1. ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" (далі в тексті - Позивач) подало позов про витребування у Дочірнього підприємства Аромат" (далі в тексті - Відповідач) та повернення Закритому акціонерному товариству Бахмачконсервмолоко" під'їзну колію (внутрішню), що знаходиться в місті Бахмач Чернігівської області по вулиці Перемоги, б. 13 та складається з: під'їзної колії (внутрішньої) за літером № 8, довжиною 297,5 м., під'їзної колії (внутрішньої) за літером № 9, довжиною 137,5 м.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2. Позов обґрунтовано тим, що Позивач вказує, що є власником спірного майна яке вибуло із володіння ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" не з його волі. Правовою підставою для витребування майна Позивачем зазначено ч.1 ст. 388, ст. 1212 Цивільного кодексу України.

3. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 позов задоволено; вирішено витребувати у Дочірнього підприємства "Аромат" та повернути Закритому акціонерному товариству "Бахмачконсервмолоко" під'їзну колію (внутрішню), що знаходиться в м. Бахмач Чернігівської області по вул. Перемоги, 13, яка складається з: під'їзної колії (внутрішньої) за літером №8, довжиною 297,5 м.; під'їзної колії (внутрішньої) за літером №9, довжиною 137,5 м.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 у справі №927/939/17 залишено без змін.

5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

5.1. Суди встановили, що 10.04.2013 між ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мурзи А.М. (продавець) та ТОВ Бахмачмолоко" в особі директора ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу під'їзної колії (внутрішньої), (далі - Договір від 10.04.2013, а.с.19-21 том 1).

5.2. 19.04.2013 між ТОВ Бахмачмолоко" (продавець) та Дочірнім підприємством Аромат" в особі філії Бахмацький молочний комбінат" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (під'їзної колії (внутрішньої)), (далі - Договір від 19.04.2013р., а.с. 43-44 том 2).

5.3. 17 червня 2015 року, в межах справи про банкрутство ЗАТ "Бахмачконсервмолоко", до господарського суду Чернігівської області ліквідатор Юдицький О.В. надіслав заяву про: визнаня недійсним договір купівлі - продажу під'їздної колії (внутрішньої) від 10.04.2013р., укладений між закритим акціонерним товариством "Бахмачконсервмолоко" в особі ліквідатора Мурзи А.М. та товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмачмолоко", посвідчений 10.04.2013р. приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О., зареєстрований в реєстрі за № 393; застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання ТОВ "Бахмачмолоко" повернути закритому акціонерному товариству "Бахмачконсервмолоко" предмет договору - під'їзну колію за літ. № 8, довжиною 297,5 м та під'їздну колію (внутрішню) за літ. № 9, довжиною 137,5 м.

5.4. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.02.2016 по справі №21/45б(9/134б/51б/39б/8б/8б) заяву ліквідатора ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" Юдицького О.В. від 11.06.2015 № 02-01/9402/21-45б було задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі - продажу під'їздної колії (внутрішньої) від 10.04.2013р., укладений між закритим акціонерним товариством "Бахмачконсервмолоко" в особі ліквідатора Мурзи А.М. та товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмачмолоко", посвідчений 10.04.2013р. приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О., зареєстрований в реєстрі за № 393; відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора закритого акціонерного товариства "Бахмачконсервмолоко" Юдицького О.В. в частині застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмачмолоко" повернути закритому акціонерному товариству "Бахмачконсервмолоко" предмет договору - під'їзну колію (внутрішню) за літ. № 8, довжиною 297,5 м та під'їздну колію (внутрішню) за літ. № 9, довжиною 137,5 м.

5.5. Суди в оскаржуваних рішеннях зазначили, що збори комітету кредиторів ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" (проведені 07.12.2012 та 05.04.2013) не були повноважними, зокрема у зв'язку з відсутністю доказів повідомлення законного представника ТОВ "Ексім-Трейдінг"; зі змісту протоколу засідання зборів комітету кредиторів ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" від 07.12.2012 № 2 неможливо було чітко встановити який саме порядок реалізації майна боржника був встановлений комітетом кредиторів і чи стосується дане рішення майна боржника, яке є предметом Договору від 09.04.2013; рішення комітету кредиторів від 05.04.2013 про здійснення безпосереднього продажу майна боржника ліквідатором прямо суперечить ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 18.01.2013); Договір від 09.04.2013 було укладено з порушенням вимог ст. 30 та 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 18.01.2013); він не відповідає вимогам закону та порушує права і охоронювані законом інтереси боржника на здійснення продажу його майна за ринковими цінами на конкурентній (конкурсній) основі з метою задоволення вимог кредиторів у найбільш можливому розмірі.

5.6.Також в оскаржуваних рішеннях наведено висновок, що воля ЗАТ "Бахмачконсервмолоко", як власника спірного майна, щодо його реалізації могла виражатися лише в таких діях ліквідатора-арбітражного керуючого, які відповідають вимогам законодавства, інтересам власника та кредиторів.

