ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/308/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників : ПАТ "Державний ощадний банк України" - Кур"ята В.В., Новіка В.М., ДП "Уманський консервний комбінат" - Фонрабе Є.В., кредитора ОСОБА_7.- ОСОБА_8 та арбітражного керуючого Іванюка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_10 та заміни кредитора ОСОБА_10 на ОСОБА_11

у справі № 925/308/16

за заявою Уманської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області

до Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.05.2016 за заявою Уманської ОДПІ у Черкаській області порушено провадження у справі №925/308/16 про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів та призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Левченка В.М.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат" оприлюднено 01.06.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 32108.

У липня 2016, ОСОБА_10 звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою від 29.06.2016, яка надійшла до суду 01.07.2016, про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 16 242 446,41 грн., з яких 16 239 690,41 грн. основного боргу просив включити до 4 черги реєстру вимог кредиторів, а 2 756 грн. судових витрат включити до 1 черги.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.05.2018 у справі № 925/308/16 (суддя Гура І.І.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, задоволено кредиторські вимоги ОСОБА_10 до боржника, які у сумі 2 756 грн. судового збору віднесено у першу чергу задоволення; 16 239 690,41 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення. Задоволено заяву ОСОБА_11 та замінено конкурсного кредитора ОСОБА_10 на кредитора ОСОБА_11 на суму грошових вимог у сумі 2756 грн. судового збору віднесених у першу чергу задоволення; 16 239 690,41 грн. основного боргу - у четверту чергу задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у справі № 925/308/16 (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Власов Ю.Л.) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2018 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_10 та заміни кредитора ОСОБА_10 на ОСОБА_11 у справі № 925/308/16 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_10 в розмірі 16 242 446,41 грн. та заміну кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11 у даній справі.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_10 до боржника на загальну суму 16 242 446,41 грн., які виникли за договором поруки від 20.06.2011, банк посилається на порушення судами обох інстанцій вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки кредитором ОСОБА_10 не надано належних документів, які б підтверджували наявність боргових зобов'язань боржника перед ним.

Крім того, скаржник зазначає, що боржник - ДП "Уманський консервний комбінат" є фінансовим поручителем, за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_13 за договором безвідсоткової позики від 20.06.2011, а саме щодо повернення ОСОБА_10 (позикодавець) 590 000 євро., проте суди попередніх інстанцій визнавши ці грошові вимоги до боржника, не врахували положення ч. 2 ст. 1047 ЦК України, якою передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, це також і передбачено умовами договору позики, однак до суду не надано відповідної розписки, на підтвердження надання обумовленої фінансової позики та як наслідок існування основного зобов'язання.

Разом з тим, кредитор - ПАТ "Державний ощадний банк України" посилається на те, що судами залишено позо увагою і вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно якої, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Також, скаржник у своїй касаційній скарзі, зазначає, що на його думку судами попередніх інстанцій безпідставно у підготовчому засіданні здійснено заміну конкурсного кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11 у даній справі про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 11.05.2018 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жуков С.В., Білоус. В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Державний ощадний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.07.2018 на 10:00 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, пояснення ліквідатора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Визнаючи кредиторські вимоги ОСОБА_10 до боржника на загальну суму 16 242 446,41 грн., включивши їх до реєстру вимог кредиторів та здійснюючи заміну кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11 у справі № 925/308/16, суд першої інстанції, виходив з того, що заявлені грошові вимоги, підтверджені належними та допустимими доказами, а саме договором позики (безвідсоткової ) від 20.06.2011, на виконання якого ОСОБА_10 надано позичальнику - ОСОБА_13 590 000 євро безвідсоткової позики, договором поруки від 20.06.2011, за яким ДП "Уманський консервний комбінат" поручилось перед ОСОБА_10 за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_13 щодо повернення вказаної суми позики, та вимогу від 05.03.2015 ОСОБА_10 про зобов'язання позичальника повернути зазначену суму коштів. Таким чином, коли позичальник не виконав свої зобов'язання перед позикодавцем - ОСОБА_10 щодо повернення позики у сумі 590 000 євро, кредитор вправі вимагати поручителя - ДП "Уманський консервний комбінат" виконати обов'язок боржника - ОСОБА_13 перед ним щодо повернення цієї суми на підставі договору поруки від 20.06.211, з урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_10 до боржника у сумі 16 239 690,41 грн. (590 000 євро обрахованих на час подання заяви) основного боргу - 4 черга задоволення та 2 756 грн. судового збору - 1 черга.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_11 та здійснив заміну кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11 з грошовими вимогами до боржника - ДП "Уманський консервний комбінат" в розмірі 16 242 446,41 грн., на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.07.2016, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, за яким ОСОБА_10, як первісним кредитором (цедент) здійснено відступлення права вимоги, а новий кредитор - ОСОБА_11 прийняв права вимоги боргу за кредитом до позичальника - ОСОБА_13 та до ДП "Уманський консервний комбінат, відповідно до ст. ст. 512, 514, 517 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 25 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017.

Як вбачається із матеріалів справи предметом апеляційного перегляду були кредиторські вимоги кредитора ОСОБА_10 до боржника у розмірі 16 242 446,41 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів та питання щодо заміни кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11 у даній справі про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат".

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд погодився із зазначеними вище висновками суду першої інстанції та дійшов висновку щодо відповідності вимогам чинного законодавства ухвали місцевого господарського суду від 18.05.2018 в оскаржуваній частині.

Але з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Провадження по даній справі про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат" здійснюється за Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (2343-12) в редакції, чинній після 19.01.2013.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

За ч. 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження .

