1.1. Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення пені в сумі 964 407 012,02 грн і 3% річних у сумі 106 977 759,00 грн та до відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс" про стягнення 3% річних в сумі 10 000,00 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим наявні підстави для нарахування пені та 3% річних на суму простроченої заборгованості.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі №910/2034/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 7 314 875 673,67 грн, а саме: 3 667 280 899,98 грн основного боргу, 1 645 755 277,47 грн інфляційних, 166 874 788,76 грн 3% річних, 2 063 717 408,56 грн пені (з урахуванням збільшених позовних вимог) задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення 886 986,74 грн основного боргу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь позивача 1 406 290 120,15 грн основного боргу, 102 570 246,69 грн 3% річних, 42 605,23 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" на користь позивача 20 000,00 грн основного боргу та 0,57 грн судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі №910/2034/16 скасовано в частині стягнень з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", стягнуто з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 3 666 373 913,24 грн основного боргу, 164 083 559,59 грн - 3% річних, 1 540 450 098,52 грн - пені та 147 166,79 грн судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін.

2.3. У межах справи №910/2034/16 судами встановлено, що 29.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (далі - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" (далі - покупець; наразі - Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат") підписано договір поставки №ГРД-01/10-5001.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця залізорудний концентрат з базовим вмістом заліза 63,70% та базовим вмістом вологи 10,50% виробництва Відкритого акціонерного товариства "Центральний ГЗК", Відкритого акціонерного товариства "Північний ГЗК", відкритого акціонерного товариства "Інгулецький ГЗК", Відкритого акціонерного товариства "Південний ГЗК" (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього. Товар може поставлятися з Відкритого акціонерного товариства "Центральний ГЗК", Відкритого акціонерного товариства "Північний ГЗК", Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький ГЗК", Відкритого акціонерного товариства "Південний ГЗК" на вибір постачальника.

На виконання умов договору за відповідними накладними в період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) постачальником поставлено і покупцем отримано товар загальною кількістю 5 295 326,44 т на загальну суму 565 696 510,98 доларів США.

Умовами п.6.2 договору визначені умови оплати.

2.4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі №910/2034/16 встановлено, що 04.08.2014 в забезпечення виконання зобов'язання за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест холдинг" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (далі - поручитель) укладено договір поруки №МК-27/08/14.

Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (далі - боржник) за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010, укладеним між кредитором та боржником, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки.

Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя виникає як у випадку часткового невиконання боржником прийнятих ним зобов'язань, так і у випадку повного невиконання таких зобов'язань.

Відповідно до п.2.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20 000,00грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів, штрафів та інших похідних грошових вимог, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником обов'язків за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 та поручителем за вказаним договором (п.4.1).

2.5. Таким чином, судами в межах справи №910/2034/16 встановлено факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару відповідно до договору поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010, яке було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" за договором поруки №МК-27/08/14 від 04.08.2014.

2.6. Судами також встановлено, що 02.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01.

Відповідно до п.2 договору про відступлення права вимоги кредитор передав новому кредитору всі права вимоги, що існують на дату договору та які можуть виникнути у майбутньому, у кредитора до боржника за первісним договором та у зв'язку з ними та всі способи захисту прав, що доступні кредитору (права вимоги), включаючи право вимоги виконання грошових зобов'язань за первісним договором на загальну суму 6 250 288 628,19 грн, підтверджених, зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі №910/2034/16 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016), на підставі якої стягнуто з боржника: 3 666 373 913,24 грн боргу, як заборгованість боржника перед кредитором за фактично поставлений товар за первинним договором, 1 540 450 098,52 грн пені, як санкції за прострочення оплати товару за первинним договором та 164 083 559,59 грн 3% річних за користування грошовими коштами (прострочення оплати) за первинним договором.

Згідно з п.3 договору моментом переходу (уступки) права вимоги від кредитора до нового кредитора є дата підписання сторонами договору.

Пунктом 5 договору сторони узгодили, що кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту вступу в силу даного договору передати новому кредитору оригінали всіх документів, з яких випливає право вимоги, копії яких, завірені підписом представника та печаткою кредитора, передані новому кредитору під час підписання цього договору (у тому числі первинний договір, додатки до нього, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, акти звірки взаєморозрахунків). Передача копій та оригіналів документів оформлюється актами приймання-передачі між кредитором та новим кредитором, які підписуються уповноваженими представниками та скріплюються печатками сторін.

