1.1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради (далі - Управління праці та соцзахисту населення) коштів на відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році у загальному розмірі 272 271,93 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що в період з січня по грудень 2016 року позивачем були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) , Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , проте відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у загальній сумі 272 271,93 грн. При цьому, у відповідності до вимог чинного законодавства вказана сума має бути відшкодована позивачу за рахунок державних субвенцій відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради, який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету щодо вказаних витрат. До того ж, зобов'язання сторін у даній справі виникли на підставі чинного законодавства.

.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 у справі № 904/7478/17 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради на користь ПАТ "Укретелеком" 272 271,93 грн основного боргу, 4 084,08 грн витрат по сплаті судового збору.

2.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 904/7478/17 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- ПАТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Дніпропетровська філії ПАТ "Укртелеком", є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам;

- Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення;

- ПАТ "Укртелеком" в період з січня по грудень 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, мешканцям Індустріального району м. Дніпра, які підпадають під дію пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" та пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- факт надання зазначених послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення підтверджується розрахунками щодо вартості послуг, наданих пільговикам за період з січня по грудень 2016 року за формою "2-пільга";

- позивачем 13.06.2017 направлена на адресу відповідача вимога про оплату заборгованості № 12С000 від 13.06.2017, яка отримана відповідачем 21.06.2017;

- у відповіді на вказану вимогу відповідач зазначив про відсутність субвенцій з державного бюджету на відшкодування витрат за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги за 2016 рік;

- щодо заяви абонента ОСОБА_5 від 02.08.2017, в якій зазначено, що телефон НОМЕР_1 не працює з жовтня 2016, судом встановлено, що оскільки телефон не працював з 20.10.2016 по 24.11.2016 - кабельне пошкодження, та не працює по теперішній час - крадіжка кабелю, заявка про відсутність зв'язку подана абонентом 20.10.2016, абонентська плата позивачем споживачу не нараховується з 20.10.2016 за весь час пошкодження телекомунікаційної мережі;

- щодо заяви абонента ОСОБА_6 від 08.08.2017, в якій зазначено, що телефон НОМЕР_2 не працював протягом більшої частини 2016 року, встановлено, що оскільки телефон не працює з 17.10.2016 по теперішній час - кабельне пошкодження по магістралі, заявка про відсутність зв'язку подана абонентом 17.10.2016, абонентська плата не нараховується споживачу з 17.10.2016 за весь час пошкодження телекомунікаційної мережі;

- за даними наведених розрахунків та актів звіряння внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач поніс витрати в сумі 272 271,93 грн, які відповідач не відшкодував, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд зазначив, що механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, у тому числі компенсаційних виплат на пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (256-2002-п) (далі - Порядок); відповідно до пункту 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг є саме Управління праці та соцзахисту, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, здійснюється відповідачем.

При цьому суд також зазначив, що у вказаних правовідносинах відповідач Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради виступає не як суб'єкт владних повноважень (особа, що здійснює управлінські функції по відношенню до іншої сторони), а як особа, на яку законодавством покладено обов'язок з відшкодування вартості наданих послуг, відтак зазначений спір підлягає вирішенню господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що надання позивачем протягом січня - грудня 2016 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Індустріального району міста Дніпра на загальну суму 272 271,93 грн, підтверджено належними та допустимими доказами, останній набув передбачене Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) право на отримання компенсаційних виплат за надання вказаних пільгових послуг за рахунок субвенцій з державного бюджету. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки між сторонами у цій справі виникли правовідносини, пов'язані з наданням послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі та відшкодуванням витрат за надані послуги розпорядником коштів, Управління праці та соцзахисту не здійснює владні управлінські функції у спірних правовідносинах, а отже, спір у цій справі підвідомчий господарським судам.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 904/7478/17 Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та припинити провадження у справі № 904/7478/17.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради:

- судами порушено правила підвідомчості спорів, оскільки з аналізу положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , вбачається, що даний спір відноситься до категорії спорів, що носять публічно-правовий характер;

