У травні 2017 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини", за участю третьої особи на стороні позивача - Галицької районної адміністрації м. Львова, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з донарахованої орендної плати за користування елементом благоустрою комунальної власності для розміщення відкритого літнього майданчика в розмірі 220901,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення № Г-71-14(П) від 23.05.2014, укладеного між ним та позивачем, використовував більшу площу елементу благоустрою комунальної власності для розміщення відкритого літнього майданчика, ніж було передбачено паспортом відкритого літнього майданчика та договором, у зв'язку з чим відповідно до вимог договору зобов'язаний сплатити донараховану оренду плату в 10-кратному розмірі за період користування площею понад визначену паспортом та договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість в сумі 219337,55 грн та 3290,06 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані підставністю та правомірністю проведеного позивачем донарахування розміру орендної плати на підставі пункту 4.2. договору № Г-71-14(П), за умовами якого сторони передбачили збільшення ставки орендної плати у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу демонтажу об'єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення. За висновками судів, відповідачем не спростовано факту невідповідності належного йому відкритого літнього майданчика погодженому проекту в частині використовуваної площі, що було зафіксовано актами від 17.08.2016, від 25.05.2016, від 22.06.2016. При цьому, як вбачається з акту від 10.10.2016 відповідачем було усунуто порушення - відкритий літній майданчик по вул. Братів Рогатинців, 49 у м. Львові приведено у відповідність погодженому проекту.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає про порушення судами попередніх інстанцій статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами), у зв'язку з тим, що суди неправомірно визнали належними та допустимими доказами у справі акти обстеження, які складені працівниками Галицької районної адміністрації Львівської міської ради в односторонньому порядку без участі відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази поштового направлення відповідачу (чи вручення) таких актів, приписів про усунення зазначених в актах порушень відповідно до вимог пунктів 4.2.2., 4.2.4. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.17 у справі № 914/924/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №914/924/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.05.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 914/1996/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Позивач та третя особа у справі відзиви на касаційну скаргу не надали.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.05.2014 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" (відповідач) укладено договір № Г-71-14(П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення (далі по тексту - договір).

Відповідно до пунктів 2.1.1. та 2.2.2. договору орендодавець зобов'язався надати орендарю права на тимчасове користування окремим конструктивним елементом благоустрою комунальної власності площею 210,00 кв.м (тротуар, газон, тощо), за адресою: м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 49, а орендар зобов'язався встановлювати об'єкт відповідно до погодженого у встановленому порядку проекту.

Згідно з пунктом 3.2. договору, орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 210 кв.м щомісячно до 25 числа поточного місяця. Відповідно до пункту 3.1. договору, обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з часу укладення договору оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

В пункті 3.3. договору сторони погодили, що конкретні розміри орендованої площі встановлюються під час видачі (перереєстрації) дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення відповідно до пункту 2 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації. В паспорті № 71 відкритого літнього майданчика, виданого відповідачу Департаментом містобудування Управління архітектури Львівської міської ради, який є додатком до укладеного між сторонами договору, визначено площу місця розташування в розмірі 210,00 кв.м.

Відповідальність сторін визначена в розділі 4 договору, в пункті 4.2. якого встановлено, що при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту, до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Розділом 5 договору визначено, що будь-які суперечки, претензії та вимоги, що виникають між сторонами у зв'язку з виконанням цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо суперечки та розбіжності не вирішуються шляхом переговорів, сторони мають право звернутися до господарського суду.

Відповідно до розділу 7 договору, термін дії договору встановлюється з 08.04.2013 до 01.11.2013; з 01.04.2014 до 01.11.2014; з 01.04.2015 до 01.11.2015; з 01.04.2016 до 01.11.2016; з 01.04.2017 до 01.11.2017.

Пунктом 6 "Об'ємно-планувальні вимоги" Архітектурно-художніх вимог № 92 на розробку проекту влаштування літніх майданчиків за адресою м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 49, та благоустрою прилеглої території від 29.01.2014 (замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини") передбачено встановлення відкритого літнього майданчика на існуючому замощенні, тобто без влаштування настилів/подіумів.

Відповідно до наявної у справі копії паспорта № 71 відкритого літнього майданчика біля об'єкта ресторанного господарства, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, загальна площа відкритого літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 49 становить 210,00 кв.м Термін дії паспорта: з 01.04.2013 до 01.11.2013; з 01.04.2014 до 01.11.2014; з 01.04.2015 до 01.11.2015; з 01.04.2016 до 01.11.2016; 01.04.2017 до 31.11.2017.

25.05.2016 провідним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації ЛМР, інженером Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління", головним спеціалістом-районним архітектором Галицького району проведено обстеження на відповідність погодженому проекту літнього майданчика Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" за адресою: м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 49. За результатами обстеження складено акт, в якому зафіксовано, що літній майданчик влаштовано з відхиленням від погодженої схеми прив'язки даного літнього майданчика, порушено конфігурацію - влаштовано дерев'яний подіум на частині літнього майданчика площею 53,4 кв.м., що не передбачено затвердженими архітектурно-художніми вимогами, перевищено площу літнього майданчика: згідно з паспортом загальна площа має становити 210,00 кв.м., а фактично становить 268,25 кв.м.

Обстеження проводилось у присутності адміністратора закладу, який від підпису відмовився, що було засвідчено членами комісії в акті.