Сторонами до договору відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017 підписано 02.08.2017 акт приймання-передачі оригіналів документів за договором поставки.

2.7. У межах справи №910/2034/16 ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 по справі №910/2034/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест холдинг" на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (кредитор) та "Приватним акціонерним товариством "Донецьккокс" (поручитель) укладено договір поруки №ПР-1109/2.

Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (боржник) за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест холдинг" та боржником, право вимоги за яким було відступлене на користь кредитора за умовами договору про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017, включаючи право вимоги виконання грошових зобов'язань в частині оплати вартості поставленої за договором поставки продукції, пені, 3% річних за користування грошовими коштами, право вимоги яких підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі №910/2034/16 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №910/2155/17.

За умовами п.2.1 договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором поставки та вказаних раніше судових рішень, поручитель на підставі письмового повідомлення кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок кредитора заборгованість боржника за договором про відступлення права вимоги.

Згідно з п.2.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Відповідальність поручителя обмежується 10 000,00грн. за зобов`язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів, штрафів, передбачених договором поставки та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

2.8. Неналежне виконанням відповідачем-1 умов договору поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою виникнення спору у цій справі та звернення позивача з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.11.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.2. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт невиконання відповідачем-1 рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі №910/2034/16, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 3% річних.

Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним. При цьому, суд вказав, що розрахунок суми 3% річних не оспорювався апелянтом - відповідачем-1.

3.3. Суди попередніх інстанцій дійшли також висновку, що позивачем обґрунтовано та правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача-1 пеню в сумі 964 407 012,02 грн за період з 22.09.2016 по 12.09.2017. Водночас, суди відхили клопотання Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про зменшення заявленої Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" до стягнення пені на 80%. Свою відмову суди мотивували таким.

3.3.1. Проаналізувавши зміст наданого відповідачем-1 сертифікату Торгово-промислової палати України №2336/05-4 від 14.08.2014, суди дійшли висновку, що Торгово-промисловою палатою України встановлено неможливість виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань саме щодо організації перевезень, проте, це не стосується можливості проведення оплат на користь позивача.

3.3.2. Постачання товару за договором №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010, вартість якого була стягнута з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" згідно з судовим рішенням у справі №910/2034/16, відбувалося протягом жовтня 2012 - серпня 2014 (включно), тобто, частково до початку проведення антитерористичної операції.

3.3.3. Відповідачем-1 до матеріалів справи не додано жодних доказів часткового виконання грошового зобов'язання за договором №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010.

3.3.4. Суди врахували тривалість невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань, що тягне відповідні негативні наслідки для Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", а також майновий стан останнього, оскільки позивач є містоутворюючим підприємством, яке у 2017 році стояло на гарячій консервації через недостатнє фінансування та брак сировини.

3.3.5. Відтак, суди дійшли висновку про відсутність виняткових підстав для зменшення розміру стягуваної пені.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

4.2. Обґрунтовуючи зазначені вимоги, скаржник зазначає про таке.

4.2.1. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання від 19.03.2018 щодо відкладення розгляду справи №905/2134/17 на іншу дату та здійснив розгляд справи за відсутності представника відповідача-1, чим порушив право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене стало наслідком порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час розгляду клопотання представника відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

4.2.2. В розвиток зазначеного у п.4.2.1 скаржник, обґрунтовуючи порушення судом апеляційним господарським судом його права на справедливий судовий розгляд, зазначає про безпідставну відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, поданого ним 06.02.2018.

Як стверджує відповідач-1, подані ним додаткові документи мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки містять дані про обставини справи, які входять в предмет доказування. Дослідження та оцінка доказів сприяла б прийняттю законного та обґрунтованого судового рішення.

При цьому, скаржник наголошує, що предметом клопотання про долучення матеріалів справи були документи, які підтверджують, що внаслідок здійснення позивачем 26.12.2017 зарахування зустрічних однорідних вимог, всі грошові зобов'язання відповідача-1 перед позивачем, які випливають з договору поставки, та строк виконання яких настав, повністю припинені зарахуванням. Тобто скаржник просив долучити та оцінити документи, які мають значення для справи, та які складені після ухвалення рішення суду першої інстанції - 30.11.2017, тобто не могли бути подані під час розгляду справи у місцевому господарському суді.

