Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору від 18.05.2013 № 630560726.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків Товариство виплатило страхове відшкодування потерпілій особі, у зв'язку з чим до нього перейшло право вимоги до відповідальної особи за заподіяний збиток, спричинений забезпеченому ним транспортному засобу Mitsubishi Asx, державний номер НОМЕР_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася 10.10.2013 на території шахти 1-а "Київська", з вини ОСОБА_5 - водія транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, відповідальність якого застрахована Компанією.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які доводять вину особи - водія, відповідальність якого застрахована Компанією, оскільки Товариством не надано рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП та матеріальну шкоду страхувальнику Товариства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- страховику цивільно-правової відповідальності, а саме Товариству, для прийняття рішення про страхове відшкодування не потрібно отримувати постанову суду в адміністративній справі про притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) );

- судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому факту, що Товариство надало усі належні документи, передбачені статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів", необхідні Компанії для прийняття рішення про повернення Товариству страхового відшкодування.

Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 18.05.2013 Товариством (далі - Страховик) та ОСОБА_6 (далі - Страхувальник) було укладено договір № 630560726.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків (далі - Договір).

Пунктом 1 Договору визначено наступний транспортний засіб: марка/модель: Mitsubishi Asx, реєстраційний номер: НОМЕР_3, рік випуску: 2013.

Відповідно до пункту 5 Договору строк його дії - з 18.05.2013 до 17.05.2014.

10.10.2013 о 08 год. 00 хв. на території шахти 1-а "Київська" відбулось зіткнення транспортних засобів ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, за кермом якого перебував ОСОБА_5, та Mitsubishi Asx, державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_6, який був за кермом.

Факт скоєння вказаного ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, складену Відділенням Державтоінспекції Антрацитівського РВ УМВС в Луганській області та довідкою № 81077912 про дорожньо-транспортну пригоду, складену УПП в м. Києві ДПП НПУ.

Згідно з попередніми висновками, які наявні у розділі ІV вказаної довідки № 81077912, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_5 пункту 10.9 Правил дорожнього руху.

Виходячи із змісту висновку № 163-13 Бюро судових автотоварознавчих експертиз матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Mitsubishi Asx, реєстраційний номер НОМЕР_3, від пошкодження внаслідок ДТП становить 26 642,00 грн. Вартість відновлювального ремонту після ДТП вказаного транспортного засобу - 20 069,00 грн.

Відповідно до рахунка від 15.10.2013 № 3175 ТОВ "Прайм Кар" фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Asx, реєстраційний номер НОМЕР_3, склала 20 046,80 грн. з ПДВ.

Згідно із страховим актом від 22.10.2013 № 104875 Товариством було погоджено виплату страхового відшкодування на загальну суму у розмірі 19 046,80 грн. (за вирахуванням франшизи в сумі 1 000,00 грн., яка передбачена пунктом 2 Договору).

Платіжним дорученням від 11.11.2013 № 13388 Товариство перерахувало на користь ТОВ "Прайм Кар" як виконавця відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу грошові кошти у розмірі 19 046,80 грн. як страхове відшкодування ОСОБА_6

У зв'язку з фактичною сплатою страхового відшкодування потерпілій особі Товариство вважає, що до нього перейшло право вимоги до відповідальної особи за заподіяний збиток, спричинений забезпеченому ним транспортному засобу Mitsubishi Asx, державний номер НОМЕР_3, внаслідок ДТП, що сталася 10.10.2013 на території шахти 1-а "Київська", з вини ОСОБА_5 - водія транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, відповідальність якого застрахована Компанією, а вину ОСОБА_5 у виникненні ДТП та пошкодженні транспортного засобу Mitsubishi Asx, державний номер НОМЕР_3, доведено, зважаючи на зміст розділу ІV довідки № 81077912 про ДТП.

Товариство звернулось до Компанії з листом-претензією від 26.08.2016 № 2737, в якому просило добровільно врегулювати даний спір та перерахувати страхове відшкодування в сумі 18 046,80 грн. на рахунок Товариства. Вказана претензія була залишена Компанією без задоволення.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 18 046,80 грн. страхового відшкодування.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, суди дійшли висновку, що після виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю Mitsubishi Asx, державний номер НОМЕР_3, до Товариства перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів слідчих органів, рішення господарського суду не може ґрунтуватись тільки на довідці органу ДАІ або постанові про відмову у порушенні кримінальної справи.

Судами попередніх інстанцій відхилено доводи Товариства про те, що вина водія ОСОБА_5 у вчиненні ДТП може бути встановлена на підставі довідки ДАІ, оскільки такою довідкою не встановлюється факт протиправності поведінки певної особи, наявності її вини.

