розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Улашанівської сільської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2017 (суддя Заверуха С.В.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий суддя: Розізнана І.В., судді: Грязнов В.В., Бучинська Г.Б.)

за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Ульшанівський"

до 1. Комунального підприємства "Славутське бюро технічної інвентаризації",

2. Улашанівської сільської ради

про визнання права власності на нежитлову будівлю площею 462,2 м2 за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с. Улашанівка, вул. перемоги (вул. Чапаєва), буд.4,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

Сільськогосподарський кооператив "Улашанівський" звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до комунального підприємства "Славутське бюро технічної інвентаризації" та Улашанівської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю площею 462,2 кв.м., розташовану за адресою: вул. Перемоги (Чапаєва) 4, с.Улашанівка, Славутський р-н., Хмельницька обл.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СГК "Улашанівський" на підставі рішення №9 Улашанівської сільської ради від 26.01.2009 року набув у власність виробниче приміщення адмінбудинку по вул. Перемоги, 4, в с. Улашанівка Славутського району Хмельницької області площею 462,2 кв.м. Вказував, що згідно виписки із книги реєстрації юридичних осіб №5 КП "Славутське БТІ" за №683, за СГК "Улашанівський" було зареєстровано на праві власності приміщення адмінбудинку №4 по вул. Перемоги площею 462,2 кв.м. та виготовлено Славутскьим БТІ інвентарну справу. На підставі виготовленого свідоцтва на право власності на адмінбудинок площею 462,2 кв.м., 20.04.2010 року був укладений договір оренди землі на 6,1190 га для обслуговування майнового комплексу на 10 років між Улашанівською сільською радою та СГК "Улашанівський". Проте, у 2015 році позивачу стало відомо, що свідоцтво про право власності на адміністративний будинок анульовано, реєстратором БТІ скасовано запис в Державному реєстрі про реєстрацію адмінбудинку площею 462,2 кв.м. і вчинено новий запис в Державному реєстрі про реєстрацію на праві власності 1/2 будинку. Посилаючись на ст. 392 ЦК України просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю 462,2 кв.м. за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с. Улашанівка, вул. Перемоги, буд. 4.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Після нового розгляду рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.08.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, позов задоволено частково; визнано за сільськогосподарським кооперативом "Улашанівський" право власності на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с.Улашанівка, вул. Перемоги, 4; в позові сільськогосподарського кооперативу "Улашанівський" до комунального підприємства "Славутське бюро технічної інвентаризації" відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач на підставі рішення виконавчого комітету Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області №9 від 26.01.2009 "Про надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі загальною площею 5985,1 кв.м. за СГК Улашанівський" та присвоєння їм поштової адреси", правомірно набув право власності на все адміністративне приміщення площею 462,2 кв. м., розташованого за указаною адресою. При цьому суди вказали на те, що оскільки позивачем набуто право власності на все приміщення за адресою: вул. Перемоги, 4 с. Улашанівка Славутського району, в той же час, право власності позивача на ? частину будівлі ніким не оспорюється, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання за позивачем права власності на ? приміщення за адресою: вул. Перемоги, 4 с. Улашанівка Славутського район, право власності на яку позивача було неправомірно позбавлено. Крім того, суди відмовили відповідачу 2 у задоволенні його клопотання про застосування строку позовної давності, вказавши при цьому, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

06.11.2017 (згідно із реєстраційним штампом РАГС) Улашанівською сільською радою подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 924/816/16 до Вищого господарського суду України.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 924/816/16 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018 року у справі № 924/816/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2018 касаційну скаргу Улашанівської сільської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.08.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

03.03.2018 до суду скаржник направив квитанцію № 0.0.978381261 від 02.03.2018 про доплату судового збору у розмірі 789,60 грн.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

22.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Скаржник (відповідач 2) мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди попередніх судових інстанцій неправильно застосували положення п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того скаржник вважає, що судами необґрунтовано застосовано ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу строку позовної давності, та безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання щодо застосування строку позовної давності.

Також вважає, що спірні приміщення належать СГК "Улашанівський" та Улашанівській сільській ради на праві спільної часткової власності, оскільки вони будувалися на кошти сільради, а саме будівництво здійснювалося позивачем.

Відповідач 2 вважає, що суди попередніх судових інстанцій не застосували ч.3 ст. 35 ГПК України, що призвело до прийняття неправомірних рішень.

З огляду на викладене, відповідач 2 у касаційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, провадження по даній справі припинити.

Позивачем наданий відзив на касаційну скаргу, в кому він просить суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Комунальне підприємство "Славутське бюро технічної інвентаризації" також надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити у її задоволенні, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За приписами зазначеної статті закону позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватися на встановленому судом у ході розгляду справи існуючого юридичного факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Як було встановлено судами, предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання за ним право власності на нежитлову будівлю площею 462, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с.Улашанівка, вул. Перемоги, 4, у зв`язку з невизнанням Улашанівською сільською радою права власності позивача на все приміщення та втратою СГК "Улашанівський" свідоцтва про право власності на спірну нежитлову будівлю площею 462,2кв.м.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначав, що СГК "Улашанівський" на підставі рішення №9 Улашанівської сільської ради від 26.01.2009 року набув у власність виробниче приміщення адмінбудинку по вул. Перемоги, 4, в с. Улашанівка Славутського району Хмельницької області площею 462,2 кв.м. Зазначав, що згідно виписки із книги реєстрації юридичних осіб №5 КП "Славутське БТІ" за №683, за СГК "Улашанівський" було зареєстровано на праві власності приміщення адмінбудинку №4 по вул. Перемоги площею 462,2 кв.м. та виготовлено Славутскьим БТІ інвентарну справу. На підставі виготовленого свідоцтва на право власності на адмінбудинок площею 462,2 кв.м., 20.04.2010 року був укладений договір оренди землі на 6,1190 га для обслуговування майнового комплексу на 10 років між Улашанівською сільською радою та СГК "Улашанівський". Проте, у 2015 році позивачу стало відомо, що свідоцтво про право власності на адміністративний будинок анульовано, реєстратором БТІ скасовано запис в Державному реєстрі про реєстрацію адмінбудинку площею 462,2 кв.м. і вчинено новий запис в Державному реєстрі про реєстрацію на праві власності 1/2 будинку, тому вказана причина стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (в редакції, чинній на момент передачі) колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самим власникам.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу Української РСР власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань є підприємства, культурно-побутові заклади, приміщення тощо.

Згідно ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ч. 2 ст. 7 Закону).

Згідно статті 9 вказаного вище закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

З огляду на викладене майновий пай - це частка кожного члена колишнього КСП у майновому пайовому фонді КСП.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.01 за № 63 (z0306-01) (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин - видачі свідоцтва про права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Серія ХМСЛ №021878) основними умовами реорганізації є, в тому числі, визначення розміру паю кожного з членів КСП.

Згідно з п. 13 вказаного Порядку при реорганізації КСП всі його члени припиняють членство в ньому і відповідно до чинного законодавства мають право на отримання майнового паю.

Відповідно до п. 13 "Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. N 177 (177-2001-п) , майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення Загальних зборів селян-співвласників земельних і майнових паїв, яке оформлене протоколом загальних зборів селян-співвласників земельних і майнових паїв №2 від 22.05.2001р. згідно акту комісії з вирішення майнових питань від 22.05.2001р. було передано у власність колективному сільськогосподарському підприємству будівлю адмінбудинку 1978 року, балансова вартість якої становить 38091,75 грн., залишкова вартість - 15729 грн., переоцінка будівлі - 50729 грн.

За змістом свідоцтва серії ХМСЛ №021878 від 22.04.2011р., виданого Улашанівською сільською радою сільськогосподарський кооператив "Улашанівський" має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Чапаєва, с/г "Улашанівська" в розмірі 1074978 грн. або ж 59,8 %.

Протоколом засідання ліквідаційної комісії з організації майнових питань №7 від 17.11.2012р., виділено сільськогосподарському кооперативу "Улашанівський" в рахунок викуплених майнових паїв виробничі приміщення, зокрема - виробниче приміщення адмінбудинку вартістю 50729 грн.

