ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/120/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді: Петрашко М.М.

від 21.03.2017 року

та на постанову Львівського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Малех І.Б., Костів Т.С., Матущак О.І.

від 18.10.2017 року

за позовом Фізичної особи-підприємця Герасимчук Романи Тимофіївни

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс"

про стягнення 175364,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Герасимчук Романи Тимофіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" про стягнення 175364,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.10.2007 здійснив передоплату за купівлю плитки керамічної в сумі 27775,00 грн. (що еквівалентно 5500 доларів США). Відповідач в порушення умов договору не здійснив, передбаченої договором передачі плитки, тому позивач звернувся до суду з вимогою повернути кошти в сумі передоплати. Крім того, відповідачу нараховано 29999,60 грн. процентів за користування чужими коштами.

Рішенням Господарського Львівської області від 21.03.2017 у справі №914/120/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" на користь Фізичної особи-підприємця Герасимчук Романи Тимофіївни 145365,00 грн. суми попередньої оплати, 29823,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2627,86 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що позивачем виконано умови договору, перераховано на банківський рахунок відповідача передоплату в розмірі 27775,00 грн. Відтак, свій обов'язок з оплати товару позивач виконав повністю, а відповідач порушуючи умови договору, не здійснив передачі товару. Враховуючи наведене, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому, суди також врахували, що за умовами договору (пункт 1.1, 2.1, 3.2) визначено виконання грошового зобов'язання у гривнях із визначенням еквіваленту в іноземній валюті. Сума передоплати 27775,00 грн., здійсненої позивачем відповідно до платіжного доручення №195 від 03.10.2007, на час перерахування становила еквівалент у іноземній валюті 5500 доларів США (за курсом 1 долар США дорівнює 5,05 грн.). Враховуючи курс валют НБУ на день подання позову та на день ухвалення рішення, беручи до уваги розмір заявленої до стягнення суми, суди дійшли висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума попередньої оплати у розмірі 145365,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Перерахувавши розмір процентів, суди дійшли висновку, що позовну вимогу про стягнення 29999,60 грн. процентів належить задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 29823,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

29 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" подало до Верховного суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2017 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 року у справі № 914/120/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 року у справі №914/120/17 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції по справі №914/120/17 ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд першої інстанції та апеляційний суд надали неналежну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та неправильно застосували норми матеріального права, порушили право відповідача на захист та встановлення доказів і тому рішення суду про стягнення заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідач надав апеляційному суду клопотання (додаток №3) про призначення судової експертизи спірного договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2007 року (додаток №4). Відповідач стверджує, що написаний текст договору від руки написаний значно пізніше, ніж текст надрукований на принтері і в зв'язку з цим просив провести експертизу, що дало б можливість встановити законність договору. Від підписання договору пройшло 10 (десять) років і у відповідача другий екземпляр договору не зберігся (строк давності зберігання таких документів три роки), а до цього часу позивач до відповідача не звертався за поверненням коштів. Апеляційний суд відмовив в проведенні експертизи спірного договору, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відмова в проведенні експертизи це відмова в праві відповідача на захист в частині надання доказів, що є порушенням норм процесуального права. Суд неправильно застосував норми матеріального права збільшивши суму попередньої оплати з 27775 грн. до 145365 грн. застосувавши курс долара США. Нормами матеріального права не передбачено збільшення суми боргу в гривнях шляхом застосування різниці в курсах гривні до долара США на різні дати.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" строк на подання касаційної скарги рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2017 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №914/120/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс". Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2017 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №914/120/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 914/120/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. для розгляду справи №914/120/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, господарськими судами попередніх інстанцій сторонами в даній справі був укладений договір купівлі-продажу від 03.10.2007 (надалі - Договір).

За умовами цього Договору продавець (відповідач у справі) продає, а покупець (позивач у справі) купує плитку керамічну, за ціною 50,5 грн/м2, що еквівалентно 10 доларів США за курсом НБУ на 03.10.2007 (1 долар США = 5,05 грн).

Сума договору складає 1000000, грн, що еквівалентно 198000,00 доларів США (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункт 3.1 Договору покупець зобов'язується здійснити передоплату за товари, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.2 Договору продавець зобов'язується відвантажити товар покупцю після поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі трьох тижнів або повернути кошти з урахуванням курсу долара на день фактичної оплати.

На виконання умов Договору позивачем, згідно платіжного доручення №195 від 03.10.2007 оплачено на рахунок відповідача 27775,00 грн попередньої оплати за матеріали, згідно з договором від 03.10.2007.

Позивачем на адресу відповідача скеровано претензії №1/25 від 18.11.2016 та №20/02 від 20.02.2015 про повернення суми попередньої оплати. До матеріалів справи додано докази надіслання вказаних претензій.

З огляду на викладене посилання скаржника про те, що до цього часу позивач до відповідача не звертався за поверненням коштів, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.1. Договору покупець зобов'язується здійснити передоплату за товари, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У пункті 3.2 Договору зазначено, що продавець зобов'язується відвантажити товар покупцю після поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі трьох тижнів або повернути кошти з урахуванням курсу долара на день фактичної оплати.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виконано умови Договору, перераховано на банківський рахунок відповідача передоплату в розмірі 27775,00 грн.

Отже, свій обов'язок з оплати товару позивач виконав повністю, а відповідач порушуючи умови Договору, не здійснив передачі товару.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що вимога позивача про повернення суми попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За умовами Договору (пункт 1.1, 2.1, 3.2) визначено виконання грошового зобов'язання у гривнях із визначенням еквіваленту в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої та другої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сума передоплати 27775,00 грн, здійсненої позивачем, відповідно до платіжного доручення №195 від 03.10.2007, на час перерахування становила еквівалент у іноземній валюті 5500 доларів США (за курсом 1 долар США дорівнює 5,05 грн).

Відповідно до п. 3.2 Договору, продавець, зобов'язується відвантажити товар покупцю після поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі трьох тижнів або повернути кошти з урахуванням курсу долара на день фактичної оплати.

Враховуючи курс валют НБУ на день подання позову та на день ухвалення рішення, беручи до уваги розмір заявленої до стягнення суми, суди дійшли вірного висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума попередньої оплати у розмірі 145365,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За загальним правилом, розмір і порядок одержання, процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відтак судами попередніх інстанцій, після здійснення перерахунку, правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 29823,76 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Щодо посилань скаржника що написаний текст договору від руки написаний значно пізніше, ніж текст надрукований на принтері і в зв'язку з цим просив провести експертизу, що дало б можливість встановити законність договору є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що представник відповідача сам зазначав в судовому засіданні, що вони надали позивачу бланк договору з підписами та печатками для того, щоб останній дописав необхідні пункти та підписав його. Відтак призначення експертизи в даному випадку, слугуватиме лише затягуванням часу.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 914/120/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

Л.Стратієнко