розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 за нововиявленими обставинами у справі

за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України; 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до 1) Харківської міської ради, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсними пунктів рішення та договору оренди землі,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, за участі третьої особи - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3), про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 за № 340667100125;

- визнання недійсними пункту 8.2 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0523 га по АДРЕСА_1, та пункту 1.4 додатку 3 в частині припинення права користування Харківської квартирно-експлуатаційної частини району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1;

- визнання недійсним пункту 1.38 додатку 4 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 в частині надання громадянину Лаптію Ю. М. в оренду строком до 01.09.2030 земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі.

Позовні вимоги із посиланням на приписи статей 12, 20, 77, 84, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статей 203, 215, 216, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та положення законів України "Про оренду землі" (161-14) , "Про Збройні Сили України" (1934-12) та "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" (1075-14) обґрунтовані тим, що перевіркою КЕВ м. Харкова було встановлено, що КЕВ м. Харкова є постійним землекористувачем земельної ділянки військового містечка № 48 площею 0,4620 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 09.07.1998, який визнано чинним постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 у справі № 992/127/13-г та підтверджено приналежність даної ділянки до категорії земель оборони, тобто земель державної форми власності.

Прокурор у позовній заяві зазначав, що рішенням Харківської міської ради від 28.09.2005 № 180/05 припинено право користування Харківської квартирно - експлуатаційної частини району (правонаступник - КЕВ м. Харкова) частиною земельної ділянки площею 0,0528 га, зараховано вказану земельну ділянку до земель громадської та житлової забудови із подальшою передачею цієї земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_3 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд, за відсутності відповідного законодавчо встановленого погодження уповноваженого на розпорядження землею оборони органу, що є порушенням міською радою компетенції та укладення спірного договору оренди землі з порушенням закону.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 залучено до участі у справі в якості другого відповідача із відповідними процесуальними правами та обов'язками ФОП ОСОБА_3 та виключено останнього з числа третіх осіб.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015, позов задоволено повністю. Визнано недійсними: пункт 8.2 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0528 га в АДРЕСА_1, пункт 1.4 додатку 3 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 в частині припинення права користування Харківської квартирно-експлуатаційної частини району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га в АДРЕСА_1. Визнано недійсним пункт 1.38 додатку 4 рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 в частині надання громадянину ОСОБА_3 в оренду строком до 01.09.2030 земельної ділянки площею 0,0528 га в АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1 163 165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 за № 340667100125.

Касаційна інстанція погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Харківська міська рада, під час укладення спірного договору оренди землі, діяла з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Касаційна інстанція також відхилила доводи скаржників стосовно того, що вказаний спір не підлягає розгляду господарським судом у зв'язку з тим, що відповідач у даній справі ОСОБА_3 в даних правовідносинах виступає як громадянин України - фізична особа, а не підприємець, оскільки не використовує земельну ділянку для підприємницької діяльності, оскільки як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_3 з 25.05.1999 є фізичною особою-підприємцем, основним видом підприємницької діяльності якого є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а відповідно до умов спірного договору оренди, на орендованій землі знаходиться нежитлова будівля літ. "Е-2", яка належить орендарю на праві власності. При цьому, Харківською міською радою надавався дозвіл на розміщення на спірній земельній ділянці торгово-розважального центру, тобто, умови та мета укладення спірного договору оренди відповідає основній господарській діяльності ОСОБА_3 саме в статусі фізичної особи-підприємця.

У грудні 2015 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 за нововиявленими обставинами в порядку статей 112- 114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

В обґрунтування наявності нововиявлених обставин заявник посилався на факт проведення державної реєстрації у Харківській регіональній філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" 02.06.2006 земельної ділянки площею 0,0528 га, кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування: АДРЕСА_1, на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ППФ "Міськпроект", форма власності - комунальна, що, на думку заявника, є істотною обставиною для справи, яка впливає на правовідносини сторін спору та є належним і допустимим доказом законності оспорюваних частин рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 та оспорюваного договору оренди землі від 02.06.2006.

Рішенням від 01.02.2016 Господарського суду Харківської області заяву ФОП ОСОБА_3 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою від 30.05.2016 Харківського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016, рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 залишено без змін.

30.10.2017 ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування поданої заяви ФОП ОСОБА_3 зазначив про наявність факту формування та реєстрації КЕВ м. Харкова нової земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, замість земельної ділянки, що була посвідчена Державним Актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 09.07.1998, виданим іншій особі - Харківській КЕЧ району. Саме ця обставина на думку заявника є істотною, не була йому відома і не могла бути відомою, а тому суттєво впливає на правовідносини сторін спору та є належним і допустимим доказом законності оспорюваних частин рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 та оспорюваного договору оренди землі від 02.06.2006.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у задоволенні заяви (вх. № 54 від 30.10.2017) ФОП ОСОБА_3 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі № 922/4744/13 за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 залишено в силі.

Ухвала суду мотивована тим, що наведені ФОП ОСОБА_3 обставини не спростовують наведені в цьому рішенні висновки, не мають істотного значення для справи та не є нововиявленими в розумінні процесуального законодавства.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у складі: Барбашової С.В., Білецької А.М., Істоміної О.А. ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ФОП ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить усі судові акти у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема положень статті 320 ГПК України. Скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що наведені ним обставини не є нововиявленими в розумінні зазначеної статті.

