розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (головуючий: Лавриненко Л.В, судді: Лашина В.В., Філінюк І.Г.)

за позовом Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК-ІНВЕСТ"

про визнання права власності,

за участю Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК-ІНВЕСТ" про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Набережна, 56, Миколаївської області Жовтневого району, с. Галицинове, яке складається з літер., а саме: літ. Б- загальною площею 174,7 кв.м., літ. П - загальною площею 43,6 кв.м., літ. В - загальною площею 66,6 кв.м, літ. Г - загальною площею 64,7 кв.м., літ. О- загальною площею 30, 7 кв.м, літ. Р - загальною площею 31,3 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав рішення загальних зборів, відображене у протоколі № 1ОФ від 02.02.2014 р., щодо передачі майна у статутний фонд Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" за актом приймання-передачі, а саме не забезпечив оформлення права власності на об'єкт шляхом надання відповідних документів для вчинення передбачених діючих законодавством України дій для оформлення права власності за ДП "ЛІССЕРВІС".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2016 (суддя Коваль С.М.) позов Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" у справі № 915/745/16 задоволено у повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" є власником переданого йому у статутний капітал Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ майном.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №915/745/16 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкти нерухомості, щодо яких виник спір, перебували в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ. Передавши до статутного капіталу Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" спірне майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" фактично здійснило його відчуження, але без доказів узгодження (згоди) цього правочину з іпотекодержателем, яким з 27.09.2013 є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" м. Київ.

Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" 18.12.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 915/745/16.

Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 у справі № 915/745/16 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 повернуто заявникові без розгляду разом з доданими до неї матеріалами на підставі підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ).

19.01.2018 (згідно реєстраційним штампом ОАГС) Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" повторно звернулося з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 915/745/16 до Касаційного господарського суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.03.2018 року у справі № 915/745/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018 у справі № 915/745/16 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не доплачено судовий збір в сумі 3 360,00 грн.; скаржнику надано строк для усунення недоліків до 10.04.2018.

06.04.2018 скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23.03.2018 надано платіжне доручення № 43 від 05.04.2018 про доплату судового збору в сумі 3360,00 грн.

Касаційна скарга Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" подана разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження у справі №915/745/16.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як вбачається із матеріалів справи, вартість спірного майна становить 320000,00грн., тому за приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи має здійснюватися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

20.04.2018 суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про поновлення строку для подання касаційної скарги задоволено та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 10.05.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що апеляційний суд проігнорував твердження позивача щодо існування згоди іпотекодержателя на відчуження заставленого майна, а саме існування листа ПАТ "Кредитпромбанк" від 07.05.2012, відповідно до якого попереднім кредитором надано дозвіл на відчуження заставленого майна та розірвання договору.

Крім того вважає, що апеляційним судом не було враховано ст. 23 Закону України "Про іпотеку", що призвело до винесення неправомірного рішення.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у даній справі, підставою звернення позивача з даним позовом стало ненадання відповідачем правовстановлюючих документів для оформлення права власності на майно, власником якого позивач себе вважає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом від 02.02.2014 № 1ОФ Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" передало у статутний фонд Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" нерухоме майно згідно акту прийому передачі на загальну суму 320 000 грн. На момент внесення спірного нерухомого майна в статутний фонд Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС", право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" на майно підтверджувалось свідоцтвом про право власності від 08.01.2008 серії САВ № 849008, виданим Виконавчим комітетом Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. З огляду на приписи ст. 85 Господарського кодексу України та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" суд першої інстанції дійшов висновку, що Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" є власником переданого йому у статутний капітал Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" майном.

Вказане рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова В. В., вказуючи на те, що при винесенні рішення були порушені права банку на задоволення грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест", які виникли за кредитним договором від 26.02.2010 № 01/004/10-КЛТ, за рахунок предмета іпотеки.

Апеляційним судом встановлено, що 26.02.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" укладений кредитний договір № 02/004/10-КЛТ.

Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах.

Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п.1.1 цього договору, та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 цього договору.

На виконання умов цього договору, в той же день, а саме 26.02.2010, між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" була підписана додаткова угода № 1 до кредитного договору від 26.02.2010 № 02/004/10-КЛТ, якою передбачено надання банком Товариству з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" кредиту в сумі 42 700 000 грн. для оплати витрат, пов'язаних з поточною господарською діяльністю підприємства.

01.03.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" м. Київ укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, і зареєстрований за № 153.

