за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" Славкіна М.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс"

про стягнення 397 748, 40 грн збитків,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" М.А. Славкіна (далі - Уповноважена особа ФГВФОЛ ПАТ "КБ "Південкомбанк") звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (далі - ТОВ "Авто Сан Сервіс") про стягнення 397 748,40 грн збитків у зв'язку із втратою майна, переданого на зберігання на підставі договору зберігання № 04/07/2014-2 від 04.07.2014.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Авто Сан Сервіс" умов договору зберігання № 04/07/2014-2 від 04.07.2014, Уповноважена особа ФГВФОЛ ПАТ "КБ "Південкомбанк" у зв'язку із втратою, переданого на зберігання майна, зазнала збитків на загальну суму 397 748, 40 грн. При цьому, матеріально-правовою підставою позову визначено статті 20, 147, 175 Господарського кодексу України та статті 942, 950, 951 Цивільного кодексу України.

1.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" позов не визнало та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на повернення позивачу майна, яке перебувало на зберіганні, на підставі актів №№ 1-27, неналежне оформлення актів приймання-передачі майна на зберігання, поданих позивачем, а також відсутність заявок на повернення майна.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2017 у справі № 911/2731/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2017 у справі № 911/2731/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" 397 748, 40 грн збитків.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (зберігач) 04.07.2014 укладено договір зберігання № 04/07/2014-2 (далі - договір), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов'язується зберігати за плату товарно-матеріальні цінності (далі - майно), передані йому поклажодавцем (його представником);

- згідно з п. 1.2. договору перелік майна, що передається на зберігання, його кількість мають бути визначені в заявці поклажодавця. Зберігач зобов'язується створити необхідні умови для прийняття та зберігання майна на спеціальному складі тимчасового зберігання площею 400 квадратних метрів на термін з 04.07.2014 по 03.07.2015;

- у відповідності до п. 2.1.1. договору, зберігач приймає майно на підставі заявки поклажодавця, надісланої зберігачу засобами факсимільного зв'язку або на електронну адресу. Зберігач зобов'язаний при прийнятті майна на зберігання здійснити в присутності представника поклажодавця огляд та звіряння маркувань, вказаними в супроводжувальних документах, тощо. Перелік майна, найменування, кількість, комплектація та вартість кожної одиниці яких зазначається в актах прийому-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору;

- зберігач по закінченню кожного календарного місяця, надсилає на адресу поклажодавця підписаний акт здачі-приймання наданих послуг, де вказує докладний перелік майна, що зберігається, його кількість та вартість, а також вартість послуг із зберігання (п. 2.1.3);

- пунктом 2.1.4. договору встановлено, що зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю саме майно у тій же кількості;

- згідно п. 2.2 договору, майно зберігач зобов'язаний зберігати за адресою: Київська область, с. Горенка, вул. Садова, 20;

- відповідно до п. 2.2.1 договору, поклажодавець має право достроково розірвати чи припинити даний договір за попередньо письмовим повідомленням зберігача не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів;

- пунктом 2.2.5. договору передбачено, що зберігач повертає майно поклажодавцю (його представнику), повністю або частково згідно заявки останнього не пізніше 2 (двох) днів з дня одержання такої заявки, (представник повинен мати довіреність від поклажодавця, оригінал заявки, паспорт) після чого сторони підписують акт прийому-передачі;

- відповідно до п. 3.1.7. договору поклажодавець протягом 5 днів з дати набуття чинності цим договором передає зберігачу оригінал наказу (листа), в якому визначено коло осіб на яких покладена повна матеріальна відповідальність: підписання товарних накладних, відпуск, прийняття майна, оригінали підпису цих осіб та відбитки печаток та відтиски пломб, які будуть використовуватися поклажодавцем;

- строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.3 договору та закінчується 03.07.2015;

- у випадку, якщо договір не було розірвано чи будь-яка із сторін не виявила бажання про його розірвання, договір вважається продовженим на аналогічний термін на аналогічних умовах (п. 8.4 договору);

- пунктом 8.6 договору передбачено, що акти прийому-передачі майна підписуються уповноваженими особами у момент здійснення прийому-передачі; акти здачі приймання наданих послуг один раз на місяць підписуються уповноваженими особами, в 3-х денний термін, складаються в 2-х примірниках, скріпляються печатками;

- згідно п. 8.8 договору, поклажодавець має право на дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку шляхом направлення зберігачу відповідного письмового повідомлення про розірвання цього договору не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до пропонованої дати розірвання цього договору. Цей договір вважається розірваним на 11 (одинадцятий) календарний день з моменту відправлення поклажодавцем письмового повідомлення про розірвання цього договору;

