ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/49/17-г/3

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-I" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді: Боровця Я.Я.

від 13.03.2017

та на постанову Львівського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Зварич О.В., Скрипчук О.С., Хабіб М.І.

від 21.08.2017

за позовом Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство"

до Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-I"

про стягнення заборгованості в сумі 42522,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дрогобицьке лісове господарство" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-І" про cтягнення заборгованості в сумі 42522,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач лише частково виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 36142,23 грн. Оскільки відповідачем було прострочену оплату позивач нарахував штраф у розмірі 5% від суми угоди, що становить 6380,00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2017 у справі №921/49/17-г/3 (суддя Боровець Я.Я.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-І" на користь Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" 36142,23 грн основного боргу та 1359,94 грн судового збору. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Дані рішення та постанова мотивовані тим, що на виконання умов Біржових угод №3-БТ/07-15, №4-БТ/07-15, №5-БТ/07-15, №6-БТ/07-15 від 23 липня 2015 року (відповідно до умов яких Продавець зобов'язався продати Покупцю, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар - лісоматеріали ( п.1.1 Біржових угод)), позивач продав, а відповідач купив товар лісоматеріали, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані повноважними представниками сторін та товаро-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) (в електронному форматі) (містяться в матеріалах справи). Отримання товару відповідачем стверджується підписами відповідача та його представників про отримання товару на цих товарно-транспортних накладних. Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому відсутність рахунку не звільняє відповідача як споживача від обов'язку оплатити одержаний товар. Факт оплати підтверджує визнання поставки товару. Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи в суді становить 36142,23 грн. Приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36142,23 грн, які неоплачені станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами. Доказів заборгованості по кожній окремій Біржовій угоді позивачем не надано, а тому суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5% штрафу у розмірі 6380,00 грн. задоволенню не підлягають.

Дочірнє підприємство "Тернопільекспортліспром-I" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі №921/49/17-г/3, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі №921/49/17-г/3 та передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що на долучених до справи товаро-транспортних накладних відсутні підпис та печатка покупця на що в порушення вимог закону не звернуто уваги судами на загальну суму - 212430,67 грн, а не 252497,46 грн як встановлено судами, сума ж оплати, що не заперечується ні сторонами та правильно встановлено судами складала 216407,73 грн, а отже з боку відповідача заборгованість відсутня. Фактично, як вбачається з матеріалів справи, що в порушення вимог закону судом узято до уваги при винесені оскаржуваного рішення, що відповідач не розрахувався за отриманий товар, така позиція не заслуговує на увагу, оскільки остання не підтверджена жодними належними та допустимими доказами з боку позивача, та судом не вжито заходів щодо встановлення таких. Як вбачається з паперових товарно-транспортних накладних копії яких наявні у матеріалах справи поставка лісопродукції здійснювалась Східницьким, Попелівським, Доброгостівським лісництвами. Відповідно до п. 3.2 Біржових угод, поставка товару здійснюється відповідно до графіків поставки, який є невід'ємною частиною даної угоди. Фактично, суд першої інстанції з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшовши до хибного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за нібито поставлений товар, незважаючи на відсутність останньої, відповідність поставки згідно товаро-транспортних накладних графікам поставки передбаченим додатком №2 до Біржових угод, незважаючи на відсутність останніх (графіків поставки) у матеріалах справи, а отже неможливість прийти до висновку про невиконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно Біржових угод, а отже висновки суду першої та апеляційної інстанції є такими, що прийнятті з порушенням чинного законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 поновлено Дочірньому підприємству "Тернопільекспортліспром-I" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі №921/49/17-г/3. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-I" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі №921/49/17-г/3. Призначено до розгляду касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-I" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі №921/49/17-г/3 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 23 липня 2015 року Товарною біржею "Львівська Універсальна" проведено торги по продажу необробленої деревини, за результатами яких між Державним підприємством "Дрогобицьке лісове господарство" (продавець) та Дочірнім підприємством "Тернопільекспортліспром-I" (покупець) укладено біржові угоди купівлі-продажу лісоматеріалів №3-БТ/07-15, №4-БТ/07-15, №5-БТ/07-15, №6-БТ/07-15 від 23.07.2015, за умовами яких продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар - лісоматеріали (всього 155 м.куб.).

