касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ОТІС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (головуючий суддя Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Михальська Ю.Б.) у справі №927/675/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

до Комунального підприємства "ЖЕК - 10" Чернігівської міської ради

про стягнення 400 907,66 грн.

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "ЖЕК - 10" Чернігівської міської ради (далі - відповідач) про стягнення з останнього 553 575,83 грн заборгованості з оплати робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору №1010 на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем від 01.04.2013 позивачем виконано в період з січня по травень 2017 року визначені цим договором роботи загальною вартістю 553 575,83 грн, про що сторонами підписано акти приймання виконаних робіт №1010 від 31.01.2017 на суму 112 668,17 грн, №1010 від 28.02.2017 на суму 111 822,24 грн, №1010 від 31.03.2017 на суму 109 166,59 грн, №1010 від 28.04.2017 на суму 110 215,57 грн, №1010 від 31.05.2017 на суму 109 703,26 грн. Відповідач, за твердженням позивача, вартість наданих послуг не оплатив, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг.

31.07.2017 позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 400 907,66 грн у зв'язку з тим, що 06 липня та 24 липня 2017 року відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в загальному розмірі 152 668,17 грн, яка прийнята судом до розгляду. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 400 907,66 грн боргу по оплаті робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах відповідача, наданих в період з лютого по травень 2017 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" 400 907,66 грн боргу та 6 013,61 грн судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись на п.6.3 договору та приписи ст.ст. 849, 907 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що договір №1010 від 01.04.2013 є розірваним з 07.04.2017 року. Враховуючи спірний період, суд дійшов висновку, що на підставі договору №1010 від 01.04.2013 позивачем надавались послуги та виконувались роботи з 01.01.2017 по 06.04.2017, та, враховуючи наявні у справі докази, якими підтверджується факт виконання позивачем зобов'язань за договором, факт сплати відповідачем коштів за січень 2017 року та частково за лютий 2017 року, зазначив, що заборгованість по оплаті вищевказаних робіт і послуг за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 становить 180 988,83 грн. Крім того, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за виконані позивачем роботи та надані послуги, перелік яких наведений в актах приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації, за квітень, травень 2017 року від 28.04.2017 в сумі 219 918,83 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у даній справі, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові повністю з підстав недоведеності обставин (в частині належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором), що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Мотивуючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції послався на наявність в матеріалах справи претензій щодо невиконання умов договору на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем № 1010 від 01.04.2013, відомостей дефектів, вказуючи на те, що в матеріалах справи наявні докази того, що відповідачем неодноразово повідомлялося позивача про наявність неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань в частині технічного обслуговування ліфтів.

23.04.2018 Приватне акціонерне товариство "ОТІС" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №927/675/17, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та зазначає, зокрема, про таке:

- апеляційним господарським судом неправильно застосовано п. 6.3 договору №1010 від 01.04.2013, ч.1, 2 ст. 11, ст.ст. 202, 509, ч. 4 ст. 849, ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України. На думку скаржника, суд дійшов взаємовиключного і суперечливого висновку, оскільки з одного боку посилається на ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, яка імперативно вказує на обов'язок відповідача провести відповідну оплату, проте, з іншого боку відмовляє у задоволенні позову про стягнення такої оплати;

- апеляційний суд безпідставно поклав в основу скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові позивачу систематичне невиконання ним договірних зобов'язань; неправильно оцінив усі докази у даній справі, протиправно, всупереч принципам рівності і змагальності незаконно відхилив Акти приймання виконаних робіт, які були підписані сторонами із підтвердженням того, що виконані роботи (послуги) надані в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної;

- суд апеляційної інстанції поклав за основу відмови в позові факт встановлених порушень позивачем договору, який встановлений судовою експертизою, та не взяв до уваги низку порушень, які були допущені при проведенні такої експертизи;

- при винесенні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції допущено порушення принципу диспозитивності, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором, тоді як судом досліджувались обставини розірвання договору.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про дотримання апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Так, відповідач зазначає, що після проведення у 2017 році експертними організаціями перевірок стану ліфтів, йому стало відомо, що позивачем неякісно та не в повному обсязі надавались послуги з технічного обслуговування ліфтів, оскільки було зафіксовано численні дефекти, які підлягають усуненню. За таких обставин, відповідач стверджує про відсутність підстав для сплати коштів за послуги, які були надані позивачем неналежним чином.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті судових рішень, виходить з такого.

