У жовтні 2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовною заявою №2022/315 від 05.10.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі в сумі 175975 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №67700930, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" у накладній №36674505 від 13.04.2017, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Покровськ Донецької залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 175975 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у перевізному документі в розмірі 175975 грн. Зменшено розмір стягуваної суми штрафу до 105585 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 105585 грн., а також судовий збір в сумі 1600 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дані рішення та постанова мотивовані тим, що з акту загальної форми №32344 від 18.04.2017 вбачається, що на станції Покровськ Донецької залізниці, при проходженні вагону через вказану станцію залізницею було виявлено комерційну несправність вагону №67700930 та відчеплено зазначений вагон для контрольного переважування на статичних вагах станції. Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, у зв'язку із цим прийняті судами в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу. Судами попередніх інстанцій було визначено, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення) невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №67700930 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №36674505. Заявлена до стягнення сума штрафної санкції не є договірною, а випливає із вищезнаначених положень Статуту залізниць України. Таким чином, посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума штрафу була обчислена з вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а не з вартості провізної плати надлишку (недостачі) вантажу та невідповідність такого розрахунку приписам ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України судом першої інстанції не прийняті, як необґрунтовані. Господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), та зменшення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні №67700930 до трьох провізних плат, а саме до 105585 грн.

11 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №905/2314/17, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 по справі №905/2314/17 за позовом ПАТ "Українська залізниця" до TOB "Транс-Лом" і залишити позов без розгляду. Стягнути з ПАТ "Українська залізниця" на користь TOB "Гранс-Лом" судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанції.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій зробив висновок про те, що при порушенні провадження у справі №905/2314/17 суд першої інстанції перевірив повноваження представника позивача, надав належну оцінку наданій довіреності для прийняття позовної заяви до розгляду. Подана ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" позовна заява за вих. №2022/315 від 05.10.2017 підписана не уповноваженою особою. Зазначає, що копія довіреності б/н від 08.11.2016 (зареєстрована в реєстрі за №5155), яка посвідчена приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В., яка видана на представника ОСОБА_6 містить застереження про те, що правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу Філії, Товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правил двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положень про Філію. Скаржник посилається на Статут ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 (735-2015-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №682 (682-2017-п) ), який містить застереження про те, що будь-які документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами. Таким чином, господарський суд першої інстанції без належного з'ясування всіх обставин справи розглянув позовні вимоги представника позивача, не надавиш належну правову оцінку його повноваженням.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №905/2314/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №905/2314/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №905/2314/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.07.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Ткача І.В. для розгляду справи №905/2314/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №905/2314/17 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 13.04.2017 згідно з накладною №36674505, яка у відповідності з ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу з станції Дрогобич Львівської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці було відправлено вагон №67700930 з вантажем - лом чорних металів.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України унормовано, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України.

Статтею 6 глави 1 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

У відповідності до ст. 37 вищенаведеного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011 Міністерства транспорту України встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Таким чином, з оформленням та підписанням накладної №36674505 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №67700930 становила 66100 кг. За накладною вантаж розміщено й закріплено згідно з п.17.5 гл. 3 Додатка 3 до СМГС. Відповідний за розміщення та кріплення вантажу ОСОБА_7

В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що подана ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" позовна заява за вих. №2022/315 від 05.10.2017 підписана не уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної на момент прийняття рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов, що кореспондується вимогами ст. 162 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017)

У відповідності до розділу III Глави 1, параграфу 1, позовна заява є письмовою заявою учасника справи, а саме заявою по суті справи, згідно ч. 2 ст. 161 ГПК України.

Позовна заява - це документ, який пред'являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу.

В своїй апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях відповідач посилався на те, що відповідно до вимог Статуту ПАТ "Укрзалізниця" з метою набуття позовною заявою (яка за своєю природою є письмовим документом) юридичної сили, розповсюджується законодавче обмеження щодо кількості підписантів документу (мають бути скріплені двома підписами уповноважених осіб).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має право її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" за вих. №2022/315 від 05.10.2017 було підписано представником ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_6.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачали можливість здійснення процесуального представництва юридичною особою, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи за довіреністю.

Довіреність б/н від 08.11.2016 (зареєстрована в реєстрі №5155) видана приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

В пункті 8 додатків до позовної заяви зазначено - "копія довіреності". Отже, згідно з наявним в матеріалах справи описом вкладення при поданні позовної заяви відповідачу було направлено і копію довіреності представника. Тобто, відповідач був ознайомлений з повноваженнями представника ще до початку розгляду справи. Питання повноважень представника позивача не заперечувалось ні у запереченнях на позовну заяву, ні під час розгляду справи по суті. Взагалі питання повноважень представника ПАТ "Укрзалізниця" не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Умовами статтей 28, 61, 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинної на момент ухвалення рішення) передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи. Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною 3 статті 2-1 цього Кодексу. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

При порушенні провадження у справі №905/2314/17 судом першої інстанції перевірено повноваження представника позивача, надано належну оцінку наданій довіреності та прийнято позовну заяву до розгляду.

Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Законів України, міжнародних договорів, згоди на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керується принципом верховенства права.

Приписами статті 55 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачені процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 3 ст. 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Посилання відповідача на пункт 121 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є необґрунтованими.

Правило двох підписів застосовується виключно у випадках: укладання договорів, оформлення довіреностей, підписанні банківських та фінансових документів. Зазначене правило стосується вчинення таких дій як укладання (вчинення). Крім того, єдиним установчим документом для товариства є статут. Статут - це установчий документ, на основі якого діє підприємство, який визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності товариства. Статут, у даному випадку не є джерелом права.

Враховуючи наведене, позовна заява підписується та подається до суду за захистом порушеного права.

Чинним законодавством України, не встановлюється обов'язок підписання позовних заяв одночасно декількома представниками сторони або третьої особи. Тому, твердження відповідача, що позовна заява підписана не уповноваженою особою позивача, є необґрунтованим.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи ст.ст. 4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної до 15.12.2017) при зверненні до господарського суду з позовом позивачем повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №36674505 маса вантажу у вагоні №67700930 не відповідала дійсній масі вантажу.

Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України.

Частиною 1 ст. 129 вищенаведеного Статуту встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що на підставі акту загальної форми №32344 від 18.04.2017р. станції Покровськ Донецької залізниці, при проходженні вагону через вказану станцію залізницею було виявлено комерційну несправність вагону №67700930 та відчеплено зазначений вагон для контрольного переважування на статичних вагах станції.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, у зв'язку із цим прийнятий місцевим судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення) невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №67700930 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №36674505.

Умовами п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом № 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України унормовано, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтями 118, 122 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту, визначено, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

У даному випадку заявлена до стягнення сума штрафної санкції не є договірною, а випливає із вищезнаначених положень Статуту залізниць України. Таким чином, посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума штрафу була обчислена з вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а не з вартості провізної плати надлишку (недостачі) вантажу та невідповідність такого розрахунку приписам ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України судом першої інстанції не прийняті, як необґрунтовані.

Як вбачається із розрахунку позивача, провізна плата у вагоні №67700930 складала 35195 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст. 118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 175975 грн (35195*5). Вищенаведене відповідачем в порядку норм ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення) не спростовано.

П. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення) встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, згідно 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 905/2314/17 без змін.

При цьому, колегія суддів виходила з того, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору. При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно скористалось наданим п. 3 ст. 83 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) правом щодо зменшення розміру штрафу цим самим забезпечивши баланс майнових інтересів обох сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.