представник - Спінулова В.В., розглянув касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2018

у складі колегії суддів: Науменка І.М. (головуючий), Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.,

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2018 (про відхилення уточнень до заяви заставного кредитора),

у складі судді Калиниченко Л.М.

у справі за заявою ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України"

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Розгляд справи відбувається відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , чинній після 19.01.2013).

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної

1. 25.11.16 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява голови ліквідаційної комісії ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" згідно зі статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими статтею 19 Закону про банкрутство.

3. Постановою від 13.12.16 господарський суд визнав ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 13.04.17, ліквідатором призначив арбітражного керуючого Лихопьока Д.П.

4. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 14.12.16, номер публікації № 38396.

5. Ухвалою від 02.03.17 господарський суд затвердив реєстр вимог кредиторів з вимогами наступних кредиторів, а саме:

- ТОВ "ЛОТОС-ДНІПРО" на суму 829 430, 47 грн, які відносять до 4 черги, судовий збір у розмірі 2 756 грн - до 1 черги;

- ПАТ "Дельта Банк" на суму 315 547 322, 11 грн з віднесенням до 4 черги, суму 10 313 606, 64 грн - до 6 черги, судовий збір у розмірі 2 756 грн - до першої черги.

Окремо внесені вимоги ПАТ "Дельта Банк", як забезпечені заставою на суму 16 508 192, 71 грн.

6. 13.04.2017 господарський суд виніс ухвалу, якою продовжив строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Лихопьока Д.П. на шість місяців - до 13.10.17.

7. Ухвалою від 09.06.2017 господарський суд надав згоду на продаж рухомого майна банкрута - ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України", яке перебуває в заставі у ПАТ "Дельта Банк" на підставі Договору застави майна від 27.06.2008 №4/14-ЮР/ЗМ-1, а саме виробниче обладнання по виготовленню алюмінієвих композитних панелей у кількості 54 одиниці шляхом проведення торгів у формі аукціону відповідно до вимог Закону про банкрутство.

8. 17.10.2017 був продовжений строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Лихопьока Д.П. на шість місяців - до 13.12.17р.

Обґрунтування заяви

9. 19.10.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло уточнення до заяви заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк", в якій Банк просив визнати його заставним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" на суму 20 010 200, 71 грн.

10. Уточнення зумовлені виявленням Банком договору застави товарів в обороті від 27.06.2008 № 4/14-ЮР/ЗМ-4 (забезпечував виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 27.06.2008 № 4/14-ЮР). За договором застави від 27.06.2008 № 4/14-ЮР/ЗМ-4 передано в заставу було майно на суму 3 502 008 грн, які і просив Банк визнати вимогами, забезпеченими заставою майна боржника, додатково до раніше визнаних вимог на суму 16 508 192, 71 грн, як забезпечених заставою майна боржника.

Розгляд справи судами

11. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2018, відхилено уточнення до заяви заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк" від 19.10.2017 № 23.1/729.

12. Суди вказали, що банк фактично намагається внести зміни в черговість задоволення вимог, збільшивши на 3 502 008 грн розмір заставних вимог за рахунок вимог 4 черги задоволення. Крім того, відповідно до частини другої статті 25 Закону про банкрутство внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва. Однак, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 вже відмовлено у задоволенні заяви Банку про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 02.03.2017, якою затверджено реєстр вимог кредиторів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 23.04.2018 ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким визнати ПАТ "Дельта Банк" заставним кредитором у справі № 904/10898/16 про банкрутство ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" на загальну суму 20 010 200, 71 грн: в тому числі: 16 508 192, 71 грн - вимоги, забезпечені договором застави майна від 27.06.08 №4/14-ЮР/ЗМ-1; 3 502 008 грн - вимоги, забезпечені договором застави товарів в обороті від 27.06.08 № 4/14-ЮР/ЗМ-4. Зобов'язати ліквідатора внести зміни до реєстру вимог ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України", а саме: 315 547 322, 11 грн з віднесенням до 4 черги; 10 313 606, 64 грн з віднесенням до 6 черги; судові витрати у розмірі 2 756 грн та 3 200 грн до першої черги та окремо внести до реєстру вимоги, забезпечені заставою на суму 20 010 200, 71 грн.

14. Посилання зроблені на неправильне застосування частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство. На думку скаржника розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Також зазначається про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, і неповноту оцінки доводів ПАТ "Дельта Банк".

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу.

15. 20.06.2018 до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Лихопьока Д.П. на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведено прохання залишити без задоволення касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк".

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції до 15.12.2017)

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

17. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , чинній після 19.01.2013).

Стаття 23 частина восьма. Виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника

8. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Стаття 25 частина друга. Попереднє засідання господарського суду

2. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Стаття 95. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником

1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

3. Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

4. У разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.

5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

18. Судова колегія констатує необґрунтованість доводів касаційної скарги про неправильне застосування частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство з огляду на обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Так, суди встановили, що боржник уклав кредитний договір з Банком від 27.06.2008 № 4/14-ЮР. В забезпечення кредитного договору було укладеного договір застави майна банкрута від 27.06.2008 № 4/14-ЮР/ЗМ-1, який був посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 3091. За вказаним кредитним договором та договором застави Банк 20.09.2017 звернувся до господарського суду та ліквідатора з заявою про визнання грошових вимог на суму 16 508 192, 71 грн, яка була визнана та включена до реєстру вимог кредиторів.

Судами також встановлено, що Банк знайшов ще один договір застави від 27.06.2008 № 4/14-ЮР/ЗМ-4, який є договором застави товарів в обороті та який і став підставою для подачі Банком заяви про уточнення вимог заставного кредитора.

Суди встановили, що у банкрута це майно, яке є предметом застави товарів в обороті, а також договір застави від 27.06.2008 № 4/14-ЮР/ЗМ-4 відсутні; ліквідатору ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" нічого не було відомо про це майно та це майно не було відображено в документах боржника.

Зміст заяви кредитора свідчить, що ПАТ "Дельта Банк" намагається внести зміни в черговість задоволення вимог кредиторів, яка була визначена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017, а саме збільшити суму вимог забезпечених заставою з 16 508 192, 71 грн до 20 010 200, 71 грн за рахунок відповідного зменшення вимог, віднесених до четвертої черги задоволення. Тобто ставиться питання про зміну затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно вказали, що відповідно до частини другої статті 25 Закону про банкрутство внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва. Оскільки ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017, якою затверджено реєстр вимог кредиторів, в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалася, а ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 вже відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017, якою затверджено реєстр вимог кредиторів, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відхилення уточнень до заяви ПАТ "Дельта Банк" від 19.10.2017 № 23.1/729 про визнання його заставним кредитором на загальну суму 20 010 200, 71 грн.

19. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

20. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

21. Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанції детально проаналізували доводи скаржника, у тому числі ті, що наведені у касаційній скарзі.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Таким чином, оскільки оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" і про залишення без змін постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2018 (про відхилення уточнень до заяви заставного кредитора).

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2018 (про відхилення уточнень до заяви заставного кредитора) у справі № 904/10898/16 залишити без змін.