Як вбачається із статуту сільськогосподарського кооперативу "Улашанівський", який затверджений рішенням загальних зборів №2 від 20.09.2014р., позивач створений на підставі підписаного 25.01.2000р. статуту в с.Улашанівка Славутського району відповідно до Законів України "Про сільськогосподарську кооперацію" (469/97-ВР) , Господарського та Цивільного кодексів України (435-15) та інших законодавчих актів України. Кооператив є правонаступником реформованого господарства ССВ "Улашанівський", усіх її майнових, трудових прав та обов'язків.

Згідно інформації головного управління статистики у Хмельницькій області від 03.04.2017р. №14.2-10/417 "Колхоз ім. Чапаєва Славутський район", колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва та спілка селян власників "Улашанівська" було реорганізовано у сільськогосподарський кооператив "Улашанівський".

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами вірно визначено, що позивачем набуто право власності на все приміщення адмінбудинку (в тому числі спірне приміщення) внаслідок розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва та КСГП "Улашанівський", що підтверджується наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.

Крім того, відповідно до ст. ст. 2, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) (чинного на час виникнення спірних правовідносин, діяло до 14.12.2012р.) державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6 Положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час прийняття рішення №9 від 26.01.2009 року), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема, управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Судами встановлено, що Сільськогосподарський кооператив "Улашанівське" звернувся до Улашанівської сільської ради про надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі (майновий комплекс) загальною площею 5985,1 кв. м. за СГК "Улашанівське" та присвоєння поштової адреси.

26.01.2009р. виконавчим комітетом Улашанівської сільської ради прийнято рішення №9, яким вирішено оформити за СГК "Улашанівське" право приватної власності на нежитлові будівлі, розташовані в с. Улашанівка, в тому числі, виробниче приміщення адмінбудинку - вул. Перемоги, 4 - 462,2 кв.м., із видачею відповідного свідоцтва про право власності.

На замовлення позивача, Славутським бюро технічної інвентаризації 29.01.2009р. було виготовлено технічний паспорт на приміщення адмінбудинку №4 по вул. Перемоги у м.Славута загальною площею 462,2 кв.м., власник - СГК "Улашанівський". Згідно журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень площа першого поверху - 236,7 кв.м., другого поверху - 225,5 кв.м.

Виконавчим комітетом Улашанівської сільської ради, на виконання рішення від 26.01.2009р. №9, було видано СГК "Улашанівське" свідоцтво про право власності на виробниче приміщення адмінбудинку - вул. Перемоги, 4, загальною площею 462,2 кв.м., що було зареєстровано в книзі реєстрації юридичних осіб 05.03.2009р. за №5 та, яке в подальшому було втрачено позивачем.

З пояснень комунального підприємства "Славутське бюро технічної інвентаризації", судом апеляційної інстанції встановлено, що БТІ проводилася реєстрація належного СГК "Улашанівське" приміщення з видачею свідоцтва про право власності, на підставі рішення Улашанівської сільської ради №9 від 26.01.2009р. на адмінприміщення площею 462,2 кв.м., яке знаходиться в с.Улашанівка Славутського району по вул. Перемоги, 4 (при цьому сама копія свідоцтва відсутня).

На сторінці №45 книги реєстрації юридичних осіб №5 комунального підприємства "Славутське бюро технічної інвентаризації" міститься запис №683 від 05.03.2009р., згідно якого приміщення адмінбудинку по вулиці Перемоги, 4, загальною площею 462,2 кв.м., зареєстроване за СГК "Улашанівський" на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Улашанівської сільської ради на підставі рішення №9 від 26.01.2009р. В даній книзі реєстрації юридичних осіб за записами №№ 684, 685, 686, 687, 688, 689, 690, 691, 692, 693, 694, 695 наявні відомості про реєстрацію за СГК "Улашанівський" на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Улашанівської сільської ради на підставі рішення №9 від 26.01.2009р. інших приміщень, перелік яких співпадає з переліком, який міститься у рішенні виконавчого комітету Улашанівської сільської ради №9 від 26.01.2009р.

