Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Залізницею було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача (Товариства), які з вини одержувача затримано на станції призначення згідно з наказами від 27.01.2017 № 241, від 28.01.2017 № 252, від 31.01.2017 № 277. За цим фактом станцією затримки Девладове у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а від 27.01.2017 № 6, від 28.01.1207 № 7, від 31.01.2017 № 8, акти загальної форми ГУ-23 від 27.01.2017 № 28, від 28.01.2017 № 29, від 31.01.2017 № 33. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 07029162, 107029163, 08029171, 19029220, 07029164 у розмірі 121 598,28 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 08029040, 08029041 у розмірі 3 324,84 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Залізниці 121 598,28 грн. плати за користування вагонами, 3 324,84 грн. збору за зберігання вантажу.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що Залізниця правомірно нарахувала Товариству плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, оскільки затримка вагонів на підході до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Товариства, оскільки причиною скупчення вагонів було неприйняття вагонів вантажовласником Товариством і несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що: затримка вагонів на станції призначення була спричинена саме Залізницею, і вина Товариства у затримці спірних вагонів відсутня, тобто причини затримки вагонів, викладені Залізницею в актах загальної форми ГУ-23, не відповідають дійсності і документально не підтверджені; судами невмотивовано відхилено клопотання Товариства про витребування від Залізниці графіків виконаного руху поїздів та графіку виконаного руху та положення (пояснення) про зайнятість колій; Залізницею не надано належних доказів (зокрема актів загальної форми) правомірності затримки спірних вагонів за весь час їх знаходження на підходах до станції призначення та затримки одних і тих самих вагонів; вагони простоювали на станції Девладово безпідставно, жодних технологічних операцій з вагонами не проводилось, а колії на станції призначення були вільні, що підтверджується відповідними довідками; сам факт затримки вагонів свідчить лише про те, що Залізницею неналежним чином виконуються взяті на себе зобов'язання за договором щодо доставки вагонів своїм локомотивом вантажоодержувачу; судами безпідставно відхилено клопотання Товариства про призначення судової експертизи; Залізницею нарахування плати за користування вагонами здійснено з порушенням вимог Правил користування вагонами та контейнерами.

Залізниця подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.05.2018 № 872 у зв'язку з відпусткою судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/7359/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.07.2018 № 1384 у зв'язку з відпусткою судді Пількова К.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/7359/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 28.11.2013 Залізницею та Товариством (власник колії) укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства (далі - Договір), яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Пунктом 1 Договору сторонами погоджено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 у парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Відповідно до пункту 5 Договору передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу - 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу - 4,5 год.; передача розбірних поїздів - за повідомленнями.

Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Згідно з пунктом 6 Договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом Залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

У пункті 8 Договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до пункту 11 Договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці.

Згідно з пунктом 15 Договору власник колії сплачує Залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

15.12.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 9 до Договору, якою у зв'язку з проведенням реєстрації ПАТ "Укрзалізниця", яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 (200-2014-п) "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; назву договору викладено в новій редакції: "Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

У період січня - лютого 2017 року Залізницею за накладними було прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача - Товариства.

По прибуттю вагонів на станцію призначення Залізниця своєчасно повідомила Товариство про готовність передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.

Однак на шляху прямування дані вагони були затримані, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (Товариством) на свою під'їзну колію по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, на станцію:

- Девладово (за наказом від 27.01.2017 № 241 о 3 год. 15 хв. затримані вагони за №№ голова 53502845 хвіст 61247904 у кількості 51 вагонів індекс поїзда 4671-245-4672, з вантажем на своїх осях, поїзд № 3502);

Девладово (за наказом від 28.01.2017 № 252 о 21 год. 25 хв. затримані вагони за №№ голова 53502845 хвіст 61247904 у кількості 51 вагонів індекс поїзда 4671-245-4672, з вантажем на своїх осях, поїзд № 3502);

Девладово (за наказом від 31.01.2017 № 277 о 16 год. 02 хв. затримані вагони за №№ голова 53502845 хвіст 61247904 у кількості 51 вагонів індекс поїзда 4671-245-4672, з вантажем на своїх осях, поїзд № 3502).

Про затримку вагонів Товариству вручені повідомлення про затримку вагонів:

- за наказом № 241 повідомлення отримане відповідачем 27.01.2017 о 5:15 год.;

- за наказом № 252 повідомлення отримане відповідачем 28.01.2017 о 22:20 год.;

- за наказом № 277 повідомлення отримане відповідачем 31.01.2017 о 17:15 год.

За фактом затримки вагонів станцією Девладово у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а від 27.01.2017 № 6, від 28.01.1207 № 7, від 31.01.2017 № 8 та акти загальної форми ГУ-23 від 27.01.2017 № 28, від 28.01.2017 № 29, від 31.01.2017 № 33.

Відповідно до актів про затримку вагонів форми ГУ-23а від 27.01.2017 № 6, від 28.01.1207 № 7, від 31.01.2017 № 8, затримані вагони, що прибули поїздом 3502 27.01.2017 о 3 год. 00 хв., відправлені поїздом № 3501 04.02.2017 о 14 год. 40 хв.

За час затримки вагонів з вини вантажовласника Залізницею нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 121 598,28 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 3 324,84 грн. за відомостями форми ГУ-46 №№ 07029162, 107029163, 08029171, 19029220, 07029164 та накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 08029040, №08029041.

