимог, що призвело до невірного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 46/433. Призначено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 46/433 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Ткача І.В. для розгляду справи №46/433 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як було встановлено господарськими судами рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2011, яке залишено в силі постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 та Вищого господарського суду України від 07.06.2011, позовні вимоги було задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_6 29 листопада 2007 року на суму 3374956,40 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 листопада 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Приватним підприємством "Міміно", а саме: цілісний майновий комплекс, який належить Приватному підприємству "Міміно" та земельну ділянку, на якій розташовано цілісний майновий комплекс, шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений у процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду. Також, відповідно до рішення суду стягнуто з Приватного підприємства "Міміно" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 25163,77 грн державного мита та 232,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду 20.06.2011 видано накази.

18.12.2017 від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Господарського суду міста Києва надійшла заява, в якій Банк просив залучити його до участі у справі №46/433 у якості правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"; винести ухвалу, якою замінити сторону у справі №46/433 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до Приватного підприємства "Міміно" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: первісного стягувача - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"; визнати причини пропуску строку для пред'явлення до виконання судового наказу Господарського суду міста Києва у справі №46/433 поважними; відновити пропущений строк пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва у справі №46/433 до виконання; винести ухвалу про поновлення пропущеного строку для пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва по справі № 46/433 до виконання; видати дублікат судового наказу по справі №46/433 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Приватного підприємства "Міміно" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заяву обґрунтовано тим, що 27.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (у розумінні вказаного договору - Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (у розумінні вказаного договору - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований у реєстрі під №2466. Банк зазначав, що відповідно до витягу з Додатку до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року (перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги) право вимоги по кредитному договору №37/30/07-СС з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між ВАТ "Кредитпромбанк" (у порядку застосування положень Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (скорочена назва ВАТ "Кредитпромбанк") перетворено у Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (скорочена назва ПАТ "Кредитпромбанк") та ОСОБА_6, перейшло до ПАТ "Дельта Банк".

Обґрунтовуючи своєї вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" посилався на те, що 12.01.2017 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у справі №2608/17739/12 замінено сторону виконавчого провадження - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" у справі №2/759/991/13 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості. Вказане обґрунтування наведено в якості того, що, на думку заявника, відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо предмету іпотеки, який забезпечував виконання зобов'язань по кредитному договору №37/30/07-СС від 22.10.2007, ПАТ "Дельта Банк" у своїй заяві вказало, що вищезазначені обтяження припинено на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27.02.2014 у справі №2-7549/13 за позовом голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Міміно" про усунення перешкод в розпорядженні майном. Інформація щодо припинення обтяження стала відомою ПАТ "Дельта Банк" лише у ході внутрішньобанківської перевірки по справі ОСОБА_6

В обґрунтуванні по суті заяви ПАТ "Дельта Банк" посилалось на статтю 25 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на дату подання вказаної заяви, пункт 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, статтю 514 Цивільного кодексу України щодо переходу до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні, статті 512, 513, 516 Цивільного кодексу України щодо способу оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору.

Обґрунтовуючи вимогу щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №46/433, ПАТ "Дельта Банк" посилався на статтю 119 Господарського процесуального кодексу, а щодо видачі дублікату наказу у разі його втрати - на статтю 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено статтею 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання заяви Банку, передбачено, що у разі заміни кредитора в зобов'язанні господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Аналогічна за своїм змістом правова норма закріплена у статті 52 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017.

Так, правонаступництво є можливим на будь-якій стадії судового процесу. Це означає, що заміна сторони її правонаступником допускається як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку.

Водночас, у зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 121-4 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання заяви Банку, статті 334 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на дату прийняття оскарженої ухвали суду.

27.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (у розумінні вказаного договору - Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (урозумінні вказаного договору - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований у реєстрі під №2466.

Відповідно до пункту 2.1. цього Договору Продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну.

Згідно з пунктом 2.3. Договору права вимоги переходять від Продавця до Покупця та обов'язки Продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

У відповідності до пункту 7.1. цей Договір набирає чинності у момент його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання Сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Банком на підтвердження переходу права вимоги за вказаним договором купівлі-продажу прав вимоги було надано до суду першої інстанції витяг з Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" від 27 вересня 2013 року.

Вказаний витяг містить місця, де мали написати свої призвіще, імя, по батькові та підписатися уповноважені особи ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк", які були б уповноважені відповідно продавати та купувати право вимоги за кредитним договором № 37/30/07-СС від 22.10.2007.

