ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5035/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя-Ковтун С.А.)

від 19.10.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 03.04.2018

у справі № 910/5035/17

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування реєстраційної дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_4;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (далі - ТОВ "Плато Плюс") про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015, про звільнення з посади директора ОСОБА_4 за власним бажанням та призначення директором ОСОБА_5;

- скасування реєстраційної дії (рішення) від 22.01.2015 № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів, проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015 державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Шубіною Т.Я.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за твердженням позивача, оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує трудові права ОСОБА_4, оскільки звільнення минулим днем не передбачено законодавством (вирішено звільнити з 20.01.2014), ОСОБА_4, як директора Товариства, не було проінформовано про те, що підготовлено питання про його звільнення і воно буде винесено на загальні збори. Таким чином, як вважає позивач, були порушені його корпоративні права на участь в управлінні товариством, на отримання інформації про діяльність товариства та отримання його частки, а також охоронюваний законом інтерес, як учасника товариства, який полягає в тому, що всі рішення Товариства повинні відповідати закону.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у позові відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- на зборах учасників ТОВ "Плато Плюс", проведених 28.01.2008, було ухвалено низку рішень, а саме: про створення Товариства, затвердження редакції статуту, його державну реєстрацію та призначення на посаду директора, за пропозицією ОСОБА_7, ОСОБА_4. Статутний фонд розділений на дольові частки, якими ОСОБА_4 і ОСОБА_7 володіють у розмірі 50 % кожен;

- 20.01.2015 проведені збори учасників ТОВ "Плато Плюс", рішення яких оформлені протоколом №1 від 20.01.2015;

- На вказаних загальних зборах було вирішено:

звільнити з посади директора ОСОБА_4 за власним бажанням з 20.01.2014;

призначити директором ОСОБА_5 з 21.01.2014;

включити до Єдиного державного реєстру ОСОБА_9, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

уповноважити ОСОБА_5 провести зміни до відомостей про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- відповідно до протоколу №1 від 20.01.2015, на зборах були присутні ОСОБА_4 (50% статутного капіталу) та ОСОБА_7 (50% статутного капіталу);

- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2017, у справі № 910/3353/15-г за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Плато Плюс", Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_7, ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень зборів, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015, встановлено, що ОСОБА_4 брав участь у проведенні оскаржуваних загальних зборів 20.01.2015, був ознайомлений з його порядком денним, голосував за прийняті рішення та реалізував свої корпоративні права на управління Товариством.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- в даному випадку, підстава позову, яка наведена позивачем - невідповідність змісту рішення вимогам трудового законодавства, не впливає безпосередньо на обсяг прав, які наведені у Цивільному кодексі України (435-15) та Законі України "Про господарські товариства" (1576-12) , та є корпоративними правами. Фактично, звернення до суду з позовом пов'язано з метою захисту трудових прав позивача як керівника, а не корпоративних прав як учасника;

- водночас відновлення трудових прав позивача мало місце рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 у справі №370/890/15-ц;

- оскільки порушення трудового законодавства при звільненні позивача, як керівника Товариства, не порушує його корпоративних прав, як учасника Товариства, а спір пов'язаний саме з відновленням корпоративних прав позивача, факт відсутності такого порушення є підставою для відмови у позові.

2.5. Судом апеляційної інстанції, окрім того, встановлено, таке:

- 20.01.2015 на загальних зборах учасників товариства, які оформлені протоколом № 1, були присутні учасники, зокрема і позивач, що володіють часткою в 100 % статутного капіталу. При цьому протокол загальних зборів підписаний учасниками товариства без зауважень. Доказів не підписання вказаного протоколу позивачем ОСОБА_4 суду надано не було;

- відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 2957/2958/2959/15-32 від 11.03.2015 експертами встановлено: "Підписи від імені ОСОБА_4 у розділі "ПІДПИСИ:" у графі "учасники:" у рядку "ОСОБА_4." у двох примірниках протоколу №1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" від 20 січня 2015 року виконано самим ОСОБА_4.";

