ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/2544/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Наш дом" - не з'явився,
Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" - не з'явився,
Обслуговуючого кооперативу "Автостоянка Люстдорф" - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Наш дом"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (у складі колегії суддів: Лашина В.В.(головуючий), Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 (суддя Щавинська Ю.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Наш дом"
до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс", Обслуговуючого кооперативу "Автостоянка Люстдорф"
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
20.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Наш дом" (далі - ТОВ "Фірма "Наш дом") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (далі - КП "Одестранспарксервіс") та до Обслуговуючого кооперативу "Автостоянка Люстдорф" (далі - ОК "Автостоянка Люстдорф") про визнання недійсним договору № 144/К-КР-2017/03-01 про балансоутримання місць для паркування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, договір укладений без проведення конкурсу в порушення Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1251-VI.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що проведення конкурсу є обов'язковим лише щодо визначення операторів майданчиків для платного паркування, в той час як відповідачами був укладений саме договір щодо спеціально відведеної автостоянки.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій інстанції, 06.04.2018 ТОВ "Фірма "Наш дом" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що: суди безпідставно не врахували, що спірний договір укладено з порушенням порушення Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі; КП "Одестранспарксервіс", укладаючи оспорюваний правочин, не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності.
КП "Одестранспарксервіс" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1251-VI затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі (далі - Положення), яке поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики.
Рішенням Одеської міської ради № 6506-VI від 16.04.2015 внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі", за якими КП "Одестранспарксервіс" визначено уповноваженою особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладання договорів балансоутримання місць для паркування на території м. Одеси.
Відповідно до рішення Одеської міської ради від 15.03.2017 № 1813-VII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, в новій редакції" було вирішено доповнити Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки), затверджений згідно із додатком № 2 до рішення, наступними пунктами: м. Одеса, Київський район, Люстдорфська дорога, 55/2, кількість місць для паркування 64, займана площа 913 кв.м, технічне облаштування - облаштовано.
07.09.2017 між КП "Одестранспарксервіс" та ОК "Автостоянка Люстдорф" було укладено договір № 144/К-КР-2017/03-01 балансоутримування місць для паркування транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55/2.
Звертаючись з даним позовом про визнання вказаного договору недійсним, ТОВ "Фірма "Наш дом" посилається на те, що всупереч Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1251-VI, його укладено без проведення конкурсу.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Частиною 1 ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Водночас суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у даній справі наведеного не врахували та не надали жодної оцінки тому, яком чином оспорюваний у даній справі правочин порушує права позивача, який не є стороною цього правочину, та якими доказами підтверджено необхідність їх захисту.
Водночас за змістом ст.ст. 236, 238 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій ухилились від встановлення обставин у даній справі, в той час як відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого суду.
Оскільки дана справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Наш дом" задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі №916/2544/17 скасувати.
3. Справу №916/2544/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді І.С. Міщенко
В.Г. Суховий