5.7. З наведеного суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що таким чином, здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі власника майна - ЗАТ "Бахмачконсервмолоко".

5.8. Тому, як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, місцевий суд правильно встановив, що спірне майно вибуло із власності ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" поза його волею.

5.9. Зазначене стало підставою для висновку про задоволення позову в повному обсязі з підстав передбачених ст. 388 ЦК України.

6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані приписами ст. ст. 25, 30, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 92, 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

7. До Верховного Суду від ПАТ "Укрсоцбанк" (далі в тексті - Банк) надійшла касаційна скарга у якій Банк просить суд скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 927/939/17 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

8. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, Банк у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

8.1. Суди попередніх інстанцій помилково в оскаржуваних судових рішеннях послалися на п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

9. Також до Верховного Суду від Дочірнього підприємства "Аромат" надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 927/939/17 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

9.1. Суди попередніх інстанцій помилково в оскаржуваних судових рішеннях послалися на п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України

9.2. Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки поданій 19.02.2018 до суду апеляційної інстанції заяві про застосування позовної давності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. 1. До Верховного Суду відзивів на касаційні скарги не надходило.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Дочірнього підприємства "Аромат" та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №927/939/177; об'єднано касаційні скарги Дочірнього підприємства "Аромат" та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в одне касаційне провадження.

12. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників Позивача та Банку, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційних скарг Банку та Відповідача проте, що суди попередніх інстанцій помилково в оскаржуваних судових рішеннях послалися на п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

16. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

17. Суди попередніх інстанцій встановили, що збори комітету кредиторів ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" (проведені 07.12.2012 та 05.04.2013) не були повноважними, зокрема у зв'язку з відсутністю доказів повідомлення законного представника ТОВ "Ексім-Трейдінг"; зі змісту протоколу засідання зборів комітету кредиторів ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" від 07.12.2012 № 2 неможливо було чітко встановити який саме порядок реалізації майна боржника був встановлений комітетом кредиторів і чи стосується дане рішення майна боржника, яке є предметом Договору від 09.04.2013; рішення комітету кредиторів від 05.04.2013 про здійснення безпосереднього продажу майна боржника ліквідатором прямо суперечить ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 18.01.2013); Договір від 09.04.2013 було укладено з порушенням вимог ст. 30 та 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 18.01.2013); він не відповідає вимогам закону та порушує права і охоронювані законом інтереси боржника на здійснення продажу його майна за ринковими цінами на конкурентній (конкурсній) основі з метою задоволення вимог кредиторів у найбільш можливому розмірі.

18. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій проте, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство, не є вираженням волі власника майна - ЗАТ "Бахмачконсервмолоко" на вибуття майна з володіння.

19. За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно застосували приписи п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

20. З наведеного, колегія суддів визнає необґрунтованим довід касаційних скарг Банку та Відповідача проте, що суди попередніх інстанцій помилково в оскаржуваних судових рішеннях послалися на п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

21. Щодо доводу касаційної скарги Відповідача проте, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки поданій 19.02.2018 до суду апеляційної інстанції заяві про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

22. Зазначений довід обґрунтований тим, що в поданій 19.02.2018 заяві Відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що строк позовної давності в межах якого пред'являється позов був Позивачем пропущений.

23. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

24. Як зазначає Відповідач, з заявою про застосування позовної давності він звернувся до суду апеляційної інстанції 19.02.2018.

25. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

26. У касаційній скарзі Відповідач не зазначає про неможливість подання заяви про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції.

27. Про порушення провадження у справі № 927/939/17 Відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать встановлені фактичні обставини справи, зокрема те, що, як встановив суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, представник Відповідача в судовому засіданні 06.12.2017 надав відзив на позов від 05.12.2017 вих. №05/12/17 в якому просить суд відмовити в позові повністю.

28. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, а також аргументи Відповідача, які зазначені у касаційній скарзі, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги Відповідача проте, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки поданій 19.02.2018 до суду апеляційної інстанції заяві про застосування позовної давності, оскільки зазначений довід не підтверджує того, що Відповідач не мав можливості подання заяви про застосування заяви про сплив позовної давності до суду першої інстанції.

29. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України (435-15) про набувальну давність (статті 344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 904/10673/16).

30. Зазначене додатково підтверджує необґрунтованість доводу касаційної скарги Відповідача проте, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки поданій 19.02.2018 до суду апеляційної інстанції заяві про застосування позовної давності.

31. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

32. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 дійшла до висновку, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. За таких обставин, касаційні скарги Дочірнього підприємства "Аромат" та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" підлягають залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 927/939/17 - без змін.

34. Оскільки касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційних скарг покладаються на Дочірнє підприємство "Аромат" та Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Аромат" та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 927/939/17 залишити без задоволення.