- відповідно до висновку проведення судово-технічної експертизи документів № 5980/5981/15-34 від 20.04.2015 встановлено: "Підписи від імені ОСОБА_4 в обох примірниках Протоколів № 1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", датованих 20.01.2015, виконані у період після надання зразків порівняння 19 січня 2015 року, тобто виконання підписів від імені ОСОБА_4 в обох примірниках Протоколів № 1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" датованих 20.01.2015, у вказану у документі дату 20.01.2015 не виключається. Більш точно встановити період виконання документа не представляється можливим із причин малої кількості наданих зразків порівняння із штрихами паст також рецептур, як і у досліджених записах та підписах";

- враховуючи висновки судових експертів, суд приходить до висновку, що позивач брав участь у проведенні оскаржуваних загальних зборів 20.01.2015, був ознайомлений з його порядком денним та голосував за прийняті рішення, що підтверджується його підписом на протоколі №1 загальних зборів ТОВ "Плато плюс" від 20.01.2015. Отже, при прийнятті 20.01.2015 спірних рішень був наявний кворум, що відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" дає підстави вважати загальні збори товариства повноважними та такими, що можуть приймати будь-які питання порядку денного;

- позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення корпоративних прав ОСОБА_4 під час проведення 20.01.2015 загальних зборів учасників ТОВ "Плато Плюс".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- маючи рішення суду про поновлення на роботі, ОСОБА_4 не може його виконати та відновитися на посаді через існування незаконних рішень загальних зборів;

- відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій неправомірно вказали, що позивач посилається на порушення трудових прав, а не корпоративних;

- судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме статті 11, 60 Закону України "Про господарські товариства";

- судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки взято до уваги висновки експертизи, проте не враховано, що сам об'єкт експертизи - оригінал протоколу рішення загальних зборів, знищений.

3.3. Інші учасники правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 (2275-19) , який набрав чинності 17.06.2018, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" (1576-12) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682 із наступними змінами) у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни зокрема до Цивільного кодексу України (435-15) , а саме назву підрозділу 4 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.

4.2. Разом з тим на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, зазначені зміни чинності ще не набули, а тому Верховний Суд здійснює перевірку правильності застосування, в тому числі і згаданих норм матеріального права, судами попередніх інстанцій.

4.3. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

4.4. Управління товариством також здійснюють його органи загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (435-15) (статті 99, 145, 147), ГК України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

4.5. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі № 6-62цс16.

4.6. З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність порушення корпоративних прав позивача.

4.7. Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.8. Підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

4.9. Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

4.10. З врахуванням викладеного, до предмета доказування у даній справі входить обставина щодо встановлення наявності чи відсутності порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів прав та законних інтересів позивача.

4.11. Так, відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

4.12. Зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення (пункт 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) ).

4.13. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не перевірено положення Статуту, якими регулюється зазначене питання, також не враховано підстави звільнення ОСОБА_4 з посади директора, які визначені у протоколі загальних зборів від 20.01.2015: "за власним бажанням". При цьому також не надано оцінки доводам скаржника про те, що ним не висловлювалось бажання на звільнення із займаної посади у будь-якій формі.

4.14. Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

4.15. Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

4.16. У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 (v015p710-04) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) Суд зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) . Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

4.17. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

4.18. Верховний Суд констатує, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

4.19. З врахуванням наведеного, судами попередніх інстанцій не було перевірено та не надано належної правової оцінки меті звернення позивача до суду, про що зазначає скаржник у своїй касаційній скарзі, а саме: маючи рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 у справі № 370/890/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2017, про поновлення на роботі ОСОБА_4 на посаді директора ТОВ "Плато Плюс" з 21 січня 2015 року, при цьому рішення в частині поновлення на роботі суд допустив до негайного виконання, а додатковим рішенням зобов'язав Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації відновити відомості про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині керівника ТОВ "Плато Плюс" ОСОБА_4, позивач не може його виконати та відновитися на посаді через існування оскаржуваних у даній справі рішень загальних зборів.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/5035/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

І.Ткач