Відповідно до п. 1.2 біржових угод купівля-продаж згідно з даними угодами здійснюється відповідно до результатів біржових торгів від 23.07.2015, проведених на Львівській універсальній товарній біржі.

Згідно п. 3.1 біржових угод поставка товару здійснюється у відповідності з правилами ІНКОТЕРМС: EXW ДП "Дрогобицьке лісове господарство" (Франко-верхній склад).

Права та обов'язки сторін біржових угод визначені в розділах 4 угод.

Так, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, згідно характеристик, що зазначені в п. 1.1 даних угод (п.п. 4.2.3 п. 4.2 біржових угод), а покупець зобов'язаний проводити оплату за наявний на базисі поставки товар протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від продавця (п.п. 4.3.3 п.4.3 біржових угод).

У відповідності до п. 5.1 біржових угод вартість товару по них складає 127600,00грн.

Пунктами 8.1 передбачено, що дані угоди вступають в силу з моменту їх реєстрації на Львівській універсальній товарній біржі та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з даними угодами.

Біржові угоди купівлі-продажу лісоматеріалів №3-БТ/07-15, №4-БТ/07-15, №5-БТ/07-15, №6-БТ/07-15 від 23.07.2015 підписані і скріплені печатками сторін.

Також, в матеріалах справи міститься копія листа відповідача від 02.07.2015 з проханням відпустити йому пиловник і техсировину букову в кількості 20 м3.

Позивач стверджував, що в період з липня по листопад 2015 року поставив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 252549,96 грн, на підтвердження чого приєднав до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково оплатив отриману лісопродукцію на підставі платіжних доручень, а також провів розрахунки у формі бартера згідно видаткових накладних №03/08-1 від 03.08.2015 та №25/11-1 від 25.11.2015.

Відповідач розрахувався з позивачем за лісопродукцію у загальній сумі 216407,73 грн. Станом на 12.05.2016 виникла заборгованість в сумі 36142,23 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 було витребувано у сторін рахунки, на підставі яких проводилась оплата спірної лісопродукції та оригінали платіжних документів по оплаті за отримані товари. Проте, сторони не виконали вказаних вимог суду та не надали витребуваних документів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості встановити, за яку лісопродукцію розрахувався відповідач, чи ту, яка була ним отримана по біржових угодах, чи по поставках, які він оспорює.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач отримав від Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" на підставі товарно-транспортних накладних лісопродукцію загальною вартістю 252549,96 грн. З урахуванням часткової оплати вартості отриманої лісопродукції, станом на дату звернення з даним позовом та прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заборгованість відповідача складала 36142,23 грн.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" 36142,23 грн основного боргу.

Твердження скаржника про те, що долучені та взяті судом до уваги товаро - транспортні накладні не є відповідними первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та не є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар є безпідставними з огляду на наступне.

Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Закон України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (z0128-98) , визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Також є безпідставними твердження скаржника про те, що розбіжність в розрахунках сторін щодо кількості отриманого товару обумовлена тим, що в товарно-транспортній накладній № 024700 від 12.10.2015 внесено недостовірні дані щодо отриманого ним товару, а саме 45,9 м3 пиловника (різниця 34 м3), оскільки враховуючи, що спірна поставка лісопродукції здійснювалась автомобілем Урал, вантажоємкість якого становить 12 м3, однак як вбачається зі змісту товарно-транспортної накладної №024700 від 12.10.2015 автомобіль Урал державний номер 9160 був з причепом 9116, що спростовує твердження про обмежену вантажоємкість при даній поставці.

Щодо стягнення з відповідача 5% штрафу у розмірі 6380,00 грн, то судами вірно зазначено, що дана вимога залишається без задоволення з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про заборгованість по кожній окремій біржовій угоді.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-I" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі №921/49/17-г/3 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

В.Студенець