4.2.3. Скаржник також вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом не досліджено зібрані у справі докази, не надано повної та всебічної оцінки обставинам справи. Мова йде про клопотання відповідача-1 про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення позивачем, та підстави, якими воно обгрунтоване.

Відповідач-1 зазначає про порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. ст. 2, 236 ГПК України. Вважає, що ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції не забезпечив повне всебічне і об'єктивне дослідження усіх обставин справи у їх сукупності, не надав вказаним обставинам належної правової оцінки. Судом залишено без уваги ті обставини, що відповідач-1 є містоутворюючим та економічно важливим підприємством, яке здійснює свою діяльність на території проведення АТО.

4.3. Відзиву на касаційну скаргу не подано.

4.4. У справі оголошувалася перерва з 27.06.2018 до 04.07.2018.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст. 300 ГПК України полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.1.2. За змістом частини 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Як зазначено у п.4.1 постанови, скаржник у касаційній скарзі просить скасувати як постанову суду апеляційної інстанції, так і рішення місцевого господарського суду. Натомість, доводи, наведені ним у касаційній скарзі, по суті стосуються виключно неправомірних, на його думку, дій апеляційного господарського суду під час вирішення спору у цій справі.

5.2.2. Спір у справі про стягнення пені та 3% річних внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором.

5.2.3. Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

5.2.4. У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

5.2.5. По суті, відповідач-1 не заперечує правильності нарахування позивачем 3% річних та пені, стягнення яких є предметом судового розгляду у цій справі. Натомість, його позиція зводиться до необхідності зменшення на 80% заявленого до стягнення позивачем розміру пені.

5.2.6. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

5.2.7. За приписами статті 269 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 ст. 269 ГПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3 ст. 269 ГПК України).

5.2.8. Підставою для відхилення доводів відповідача-1 про необхідність зменшення розміру заявленого до стягнення пені судом, зокрема, зазначено, що відповідачем-1 до матеріалів справи не додано жодних доказів часткового виконання грошового зобов'язання за договором №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 (абз.1 ст.12 постанови).

При цьому, як слідує з клопотання відповідача-1 від 06.02.2018 про, Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" надано суду апеляційної інстанції ряд документів, які можуть свідчити про припинення зобов'язань за договором №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010.

Документи, подані відповідачем-1, датовані груднем 2017 року, тобто після винесення рішення судом першої інстанції. Відтак, відповідно до зазначеної вище частини 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити чи міг відповідач-1 подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи.

Відхиливши клопотання Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", апеляційний господарський суд обмежився лише формальним висновком про те, що додані до клопотання документи не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

В аспекті зазначеного Верховний Суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Без належної оцінки усіх наявних у матеріалах справи документів, висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-1 є передчасним.

5.2.9. Слушними є і доводи скаржника про недостатню мотивованість рішення суду апеляційної інстанції. Аналізуючи зміст ухваленої постанови апеляційного господарського суду, Верховний Суд дійшов висновку про неналежне виконання ним обов'язку щодо мотивації своєї постанови та здійснених у ній висновків. Апеляційний суд не приділив достатньої увагу обґрунтуванням щодо оцінки доводів відповідача-1, наведених у клопотанні про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, а також позиції та аргументам позивача з цього приводу. Отже, апеляційним господарським судом не досліджено згідно з вимогами ст. 86 ГПК України в повній мірі наявності виняткових обставин, пов'язаних з перебуванням майнового комплексу боржника на непідконтрольній Україні території у зв'язку з порушенням її територіальної цілісності як держави, що унеможливлює ведення на такій території господарської діяльності за законодавством України. Не надано належної оцінки застосованому розміру пені на предмет "розумності" та "справедливості" визначеного судом першої інстанції зобов'язання, пропорційності зазначеної санкції в порівнянні із сумою основного боргу, стягненого відповідно до судового рішення у справі №910/2034/16.

5.2.10. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.2. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

6.3. Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4. Апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст. ст. 86, 269, 270 не було здійснено повторного розгляду справи з встановленням усіх обставин справи та наданням цим обставинам належної правової оцінки.

6.5. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

6.6. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Судові витрати

7.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд, розподіл судового витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.