Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Луцького міського голови, Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцького міського центру зайнятості про: визнання недійсним та скасування розпорядження міського голови від 11.08.1997 № 376-рв "Про передачу приміщення дошкільного закладу № 23, що по вул. Ярощука, 2 міському центру зайнятості"; визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 23.09.1997 № 8/3 в частині затвердження розпорядження міського голови від 11.08.1997 № 376-рв "Про передачу приміщення дошкільного закладу № 23, що по вул. Ярощука, 2 міському центру зайнятості"; зобов'язати Луцький міський центр зайнятості передати приміщення дошкільного закладу № 23, що по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку, Луцькій міській раді на підставі акта приймання - передачі.

07.11.2016 сторонами було подано заяву про затвердження мирової угоди у справі № 903/644/16.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2016 затверджено мирову угоду між Луцькою міською радою та Центром і припинено провадження у справі.

29.11.2017 Відділом: винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55270495 по виконанню ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016 у справі № 903/644/16; зобов'язано Луцький міський центр зайнятості передати Луцькій міській раді приміщення по вул. Ярощука, 2 в м.Луцьку; вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн.

Центр звернувся до господарського суду Волинської області зі скаргою, в якій просив скасувати постанову Відділу про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2017 ВП № 55270495.

Скарга обґрунтована тим, що ухвала господарського суду Волинської області від 07.11.2016, якою було затверджено мирову угоду, не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон), а відтак постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.12.2017, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018, у задоволенні скарги відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що Центр не виконав умови мирової угоди щодо зобов'язання передати приміщення на підставі акта приймання-передачі протягом одного року з дня набрання чинності мировою угодою, що є підставою для її примусового виконання. Ухвала господарського суду Волинської області від 07.11.2016 відповідає вимогам Закону, а відтак є виконавчим документом.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Центр звернувся з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 28.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2017 ВП № 55170495.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвала господарського суду Волинської області від 07.11.2016 не відповідає вимогам статті 4 Закону, оскільки не містить дати прийняття та номеру рішення, згідно з яким видано документ, та не передбачає заходів примусового виконання рішення, а відтак не може вважатись виконавчим документом. Окрім того, позивачем не виконувались дії, спрямовані на сприяння забезпечення відповідача приміщенням.

Від Прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Прокуратура просить касаційну скаргу на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Зокрема, Прокуратура посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень суду та зазначає про те, що Центром не передано спірне приміщення упродовж одного року з дня набрання чинності мировою угодою; ухвала суду від 07.11.2016 відповідає усім вимогам до виконавчого документа, встановленим приписами статті 4 Закону, а тому Відділом правомірно винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2017 ВП № 55270495.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом даного судового розгляду є оскарження дій Відділу щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2017 ВП № 55270495.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Прокуратура в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до Луцького міського голови, виконавчого комітету Луцької міської ради та Центру, в якому просила: визнати недійсним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 11.08.1997 №376-рв "Про передачу приміщення дошкільного закладу №23, що по вул. Ярощука, 2 міському центру зайнятості"; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 23.09.1997 № 8/3 в частині затвердження розпорядження міського голови від 11.08.1997 № 376-рв "Про передачу приміщення дошкільного закладу № 23, що по вул.Ярощука, 2 міському центру зайнятості"; зобов`язати Луцький міський центр зайнятості передати приміщення дошкільного закладу №23, що по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку, Луцькій міській раді на підставі акта приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2016 затверджено мирову угоду у справі № 903/644/16, укладену 07.11.2016 між Луцькою міською радою та Центром, в якій зазначено:

"2.1. Позивач зобов'язується забезпечити (за умови наявності вільних приміщень в комунальній власності) та/або сприяти в забезпеченні протягом одного року аналогічним приміщенням відповідача-3 для розміщення Луцького міського центру зайнятості.

Під аналогічним приміщенням Сторони розуміють - приміщення аналогічне по технічним характеристикам, в тому числі площі, транспортній доступності і т.п.

