1. Як встановлено судами, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2015 у справі № 127/1974/15-п, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень на користь держави.

2. Відповідно до зазначеного протоколу, 03.12.2014 об 11 год. 45 хв. в м. Вінниці по вул. Свердлова водій ОСОБА_1, в порушення вимог пункту 10.2 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем "Камаз", д/н НОМЕР_2, виїжджаючи з двору будинку № 189, не дав дорогу автомобілю "Мазда", д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по вул. Свердлова, внаслідок чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

3. На момент ДТП водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Військовою частиною А 2287, що підтверджується копією довідки від 19.01.2015 №15, копією Дорожнього листа № 3848, виданого ВЧ А2287, копією Технічного талону транспортного засобу.

4. Вину в скоєному ОСОБА_1 в ході судового розгляду адміністративної справи визнав повністю. Крім того, його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 03.12.2014 року, схемою ДТП, письмовими поясненнями самого правопорушника та ОСОБА_4

5. У результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль "Mazda 626", д.н.з НОМЕР_1, власником та водієм якого є ОСОБА_4 Розмір завданих збитків, згідно висновку експерта від 24.12.2014 №19.12/01-14КЕ, складеного ФОП ОСОБА_5, був визначений згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), як вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля, та склав 22 285 грн 81 коп., в тому числі ПДВ (а.с.17-29).

6. Внаслідок настання страхового випадку до МТСБУ звернулась потерпіла сторона водій ОСОБА_4 із заявою від 03.01.2015 про виплату страхового відшкодування (а.с.12).

7. 20.03.2015 за наслідками зазначеної події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 статті 41 Закону, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_4 в розмірі 18 571, 51 грн, відповідно до Наказу МТСБУ від 17.03.2015 № 1355 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (22 285, 81 грн (вартість відновлювального ремонту) - 20% (ПДВ) = 18 571, 51 грн - страхове відшкодування), що підтверджується копією платіжного доручення від 20.03.2015 № 1355 (а.с. 31-32).

8. МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Обґрунтування позову

9. 22.06.2017 МТСБУ подало до Господарського суду Вінницької області позов до Військової частини А2287 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, у сумі 19 461, 51 грн, що складає 18 571, 51 грн страхового відшкодування та 890 грн витрат на аварійного комісара, а також про стягнення 2 000 грн витрат за надання правової допомоги.

10. Посилання зроблені на здійснену виплату страхового відшкодування постраждалій стороні в результаті ДТП, зверненням до відповідача з заявою про компенсацію цих витрат в порядку статті 1191 ЦК України та п. 38.2.1 статті 38 Закону, яке залишене відповідачем без відповіді.

Розгляд справи судами

11. 07.08.2017 рішенням Господарського суду Вінницької області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2017, позов задоволено частково в сумі 18 571, 51 грн коштів, виплачених на страхове відшкодування. У стягненні 890 грн витрат на послуги аварійного комісара відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 571, 51 грн коштів, виплачених на страхове відшкодування, та 1 520 грн судових витрат зі сплати судового збору.

12. Судові рішення мотивовані положеннями статей 1172, 1187, 1191 ЦК України та статей 38, 39, 40, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та зазначено, що оскільки ОСОБА_1 на момент здійснення ДТП перебував у трудових відносинах із Військовою частиною А2287, саме у Військової частини А2287 виникає обов'язок матеріальної відповідальності за завдану водієм ОСОБА_1 шкоду.

Стосовно стягнення 890 грн витрат, понесених у зв'язку з залученням аварійного комісара, суд відмовив у такому стягненні з огляду на ненадання суду доказів понесених витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Військова частина А2287 подала касаційну скаргу з проханням про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і про ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Посилання зроблені на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначено про допущення низки помилок при складанні висновку експерта від 24.12.2014 №19.12/01-14КЕ.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції до 15.12.2017)

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

15. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

16. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 1172. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

2. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Стаття 1191. Право зворотної вимоги до винної особи

1. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом

17. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15)

Стаття 38. Регресний позов страховика та МТСБУ

38.1. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

38.1.2. до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

38.1.3. до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

38.2. МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

38.2.1. до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону;

38.2.2. до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій;

38.2.3. до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом;

38.2.4. до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

38.2.5. до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.

Стаття 39. Моторне (транспортне) страхове бюро України

39.1. Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту

39.2. Основними завданнями МТСБУ є:

39.2.1. здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом;

39.2.2. управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;

39.2.3. забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи;

39.2.4. збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

39.2.5. співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України;

39.2.6. співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

39.2.7. розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом;

39.2.8. надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.

Стаття 40. Повноваження МТСБУ

40.1. МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ;

на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

40.2. У разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" було здійснене відшкодування шкоди за страховика - члена об'єднання або за власника та/або користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат "Зелена картка" та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ та регламентні виплати з фонду страхових гарантій мають бути компенсовані такими особами МТСБУ в повному обсязі.

40.3. МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Стаття 41. Регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ

41.1. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством...

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

18. Судова колегія констатує, що доводи касаційної скарги аргументовані виключно допущенням низки помилок при складанні висновку експерта від 24.12.2014 №19.12/01-14КЕ.

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Тому судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги щодо неповноти з'ясування обставин справи, зокрема стосовно допущення низки помилок при складанні висновку експерта від 24.12.2014 №19.12/01-14КЕ, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції з огляду на необхідність у цьому випадку додатково перевіряти докази.

21. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

22. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

23. Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанції детально проаналізували доводи скаржника, у тому числі ті, що наведені у касаційній скарзі.

24. При цьому колегія суддів констатує, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення від 07.08.2017 наведено мотиви відмови у відшкодуванні позивачеві витрат на правову допомогу в сумі 2 000 грн. Однак, це питання залишилося не висвітленим (не вирішеним) у резолютивній частині рішення. Тому у відповідності з вимогами статей 44, 88 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), які узгоджуються з положеннями статей 123, 126, 244 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, суд першої інстанції може ухвалити з цього питання додаткове рішення.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Таким чином, оскільки оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Військової частини А2287 і про залишення без змін постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2017.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду