касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 (головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 (суддя Сівакова В.В.)

у справі № 910/11196/14

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Буд", Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер"

про стягнення 457 021,01 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком"

про стягнення 465 298,09 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Буд" про стягнення 251 155, 65 грн., з яких: 208 936,32 грн основного боргу, 21 683,58 грн пені, 15 864,74 грн інфляційних втрат, 4 671,01 грн - 3% річних за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором на виконання будівельних робіт № 1511-М від 09.11.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Буд" подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком" про стягнення 465 298,06 грн пені за порушення строків виконання робіт за договором на виконання будівельних робіт № 1511-М від 09.11.2011.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2016 залучено до участі у справі іншим відповідачем за первісним позовом Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт".

23.02.2017 позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявлено до стягнення з відповідача 457 021,01 грн., з яких: 415 010,62 грн основного боргу, 54 037,23 грн пені, 33 990,67 грн інфляційних втрат та 8 019,72 грн - 3% річних.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 910/11196/14 від 16.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 910/11196/14 скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог та стягнення судового збору, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення залишено без змін.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком" 415 010,62 грн основного боргу та 8 300,21 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 вищевказане рішення залишено без змін.

23.03.2018 Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/11196/14, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, та зазначає, зокрема, про таке:

- судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми статей 853 та 882 Цивільного кодексу України, не враховано, що ТОВ "МС Буд" безпідставно не відмовлявся від прийняття робіт, а відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України повідомив письмово підрядника листом - вимогою по договору на виконання будівельних робіт №1511-М від 09.11.2011 за вих. №08/08/13 від 08.08.2013, в якому зазначив, що роботи не виконані в повному обсязі позивачем, та цей лист спростовує твердження позивача про те, що його неодноразові звернення до відповідача 1 з проханням підписати та оплатити акти форми КБ-2в та довідки КБ-3 останнім залишені поза увагою. З огляду на наведене скаржник зазначає про неправомірне незастосування п. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України;

- судами не застосовано норми ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості виконання договору, оскільки твердження позивача про необхідність оплати суми боргу в розмірі 415 010,62 грн без надання необхідних документів відповідно до угоди №14, підписаною ТОВ "МС Буд" та позивачем є таким, що суперечить договірним зобов'язанням сторін та не може бути виконане скаржником в силу надання неповного обсягу документів для здійснення оплати;

- судами порушено норми ст. 86 ГПК України в частині всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, оскільки не відображена позиція скаржника.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій у даній справі без змін з тих підстав, що доводи касаційної скарги не відповідають дійсності, оскільки судами попередніх інстанцій дотримано норми матеріального та процесуального права та встановлено, що позивач належним чином виконав і передав роботи відповідачу 2 за договором, які він прийняв та мав оплатити, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 09.11.2011 між ТОВ "МС Буд" (генеральний підрядник) та ТОВ "Систем Телеком" (субпідрядник) укладено договір № 1511-М на виконання будівельних робіт (далі - договір), за умовами якого субпідрядник на свій ризик зобов'язався виконати з власних матеріалів, власними засобами та здати генеральному підряднику в установлені договором строки роботи з будівництва внутрішньомайданчикових каналізацій зв'язку (далі - роботи) на об'єкті будівництва - комплексі по забою курчат бройлерів, який розташований на землях Ладижинської міської ради за межами м. Ладижин, а генеральний підрядник зобов'язався прийняти та оплатити субпідрядникові роботи на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів становить 565 025, 00 грн., в тому числі ПДВ 94 170, 00 грн. Договірна ціна є твердою, у вартість робіт включено вартість матеріалів, які постачаються генеральним підрядником.

Субпідрядник зобов'язався розпочати виконання робіт 14.11.2011, виконати роботи і передати їх генеральному підряднику в термін до 15.12.2011. Роботи вважаються виконаними тільки після їх передачі за актом генеральному підряднику в установленому договором порядку (п.п. 3.1, 3.2).

Відповідно до п.п. 12.1, 12.2 договору на виконання робіт взаєморозрахунки проводяться за фактично виконані обсяги робіт з урахуванням усунення недоліків за рахунок субпідрядника. Генеральний підрядник здійснює оплату за фактично виконані роботи. Сума проміжних оплат по договору 100% від вартості виконаних згідно проміжного акту робіт. Проміжні оплати здійснюються не частіше одного разу на місяць. Остаточний розрахунок за виконані роботи генеральний підрядник проводить протягом 15 банківських днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін після завершення всіх робіт за договором.

Пунктом 13.1 договору сторони узгодили, що передача-приймання робіт за договором оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом 5 днів з моменту закінчення робіт та надання субпідрядником вказаних актів генеральному підряднику на підпис.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору Субпідрядником виконані роботи на загальну суму 565 010, 62 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в за липень 2013 року та довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за відповідний період. Проведені будівельні роботи виконані відповідно до погодженого сторонами графіку, жодних зауважень до виконаних робіт відповідачем-1 не надано, однак в порушення умов договору Генеральний підрядник ухилився від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на загальну суму 565 010,62 грн. і, як наслідок, відмовився здійснювати оплату за фактично виконану роботу, в зв'язку з чим позивач просив стягнути заборгованість за виконані роботи. Позивач зазначає про те, що факт того, що роботи за договором були виконані Субпідрядником належним чином і прийняті відповідачем-2 у відповідача-1, а також те, що відповідач-2 зобов'язаний оплатити роботи, виконані за договором, підтверджується здійсненням останнім оплати частини суми боргу у розмірі 150 000,00 грн., яка була переуступлена позивачем відповідно до договору № 01 про заміну сторони у зобов'язанні від 02.10.2015 TOB "Систем Телеком Україна", а тому заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача-2, становить 415 010,62 грн, з розрахунку: 565 010,62 грн. - 150 000,00 грн.