Крім того, у справі міститься клопотання ФОП ОСОБА_3 про передачу справи № 922/4744/13 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою від 04.06.2018 справа була передана колегією суддів до Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що судове рішення у цій справі оскаржується, в тому числі і з підстав порушення правил юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2018 справу № 922/4744/13 з касаційною скаргою було повернуто Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду з посиланням на статтю 298 ГПК України з підстав подачі цього клопотання поза межами строку на касаційне оскарження.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Міністерство оборони України у відзиві просить ухвалу та постанову попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

КЕВ м. Харкова у відзиві просить ухвалу та постанову попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи про необґрунтованість доводів касаційної скарги та правильність оскаржуваних судових актів.

Харківська міська рада у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати усі судові рішення у справі № 922/4744/13, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Рада зазначає, що при прийнятті спірних рішень діяла в межах своїх повноважень.

Генеральна прокуратура України у відзиві просить ухвалу та постанову попередніх інстанцій залишити без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Господарські суди, приймаючи рішення по суті спору у даній справі виходили з того, що спірна земельна ділянка, в тому числі під адміністративною будівлею літ. "Е-2" загальною площею 516,3 м-2 по АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_3, відноситься виключно до земель оборони, які не можуть передаватися до земель комунальної власності, суб'єктом права власності на яку є держава, а саме лише факт використання вказаної земельної ділянки фізичними та юридичними особами для обслуговування нерухомого майна, яке знаходиться у їх власності, не може бути підставою для припинення права постійного користування КЕВ м. Харкова землею, яка належить державі. Виходячи з вимог чинних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, істотною передумовою для припинення права власності, постійного користування землями оборони, що закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі цієї ділянки у власність або користування третім особам є отримання на це згоди Міністерства оборони України.

Проте, Міністерством оборони України такої згоди надано не було.

Тобто, Харківська міська рада під час укладення спірного договору оренди землі, діяла з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, що стало підставою для задоволення позову.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, ФОП ОСОБА_3 посилався на таке.

04.10.2017 йому через своїх представників під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 640/2013/17 стало відомо, що КЕВ м. Харкова 19.06.2017 звернувся до Харківської міської ради з питання надання йому згоди (дозволу) на розробку технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,4228 га, вважаючи, що право на дві сформовані та зареєстровані у ДЗК земельні ділянки він набув за рішеннями господарських судів.

Звернення КЕВ м. Харкова до Харківської міської ради, а не до розпорядника землями державної власності, землями оборони, незважаючи на посилання щодо приналежності земельних ділянок до земель оборони та державної власності, на думку ФОП ОСОБА_3, свідчить про визнання КЕВ м. Харкова права комунальної власності на землю по АДРЕСА_1.

В цьому зверненні (листі) начальник КЕВ м. Харкова Коник К.В. вказав, що після вилучення земельних ділянок у 2005-2006 роках, за КЕВ м. Харкова, згідно з даними Управління Держгеокадастру у м. Харкові, залишилась земельна ділянка площею 0,3700 га, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3. До вказаного листа позвачем-2 було надано довідку № 207/11 Управління Держкомзему у м. Харкові від 10.11.2011.

ФОП ОСОБА_3 вважає, що присвоєння земельній ділянці по АДРЕСА_1, площею 0,3700 га, кадастрового номера, підтверджує той факт, що на час подання позову до господарського суду у листопаді 2013 року, замість посвідченої Державним Актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 09.07.1998, реєстраційний номер в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 352, позивачем-2 була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі нова земельна ділянка, іншої площі, конфігурації, та з іншими межами, кадастровий номер НОМЕР_3.

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду спору; істотність даних обставин для розгляду справи (їх врахування має наслідком прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

При перегляді справи за нововиявленими обставинами суд не вправі давати повторну оцінку доказам, які вже були оцінені на предмет їх належності та повторно встановлювати вже розглянуті обставини справи.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звернення КЕВ м. Харкова від 19.06.2017 до Харківської міської ради мало місце вже після розгляду та на виконання рішення у цій справі, а відповідно до його змісту спірна земельна ділянка є державною формою власності, відноситься до категорії землі оборони, а необхідність звернення зумовлена законодавчим регулюванням (перехідні положення) виключно з урахуванням суб'єкта надання дозволу на розробку земельно-технічної документації. При цьому судами встановлено, що звернення КЕВ м. Харкова від 19.06.2017 не може бути підтвердженням перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності.

Заявником не надано доказів реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 у Державному земельному кадастрі, а відповідно до матеріалів справи земельна ділянка площею 0,3700 га обліковувалась та обліковується на підставі Державного акту серія НОМЕР_1 від 09.07.1998. Зі змісту публічної кадастрової карти України (інформація публічно доступна, режим доступу: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) вбачається, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 відсутні.

Крім того, ФОП ОСОБА_3 не доведено яким чином обставина реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки 0,3700 га (кадастровий номер НОМЕР_3) впливає на законність та обґрунтованість рішення суду, при тому, що предметом розгляду даної справи є правомірність виділення Харківською міською радою та надання ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0528 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

З урахуванням встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені в якості нововиявлених обставини не є нововиявленими в розумінні статті 320 ГПК України та не мають суттєвого значення для справи, оскільки не доводять правомірності розпорядження Харківською міською радою спірною земельною ділянкою.

Колегія суддів вважає доречним посилання судів на практику Європейського суду з прав людини, а саме на рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації" щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод) зокрема, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Доводи, наведені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати оцінку обставин, які не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Щодо посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003, де зазначено, що визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим, а також на право особи на мирне володіння своїм майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то касаційний суд зазначає, що оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряються доводи про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, оскільки існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції відповідають нормам чинного законодавства та мають бути залишені без змін.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 за нововиявленими обставинами у справі № 922/4744/13 залишити без змін.