1. 26.12.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Харківського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 у справі №922/4357/14 в порядку Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. 15.01.2018 Харківським апеляційним господарським судом касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/4357/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., судді - Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2018.

4. 30.03.2018 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Пєскова В.Г., склад колегії змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.

5. Ухвалою від 02.04.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" та ухвалив здійснити перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та ухвали Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 у справі №922/4357/14 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

6. Представником відділу ПВР управління ДВС ГТУЮ у Харківській області подано відзив на касаційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України".

7. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 3, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон України від 03.11.2016 №1730-VIII (1730-19) ), статті 104 ГПК України, пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст вимог скаржника

8. 22.05.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області із скаргою (вхідний №121) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо закінчення 23.03.2017 виконавчого провадження №48785579 та визнати нечинною постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.03.2017 ВП №48785579.

8.1. Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження прийнято передчасно та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідачем не було надано доказів участі підприємства у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом №1730 порядку, та, відповідно, не надано доказів включення підприємства боржника до відповідного реєстру. За таких обставин, на думку скаржника, відсутні підстави вважати боржника учасником процедури врегулювання заборгованості перед стягувачем як постачальником природного газу, тоді як неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню лише за умови виконання вимог Закону 03.11.2016 №1730-VIII (1730-19) щодо участі в процедурі врегулювання заборгованості.

Короткий зміст рішення першої інстанції

9. Ухвалою від 07.11.2017 Господарський суд Харківської області у задоволенні скарги (вхідний №121) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відмовив.

9.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 12.02.2015 рішенням Господарського суду Харківської області у позові відмовлено частково; стягнено з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 072 333, 39 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 575 971, 23 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу природного газу №13/3040-БО-32 від 28.12.2012 та 73 080 грн. судового збору; в частині стягнення 23 626 085, 11 грн. основного боргу провадження у справі припинено;

- Постановою Харківського апеляційного господарського суду 13.05.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2015 у даній справі скасовано в частині стягнення з відповідача 9 841, 01 грн. річних та 14 730, 53 грн. інфляційних втрат та в цій частині у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2015 залишено без змін; отже, зазначеними рішеннями встановлено, що основна заборгованість за договором №13/3040-БО-32 станом на 15.10.2014 була погашена;

- 19.05.2015 на виконання зазначених рішення та постанови видано відповідні накази, які на час розгляду спору перебували на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в межах єдиного зведеного виконавчого провадження ЄДРВП №47881844;

- 23.03.2017 постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області закінчено виконавче провадження на підставі пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Також, в постанові Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23.03.2017 про закінчення виконавчого провадження зазначено, що платіжним дорученням Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" здійснило часткове погашення інфляційних втрат та судового збору у справі №922/4357/14 на загальну суму 718 551, 61 грн. та що станом на 30.11.2016 заборгованість Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" за даним виконавчим провадженням складала: основний борг - 0,00 грн.; інфляційні витрати - 2 410 726, 32 грн.; 3% річних - 566 130, 22 грн.; судовий збір - 0,00 грн.;

9.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" обумовлено попереднім включенням боржника до передбаченого даним Законом реєстру;

- включення підприємства та відомостей про заборгованість до цього реєстру та виключення з нього за змістом частин 2, 3 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" обумовлено виключно необхідністю виконання процедури взаєморозрахунків або договорів про реструктуризацію заборгованості, а отже на випадки списання нарахувань на заборгованість, погашену до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , вказані вимоги не поширюються, оскільки у відповідача відсутня заборгованість за основним боргом станом на 30.11.2016;

- надання позивачем доказів включення до реєстру, як необхідної умови для застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовано на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та списання нарахувань на погашену заборгованість, суперечить меті створення цього реєстру, якою є виключно забезпечення збирання, накопичення, обробки, захисту, обліку та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості;

- здійснене стягувачем тлумачення норм частини 1 статті 3 та частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є помилковим, оскільки фактично встановлює додаткову умову для списання у вигляді обов'язку попереднього включення кредиторської заборгованості за нарахованими санкціями на погашену основну заборгованість до реєстру, яка Законом для такого випадку прямо не передбачена. Крім того, таке тлумачення з огляду на встановлені пунктом 5 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) часові рамки створення цього Реєстру (прийняття КМУ спеціального порядку у місячний строк з дня набрання чинності Законом, забезпечення після цього Мінрегіоном початку функціонування автоматизованої комп'ютерної бази даних) не узгоджується з прямим приписом частини 3 статті 7 цього Закону про списання санкцій на погашену основну заборгованість з дня набрання ним чинності 30.11.2016;

- відповідно до пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2017 №93 (93-2017-п) , до реєстру включається дані про обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, що утворилася в період до 01.07.2016. Зазначена розрахункова дата застосовується згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" виключно щодо нарахувань на заборгованість за природний газ, яка не була погашеною на момент набрання ним чинності та не стосується випадку, визначеного частиною 3 статті 7 цього Закону;

- наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №127 від 24.05.2017 Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії із загальним обсягом кредиторської заборгованості на суму 359 424 771, 89 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою від 14.12.2017 Харківський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 у справі №922/4357/14 залишив без змін.