За договором підряду (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Положеннями ст. 838 ЦК України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і у разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання визнані судом обгрунтованими.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору субпідрядником було виконано будівельні роботи по будівництву внутрішньо майданчикових каналізації зв'язку на території будівельного майданчика - комплексу по забою курчат бройлерів ВП "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на загальну суму 565 010,62 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в за липень 2013, саме: №№ 1, 2, 3, 4, 5 та довідками про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за липень 2013 року.

Судами попередніх інстанцій досліджено неодноразові звернення позивача до відповідача-1 з проханням підписати та оплатити акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, що підтверджуються описом вкладення у цінний лист та чеком від 27.07.2013; описом вкладення у цінний лист та чеком 12.10.2013 та листом від 14.03.2014 № 38-06-Д-534 Південного поштамту Київської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта про отримання відповідачем-1 листа 18.10.2013 у відділенні поштового зв'язку; описом вкладення у цінний лист та чеком від 11.03.2014; описом вкладення у цінний лист та чеком від 28.03.2014.

Генеральний підрядник відмовився підписувати відповідні документи, втім роботи за такими актами та довідками вважаються прийнятими, а замовник, який в порушення ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором.

Також господарські суди встановили, що 09.11.2011 між Публічним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" (сторона-1, замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-БУД" (сторона-2, генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Телеком" (сторона-3, субпідрядник) укладено угоду № 14 про проведення взаєморозрахунків (далі - Угода), за умовами якої сторона-3 не заперечує та приймає такий порядок взаєморозрахунків за договором:

- сторона-1 приймає на себе зобов'язання оплатити роботи з будівництва внутрішньомайданчикової каналізації зв'язку на об'єкті будівництва - комплексі з забою курчат-бройлерів, а сторона-2 - прийняти виконані роботи згідно договору субпідряду та передати їх результат стороні-1;

- сторона-1 оплачує частину роботи з будівництва внутрішньомайданчикової каналізації зв'язку на об'єкті будівництва - комплексі з забою курчат-бройлерів: - сторона-1 перераховує стороні-3 кошти за фактично виконані роботи, прийняті стороною-2 та передані стороні-1 на підставі акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3. Термін розрахунку виконаних робіт - протягом 5 банківських днів з моменту отримання стороною-1 зазначених документів. Вартість робіт, що може бути оплачено згідно даної угоди визначається на підставі суми договору субпідряду та додаткових угод до нього.

Сторона-1 та сторона-2 домовились, що ця угода не є підставою для збільшення ціни договору підряду чи зміни порядку оплати інших робіт за договором.

Таким чином, господарськими судами встановлено, що ПАТ "Миронівський хлібопродукт" є замовником робіт, виконаних позивачем за договором, і відповідно до вищевказаної Угоди зобов'язане безпосередньо оплатити вартість виконаних будівельних робіт Субпідрядника.

Відповідно до умов договору № 01 про заміну сторони у зобов'язанні від 02.10.2015 первісний кредитор ТОВ "Систем Телеком", як первинний кредитор, передало, а ТОВ "Систем Телеком Україна", як новий кредитор прийняло певні права, які належать первісному кредитору відповідно до угоди № 14 від 09.11.2011, укладеної між первісним кредитором, відокремленим підрозділом "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" і ТОВ "МС БУД" про проведення взаєморозрахунків. За цим договором новий кредитор отримує право вимагати від боржника оплати частини боргу в розмірі 150 000, 00 грн. за фактично виконані роботи первісним кредитором, прийняті ТОВ "МС БУД" та передані боржнику відповідно до договору субпідряду.

Господарськими судами встановлено, що вказана сума була сплачена відповідачем-2 новому кредитору - ТОВ "Систем Телеком Україна", що підтверджується банківською випискою від 20.01.2016, та свідчить про часткову оплату Замовником фактично виконаних робіт з боку Субпідрядника по договору та, відповідно, про прийняття таких робіт Генеральним підрядником. Вказана обставина підтверджується листом від 14.04.2015 за №413 відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на адресу суду про те, що роботи з будівництва "Комплексу по забою курчат бройлерів" у м. Ладижині Вінницької області закінчені та підприємство здійснює виробничу діяльність, а тому не може забезпечити безперешкодний доступ експертів на його територію.

Як встановили суди попередніх інстанцій, інших доказів на підтвердження того, що вказані роботи виконані іншим підприємством, відповідач-2 не надав.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що встановивши фактичне виконання субпідрядником будівельних робіт по будівництву внутрішньомайданчикових каналізації зв'язку на території будівельного майданчика - комплексу по забою курчат бройлерів ВП "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на загальну суму 565 010,62 грн., враховуючи обов'язок безпосередньо оплатити вартість виконаних будівельних робіт субпідрядника по угоді, та з огляду на часткову оплату замовником фактично виконаних робіт з боку субпідрядника по договору в сумі лише 150 000,00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 415 010,62 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій неправомірно незастосовано п. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляється з огляду на таке.

В силу положень ч. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено як факт виконання будівельних робіт по будівництву внутрішньо майданчикових каналізації зв'язку на території будівельного майданчика - комплексу по забою курчат бройлерів ВП "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" так і використання даного об'єкта, що виключає можливість застосування ч. 6 ст.ст. 882 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів касаційної скарги в частині порушення судами приписів ст. 86 ГПК України в частині всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, а саме, невідображення позиції скаржника, колегія суддів зазначає таке.

В силу положень ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційною інстанцією) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.