2.2. Відповідач-3 зобов'язується передати приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку позивачу на підставі акту прийому-передачі, протягом одного року з дня набрання чинності цією мировою угодою.

2.3. Сторони цієї мирової угоди не мають заперечень щодо її змісту.

2.4. Мирова угода надається сторонами до Господарського суду Волинської області для її затвердження.

2.5. З дня набрання чинності цією мировою угодою та у випадку належного її виконання сторони не матимуть одна до одної будь-яких претензій з приводу приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку.

2.6. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом Волинської області і діє до повного виконання зобов'язань, передбачених цією мировою угодою.

2.7. Сторони домовились, що будь-які витрати, пов'язані із судовим розглядом справи №903/644/16, що існують, виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом цієї мирової угоди, покладаються на позивача.

2.8. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

2.9. Якщо в процесі виконання цієї мирової угоди відбудеться реорганізація, зміни підпорядкованості чи форми власності однієї із сторін або обох сторін, то ця угода зберігає силу для правонаступника такої сторони.

2.10. Мирова угода укладена у трьох примірниках: один примірник залишається в матеріалах справи №903/644/16, другий примірник залишається у позивача, третій примірник залишається у відповідача - 3.

3. Провадження у справі припинено.

4. Дана ухвала є виконавчим документом, яка набирає законної сили з 07.11.2016р. і дійсна для пред`явлення до 07.11.2019р.

5. Стягувачем за виконавчим документом є: Луцька міська рада (м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204).

6. Боржником за виконавчим документом є: Луцький міський центр зайнятості (м. Луцьк, вул.Ярощука, 2, код ЄДРПОУ 13352315).

7. Стягнуто з Луцької міської ради на користь прокуратури Волинської області 4134 грн. витрат по сплаті судового збору."

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з листом Центру від 01.09.2017 № 3250/02-07, адресованим Луцькій міській раді, міською радою запропоновано Центру розглянути нежитлові приміщення комунальної власності, що можуть бути використані для розміщення Центру: вул. Кравчука, 12, перший поверх, загальною площею 366,4 м кв. та вул. Червоного Хреста, 16, другий поверх, загальною площею 311,8 м кв. Однак, розглянувши дану пропозицію, Центр поінформував міську раду, що площа запропонованих приміщень є недостатньою для розміщення Центру.

Волинський обласний центр зайнятості звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області з листом від 25.10.2017 № 2798, в якому просив повідомити про наявність на території міста Луцька вільних нежитлових приміщень, або які незабаром вивільняться, для можливого розміщення в них Луцького міського центру зайнятості.

Згідно листа Центру від 03.11.2017 № 3872/01-19, адресованого Луцькій міській раді, вбачається, що Центр висловив готовність звільнити приміщення по вул. Ярощука 2 та просив повідомити про наявність на території міста Луцька вільних нежитлових приміщень, або які незабаром вивільняться, для можливого розміщення в них центру зайнятості.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області листом від 07.11.2017 № 11-04-2333 повідомило Волинський обласний центр зайнятості про відсутність на території міста Луцька вільних нежитлових приміщень для розміщення Центру.

З листа Центру від 22.12.2017 № 4417/01-12, адресованого Луцькій міській раді, вбачається, що Центр запропонував міській раді розглянути та надати пропозиції щодо таких приміщень, які потребують добудови та реконструкції із залученням коштів міського бюджету: будинок вчителя по вул. Шевченка, 14 загальною площею 482,5 м. кв., який перебуває на балансі управління освіти Луцької міської ради; бібліотека філія № 10, яка знаходиться на Київському майдані, 13, загальною площею 761,3 м. кв., що перебуває в комунальній власності Луцької міської ради; приміщення колишнього кінотеатру "Зміна", загальною площею 661,7 м. кв., що знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 40 та перебуває у комунальній власності Луцької міської ради.