- сторонами 29.09.2014 укладена додаткова угода № 3, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 2.2 розділу 2 договору "Права та обов'язки зберігача" в наступній редакції: Майно зберігач зобов'язаний зберігати за адресою: Київська область, сит. Гостомель, вул. Леніна, 141-П;

- сторонами 30.09.2015 також укладено додаткову угоду № 5 від 30.09.2015, відповідно до якої сторони, враховуючи намір поклажодавця забрати у зберігача (отримати у зв'язку із закінченням зберігання) відповідне майно (окрім автомобілів), домовились дію пунктів 1.2.1 та 1.2.2 пункту 1.2 договору зберігання № 04/07/2014-2 від 04.07.2014 припинити 31.08.2015 включно, тобто майно поклажодавця, що передавалося на зберігання згідно з пунктами 1.2.1, 1.2.2 пункту 1.2 договору, має бути повернуто зберігачем поклажодавцю не пізніше 31.08.2015;

- підписання актів приймання-передачі матеріальних засобів від зберігача до поклажодавця має відбуватися не пізніше 30.11.2015;

- пунктом 3 додаткової угоди № 5 передбачено, що після повернення зберігачем поклажодавцю майна, що стосувалося пунктів 1.2.1 та 1.2.2 пункту 1.2 договору, на зберіганні у зберігача продовжує перебувати майно, яке зазначено в пункті 1.2.3 пункту 1.2 договору, тобто відповідна кількість автомобілів, що зберігається на спеціальному відкритому майданчику зберігача. У зв'язку з цим сторони дійшли згоди пункт 1.2.3 пункту 1.2. договору залишити в діючій редакції, що викладено в додатковій угоді № 4 від 31.12.2014 до договору, при цьому змінивши строк дії договору так, що договір припиняє свою дію 31.08.2016, який в свою чергу розповсюджується і на пункт 1.2.3 пункту 1.2 договору;

- до позовної заяви Уповноваженою особою ПАТ "КБ "Південкомбанк" долучено копії актів приймання-передачі матеріальних цінностей за 2014 рік (без визначення конкретної дати);

- на виконання заявки Банку на повернення майна від 03.11.2015 представниками сторін складено акт № 27 від 03.11.2015 про повернення майна вказаного у зазначеній заявці;

- Банк направив претензію № 1 від 22.09.2016 на адресу ТОВ "Авто Сан Сервіс", в якій просив до 22.11.2016 відшкодувати вартість майна у сумі 397 748,40 грн шляхом безготівкового переказу грошових коштів, що становлять суму збитків;

- до претензії було оформлено додаток № 1, в якому вказано перелік майна ПАТ "КБ "Південкомбанк", що було передано на зберігання до ТОВ "Авто Сан Сервіс" згідно договору зберігання і яке за даними інвентаризації втрачено (станом на 22.09.2016). З додатку вбачається, що вартість втраченого майна становить 397 748,40 грн;

- в матеріалах справи наявна відповідь № 40-вих від 29.09.2016 на претензію № 1 від 22.09.2016 в якій відповідач зазначив, що з 01.11.2015 майно, що вказано у додатку до претензії знаходиться у місцях його зберігання, як це і було передбачено додатковою угодою №3 від 29.09.2014, проте у ТОВ "Авто Сан Сервіс" є потенційний покупець на дане майно;

- Уповноваженою особою ПАТ "КБ "Південкомбанк" 24.04.2017 надіслано заявку № 14/514 ТОВ "Авто Сан Сервіс" на дострокове одержання майна, що знаходиться на зберіганні;

- у відповіді №36-вих від 27.04.2017 на заявку №14/514 товариство зазначило, що договір було розірвано за умови повернення майна, що зберігалось;

- Банком 26.04.2017 в односторонньому порядку було складено акт про відмову у доступі до майна Банку, що знаходиться на зберіганні відповідача;

- Банк направив відповідачу претензію № 2 від 20.06.2017, в якій просив до 19.07.2017 відшкодувати вартість майна у сумі 397 748, 40 грн шляхом безготівкового переказу грошових коштів, що становлять суму збитків;

- у відповідь на претензію № 2 від 20.06.2017 товариство зазначило, що майно яке перебувало у нього на зберіганні повернуто позивачу у зв`язку з чим, встановити достовірність фактів викладених у претензії немає можливості;

- предметом спору у даній справі є дослідження наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача завданих позивачу збитків, у зв'язку з втратою переданого на зберігання майна.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, дійшовши висновку про передчасність заявлення вимог про стягнення збитків, виходив з відсутності доказів щодо неповернення майна з переліку, переданого на зберігання, а також з того, що позивачем не конкретизовано яке майно має бути повернуто та за якою ціною.

