у справі за позовом Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Трускавецької міської ради

до Приватного підприємства "Гарантбуд-2012"

про стягнення 43 887,09 грн та зобов'язання вчинити дії,

12.11.2016 Дрогобицька місцева прокуратура Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Трускавецької міської ради до Приватного підприємства "Гарантбуд-2012" (далі - ПП "Гарантбуд-2012") про стягнення 42 308,07 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлової будівлі від 25.10.2013 та 401,76 грн пені (з урахуванням зменшення позовних вимог), а також зобов'язання повернути у комунальну власність нежитлову будівлю площею 660,5 кв.м, вартістю 1 192 970,00 грн по провулку Тихому, 1 у м. Трускавці за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно не виконав свої зобов'язань щодо сплати орендної плати за період червень-вересень 2016 року та щодо повернення орендованого майна орендодавцю після закінчення терміну дії договору оренди.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.06.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 401,76 грн пені. Зобов'язано відповідача повернути у комунальну власність нежитлову будівлю площею 660,5 кв.м вартістю 1 192 970 грн по провулку Тихому,1 у м. Трускавці за актом приймання-передачі. В частині позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі провадження припинено.

Суд мотивував свої висновки в частині задоволених позовних вимог тим, що договір оренди припинив свою дію і позивач повідомив відповідача про те, що на новий термін його укладено не буде, у зв'язку з тим, що власник має намір використовувати спірне майно для власних потреб, однак відповідач безпідставно не вчинив дії щодо повернення орендованого майна. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення орендної плати, суд виходив з того, що відповідач під час розгляду справи сплати наявну заборгованість. Задовольняючи позовні вимоги в частині пені, суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій інстанції, 01.03.2018 ПП "Гарантбуд-2012" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у вказаній частині відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що прокурором не доведено необхідності звернення з даним позовом в інтересах позивача; не доведено наміру власника використовувати орендоване відповідачем майно для власних потреб; повідомлення про відсутність наміру продовжувати договір оренди було надіслано відповідачу Трускавецькою міською радою, яка не є орендодавцем за договором оренди; відповідач сплачував орендну плату за період грудень 2016-квітень 2017, і така орендна плата була прийнята орендодавцем, що свідчить про продовження договору оренди від 25.10.2013.

Дрогобицька місцева прокуратура Львівської області та Управління комунальної власності Трускавецької міської ради подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Управління комунальної власності Трускавецької міської ради подало заяву про долучення додаткових документів до справи, а саме: копію акта приймання передачі нежитлової будівлі в межах виконавчого провадження від 22.06.2018; копію листа від № 01-38/Д2-55904214/5880.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішення та постанови судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги.

Судами встановлено, що 25.10.2013 між Управлінням комунальної власності Трускавецької міської ради (орендодавець) та ПП "Гарантбуд-2012" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста Трускавця №36 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову трьохповерхову будівлю з підвалом площею 660,5 кв.м, що розміщена за адресою: Львівська область, м. Трускавець, провулок Тихий, 1. Майно передається в оренду для оздоровчого закладу для дітей та молоді (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору його укладено на 2 роки 11 місяців і він діє з 25.10.2013 по 25.09.2016.

У п. 10.5 договору сторони дійшли згоди про те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 10.7 договору його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з актом приймання-передавання нерухомого майна, що здається в оренду від 25.10.2013, позивачу передано у строкове платне орендне користування нежитлову трьохповерхову будівлю з підвалом площею 660,5 кв.м, що розміщена за адресою: Львівська область, м. Трускавець, провулок Тихий, 1.

Листами № 18/12-1301/1 від 26.05.2016, № 18/12-1583/1 від 23.06.2016, № 18/12-1584/1 від 23.06.2016 Трускавецька міська рада як власник орендованого відповідачем нерухомого майна попередила ПП "Гарантбуд-2012" про те, що договір оренди від 25.10.2013 на новий термін продовжено не буде, оскільки майно буде використовуватись Трускавецькою міською радою, як власником, для власних потреб.

Управління комунальної власності Трускавецької міської ради листами №590 від 29.09.2016, №611 від 05.10.2016 також попередило ПП "Гарантбуд-2012" про те, що договір оренди спірного нерухомого майна є припиненим і на новий термін не буде укладений та просило з'явитись відповідача для підписання акта приймання-передавання орендованого нерухомого майна.

Судами встановлено, що договір оренди від 25.10.2013 припинив свою дію 25.09.2016, однак відповідач спірне нерухоме майно не повернув.

Факт припинення укладеного між сторонами договору оренди від 25.10.2013 також встановлено в рішенні Господарського суду Львівіської області від 21.02.2017 у справі №914/128/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення цього договору орендар повертає майно орендодавцю аналогічно в порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким, чином надавши оцінку, усім наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що: договір оренди припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку його дії і орендодавець у визначений законодавством строк повідомив відповідача про таке припинення та відсутність у орендодавця наміру продовжувати орендні правовідносини за вказаним договором; власник нерухомого майна (Трускавецька міська рада) повідомила відповідача про намір використовувати орендоване відповідачем нерухоме майно для власних потреб у строк, визначений ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо припинення договору оренди, відсутності у відповідача користування спірним майном та наявності підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди.

Доводи касаційної скарги про те, що повідомлення про відсутність наміру продовжувати договір оренди було надіслано відповідачу Трускавецькою міською радою, яка не є орендодавцем за договором оренди спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що повідомлення про відсутність наміру продовжувати договір оренди було надіслано відповідачу як Трускавецькою міською радою (власником нерухомого майна), так і безпосередньо орендодавцем - Управлінням комунальної власності Трускавецької міської ради (балансоутримувачем).

Твердження касаційної скарги про те, що договір оренди був пролонгований, у зв'язку з тим, що відповідач сплачував, а позивач приймав орендні платежі від орендаря і після припинення договору оренди, є безпідставними, оскільки відповідні дії сторін узгоджуються з умовами договору оренди, у п. 3.8 якого передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено наміру використовувати орендоване відповідачем майно для власних потреб зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, такі доводи спрямовані на поставлення під сумнів факту припинення договору оренди від 25.10.2013, водночас суди встановили, що договір оренди є припиненим не лише у зв'язку з наявністю у власника наміру використовувати зазначене майно для власних потреб, а у тому числі у зв'язку з відсутністю у орендодавця наміру його продовжувати після закінчення строку його дії, про що ним було повідомлено орендаря у визначених законодавством строк. Крім того факт припинення договору встановлених господарським судом в межах іншої справи №914/128/17.

Безпідставними є посилання скаржника на те, що прокурором не доведено необхідності звернення з даним позовом в інтересах позивача, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у тому числі у разі нездійснення або неналежного здійснення захисту цих інтересів органом місцевого самоврядування.

Оскільки прокурор, обґрунтовував позовні вимоги тим, що Трускавецька міська рада, а зокрема управлінням комунальної власності, неналежним чином здійснюють захист інтересів держави щодо забезпечення находження до місцевого бюджету коштів від здачі в оренду комунального майна, а також не забезпечують належного та ефективного управління таким майном, чим порушуються у тому числі і інтереси держави, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності у прокурора в такому випадку права звертатися у суд із даним позовом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, переглянувши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів суд.