розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ЕКО-НІК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П., Богатиря К.В. від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Одеської області суддя: Степанова Л.В. від 07.11.2017 у справі

за позовом Одеської міської ради до Приватного підприємства "ЕКО-НІК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 2 027 686,10 грн,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - Павельченко І.В., адвокат;

третьої особи - не з'явилися,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2017 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ЕКО-НІК" (далі - ПП "ЕКО-НІК"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 1 692 980,56 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 36 761,59 грн - 3 % річних, 136 117,53 грн інфляційних втрат та 161 826,42 грн пені, а всього: 2 027 686,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині сплати підвищеного розміру орендної плати починаючи з 17.03.2016 за укладеними між ними договором оренди землі від 22.11.2005 та договором про внесення змін № 1 до договору оренди землі від 18.07.2014, оскільки після 16.03.2016 - дати встановленого договором строку на будівництво, відповідач продовжує сплачувати орендну плату за земельні ділянки, розраховану саме на період будівництва.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.12.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з ПП "ЕКО-НІК" на користь Одеської міської ради 1 692 980,56 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 36 761,59 грн - 3 % річних, 136 117,53 грн інфляційних втрат та 161 485,74 грн пені.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовані порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині сплати підвищеного розміру орендної плати починаючи з 17.03.2016. При цьому судами відхилено твердження відповідача про те, що обов'язок сплати підвищеного розміру орендної плати за користування земельними ділянками у ПП "ЕКО-НІК" виникне лише після реєстрації в установленому законом порядку декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки укладені між сторонами договори оренди землі не містять такої умови, тоді як дата закінчення будівництва - 16.03.2016 була погоджена сторонами в пункті 1.3 договору про внесення змін № 1 до договору оренди землі та не змінена до теперішнього часу.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 340,68 грн пені, суди виходили з арифметично не правильного розрахунку позивачем заявленого до стягнення розміру пені.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПП "ЕКО-НІК" посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій та наголошує на тому, що умовами пункту 4.1 договору оренди землі визначено розмір сплати орендної плати на період будівництва та на період експлуатації, та не передбачено початку сплати підвищеного розміру орендної плати у день, наступний після спливу строку, встановленого Одеською міською радою для будівництва, тому обов'язок сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному на період експлуатації у відповідача виникне на наступний день після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Також ПП "ЕКО-НІК" зазначає про те, що 17.02.2016 ним було направлено лист Виконавчому комітету Одеської міської ради про пролонгацію дії договору на право забудови від 12.07.2005 та зміну строку завершення будівництва, який було залишено без відповіді та без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПП "ЕКО-НІК" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу Одеська міська рада просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права. При цьому Одеська міська рада наголошує, що умовами пункту 1.3 договору про внесення змін № 1 до договору оренди землі, строк будівництва визначено до 16.03.2016, натомість укладені між сторонами договори оренди землі не містять умов щодо введення об'єкта в експлуатацію для визначення початку сплати орендної плати у підвищеному розмірі.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Господарськими судами встановлено, що 15.07.2005 рішенням Одеської міської ради № 4276-ІV ПП "ЕКО-НІК" надано в оренду земельну ділянку площею 0,5163 га, що знаходиться у м. Одесі, вул. Приморська, ріг Військового спуску.

22.11.2005, на підставі зазначеного рішення позивача, між Одеською міською радою (орендодавець) та ПП "ЕКО-НІК" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5 163 м-2 вільної від забудови, який було зареєстровано в Одеському міському управлінні ОРФ ДП ЦДЗК 16.03.2006 за № 040650500065 (далі - договір оренди).

Договір укладено терміном на 49 років (у тому числі на строк будівництва - 5 років), для проектування, будівництва та експлуатації бізнес-центру - пункт 3.1 договору оренди.

Згідно з пунктом 4.1 договору оренди орендна плата вноситься орендарем з моменту державної реєстрації договору, за земельну ділянку площею 5 163 м-2 у грошовій безготівковій формі у розмірі: 126 700,02 грн - на період будівництва та 633 500 грн - на період експлуатації.

Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради від 15.07.2005 № 4247-ІV у відповідності до протоколу узгодження ставки та розмірів орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні (пункт 4.2 договору оренди).

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, включаючи несплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" (783-2000-п) (пункт 4.3 договору оренди).

Водночас судами встановлено, що 18.07.2014 між сторонами був укладений договір про внесення змін № 1 до договору оренди (далі - договір про внесення змін), за умовами якого земельну ділянку площею 5 163 м-2 було розділено на дві ділянки площею 0,4755 га та площею 0,0408 га.

Пунктом 1.3 договору про внесення змін сторони погодили внести зміни у пункт 3.1 договору оренди у частині завершення будівництва та замість слів "5 років" читати "до 16.03.2016" .

Крім того, пунктом 1.4 договору про внесення змін сторони домовились пункт 4.1 договору оренди викласти у новій редакції, згідно якого орендна плата за земельну ділянку площею 0,4755 га на період будівництва становить 152 401,51 грн на рік, а на період експлуатації - 774 199,59 грн на рік; за земельну ділянку площею 0,0408 га на період будівництва становить 13 532,69 грн на рік, а на період експлуатації - 68 746,98 грн на рік.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що будівельні роботи станом на 16.03.2016 відповідачем не закінчено, з 17.03.2016 відповідач продовжує сплачувати орендну плату за ставкою, встановленою для періоду будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017).

Разом з тим, дійшовши висновків про порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині обов'язку сплати підвищеного розміру орендної плати починаючи з 17.03.2016, судами було формально поставлено в залежність сплату підвищеного розміру орендної плати починаючи із зазначеної дати, погодженої сторонами, та не було надано належної правової оцінки умовам договору оренди та договору про внесення змін в сукупному зв'язку з іншими умовами цих договорів щодо мети погодження сторонами розділу розміру орендної плати на період будівництва та на період експлуатації бізнес-центру.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини поняття "майно" (possessions) може означати "існуюче майно" (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 (v015p710-04) "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання)" містить тлумачення принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) . Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом.

Натомість, судами не було дотримано балансу інтересів сторін, а було враховано лише "законне сподівання" позивача на отримання підвищеного розміру орендної плати починаючи з 17.03.2016 та не враховано, що передбаченою договором оренди метою розподілу розміру орендної плати на період будівництва та на період експлуатації збудованого бізнес-центру є також "законне сподівання" відповідача на отримання прибутку від передачі в оренду чи продажу нежитлових приміщень та відповідно можливість сплачувати позивачу підвищений розмір орендної плати.

При цьому апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові зазначено про те, що представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що будівництво взагалі не розпочато, що, на його думку, викликано діями позивача і третьої особи.

Проте судами не досліджувались обставини вчинення сторонами дій, спрямованих на будівництво бізнес-центру, а також не встановлювались підстави тривалого будівництва.

Також задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені за період з січня 2016 року по липень 2017 року, судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою вимоги частини 6 статті 232 Господарського суду України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та не досліджено чи не передбачено умовами укладених між сторонами договорів інший період нарахування пені.

Крім того, у касаційній скарзі ПП "ЕКО-НІК" зазначає про те, що 17.02.2016, тобто до завершення встановленого договором про внесення змін, строку будівництва, на адресу Виконавчого комітету Одеської міської ради ним було направлено лист про пролонгацію дії договору на право забудови від 12.07.2005 та зміни строку завершення будівництва, який останнім був залишений без відповіді.

Згідно пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, пункт 280, від 21.04.2011)."

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) у пункті 58 зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, мотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають, прийняті при неповному встановленні всіх суттєвих обставин справи, тому висновки судів про наявність підстав для стягнення з відповідача підвищеного розміру орендної плати починаючи з 17.03.2016 є передчасними.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами Одеської міської ради, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень та щодо виникнення у відповідача обов'язку сплачувати підвищений розмір орендної плати починаючи з 17.03.2016.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, надати належну правову оцінку умовам договору оренди та договору про внесення змін у їх сукупному зв'язку, встановити, що саме стало підставою тривалого будівництва бізнес-центру, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати.

У зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.