Луцька міська рада листом від 26.01.2018 № 1.1-14/569, адресованим Центру, розглянувши його пропозиції щодо надання приміщень, відмовила в їх наданні, оскільки будинок вчителя по вул. Шевченка, 14 перебуває на балансі управління освіти та орендується громадськими організаціями, в бібліотеці філії № 10 знаходяться книгосховища, які не мають денного освітлення, бібліотека є інформаційним, культурним, освітнім закладом та найкращою бібліотекою комунального закладу "Луцька міська централізована бібліотечна система", а приміщення колишнього кінотеатру "Зміна" надане в оренду Центру дитячої та молодіжної творчості "Диво". Одночасно міська рада повідомила відповідача-3 про те, що на даний час відсутнє вільне нежитлове приміщення, в якому можна було б розмістити центр зайнятості.

Згідно з листом Центру від 29.01.2018 № 278/01-19, адресованим Луцькій міській раді Центр запропонував міській раді розглянути та надати пропозиції щодо такого приміщення, яке потребує реконструкції із залученням коштів міського бюджету, що розташоване на вул. П`ятницька гірка, 12 та перебуває у комунальній власності.

Заступник міського голови Луцької міської ради листом від 09.02.2018 № 1.1-14/1052 повідомив Центр про те, що приміщення, яке розташоване на вул. П`ятницька гірка, 2, - колишній кінотеатр "Батьківщина", загальною площею 1711,1 м. кв., перебуває у комунальній власності та є можливість надати частину даного приміщення у користування (оренду) Центру. Поінформовано Центр, що кошти на ремонт даного приміщення у міському бюджеті на 2018 рік не передбачені.

У зв`язку з невиконанням Центром умов мирової угоди стягувач звернувся до Відділу із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016 у справі № 903/644/16 про затвердження мирової угоди.

29.11.2017 Відділом: винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55270495 по виконанню ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016 у справі № 903/644/16; зобов`язано Центр передати Луцькій міській раді приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку; вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12 800 грн.

04.12.2017 на адресу Центру надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2017 ВП № 55270495.

Відповідно до статті 339 та частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до приписів статті 129 Конституції України та статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

За приписами частин першої та другої статті 18 Законувиконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п'ятої цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала господарського суду Волинської області від 07.11.2016, якою затверджено мирову угоду у справі № 903/644/16, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок виконання.

Так, відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК України (в редакції, чинній на момент затвердження мирової угоди) мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

У відповідності до приписів статті 192 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Таким чином, мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження" (1404-19) , то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що ухвала господарського суду Волинської області від 07.11.2016, якою затверджено мирову угоду у справі № 903/644/16, є виконавчим документом у силу пункту 2 частини першої статті 3 Законута цілком відповідає вимогам статті 4 Закону щодо форми та змісту виконавчого документа.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 55270495 по виконанню ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016, якою затверджено мирову угоду у справі № 903/644/16 на підставі звернення стягувача та статей 3, 4, 24-27 Закону.

Відтак суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування постанови Відділу про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2017 ВП № 55270495.

При цьому як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, обов`язок Луцької міської ради, передбачений пунктом 2.1 мирової угоди щодо забезпечення (за умови наявності вільних приміщень у комунальній власності) та/або сприяти в забезпеченні протягом одного року аналогічним приміщенням Центру, не кореспондується із обов`язком Центру, передбаченим пунктом 2.2 мирової угоди щодо передачі позивачу приміщення по вул. Ярощука, 2 в місті Луцьку. Сторони самостійно мають відповідати за своїми зобов`язаннями, взятими за умовами мирової угоди, а відтак доводи заявника про те, що ним з вини позивача не виконано умови мирової угоди, є безпідставними, оскільки суду не надано доказів того, що позивачем створювались Центру перешкоди у виконанні її умов. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач вчиняв дії щодо сприяння у забезпеченні Центру приміщенням.

Водночас 21.06.2018 від Центру надійшла заява (доповнення до касаційної скарги), в якій останній просить на період розгляду скарги зупинити вчинення виконавчих дій, а саме щодо накладення штрафу головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. від 26.04.2018. Проте зазначена заява відхиляється судом з огляду на те, що касаційний господарський суд не наділений повноваженнями щодо зупинення виконавчих дій органами державної виконавчої служби.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.