10.1. Апеляційний суд погодився з обсягом фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, про відсутність основного боргу за рішенням суду від 12.02.2015 станом на 30.11.2016 та висновками суду першої інстанції про відсутність такої передумови для списання заборгованості за інфляційними втратами та 3% річних в порядку частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", як обов'язкове включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, якщо основна заборгованість не погашена станом на 01.07.2016;

10.2. Апеляційний суд зазначив, що дії державного виконавця направлені на закриття виконавчого провадження та прийняття в зв'язку з цим постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №48785579, на виконання ухвали суду, є правомірними, тому посилання скаржника на те, що державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження прийнято передчасно, колегія суддів вважає необґрунтованим.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

11. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив і застосував частину 3 статті 7 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII, яка за своєю природою є нормою матеріального права. Однак, всупереч вимогам статті 104 ГПК України, апеляційний господарський суд не скасував та не змінив рішення суду першої інстанції, а залишив його без змін.

12. Скаржник аргументував, що існування постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень про закінчення виконавчого провадження ВП №48785579 від 23.03.2017 є перешкодою у відновленні порушеного права стягувача і суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 129-1 Конституції України, статті 115 ГПК України.

13. Скаржник звертав увагу, що станом на день подання касаційної скарги заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в розмірі 3 057 602, 86 грн. втрат від інфляції, 3% річних в розмірі 566 130, 22 грн. та 73 080 грн. судового збору згідно з рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/4357/14 не списано, оскільки рішення про списання заборгованості, на його думку, має бути двохстороннім.

Доводи інших учасників справи

14. У відзиві Відділу ПВР управління ДВС ГТУЮ у Харківській області на касаційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" зазначено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.03.2017 скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області задоволено; визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та зобов'язано закінчити виконавче провадження №48785579 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.05.2015 у справі №922/4357/14 на підставі пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.03.2017 у справі №922/4357/14 залишено без змін. Зазначені рішення стали підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

15. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19)

Частина 1 статті 3 - для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частина 1 статті 7 - на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Частина 2 статті 7 - на заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:

- неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;

- неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

Частина 3 статті 7 - на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

16. Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2017 №93 (93-2017-п) .

Пункт 14 - у реєстрі зазначаються такі дані про підприємство:

- повне найменування юридичної особи;

- код згідно з ЄДРПОУ;

- номер і дата внесення до реєстру даних про підприємство;

- основний вид діяльності (згідно з ліцензією);

- фактичне місцезнаходження підприємства;

- прізвище, ім'я та по батькові особи, уповноваженої діяти від імені підприємства, із зазначенням посади і номерів телефонів;

- реквізити ліцензій підприємства, що були чинними в період виникнення заборгованості за спожиті енергоносії, яка підлягає врегулюванню згідно із Законом;

- підстава включення підприємства до реєстру (дата видання та номер наказу Мінрегіону);

- підстава і дата внесення змін до інформації про включене до реєстру підприємство (дата видання та номер наказу Мінрегіону);

- підстава і дата виключення підприємства з реєстру (дата видання та номер наказу Мінрегіону);

- обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом;

- обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах;

- обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

17. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19)

Пункт 16 частини 1 статті 39 - виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З огляду на компетенцію касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про застосування судами положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 3, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII (1730-19) ), статті 104 ГПК України, пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

19. Виходячи з аналізу положень пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

20. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 1 статті 5 даного Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Також, частинами 1, 3 статті 7 визначено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

21. Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16.

З огляду на те, що судами встановлено відсутність основного боргу за судовими рішеннями, на виконання яких було видано наказ суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає в цілому правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення скарги на дії виконавчої служби на предмет скасування постанови від 23.03.2017 про закінчення виконавчого провадження.

22. Разом з тим, Суд не погоджується з висновками мотивувальної частини постанови апеляційного суду від 14.12.2017 на предмет обов'язкового перебування боржника (відповідача у справі) у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії для списання його заборгованості відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з огляду на правову позицію Верховного Суду згідно з постановами від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, з якими колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в даній справі погоджується.

Частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016 (пункти 16-17 мотивувальної частини Постанови Верховного Суду 15.03.2018 у справі №904/10736/16).

23. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Відтак, висновки апеляційного суду згідно з оскаржуваною постановою у справі №922/4357/14 про обов'язкове включення до зазначеного Реєстру відповідача у справі для застосування щодо нього списання заборгованості в порядку частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та списання інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, яка була погашена відповідачем на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з принципом "належного урядування".

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

24. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 11-12 мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, з огляду на висновки касаційного суду згідно з пунктами 19-23 мотивувальної частини цієї постанови.

25. Доводи скаржника згідно з пунктом 13 мотивувальної частини даної постанови (про списання спірної суми заборгованості за двохстороннім рішенням сторін спору), Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що в даному випадку заборгованість списується в силу імперативного припису частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Частинами 1, 3 статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

27. З огляду на зазначене та непогодження Суду із застосуванням апеляційним судом норм матеріального права (частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії") висновки мотивувальної частини постанови апеляційного суду від 14.12.2017 про необхідність перебування відповідача в реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії для списання його заборгованості відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" слід виключити. В решті постанову апеляційного суду слід залишити в силі.

В. Судові витрати

28. У зв'язку із залишенням в силі постанови апеляційного суду, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 змінити, виключивши з мотивувальної частини постанови апеляційного суду висновки про необхідність перебування відповідача в реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії для списання його заборгованості відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" за відсутності основного боргу станом на 30.11.2016".