2.5. Натомість, суд апеляційної інстанції, скориставшись своїм правом, наданим ч. 3 ст. 269 ГПК України, дійшов висновку про доведеність факту порушення ТОВ "Авто Сан Сервіс" умов договору зберігання в частині не повернення майна позивачу на підставі його заявки № 14/514, а також визнання відповідачем факту наявності втраченого майна у місцях його зберігання, виходячи з поданих сторонами документів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 911/2731/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить зазначену постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс":

- товариство не визнає факту передання йому на зберігання майна та його вартості;

- все майно, яке передавалось на зберігання було повернуто Банку, що вбачається з відповіді ТОВ "Авто Сан Сервіс" на претензію № 2 від 20.06.2017;

- вартість майна, яке Банк вважає втраченим має здійснюватися на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

4.2. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина 1 статті 938 ЦК України).

4.3. Згідно з частиною 1 статті 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

4.4.За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1 статті 950 ЦК України).

4.5. Частиною 3 ст. 950 ЦК України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

4.6. Судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (зберігач) 04.07.2014 укладено договір зберігання № 04/07/2014-2 (далі - договір), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов'язується зберігати за плату товарно-матеріальні цінності (далі - майно), передані йому поклажодавцем (його представником).

4.7. Додатковою угодою № 3 від 29.09.2014 сторонами договору внесено зміни у п. 2.2 договору та змінено адресу, за якою зберігач зобов'язаний зберігати майно, а саме: Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, 141-П.

4.8. Сторони, укладеною 30.09.2015 додатковою угодою № 5 від 30.09.2015, погодили намір поклажодавця забрати у зберігача (отримати у зв'язку із закінченням зберігання) відповідне майно (окрім автомобілів), домовились дію пунктів 1.2.1 та 1.2.2 пункту 1.2 договору зберігання № 04/07/2014-2 від 04.07.2014 припинити 31.08.2015 включно. Тобто встановили, що майно поклажодавця, що передавалося на зберігання згідно з пунктами 1.2.1, 1.2.2 пункту 1.2 договору, має бути повернуто зберігачем поклажодавцю не пізніше 31.08.2015.

4.9. Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

4.10 Частиною 1 ст. 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

4.11. Виходячи із аналізу норм зазначених статей, обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ кореспондується із обов'язком поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання.

4.12. За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

4.13. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

4.14. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

4.15. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата збитків.

4.16. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

4.17. За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

4.18. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

4.19. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

4.20. Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

4.21. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

4.22. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

4.23. Разом з тим, суди належним чином не встановили, яке саме майно за договором є нестачею та не дослідили актів прийому-передачі майна на зберігання, не надали оцінки умовам додаткової угоди № 5 від 30.09.2015, а саме, поза увагою судів залишилось те, що згідно з п. 1 зазначеної додаткової угоди поклажодавець повинен забрати у зберігача майно не пізніше 30.11.2015, тобто цією умовою сторони встановили не тільки обов'язок щодо повернення майна, а й зустрічний обов'язок Банку забрати це майно.

4.24. Також суди не дослідили всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, зокрема, не надали оцінки наявному в матеріалах справи висновку про вартість майна (т. 2 а.с. 15-82), не ідентифікували з майном, переданого на зберігання по актам, і належним чином не з'ясували чи підтверджується цим висновком вартість встраченого майна і, відповідно, сума збитків. В порушення норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції погоджуючись з наявністю збитків саме в розмірі, заявленому Банком, відхилив доводи ТОВ "Авто Сан Сервіс" щодо вартості такого майна, не навівши при цьому правового обґрунтування такого відхилення.

4.25. Окрім того, суди не надали належної правової оцінки в контексті ст. 950 Цивільного кодексу України відповіді на претензію ТОВ "Авто Сан Сервіс" від 29.09.2016 №40-вих, якою товариство підтвердило наявність майна на зберіганні та знаходження його за адресою, визначеною сторонами в додатковій угоді.

4.26. Разом з тим, на підтвердження доказів втрати ТОВ "Авто Сан Сервіс" переданих на зберігання речей, Банком подано акт інвентаризації відсутності майна, складений та підписаний в односторонньому порядку при навності відмови у доступі до майна банку, що знаходиться на зберіганні. Проте, суди цій обставині не надали правової оцінки.

4.27. Таким чином, суди в повній мірі не дослідили наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення за втрату майна, яке було передане йому за договором зберігання № 04/07/2014-2 від 04.07.2014.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 311, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2017 у справі № 911/2731/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.