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Отже, в силу приписів зазначених вище норм, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги конкурсного кредитора повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Згідно ст. 73 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч. 1 ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, в порушення наведених вище норм, суди попередніх інстанцій визнавши кредиторські вимоги ОСОБА_10 до боржника - ДП "Уманський консервний комбінат" на загальну суму 16 242 446,41 грн., як такі, що підтверджені належними документами, не врахували того, що до заяви про визнання грошових вимог ОСОБА_10, як на підтвердження своїх вимог, надано лише ксерокопії договорів позики, поруки від 20.06.2011 та вимогу від 05.03.2017, які не завірені належним чином, як і не вбачається з матеріалів справи, що оригінали зазначених документів були предметом дослідження судом у попередньому засіданні, що вбачається із протоколу судового засідання від 18.05.2017(а.с. 102-110 т.20).

Так, кредиторські вимоги ОСОБА_10 обґрунтовані тим, що, позичальником - ОСОБА_13 не виконано свого обов'язку, строк виконання якого настав, щодо повернення отриманої від ОСОБА_10 суми позики, за виконання зобов'язань якого і поручився боржник у даній справі згідно договору поруки від 20.06.2011, укладеного ОСОБА_10 та ДП "Уманський консервний комбінат", а тому останній несе солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання позичальником забезпеченого зобов'язання, однак суди не звернули уваги на те, що відсутні докази, саме розписка, на підтвердження реального отримання вказаної суми позики - 590 000 євро позичальником - ОСОБА_13, як це передбачено умовами договору позики (безвідсоткової) від 20.06.2011 п.3.3 та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 1047 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, суди обох інстанцій на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не дали зазначеним обставинам належної оцінки, як і не врахували того, що сплив строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже і відмову кредитору в позові у разі звернення до суду, а відтак суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили умови договорів позики та поруки від 20.06.2011 щодо строку основного зобов'язання, а також щодо строку закінчення поруки.

Щодо висновків судів попереднії інстанцій про наявність правових підстав для заміни кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11 у даній справі, слід зазначити наступне.

З огляду на приписи ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.ч.1, 2 ст. 106, ст. 107 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), враховуючи п.3 ст. 317 ГПК України ( в редакції, чинній з 15.12.2017 ) щодо остаточності постанови суду касаційної інстанції, а також те, що дане питання має важливе значення для формування єдиної практики при розгляді справ про банкрутство, Касаційний господарський суд вважає за необхідне надати оцінку застосуванню судами першої та апеляційної інстанції вимог ст. 21 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при вирішенні питання щодо заміни кредитора у справі про банкрутство.

Ухвалою суду першої інстанції від 18.05.2017 (попереднього засідання), яка залишена без змін в оскаржуваній частині постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, а також, здійснено заміну кредитора ОСОБА_10 на ОСОБА_11 у справі № 925/308/16 про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат" на підставі ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і на підставі ст. 25 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, однак такі висновки судів суперечать вимогам закону, з огляду на таке.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше двох місяців та десяти днів, а у разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону. Обов'язок щодо такого повідомлення суд може покласти на розпорядника майна або боржника.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала попереднього засідання в цілому оскарженню не підлягає, однак вимоги кожного конкурсного кредитора підлягають оскарженню, як в апеляційному так і касаційному порядку.

Проте, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснюючи у попередньому засіданні, заміну конкурсного кредитора на нового кредитора у даній справі про банкрутство ДП "Уманський консервний комбінат", не врахував зазначених вище вимог ст. 25 Закону України про банкрутство, оскільки основне завдання попереднього засідання господарського суду полягає в розгляді вимог кредиторів та затвердження реєстру вимог кредиторів.

Разом з тим, судами залишено поза увагою вимоги ст. ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.

Вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для здійснення заміни кредитора повинно відбуватись у окремому судовому засіданні з повідомленням всіх учасників справи про банкрутство відповідно до ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак положення даної статті закону щодо будь-якої стадії провадження у справі про банкрутство ( розпорядження майном, мирова угода, санація, ліквідація), не можна ототожнювати з будь-яким засіданням у справі про банкрутство (попереднє, підготовче, підсумкове ).

Як вбачається із матеріалів справи, заява ОСОБА_11 про заміну кредитора до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2017 судом взагалі не призначалась і ухвала про призначення до розгляду даної заяви з повідомленням всіх учасників справи про банкрутство, в матеріалах справи відсутня.

Крім того, як також вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_11 звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про заміну кредитора 18.05.2017, додавши до заяви : копію договору відступлення права вимоги від 26.07.2016, копію договору позики від 20.06.2011, копію договору поруки від 20.11.2011, копію вимоги до позичальника від 05.03.2015, які належним чином не посвідчені ( а.с.70-76 т.20 ) і зазначена заява, в порушення вимог закону, була розглянута судом в день звернення з такою заявою до суду, у попередньому засіданні суду 18.05.2017 та крім того, без дослідження оригіналів зазначених вище наданих доказів (а.с.102-110 т.20).

Відтак, висновки судів щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_11 та здійснення заміни кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11, на підставі як ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і на підставі ст. 25 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017 суперечать вимогам закону і є помилковими.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_10 та заміни кредитора ОСОБА_10 на ОСОБА_11 у справі № 925/308/16 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню у зазначеній частині на новий судовий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

При новому розгляді справи суду, слід врахувати вище викладене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення по справі № 15/53 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України ( редакції, чинній після 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_10 та заміни кредитора ОСОБА_10 на ОСОБА_11 у справі № 925/308/16 скасувати.

Справу № 925/308/16 в частині грошових вимог ОСОБА_10 та заміни кредитора ОСОБА_10 на нового кредитора ОСОБА_11 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.