Наданий заявником витяг не містить призвіще, імя, по батькові та підписів уповноважених осіб ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк". Витяг містить лише підпис невідомої особи та відбиток печатки ПАТ "Дельта Банк", а тому не може прийматись судом до уваги як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ, яким міг би підтвердити факт переходу прав вимоги від ПАТ "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк" по кредитному договору №37/30/07-СС від 22.10.2007.

Доказом у відповідності до пункту 2.3. Договору повинен бути Акт приймання-передачі прав вимоги по Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, який банком до суду першої інстанції наданий не був.

На підтвердження факту переходу прав вимоги за кредитним договором №37/30/07-СС від 22.10.2007 до заявника, додано акт прийому-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування неможливості подати вказаний акт приймання-передачі прав саме під час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ "Дельта Банк" посилається на те, що внаслідок великої завантаженості та необхідності перевірки архівних матеріалів справи акт планувалося подати після призначення справи до розгляду.

Всупереч положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України, наведені Банком причини неможливості подати акт прийому-передачі прав до суду першої інстанції не є поважними, оскільки залежали виключно від належності виконання Банком своїх процесуальних обов'язків.

ПАТ "Дельта Банк" не надав доказів на підтвердження великої завантаженості його представників та необхідності перевірки архівних матеріалів справи, що унеможливило подання ним такого доказу до суду першої інстанції.

Вказаний акт приймання-передачі не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки із нього не вбачається, що Банку згідно договору купівлі-продажу прав вимог були передані права вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_6 саме за кредитним договором №37/30/07-СС від 22.10.2007.

З пункту 2 акту приймання-передачі вбачається, що згідно пункту 2.3. Договору (купівлі-продажу) продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені у Додатку до цього Акту (який є його невід'ємною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення.

Відповідного Додатку до Акту приймання-передачі, який би свідчив про перехід до Банку вимог за кредитним договором №37/30/07-СС від 22.10.2007, скаржником не надано.

Під час вирішення питання про правонаступництво слід з'ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

ПАТ "Дельта Банк" не надано жодних доказів, які б підтверджували існування невиконаного виконавчого провадження з 27.09.2013 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 46/433.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається відсутність перебування майна в іпотеці згідно іпотечного договору №37/30/130/07-СС в забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №37/30/07-СС, укладеного Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та ОСОБА_6. На підтвердження вказаного Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" надано копію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27.02.2014 року по справі № 2-7549/13 за позовом голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Міміно", яким вищезазначені обтяження припинено. Доказів скасування вказаного рішення суду у встановленому законодавством порядку Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" також не подано.

Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" не подано доказів переходу права вимоги по кредитному договору №37/30/07-СС від Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк".

ПАТ "Дельта Банк" у прохальній частині своєї заяви просив суд після закінчення розгляду справи по суті, прийняття остаточного рішення та відкриття виконавчого провадження, замінити його як сторону у справі, що суперечить чинному законодавству, а саме положенням частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 121-4 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання заяви Банком, та статті 334 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на дату прийняття оскарженої ухвали суду, які передбачають у даному випадку можливість заміни сторони правонаступником лише у виконавчому провадженні, а не сторони у справі, розгляд якої закінчився.

Натомість, заявник замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником на підставі статті 121-4 Господарського процесуального кодексу України, у редакції з 06.11.1991 до 15.12.2017, тобто чинній станом на дату подання відповідної заяви, в суді першої та апеляційної інстанції не просив.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні заяви Банку в частині залучення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до участі у справі №46/433 у якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк".

Заявником не подано жодних доказів вчинення дій у період з 27.09.2013 (тобто з дати укладення Договору купівлі-продажу) до дати звернення до Господарського суду міста Києва із вказаною заявою, які б свідчили про його добросовісність у питанні захисту своїх прав за договором купівлі-продажу прав вимоги.

Оскільки суд відмовив у задоволенні вимоги про залучення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до участі у справі №46/433 у якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про винесення ухвали про заміну сторони у справі №46/433 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до Приватного підприємства "Міміно" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: первісного стягувача - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"; визнання причини пропуску строку для пред'явлення до виконання судового наказу Господарського суду міста Києва по справі №46/433 поважними; відновлення пропущеного строку пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва по справі №46/433 до виконання; винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва по справі №46/433 до виконання; видачу дублікату судового наказу по справі №46/433 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Приватного підприємства "Міміно" про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом першої інстанції правомірно відхилені як такі, що є похідними від первісної вимоги про залучення правонаступника та не відповідають правовим підставам, передбаченим Господарським процесуальним кодексом (1798-12) , для їх задоволення.