- судом не взято до уваги, що Управління соцзахисту є неприбутковою організацією, яка є виконавчим органом Індустріальної районної у місті Дніпро ради, тобто є виконавчим органом місцевого самоврядування;

- висновки судів щодо застосування до відносин між Управлінням та ПАТ "Укртелеком" ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України є порушенням норм матеріального права;

- Законом України "Про Державний бюджет України за 2016 рік" (928-19) не передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

4.2. ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів на пільгових умовах відповідно до пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункт 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства", пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

4.3. Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (295-2012-п) (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

4.4. Закон України "Про телекомунікації" (1280-15) та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

4.5. Вказані положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.

4.6. Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного Кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

4.7. За змістом підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4.8. На виконання вимог статті 102 Бюджетного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (117-2003-п) , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

4.9. Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

4.10. Отже між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

4.11. При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

4.12. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4.13. Згідно з частинами 1 та 2 статті 509, частинами 3 та 4 статті 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

4.14. ПАТ "Укртелеком" є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

4.15. Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

4.16. Таким чином у ПАТ "Укртелеком" виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

4.17. Отже, суди правильно вказали, що Управління праці та соцзахисту населення зобов'язано здійснити розрахунки з ПАТ "Укртелеком" щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2016 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

4.18. Право ПАТ "Укртелеком" на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) видатків на ці потреби не передбачав, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного вище Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

4.19. Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

4.20. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

4.21. Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

4.22. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

4.23. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.24. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

4.25. В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

4.26. За змістом статей 33, 34 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

4.27. Колегія суддів бере до уваги, що Управління у цій справі не надало заперечень та доказів щодо необґрунтованості наведених ПАТ "Укртелеком" розрахунків, змісту складених позивачем реєстрів осіб, які мають право на пільги. При цьому, колегія також враховує доводи ПАТ "Укртелеком" щодо відсутності нарахування абонентської плати за весь час пошкодження телекомунікаційної мережі, зокрема, абонентам ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

4.28. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє заперечення Управління про його обов'язок здійснювати платежі у спірних правовідносинах лише у межах бюджетних асигнувань.

4.29. Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.30. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше: господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге: спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

4.31. Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

4.32. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

4.33. Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

4.34. Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

4.35. Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

4.36. Враховуючи, що у відносинах щодо розрахунку з ПАТ "Укртелеком" за надані ним особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Управління праці та соцзахисту виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як боржник у зобов'язальних цивільних правовідносинах, а між сторонами спору відсутні правовідносини влади та підпорядкування, колегія суддів відхиляє також доводи скаржника про те, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

4.37. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 та від 17.04.2018 у справі № 906/621/17.

4.38. При цьому, колегія суддів зазначає, що одним із доводів касаційної скарги Управління зазначило про порушення судами обох інстанцій правила підвідомчості спорів, за яким даний спір відноситься до категорії спорів, що носять публічно-правовий характер.

4.39. Проте, колегія судів прийшла до висновку про недоцільність передачі справи № 904/7478/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки з приводу спірних відносин, зокрема, підвідомчості зазначених спорів Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, яка узгоджується із позицією, викладеною у цій справі.

4.40. Таким чином, врахувавши зазначені норми законодавства та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини щодо наявності заборгованості відповідача по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення у сумі 272 271,93 грн, колегія судів вважає обґрунтованими висновки судів про задоволення позову.

4.41. Доводи Управління праці та соцзахисту населення про існування іншого висновку (у справах "Ромашов проти України", "Войтенко проти України") ніж викладеного в оскаржуваних рішенні та постанові з приводу можливості стягнення коштів з державної установи лише за умови, якщо такі витрати були попередньо передбачені у Законі про Державний бюджет спростовуються тими ж рішеннями, де Європейський Суд зазначив, що "державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на виправдання невиконання зобов'язань за боргом, зокрема, визначеним судовим рішенням".

4.42. Доводи Управління соцзахисту, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.43. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.44. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.45. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпро ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 904/7478/17- без змін.