1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" (далі - ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (далі - ТОВ "Сагітта-Т") про стягнення заборгованості 204 637, 59 грн.

1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2017 порушено провадження у справі №916/2846/17 та призначено її до розгляду.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2017 залучено до участі у справі №916/2846/17 Виробничо-комерційну фірму "Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ).

1.4. ТОВ "Сагітта-Т" звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн" про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: поставити товар за договором поставки з відстрочкою платежу № 916/13 від 18.12.2013.

1.5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у даній справі повернуто зустрічну позовну заяву із доданими до неї документами на підставі п.п.4, 6 ч.1 ст. 63 ГПК України (в редакції ГПК України (1798-12) до 15.12.2017).

1.6. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано до позовної заяви доказів сплати судового збору, а зазначені скаржником в обґрунтування поважності причини для відстрочення сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви виключними не є, з огляду на що правові підстави для задоволення клопотання ТОВ "Сагітта-Т" про відстрочення сплати судового збору у господарського суду відсутні, також, не надано доказів надіслання копії зустрічної позовної зави на адресу ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн".

1.7. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 ТОВ "Сагітта-Т" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу.

1.8. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Сагітта-Т" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі №916/2846/17 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі №916/2846/17 залишено без змін.

1.9. Постанова Одеського апеляційного господарського суду мотивована правомірністю висновків суду першої інстанції.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у справі №916/2846/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, та повернути справу для розгляду зустрічної позовної заяви до суду першої інстанції.

2.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі та у позовній заяві є посилання на ці норми;

- судами порушено норми процесуального права, оскільки ТОВ "Сагітта-Т" подано до суду першої інстанції зустрічний позов у справі, за якою вже порушено провадження, в той же час вимоги ст. 56 ГПК України щодо надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів, застосовуються при подання позову, тому дотримання цих вимог необхідне лише при порушені провадження у справі за первісним позовом.

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

3.1. Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) (в редакції до 15.12.2017 року, чинній на момент звернення до суду з зустрічною позовною заявою) відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

3.2. Згідно із пунктом 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

3.3. Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" (3674-17) .

3.4. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

3.5. Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: - за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Саггіта-Т" до зустрічної позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.

3.7. В силу п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

3.8. Разом з тим, ТОВ "Саггіта-Т" просило суд першої інстанції відстрочити йому сплату судового збору посилаючись на ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

3.9. Розглянувши клопотання ТОВ "Саггіта-Т" щодо відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

3.10. Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання зустрічної позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

3.11. У розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі (розділ 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 (va007600-13) ).

3.12. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

3.13. Тобто, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу в силу вимог ст. 33 ГПК України.

3.14. Здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

3.15. Господарський суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, встановивши, що ТОВ "Саггіта-Т" не подано доказів на підтвердження недостатності або відсутності коштів та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору та, відповідно, про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Саггіта-Т" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017.

3.16. Крім того, ч. 1 ст. 56 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

3.17. Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

3.18. Будь-яких виключень щодо надіслання копії зустрічної позовної заяви іншим сторонам у справі положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не встановлено і відповідно до ст. 60 ГПК України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, тому при поданні зустрічного позову заявник має керуватися ч.1 ст. 56 та п.2 ч.1 ст. 57 ГПК України.

3.19. Судом першої інстанції встановлено, що до зустрічної позовної заяви не додано доказів направлення копії зустрічної позовної заяви з додатками на адресу ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн" - відповідачу за зустрічним позовом.

3.20. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017.

3.21. Доводи касаційної скарги є безпідставними та належним чином спростованими судами першої та апеляційної інстанції.

3.22. Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

3.23. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

3.24. Також, відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

3.25. Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України (1798-12) .

3.26. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

3.27. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції прийняті з додержанням норм і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

5. Судові витрати

5.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 у справі № 916/2846/17 - без змін.