Як встановлено господарськими судами, 01.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "ОТІС" (виконавець за договором) та Комунальним підприємством "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради (замовник за договором) укладено договір №1010 на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем (надалі - договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач - прийняв на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах відповідача згідно з наведеними додатками №1 та №2. Пунктами даного договору та додатками до нього визначено вартість робіт та їх обсяги, обов'язки виконавця, зокрема, забезпечити справний стан ліфтів та систем диспетчерського зв'язку у час, обумовлений дійсним договором; своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт, усувати відмови у роботі ліфтів та диспетчерських систем, які виникають через технічні неполадки, силами аварійної служби або чергових електромеханіків без додаткової оплати та інше.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору замовник щомісячно оплачує встановлену розрахунками місячну плату за виконані роботи, відповідно до фактично одержаних від населення та бюджету коштів за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно додатку №1, через розщеплення платежів населення по відсоткам вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчерського зв'язку в квартплаті; замовник щомісячно до 25 числа кожного місяця підписує наданий виконавцем акт виконаних робіт по формі №2 (п.4.2.).

При виконанні договору сторони керуються ПББЕЛ (Правила будови та безпечної експлуатації ліфтів) та діючими нормативними документами (п.5.3).

Пунктом 6.2 договору визначено, що він вступає в силу з 01.04.2013 і діє до 31.12.2017 та вважається продовженим на наступний період, якщо від сторін не надійшло повідомлення про його розірвання за місяць до закінчення терміну дії договору.

Господарськими судами встановлено, що за своєю правовою природою договір №1010 від 01.04.2013 є змішаним та поєднує в собі елементи договору про надання послуг та договору підряду, оскільки його предметом є як надання послуг, які споживаються в процесі їх надання, так і проведення ремонтних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору ним у період з січня по травень 2017 року виконано на об'єктах відповідача роботи по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів та диспетчерських систем загальною вартістю 553 575, 83 грн, на підтвердження чого надав акти приймання виконаних робіт №1010 від 31.01.2017 на суму 112 668,17 грн., №1010 від 28.02.2017 на суму 111 822,24 грн, №1010 від 31.03.2017 на суму 109 166,59 грн, №1010 від 28.04.2017 на суму 110 215, 57 грн., №1010 від 31.05.2017 на суму 109 703,26 грн, які підписані сторонами та скріплені їх печатками. Акти не містять застережень замовника щодо якості, обсягу та вартості виконаних робіт.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували оплату відповідачем вартості послуг в повному обсязі, факт надання яких підтверджується актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за період з січня по травень 2017, що свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з КП "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради 400 907,66 грн. заборгованості, з врахуванням їх часткової оплати.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин (в частині належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором). Так, суд вказав про наявність в матеріалах справи:

- претензій відповідача щодо невиконання позивачем умов договору на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем № 1010 від 01.04.2013;

- листа Державного підприємства "Чернігівський експертно-технічний центр Держпраці" від 20.03.2017 № 151 щодо експертного обстеження та технічного огляду ліфтів, відповідно до якого при проведенні огляду ліфтів (за вказаними в листі адресами) було виявлено ряд порушень, які попередньо були зафіксовані у відповідних відомостях дефектів та які не було усунуто, що унеможливлює надання позитивних висновків експертизи за результатами проведеного експертного обстеження 16.03.2017 та 17.03.2017;

- відомостей дефектів;

- висновку судової експертизи № 16750/16780/20431-208400 від 31.10.2017.

Враховуючи вищевказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів у розумінні ст.ст. 76- 79 ГПК України належного виконання позивачем свої зобов'язань за договором у спірний період та усунення порушень, зазначених в дефектних відомостях.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного господарського суду помилковим з огляду на таке.

Сторони в п. 5.3 договору погодили, що при виконанні договору керуються Правилами будови та безпечної експлуатації ліфтів та діючими нормативними документами.

Відповідно до п.4.10 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №190 від 01.09.2008 (z0937-08) "технічне обслуговування - комплекс дій або дія для підтримання справного стану чи працездатності ліфта (підйомника) під час використання його за призначенням, простою, зберігання та транспортування".