За умовами цього договору у забезпечення зобов'язань іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" м. Миколаїв перед іпотекодержателем - Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" м. Київ іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно. Під кредитним договором сторони розуміють кредитний договір від 26.02.2010 № 02/004/10-КЛТ.

Предметом іпотеки за цим договором є:

1. Нежитлові офісні будівлі, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Галицинове, вул. Набережна, 56, та складаються з: літ. "А" - нежитлова будівля, цегла загальною площею 4 638 кв. м.; літ. "Б" - сауна, цегла, загальною площею 174,70 кв. м.; літ. "Е" - нежитлова будівля, цегла, загальною площею 851,30 кв. м.; літ. "Ж" - бойлерна, цегла, загальною площею 120,30 кв. м.; літ. "П" - теслярська майстерня, цегла; літ. "Г" - трансформаторна підстанція, цегла; літ. "Д" - насосна, цегла; літ. "З" - навіс; літ. "И" - навіс; літ. "К" - навіс; літ. "Л" - навіс; літ. "М" - навіс; літ. "Н" - прохідна.

Заставна вартість об'єкту складає 13 054 496 грн.

2. Нежитловий об'єкт кладової, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Баштанській район, м. Баштанка, вул. Українська (Комінтерна), буд. 78, та складається з: літ. "А-1" - дім з підвалом, кам. - площа 112,3 кв. м.; літ. "Б-1" - склад кам., загальна площа 982,7 кв. м.; літ. "В-1" - вісова, кам.; літ. "Г-1" - убиральня, цегла; літ. "Д-1" - шия підвала, кам.; № 1, № 2, № 3 - огорожі; № 4 - ваги, мет.; № 5 - піднавіс, мет.; № І - замощення.

Заставна вартість об'єкту складає 262 800 грн.

3. Нежитловий об'єкт, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 41, та складається з: літ. "А-3" - адмінбудівля, загальною площею 446,9 кв. м.; літ. "Б", б-2 - гараж, загальною площею 174,7 кв. м.; літ. "Д" - майстерня, загальною площею - 68,6 кв. м.; літ. "К" - сушильня; літ. "А" - навіс; літ. "Е" - навіс; літ. "Е'" - навіс; літ. "Л" - щитова; літ. "М" - навіс; літ. "Н" - навіс; літ. "О" - вольєр; літ. "П" - навіс; № 8, № 9, № 12, № 13 - огорожа; № 14, № 15, І - споруди.

Заставна вартість об'єкту складає 3 978 240 грн.

Відповідно до п.2.6 іпотечного договору на період дії цього договору іпотекодавець передає по акту приймання - передачі іпотекодержателю оригінали документів, що підтверджують його право власності на майно, а саме: свідоцтва про право власності на майно, технічні паспорти на майно.

Обов'язки іпотекодавця, Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" м.Київ, визначені в п. 3.1 іпотечного договору.

Відповідно до п. п. 3.1.1 іпотекодавець зобов'язаний не вчинювати дій, пов'язаних зі зміною права власності на майно.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ, оформленим протоколом від 02.02.2014 р. № 1ОФ до статутного фонду Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" м. Миколаїв передано майно, яке належить на праві власності засновнику ТОВ "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ, згідно додатку № 1 від 02.02.2014 р. до цього протоколу.

Відповідно до акту прийому - передачі від 02.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ передало, а Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" м. Миколаїв прийняло:

1) нежитлову будівлю площею 174,7 кв. м.;

2) склад загальною площею 43,6 кв. м.;

3) майстерню загальною площею 66,6 кв. м.;

4) трансформаторну підстанцію площею 64,7 кв. м.;

5) насосну площею 30,7 кв. м.;

6) склад загальною площею 31,3 кв. м.

Майно передано в повному обсязі, разом з під'їзною дорогою, огорожею та замощенням. Місце розташування об'єктів: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Набережна, 56.