Враховуючи викладене та з огляду на наявність у матеріалах справи доказів набуття позивачем у відповідності до законодавства у власність приміщення за адресою: вул. Перемоги, 4 в с. Улашанівка Славутського району площею 462,2 кв.м., а також відсутність інших власників вказаного приміщення, в т.ч. речові права яких зареєстровані у відповідності до Закону, суди дійшли правомірного висновку про доведеність факту належності позивачу на праві власності всього спірного приміщення адмінбудинку.

При цьому, судами було досліджено, що в матеріалах справи наявні різні за своїм змістом рішення виконавчого комітету Улашанівської сільської ради №9 від 26.01.2009р. "Про надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі загальною площею 5985,1 кв.м. за СГК "Улашанівський" та присвоєння їм поштової адреси". Так, одним з них вирішено оформити право власності за СГК "Улашанівський" на все виробниче приміщення адмінбудинку площею 462,2 кв.м., за адресою: вул. Перемоги, 4, с. Улашанівка Славутського району, а іншим - лише на ? вказаного приміщення.

Крім того, апеляційний суд взяв до уваги те, що суд першої інстанції, під час першого розгляду справи, надіслав керівнику Шепетівської місцевої прокуратури повідомлення від 25.10.2016р. № 924/816/16/9025/16, в порядку ст. 90 ГПК України, про можливу підробку рішення виконавчого комітету Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області №9 від 26.01.2009р. "Про надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі загальною площею 5985,1 кв.м. за СГК "Улашанівський" та присвоєння їм поштової адреси".

Славутським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області порушено кримінальне провадження №12016240210000826 від 05.12.2016р. про підроблення посадовими особами Славутського БТІ та Улашанівської сільської ради офіційних документів.

Листом від 16.05.2017р. №4928/114/02-2017 слідчий СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області старший лейтенант поліції Попель В.М. повідомив представника позивача про те, що згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №16п від 21.02.2017р. встановлено особу, що виконала підпис в рішенні виконавчого комітету Улашанівської сільської ради від 26.01.2009р. №9, де в пункті "ї" зазначено: "виробниче приміщення адміністративного будинку по вул. Перемоги, 4, 462,2 кв. м.", тобто ціле, а в іншому аналогічному рішенні в пункті "ї" зазначено: "? адміністративного будинку по вул. Перемоги, 4, тобто 292,6 кв.м.". На даний час формується повідомлення про підозру і після його погодження прокурором Хмельницької області її буде вручено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди правомірно не взяли до уваги рішення виконавчого комітету Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області №9 від 26.01.2009р., яким вирішено оформити право власності СГК "Улашанівський" на ? приміщення адмінбудинку за адресою: вул. Перемоги, 4 площею 462,2 кв.м., оскільки вказане рішення жодним чином не спростовує правомірність рішення №9 від 26.01.2009р., яким вирішено передати СГК "Улашанівське" на праві власності все приміщення за адресою: вул. Перемоги, 4, с. Улашанівка Славутського району, і на підставі якого проводилися реєстраційні дії ще у 2009р., яке на даний час є чинним та не скасоване в установленому законом порядку.

При цьому, судами було зазначено, що п.п. 3.9., 3.10. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (z0157-02) (в редакції чинній на час існування розглядуваних правовідносин) передбачено, що у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. У разі необхідності із заявою про скасування запису в Реєстрі прав може звернутися попередній власник, якщо право не було зареєстровано новим власником. У разі відмови власника від права власності на нерухоме майно в розділ Реєстру прав уноситься відповідний запис про відмову на підставі заяви власника майна, поданої особисто та справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом. До заяви додаються правовстановлювальні документи, на підставі яких була проведена реєстрація прав власності на нерухоме майно та які підлягають анулюванню реєстратором.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. 33, 34 ГПК України вчинення позивачем, як власником спірного приміщення, будь-яких вище перелічених дій або ж докази існування обставин, які б свідчили про припинення права власності за СГК "Улашанівський" на ? приміщення адмінбудинку по вул. Перемоги, 4 в с.Улашанівка Славутського району чи перехід частини приміщення до іншого власника, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скасуванням реєстрації за позивачем права власності на все спірне приміщення та здійсненням реєстрації у 2011р. права власності за позивачем лише на ? вказаного приміщення, протиправно позбавлено позивача права власності на іншу половину спірного приміщення.