Згідно з п.п. 9.4.1, 9.4.2 п.9.4 Правил періодичному технічному огляду підлягають ліфти не рідше одного разу на 24 місяці протягом установленого строку служби, якщо інше не встановлено експлуатаційними документами виробника. Під час періодичного технічного огляду ліфт повинен підлягати огляду, перевірянням в обсязі вимог пункту 9.3.2 цих Правил, крім перевірок, регламентованих пунктом 6.4.23 цих Правил, відстаней і розмірів, які не змінюються в процесі експлуатації ліфта, а також акта на приховані роботи. Перевіряння опору ізоляції повинні бути проведені після закінчення робіт з підготовлення електроустаткування до технічного огляду.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем під час проведення судом в ході судового засідання огляду паспортів пасажирських ліфтів, які зберігаються саме у відповідача, як у власника цих ліфтів, не доведено факт закінчення під час дії договору №1010 від 01.04.2013 встановлених Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів строків проведення технічних оглядів ліфтів.

Відповідно до п. 2 Наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури "Про затвердження державних нормативних документів" № 73 від 10.04.200 року, якими затверджено Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, "система технічного обслуговування та ремонту ліфтів складається з регламентних робіт (РР), місячних (МР), квартальних (КР) ремонтів". Відповідно до п. 2.5 Наказу "місячні ремонтні роботи виконуються не рідше одного разу в 31 день, а квартальні - не рідше одного разу на 3 місяці".

Судом першої інстанції також встановлено, що в ході огляду під час проведення судового засідання журналів ремонту та огляду ліфтів, які зберігаються у машинному відділенні ліфтів, в журналах містяться відмітки про проведення щомісячних механічних робіт та виправлення пошкоджень та відхилено посилання відповідача на відомості дефектів з тих підстав, що такі відомості складаються перед проведенням капітального ремонту ліфта та містять перелік дефектів, пошкоджень і відмов, які належать до виправлення під час проведення капітального ремонту, не можуть свідчити про факт невиконання позивачем робіт, визначених у актах приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації.

Як зазначалось вище, в ході розгляду даної справи судом першої інстанції проведено комплексну судову електротехнічну та інженерно-технічну в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизу, на вирішення якої ставились питання стосовно повноти та якості наданих послуг за договором.

Так, відповідно до вказаного висновку:

"Повноту та якість наданих послуг з технічного обслуговування і ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах, визначених у додатках №1 і №2 до договору №1010 на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем від 01.04.2013, у відповідності до п. 1.1.17 "Переліку послуг, затвердженому наказом Держаного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 №150" та у відповідності з умовами договору №1010 на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем від 01.04.2013 у частині по відношенню до утримання ліфтів, перелік яких зазначений у договорі не виконано.

Технічне обслуговування ліфтів у відповідності до технологічного процесу (п. 2.2. договору №1010 на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем від 01.04.2013) у період з січня по травень 2017 року не виконувалося.

Оскільки представниками ПАТ "Отіс" не виконувалося технічне обслуговування ліфтів у відповідності до технологічного процесу (п. 2.2. договору №1010 на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем від 01.04.2013) у період з січня по травень 2017 року, встановити на яку суму грошей не потребує спеціальних знань та може бути вирішено суддею самостійно.

Технічні огляди ліфтів у відповідності з вимогами пунктів 9.2 та 9.4 "Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів", затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01.09.2008 №190 (z0937-08) не виконувалися."

Висновок експертизи №16750/16780/20431-20840 від 31.10.2017 судом першої інстанції не прийнято до уваги з огляду на кількість об'єктів, зазначених у відомості обсягів виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, що є додатком №1 до договору №1010 від 01.04.2013, які підлягали експертному дослідженню, та кількість часу, протягом якого судовим експертом здійснювалось обстеження вказаних ліфтів. Крім того, суд погодився із запереченнями позивача щодо участі під час обстеження судовим експертом ліфтів представника ПАТ "Отіс", повноваження якого на участь в огляді не підтверджено відповідними документами та зазначив, що з експертного висновку не вбачається під час обстеження яких конкретно ліфтів було виявлено невиконання вимог законодавства та не зазначено, чи відносяться такі порушення до всіх ліфтів.