Статтею 221 КУпАП встановлено, що постанови по справам про адміністративні правопорушення щодо порушень правил дорожнього руху приймаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому обставини вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП (80731-10) , встановлюються з дослідженням належних доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, де серед іншого вказуються: "У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: "дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі." (стаття 256 КУпАП); "у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП (додаток 9), що підписується особами, які брали участь в огляді, та працівником Державтоінспекції МВС" (пункт 6.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 № 77, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2009 за № 374/16390).

У той же час в матеріалах справи відсутній та Товариством не наданий адміністративний протокол, складений органами ДАІ, внаслідок чого не є можливим встановити інші обставини вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення.

З матеріалів справи не вбачається доказів вини водія транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_3, окрім самого лише визначення у довідці ДАІ № 81077912, що ДТП сталась внаслідок порушення останнім пункту 10.9 Правил дорожнього руху.

Також у матеріалах відсутні пояснення самого водія ОСОБА_5, в яких останній повідомив про причини події, що сталася внаслідок зіткнення двох автомобілів. Не міститься у справі й пояснень свідків, потерпілої сторони як додаткових доказів вини водія.

З метою об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, судом апеляційної інстанції перевірено відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що постанова про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності як особи, винної у скоєнні ДТП, - відсутня. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції до інших судів адміністративні матеріали по притягненню ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності справи не передавались та іншими судами в Луганській області рішення в адміністративній справі не приймалось.

При цьому саме лише посилання органу ДАІ у довідці на оформлення адміністративних матеріалів щодо порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху та подальше винесення судом у м. Антрацит постанови про притягнення його до відповідальності не підтверджують встановлення вини ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, оскільки встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, має здійснюватися саме постановою місцевого районного суду загальної юрисдикції у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ; у редакції чинній до 15.12.2017) є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_5, який керував транспортним засобом ЗАЗ, державний номер НОМЕР_3, у завданні такої шкоди не встановлена у передбаченому чинним законодавством порядку.

До того ж за відсутності у матеріалах справи будь-яких документів щодо ДТП 10.10.2013 (протоколу про адміністративне правопорушення, схеми дорожньо-транспортної пригоди, письмових пояснень учасників та свідків пригоди тощо), окрім довідки № 81077912, суд також позбавлений можливості самостійно дослідити обставини дорожньо-транспортної пригоди та зробити висновок щодо особи, з вини якої така пригода відбулась.

Отже, обставини даної справи свідчать про те, що ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого як особи, яка керувала автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3, була застрахована Компанією на підставі договору (полісу) № АВ/3623710 (АЕ/1975567 2739069) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, брав участь у ДТП, однак будь-яких належних та допустимих у розумінні статті 34 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) доказів, які б підтверджували встановлення вини цієї особи та притягнення її до адміністративної відповідальності, як то постанова районного суду або матеріали слідчих органів по ДТП, у матеріалах справи відсутні, тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на Компанію обов'язку відшкодувати Товариству матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП (виплатити страхове відшкодування).

Однак Касаційний господарський суд не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки, зазначаючи про те, що подальше винесення судом у місті Антрацит постанови про притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, не підтверджує встановлення вини ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, оскільки встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, має здійснюватися саме постановою місцевого районного суду загальної юрисдикції у справі про адміністративне правопорушення, господарський суд не здійснив жодного обґрунтування того, на підставі яких доказів було зроблено такий висновок, та не вказав повної назви суду, який прийняв відповідну постанову, дату її прийняття і номер справи. Адже у матеріалах справи відсутні як сама постанова, так і посилання на неї.

Крім того, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи перебуває в зоні проведення антитерористичної операції суд, до якого, відповідно до довідки № 81077912 про ДТП, було направлено матеріали ДТП разом з адміністративним протоколом. Тобто судами не встановлено наявності чи відсутності можливості отримання Товариством доказів, на які посилались суди як на підставу відмови у позові, та чи залежала така можливість від волевиявлення останнього.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності вини ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, суди посилались на докази, наявні у матеріалах справи, при цьому залишили поза увагою питання щодо залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, водіїв транспортних засобів, за участю яких сталася ДТП, що, у свою чергу, надало б можливість встановити обставини, на відсутність яких посилаються суди як на підставу відмови у позові.

Також, надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суди виходили з приписів статей 993, 1191 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", однак одночасне застосування вказаних норм законодавства до одних і тих самих правовідносин є помилковим, оскільки відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Тобто за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Натомість при регресі (стаття 1191 ЦК України) одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто зазначені інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України встановлений особливий правовий режим.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування, і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 ЗУ "Про страхування", а частина перша статті 1191 ЦК України визначає право зворотної вимоги (регресу).

Таким чином, судами не визначено правовий режим, яким врегульовуються спірні правовідносини, та, відповідно, не досліджено всіх обставин, які підлягають дослідженню в залежності від такого правового режиму (судброгація чи регрес).

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. За результати нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.