розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 (Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 (Ярмак О.М.) у справі № 910/582/17

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 416 095,07грн

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 416 095,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив про невиконання Відповідачем своїх обов'язків співвласника багатоквартирного будинку, власника готельно-учбового комплексу в місті Києві по вул.Якіра, буд. №8 за період протягом 2015-2016 років.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 скасовано, а справу №910/582/17 передано на новий розгляду до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача 194 386,50 грн основного боргу за період листопад 2015 - серпень 2017 років, 21 794,21 грн інфляційних втрат, 5 527,86 грн 3% річних та 194 386,50 грн пені.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 194 386,50 грн основного боргу, 21 794,21 грн інфляційних втрат та 5 527,86 грн 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач не довів належними засобами доказування на не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов'язку оплати заявлених Позивачем сум внесків на утримання будинку та прибудинкової території в багатоквартирному будинку, співвласником якого він є. В частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не надано доказів використання приміщення готельно-учбового комплексу загальною площею 4675,00 м-2 для провадження підприємницької діяльності, що було б підставою для застосування Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14) та нарахування пені у заявленій сумі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Відповідач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В касаційній скарзі Відповідач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях, посилаючись на те, що: 1) надані Позивачем договори з ФОП Мацюк Т.І., ТОВ "ТПК ЕКО СВІТ", ПП "ОРЛАН-800" не підтверджують фактичне надання Позивачем Відповідачу протягом листопада 2015-серпня 2017 років відповідних послуг на утримання будинку та прибудинкової території; 2) судами не враховано, що предметом позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є стягнення заборгованості за період з листопада 2015-серпня 2017 років, тоді як нова редакція статуту Позивача затверджена 03-08 лютого 2016 року, а тому судами не досліджено чи були встановлені будь-які строки сплати внесків і платежів за редакцією статуту Позивача, який діяв до затвердження нової редакції статуту 03-08 лютого 2016 року; 3) рішення та постанова судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті з порушенням статей 4, - 4-2, 22, 32- 34, 43, 82, 84, частини 1 статті - 111-12 ГПК України в редакції до 15.12.2017, статей 2, 7, 11, 13, 42, 73- 86, 269 ГПК України в редакції після 15.12.2017, статей 11- 14, 321, 509, 610 ЦК України, Законів України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) , "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Відповідача, в якому просив її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін.

Відзив Позивача мотивований тим, що: 1) судами попередніх інстанцій встановлено наявність в матеріалах справи протоколів загальних зборів членів Позивача, якими затверджено кошториси на 2015-2017 роки в порядку, передбаченому статутом, а тому Відповідач не може бути звільнений від обов'язку по проведенню оплати платежів, які передбачені законом або встановлені рішеннями загальних зборів; 2) судами в повній мірі виконані вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 12.09.2017.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що відповідно до пункту 1.1 статуту Позивача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників (протокол № 6 від 19.07.2013), Позивач створений власниками квартир та приміщень багатоквартирних будинків № 8, 10, 10а по вулиці Якіра у м. Києві відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) . Відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 4675,00 м-2, які розташовані у Києві по вул. Якіра, 8, у приміщенні житлово-офісного комплексу, на базі якого діє Позивач та є співвласником багатоквартирного житлового будинку за зазначеною адресою.

Метою створення Позивача є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (пункти 1.5, 2.1 нової редакції статуту Позивача, затвердженої загальними зборами членів Позивача (протокол № 01/16 від 03-08 лютого 2016 року). Відповідно до підпункту 8 пункту 5.4. статуту співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі не пізніше, ніж 20 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з підпунктом 6 пункту 3.21 статуту до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків платежів співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 3.20 статуту);

Сплата встановлених загальними зборами Позивача внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів, у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами Позивача, є обов'язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюється загальними зборами Позивача відповідно до законодавства та статуту (пункти 4.3 - 4.5 статуту).

Господарські суди встановили, що для Відповідача встановлені тарифи для нежитлового приміщення з 01.07.2015 в сумі 1,89 грн за 1 м-2, про що вказано у протоколі № 5 (додатки 2-3) засідання правління Позивача від 07.07.2015, яким затверджено результати письмового опитування членів Позивача щодо кошторису та розміри платежів і внесків. Тариф відповідно до наступних протоколів № 01/16 від 03-18 лютого 2016 року, № 01/17 від 27.04.2017 залишився незмінним.

Позивач звертався до Відповідача з листами про сплату заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, проте вимоги Позивача залишено Відповідачем без відповідного реагування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

За змістом статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина 1 статті 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно з частинами 5 та 8 статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши вказані норми законодавства, положення статуту Позивача, а також надавши оцінку протоколам №5 від 07.07.2015, № 01/16 від 03-18 лютого 2016 року, № 01/17 від 27.04.2017, врахувавши всі матеріали справи в сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обов'язковість сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території.

Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому, судами не встановлено оскарження та визнання недійсними рішень Позивача, оформлених зазначеними протоколами, проте встановлено відсутність доказів оплати Відповідачем суми основного боргу за період з листопада 2015 року по серпень 2017 року, а тому обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, з огляду на встановлене та норми статті 625 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій, як наслідок, правильно задовольнили позовні вимоги і в частині стягнення з Відповідача заявлених інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені за період з 11.12.2015 по 06.10.2017 за прострочення виконання зобов'язання, господарські суди попередніх інстанцій мотивовано відмовили в задоволенні, оскільки Позивачем не надано належних доказів наявності правових підстав для застосування до Відповідача відповідальності у вигляді пені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що судами не досліджено чи були встановлені будь-які строки сплати внесків і платежів за редакцією статуту Позивача, який діяв до затвердження нової редакції статуту 03-08 лютого 2016 року, колегія суддів зазначає, що законодавством, в будь-якому випадку, покладено на співвласника обов'язок своєчасної сплати відповідних платежів, які є щомісячними. Нарахування ж інфляційних втрат та 3% річних Позивачем, як враховано судами попередніх інстанцій, здійснено з грудня 2015 року, тобто з наступного місяця після початку періоду стягнення заборгованості. Тому зазначені посилання не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.

Доводи скаржника, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегією суддів відхиляється, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

З приводу твердження Відповідача про те, що надані Позивачем договори з ФОП Мацюк Т.І., ТОВ "ТПК ЕКО СВІТ", ПП "ОРЛАН-800" не підтверджують фактичне надання Позивачем Відповідачу протягом листопада 2015-серпня 2017 років відповідних послуг на утримання будинку та прибудинкової території, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій досліджено та спростовано зазначені обставини, їм надана належна правова оцінка, а тому відхиляються, як необґрунтовані.

Таким чином, звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не спростував висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності саме правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних втрат і 3% річних та не довів неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.