Рішенням Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 28.01.2016 р. № 11 нежитловій будівлі літ. "Б" - площею 174,7 кв. м., складу літ. "П" - загальною площею 43,6 кв. м., майстерні літ. "В" - загальною площею 66,6 кв. м., трансформаторній підстанції літ. "Г" - загальною площею 64,7 кв. м., насосній літ. "О" - загальною площею 30,7 кв. м., складу літ. "Р" - загальною площею 31,3 кв. м. надана поштова адреса: с. Галицинове Жовтневого району Миколаївської області, вул. Набережна, 56/1.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" є власником переданого йому у статутний капітал Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ майном.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкти нерухомості, щодо яких виник спір, перебували в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ. Передавши до статутного капіталу Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" спірне майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" фактично здійснило його відчуження, але без доказів узгодження (згоди) цього правочину з іпотекодержателем, яким з 27.09.2013 є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" м. Київ.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами щодо боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека, тобто застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 р. № 898-IV (зі змінами та доповненнями) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Апеляційним судом встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. № 2466, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" м. Київ, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" м. Київ набуло право вимоги за низкою кредитних договорів, укладених Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" м. Київ з суб'єктами господарювання, в тому числі і за кредитним договором від 26.02.2010 р. № 02/004/10-КЛТ, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК-Інвест" м. Київ.

Пунктом 2.1 договору купівлі - продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. № 2466 передбачено, що Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" м. Київ погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" м. Київ.

Під терміном "права вимоги" сторони погодили всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь - які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь - яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що спільним листом від 09.10.2013 р. № 2/01-17/10394 Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" м. Київ та Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" м. Київ повідомили Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" м. Київ про відступлення з 27.09.2013 р. права вимоги за кредитним договором від 26.02.2010 р. № 02/004/10-КЛТ. Факт отримання 12.10.2013 р. цього листа підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

З наданих Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідку сформовано на запит суду апеляційної інстанції 27.11.2017 р.), нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська область, с. Галицинове, вул. Набережна, 56, який складається з: літ. "Б" загальною площею 174,7 кв. м., літ. "П" загальною площею 43,6 кв. м., літ. "В" загальною площею 66,6 кв. м., літ "Г" загальною площею 64,7 кв. м., літ. "О" загальною площею 30,7 кв. м., літ. "Р" загальною площею 31,3 кв. м., з 01.03.2010 р. обтяжений іпотекою, іпотекодержатель - Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" м. Київ.

Станом на 27.11.2017 р. іпотекодержателем є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" м. Київ.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 9 Закону іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:

зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ, оформленим протоколом від 02.02.2014 р. № 1ОФ до статутного фонду Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" м. Миколаїв передано майно, яке належить на праві власності засновнику ТОВ "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ згідно додатку № 1 від 02.02.2014 р. до цього протоколу.

Відповідно до акту прийому - передачі від 02.02.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - ІНВЕСТ" м. Київ передало, а Дочірнє підприємство "ЛІССЕРВІС" м. Миколаїв прийняло:

1) нежитлову будівлю площею 174,7 кв. м.;

2) склад загальною площею 43,6 кв. м.;

3) майстерню загальною площею 66,6 кв. м.;

4) трансформаторну підстанцію площею 64,7 кв. м.;

5) насосну площею 30,7 кв. м.;

6) склад загальною площею 31,3 кв. м.

В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

З наявного в матеріалах справи Статуту Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" м. Миколаїв, зареєстрованого 04.02.2014 р., засновником підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" м. Київ.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що передавши до статутного капіталу Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" м. Миколаїв перелічене вище майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК - Інвест" м. Київ фактично здійснило його відчуження.

При цьому, як встановив апеляційний господарський суд, доказів узгодження цього правочину з іпотекодержателем, яким з 27.09.2013 р. є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" м. Київ, матеріали справи не містять.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів не прийняв до уваги посилання Дочірнього підприємства "ЛІССЕРВІС" м. Миколаїв на лист Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" м. Київ від 07.05.2012 р. № 1743/03.2-б.б-11, відповідно до якого "банк повідомляє про згоду на відчуження (продаж, інше) заставного майна по іпотечному договору від 01.03.2010 р., оскільки наведений лист від імені Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" м. Київ підписаний в. о. заступника керуючого роздрібного бізнесу Юрченко О. В., повноваження якого щодо наявності права на прийняття від імені Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" м. Київ рішення про надання суб'єктам господарювання згоди на відчуження предмету іпотеки жодним документом не підтверджені.

В свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на ст. 23 Закону України "Про іпотеку", згідно якої у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, та особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, оскільки дана стаття розрахована саме на правомірний перехід права власності на предмет іпотеки, в т.ч. шляхом його відчуження з дотриманням умов та порядку, визначених відповідним законодавством, що, як зазначено вище, відсутнє в даному випадку.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що апеляційний господарський суд на підставі повної та всебічної власної оцінки доказів дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанцій - без змін, як таке, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.