Таким чином суди дійшли висновку про часткове задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на ? приміщення за адресою: вул. Перемоги, 4 с. Улашанівка Славутського район, право власності на яку позивача було неправомірно позбавлено, посилаючись при цьому що позивачем набуто право власності на все спірне приміщення, а також на те, що право власності позивача на ? частину будівлі ніким не оспорюється.

Також колегія суддів вважає правомірними висновки судів стосовно того, що комунальне підприємство "Славутське бюро технічної інвентаризації" не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги щодо визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право, тому, в силу положень ст. 392 ЦК України, не може вважатися належним відповідачем у спорі про визнання права власності.

Також судами на підставі власної оцінки доказів не прийнято до уваги доводи скаржника про те, що спірне приміщення належить СГК "Улашанівське" та Улашанівській сільській раді на праві спільної часткової власності у рівних частках, оскільки будувалося також за кошти сільської ради, так як, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази будівництва даного приміщення. Таки суди вказали, що пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_6 та план розвитку народного господарства та бюджет району на 1973 рік надані відповідачем-2, не є свідченням протилежного, оскільки не є підтвердженням наявності спільної часткової власності. Окрім того, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги те, що ? будівлі, розташованої за адресою: вул. Перемоги, 4 в с.Улашанівка не знаходиться на балансі Улашанівської сільської ради, який є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, а відображена на позабалансових рахунках відповідача-2, оскільки ним здійснюються витрати пов`язані із її обслуговуванням.

Крім того, відповідачем 2 у суді першої інстанції було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України:

"Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу."

Згідно з ч.1 ст.261 вказаного Кодексу:

"Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила."

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.267 наведеного Кодексу:

"4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту."

Як встановлено судами, позивачу стало відомо про порушення свого права, за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом у 2015 році, коли було отримано відповідь від КП "Славутська БТІ" на адвокатський запит представника позивача. Інших доказів, які б підтверджували факт обізнаності СГК "Улашанівське" про позбавлення його права власності на ? спірного приміщення в інший час - в матеріалах справи відсутні. Крім того, фактичне зайняття відповідачем-2 першого поверху приміщення за адресою: вул. Перемоги 4, с. Улашанівка Славутського району Хмельницької області не може підтверджувати саме факт обізнаності СГК "Улашанівський" про порушення його права, як власника спірного приміщення, оскільки сільська рада постійно займала його без укладення договорів. Таким чином колегія судді погоджується з тим, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Стосовно доводів скаржника про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, суди дійшли висновку, що Славутським міськрайонним судом Хмельницької області у цивільній справі не вирішувалося питання про наявність у СГК "Улашанівський" права цивільного на майно за адресою: вул. Перемоги, 4 в с. Улашанівка Славутського району в порядку ст. 392 ЦК України.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції розглянуто всі доводи та докази учасників судового процесу у даній справі як по суті спору, так і клопотання відповідача 2 про застосування строку позовної давності та про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК з наданням їм відповідної оцінки та обґрунтованих висновків, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищевказаних висновків судів першої та апеляційної інстанції та фактично зводяться до незгоди з вищевказаною оцінкою судами попередніх інстанцій зазначених доказів по справі, а також незгоди з висновками судів про доведеність вищевказаних фактів, наведених позивачем у позові, а саме, щодо наявності у нього порушеного права власності на спірну будівлю, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши недоведеність позивачем зазначених фактів, покладених ним в основу позовних вимог.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судом першої чи апеляційної інстанції фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції саме норм матеріального і процесуального права, як і обґрунтованих підстав для скасування вищевказаних судових рішень, передбачених ст.ст. 310, 311 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не містить.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача 2 без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.