Виходячи зі змісту ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Положеннями ст. 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас згідно з частиною першою статті 41 ГПК України (в редакції, чинній на момент призначення експертизи) експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, предметом позову у межах даної справи є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору про стягнення коштів за надані послуги підлягають дослідженню, зокрема, обставини: виконання робіт у спірний період, що може бути підтверджено первинними-бухгалтерськими документами, зокрема, актами виконаних робіт; вартість послуг, яка встановлюється договором за домовленістю сторін; факт оплати таких послуг, що підтверджується відповідними фінансовими документами.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження своїх позовних вимог ПрАТ "ОТІС" надало відомості про обсяги виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за спірний період; підписані сторонами Акти приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів за вказаний період; банківські виписки щодо проведених відповідачем платежів за роботи виконані у період з січня 2017 по травень 2017 року. Всі зазначені документи наявні в матеріалах справи та підлягають дослідженню при встановленні факту виконання робіт та наявності у відповідача заборгованості з їх оплати.

Враховуючи те, що роботи з технічного обслуговування ліфтів, диспетчерських систем, ремонтні роботи та інші виконуються позивачем постійно в період дії договору і такі роботи за договором не є разовою дією позивача, результати якої можуть бути перевірені зі спливом певного часу, а також враховуючи, що дефекти, несправності чи інші пошкодження ліфтів та їх обладнання можуть виникнути в будь-який час, колегія суддів зазначає, що висновок експертизи, датований 31.10.2017 не може дати відповідь на питання про якість наданих позивачем у період з січня 2017 по травень 2017 років послуг (зокрема і послуг з диспетчерського обслуговування, які фактично є спожитими в момент їх надання та якість надання яких взагалі зі спливом часу не може бути підтверджена експертизою).

Відповідно до ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційною інстанцією) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги вказаний вище висновок експертизи, а суд апеляційної інстанції помилково послався на нього як на доказ неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором за наявності в матеріалах справи підписаних сторонами актів прийняття виконаних робіт за договором без будь-яких зауважень.

Господарськими судами в ході розгляду справи встановлено, що договір розірвано, оскільки надіславши позивачу листа про розірвання договору з квітня 2017 року, відповідач фактично реалізував надане йому право на односторонню відмову від договору, наслідком якої є розірвання договору.

Водночас, апеляційним господарським судом зазначено, що хоча судом першої інстанції вірно встановлено факт розірвання договору, однак, підставою розірвання є не волевиявлення сторони договору, як зазначає суд першої інстанції, а систематичне невиконання позивачем своїх обов'язків (п. 6.3 договору), яке підтверджується не лише матеріалами справи, а й висновком судового експерта.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, виходячи з підстав та предмету позову, оскільки встановлення підстав для розірвання договору не входить до кола обставин, які підлягають доказуванню у даному спорі.

Відповідно до ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, підписавши акти приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів за квітень та травень 2017 року без зауважень, відповідач вчинив юридично значимі дії, направлені на набуття цивільних прав та обов'язків, наслідком яких є виникнення у відповідача обов'язку оплатити позивачу отримані послуги та виконані роботи у сумі, визначеній у вказаних актах.

Згідно із приписами ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Як встановлено судом першої інстанції, зі змісту актів приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за квітень 2017 року від 28.04.2017 та за травень 2017 року від 31.05.2017 вбачається, що при їх підписанні відповідачем не висловлено заперечень щодо якості виконаних робіт та строку їх виконання. Відтак, вірним є висновок, що ці прийняті відповідачем роботи належало оплатити після їх прийняття, тому з огляду на приписи ст. 854 Цивільного кодексу України, обов'язок відповідача оплатити роботи виникає з моменту прийняття ним цих робіт та послуг по кожному акту з 28.04.2017 та з 31.05.2017 відповідно.

Також судом першої інстанції враховано, що лист відповідача від 20.07.2017 №01-12-612 "Щодо реструктуризації заборгованості", в якому відповідачем визнається загальна сума заборгованості, яка існувала станом на 01.06.2017.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017 у справі №927/675/17 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України.

Водночас, суд апеляційної інстанції не врахував вимог зазначених вище норм матеріального та процесуального права, дійшов помилкових висновків під час оцінки доводів позивача, а тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на те, що місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а оскаржувана позивачем у справі постанова апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ОТІС" - задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 927/675/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017 у справі №927/675/17 залишити без змін.

4. Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕК - 10" Чернігівської міської ради (код 14252113) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (код 14357579) 12 028,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.