17.08.2016 провідним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації ЛМР, головним спеціалістом-районним архітектором Галицького району, інженером Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління" проведено обстеження відкритого літнього майданчика за адресою м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 49 на відповідність погодженому проекту, за результатами якого складено акт обстеження від 17.08.2016, в якому зафіксовано перевищення площі, зайнятої власником об'єкту для обслуговування відвідувачів на 24,0 кв.м та влаштовано всупереч архітектурно-художнім вимогам подіуму.

10.10.2016 провідним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації ЛМР, головним спеціалістом-районним архітектором Галицького району, інженером КП "Адміністративно-технічного управління" проведено повторне обстеження зазначеного об'єкта, за результатами якого складено акт обстеження, в якому встановлено обставини того, що площа відкритого літнього майданчика приведена у відповідність до погодженого проекту.

На підставі зазначених актів обстеження від 17.08.2016, від 25.05.2016, від 22.06.2016, комісією з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова від 11.10.2016, здійснено донарахування орендної плати по договору оренди ОКЕБ № Г-71-14(П) за період з 25.05.2016 до 22.06.2016 у розмірі - 46 583,12 грн, а згідно з актом № 51 від 28.02.2017 проведено донарахування за період з 23.06.2016 по 10.10.2016 на суму - 174 321,13 грн по договору оренди ОКЕБ № Г-71-14(П) у зв'язку зі збільшенням ставки орендної плати у десять разів через невідповідність фактичної площі літнього майданчика за адресою м. Львів, вул. Братів Рогатинців,49, погодженому проекту, про що комісією складено відповідний акт № 211.

У зв'язку з несплатою орендарем вказаної суми, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" про стягнення з останнього на користь Управління заборгованості на суму 220904,25 грн донарахувань у зв'язку зі збільшенням ставки орендної плати у десять разів.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Проведення обстежень відкритих літніх майданчиків у місті Львові на предмет їх відповідності погодженому проекту (паспорту) регулюється Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у місті Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженим ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до пунктів 4.2.1., 4.2.2., 4.2.4. Порядку районні адміністрації здійснюють контроль відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам, звертаються до суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою щодо усунення порушень у визначений термін, а у разі невиконання цієї вимоги - вносять подання управлінню архітектури департаменту містобудування про скасування дозволу. Усі приписи і повідомлення про усунення порушень цього Порядку направляються суб'єктам підприємницької діяльності у письмовій формі поштою або подаються уповноваженим представникам особисто і реєструються у відповідному журналі.

Відповідно до пунктів 4.2.9., 4.2.10. Порядку у разі встановлення невідповідності об'єкта погодженому проекту (про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень) дія дозволу на встановлення відкритого літнього майданчика призупиняється на термін до 1 місяця. Протягом цього терміну суб'єкт господарювання зобов'язаний усунути всі відхилення від погодженого проекту. У разі не приведення об'єкта у відповідність до погодженого проекту впродовж терміну призупинення дозволу він анулюється. Про призупинення або анулювання дозволу орган, що його видає, повідомляє заявника, управління комунальної власності департаменту економічної політики та районну адміністрацію.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування своїх вимог, як на підставу позову, позивач послався на акти обстежень відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту Галицької райдержадміністрації від 17.08.2016, від 25.05.2016, від 22.06.2016, в яких за твердженням позивача, встановлено факти порушення відповідачем використання елементів благоустрою.

Інших належних доказів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінпродукт Галичини" правил розміщення літнього майданчика у відповідності до погодженого проекту, як то графічні матеріали, фотозображення, абриси територій тощо, що фіксували б відповідне порушення, Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради не подано.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості здійснення Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відповідних донарахувань до орендної плати на підставі вказаних актів обстеження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в яких зафіксовано невідповідність відкритого літнього майданчика його погодженому проекту.

Касаційний господарський суд зазначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику Європейського суду з прав людини, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суди повинні враховувати якість поданих сторонами доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності.

З аналізу наявних у матеріалах справи документів слідує, що відповідач протягом усього часу розгляду справи заперечував проти належності та допустимості покладених судами попередніх інстанцій в основу своїх судових рішень актів обстежень Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з огляду на їх складання в односторонньому порядку працівниками районної адміністрації без участі відповідача.

При цьому, всупереч вимогам статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суди попередніх інстанцій вважають, що саме відповідач повинен був спростувати факт невідповідності належного йому відкритого літнього майданчику погодженому проекту, що було зафіксовано у вищевказаних акта обстеженнях, а не позивач довести вказане порушення з огляду на алгоритм дій та функції районної адміністрації, визначені Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у місті Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженим ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009.

Судами не з'ясовано, якими доказами підтверджено повідомлення відповідача про встановлену Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради невідповідність відкритого літнього майданчику погодженому проекту та вимогу щодо усунення порушень у визначений термін, оскільки подані у справі Управлінням та Адміністрацією супровідні листи до відповідача не містять доказів про направлення цих листів або їх вручення безпосередньо орендарю у відповідності до пункту 4.2.4 Порядку.

Наявна в актах обстеження примітка про те, що обстеження здійснено у присутності представника закладу, зроблена комісією, яка проводила обстеження, за відсутності в акті підпису уповноваженої особи відповідача.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета спору та не відобразили встановлені ними обставини у судових рішеннях.

Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.