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки працівниками Товариства підписано із зауваженням, а саме, що Товариство у виплаті відмовляє, колії приймання були вільні, готові прийняти вагони.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення плати за користування вагонами у розмірі 121 598,28 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 3 324,84 грн.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з статтею 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

За приписами пункту 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

За пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Судами встановлено, що накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг несвоєчасно прийнятих Товариством вагонів, що надійшли на його адресу. Залізниця своєчасно повідомила Товариство про свою готовність передати вагони на його під'їзну колію. Відповідні записи-повідомлення відображені у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.

Товариство не надало жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини у затримці вагонів на підходах до станції призначення та викладених у відомостях форми ГУ-46 і накопичувальних картках зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Письмові зауваження представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, не свідчать самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих зауваженнях обставин, про недоведеність Залізницею позовних вимог.

Так, факти скупчення вагонів через несвоєчасного забирання Товариством з колій станції призначення на свою під'їзну колію вагонів, які прибули на його адресу, підтверджується актами загальної форми та є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Відповідно до пунктів 3, 5 Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху Товариства", узгодженої сторонами, перегін Кривий Ріг - Допоміжна - одноколійний, обладнаний релейним напівавтоматичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЖДТ ПГЗК за прямим міжстанційним зв'язком або телефонним зв'язком.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації - нормативним відомчім документом Укрзалізниці, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 (z0050-97) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (z0050-97) , у пункті 16.3 яких зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно-розпорядчий акт (ТРА) - це нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.

Додатком № 3 до ТРА є Інструкція "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці", згідно пунктів 1- 4 якої ДСП станції Кривий Ріг запитує сусідню станцію про відправлення поїзда по телефону, ДСП станції Допоміжна натискає кнопку "дача згоди", загоряється зелена лампочка "отримання згоди" і після цього ДСП станції Кривий Ріг натискає поїзну кнопку початку маршруту і здійснюється рух поїзда на станцію Допоміжна.

Доказів на підтвердження повідомлення Залізниці відповідно до умов Договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до Залізниці з приводу порушення нею умов Договору у частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника Товариством не надано.

Що ж до посилань Товариства про наявність вільних колій на станції Допоміжна на момент видачі наказів №№ 241, 252 і 277, то судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент видачі наказу від 27.01.2017 (03:15 год.) № 241 вільними були колії №№ 2, 3, 6, на момент видачі наказу від 28.01.2017 (21:25 год.) № 252 вільними були колії №№ 3, 5, на момент видачі наказу від 31.01.2017 (16:02 год.) № 277 вільними були колії №№ 2, 4, 6. Проте Товариством не надано доказів щодо підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення Залізниці про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення про готовність до забирання вагонів, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

За відсутності згоди Товариства на прийняття вагонів на свою під'їзну колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє Залізниці своїм локомотивом доставити вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, суди дійшли висновку, що Залізниця була позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за Договором, тому вказані посилання Товариства були відхилені судами.

Доводи Товариства про те, що затримка вагонів відбулася з вини Залізниці також відхилені судами, оскільки зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Товариством, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. При цьому, підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України передбачено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Таким чином, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями єдиного технологічного процесу.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами має бути забезпечено і наявність вільних колій для маневрової роботи.

Судами також було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про витребування у Залізниці графіків виконаного руху поїздів по вузлу Кривий Ріг на дату затримки вагонів, оскільки акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, витяги із книг повідомлення про прибуття вантажу форми ГУ-2, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальні картки форми ФДУ-92 та накладні, додані до матеріалів справи визнані судами такими, що є достатніми доказами правомірності нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Розглядаючи клопотання Товариства про призначення у даній справі судової експертизи з питання можливості або відсутності у залізниці доставити спірні вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що склалася на станції призначення у момент затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення, суди виходили з того, що відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ; у редакції, чинній до 15.12.2017) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

У той же час судами встановлено, що вирішення господарського спору у даній справі не потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, що виключає доцільність проведення експертних досліджень у справі, а тому клопотання Товариства про призначення експертизи судами залишено без задоволення..

Доводи Товариства про подвійне обрахування Залізницею своїх послуг, з огляду на те, що одночасне стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше, були відхилені судами, оскільки підставою для здійснення Залізницею нарахувань є зобов'язання, що виникають відповідно до умов Договору, а також вимог Статуту залізниць України та відповідних Правил.

Таким чином та враховуючи положення наведених норм та встановлених обставин справи, а саме своєчасне повідомлення Товариства про готовність Залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів Товариством, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, суди дійшли висновку, що такі доводи не спростовують правомірність нарахування Залізницею плати за користування вагонами у розмірі 121 598,28 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 3 324,84 грн.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: затримка вагонів на станції призначення була спричинена саме Залізницею і вина Товариства у затримці спірних вагонів відсутня, тобто причини затримки вагонів, викладені Залізницею у актах загальної форми ГУ-23 не відповідають дійсності і документально не підтверджені; судами невмотивовано відхилено клопотання Товариства про витребування Залізниці графіків виконаного руху поїздів та графіку виконаного руху та положення (пояснення) про зайнятість колій; Залізницею не надано належних доказів (зокрема актів загальної форми) правомірності затримки спірних вагонів за весь час їх знаходження на підходах до станції призначення та затримки одних і тих вагонів; вагони простоювали на станції Девладово безпідставно, жодних технологічних операцій з вагонами не проводилось, а колії на станції призначення були вільні, що підтверджується відповідними довідками; сам факт затримки вагонів свідчить лише про те, що Залізницею не належним чином виконуються взяті на себе зобов'язання за договором щодо доставки вагонів своїм локомотивом вантажоодержувачу; судами безпідставно відхилено клопотання Товариства про призначення судової експертизи; Залізницею нарахування плати за користування вагонами здійснено з порушенням вимог Правил користування вагонами та контейнерами, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судами з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/7359/17 - без змін.