Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк", відповідач-1) та публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (далі - ПАТ "Чернігівобленерго", відповідач-2) 1 000 000,00 грн. заборгованості за простим векселем №853534565675, 156821,92 грн. - 6 відсотків та 634 797,09 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ПАТ "Чернігівобленерго" зобов'язань за простим векселем №853534565675, який пред'явлено до платежу векселедавцю - ПАТ "Чернігівобленерго", законним держателем простого векселя - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у строк встановлений ст. 34 Уніфікованого закону.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018р. у справі №904/8715/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2018р., позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Чернігівобленерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 000 000,00 грн. заборгованості по векселю, 156 821,92 грн. - 6 відсотків та 17 352,33 грн. судового збору. Відмовлено в частині вимог до ПАТ "Акцент-Банк" та в частині стягнення 634 797,09 грн. втрат від інфляції.

Рішення мотивовано невиконанням ПАТ "Чернігівобленерго" зобов'язань за простим векселем №853534565675 та не спростуванням належного пред'явлення векселя до платежу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", частково не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2018р. у справі № 904/8715/17 в частині відмови у стягненні інфляційних у розмірі 634 797,09 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що зобов'язання за спірним векселем є грошовими, тому на вимогу кредитора застосування ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є обов'язковим та законним.

Позивач заперечує проти застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.10.2011р. у справі № 45/211, оскільки обставини справи, на його думку, не є подібними до обставин даної справи.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Чернігівобленерго" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

ПАТ "Чернігівобленерго" вказує на те, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за простим векселем №853534565675 врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, тому норми ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Акцент-Банк" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення - залишити без змін.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

24 квітня 2000 року між Українським кредитним банком, правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк", та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір № Т-102/042000, відповідно до умов якого сторони здійснюють обмін рівноцінних цінних паперів, а саме векселів, зазначених у ст. 2 цього договору, на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору банк зобов'язується передати підприємству у власність векселі (перелік зазначений у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору) загальною номінальною вартістю 66 715 946,15 грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього договору.

У додатку № 1 до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000р. зазначено простий вексель № 853534565675.

Судами встановлено, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя № 853534565675 на суму 1 000 000,00 грн., випущеного ВАТ "Чернігівобленерго", організаційно-правову форму змінено на ПАТ "Чернігівобленерго", 04.05.2000р., зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015 року.

На векселі проставлено бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою Українського кредитного банку.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до ПАТ "Чернігівобленерго" з листом № 26/1154/1.2-15 від 17.02.2015р., в якому просило оплатити векселі, у тому числі і простий вексель № 853534565675 до 12-00 години 18 лютого 2015 року. У листі зазначено, що у разі не оплати векселів відповідно до чинного законодавства по векселях буде вчинено протест у неплатежі.

Дану вимогу 18.02.2015р. надіслано на адресу відповідача-2, про що свідчить додана до матеріалів справи копія фіскального чеку.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2015р. представники НАК "Нафтогаз України" з'явилися до ПАТ "Чернігівобленерго" для пред'явлення оригіналів векселів, у тому числі, векселя №853534565675.

Відповідно до акта про відмову у допуску повноважних осіб на підприємство ПАТ "Чернігівобленерго" від 18.02.2015р. представників позивача не допустили до приміщення ПАТ "Чернігівобленерго", яке знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Горького, 40, для пред'явлення векселів до платежу.

18.02.2015р. боржнику була надіслана телеграма з вимогою оплатити векселі, яка не вручена останньому, у зв'язку з відмовою від прийому, про що свідчить повідомлення поштової організації.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2017р. у справі № 751/2084/15-ц визнано недійсними протести про неоплату простих векселів № 853534565674, № 853534565675, № 853534565676, № 853534565677, № 853534565678, № 853534565679, що вчинені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А., скасовано акти про протест вказаних простих векселів.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - це папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

' 'br' Закон України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (826-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" (827-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" (828-14) , цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредиторові). Таке зобов'язання надає векселедержателю (власнику чи пред'явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, сплати зазначеної у тексті векселя грошової суми.

Згідно з п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002р. № 508 (z0174-03) , векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель; векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Статтею 34 Уніфікованого закону встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ст. ст. 2, 76 Уніфікованого закону, вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

Пред'явлення векселя до платежу відбувається у місці, яке зазначене в ньому. Якщо воно не зазначене, то вексель презентується у місці перебування платника.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Таким чином особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим.

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як законним держателем простого векселя № 853534565675, вчинені дії щодо пред'явлення вимоги про оплату вказаного векселя зобов'язаній особі - ПАТ "Чернігівобленерго".

Частиною 1 ст. 11 Уніфікованого закону передбачено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно зі ст. 13 вказаного закону індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

У випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені ст. ст. 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач є законним векселедержателем, а ПАТ "Акцент Банк", на підставі включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" є звільненим від відповідальності за платіж за векселем і відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ПАТ "Акцент Банк".

Згідно з п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

П. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатка II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином, зокрема, відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Верховний Суд погоджується зі ствердженням суду апеляційної інстанції про те, що Уніфікований вексельний закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред'явленням векселя та не встановлює такої конкретної процедури, однак під пред'явленням цілком розумно вважати будь-яку подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику або ж повинні були стати такими за умови належної та відповідної чинному законодавству поведінки платника.

З огляду на обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем було вжито усіх можливих заходів задля пред'явлення векселя для платежу відповідачу-2, яким не вчинено жодної дії, спрямованої на одержання векселя, зокрема не надано відповіді на лист позивача про оплату векселя, відмовлено у одержанні телеграми, не допущено представників на територію підприємства та не здійснено звернення до нотаріуса з метою перевірки наявності оригіналу векселя і з'ясування обґрунтованості вимог позивача за цим векселем. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що така поведінка відповідача-2 свідчить про його намагання ухилитися від одержання векселя і виконання вексельного зобов'язання та не може бути визнана розумною і відповідальною. За таких обставин доводи відповідача-2 щодо не пред'явлення йому векселя у встановленому порядку, визнання у судовому порядку недійсним протесту про неоплату простого векселя та скасування акту про протест, а тому і відсутність підстав для його оплати, є безпідставними та не впливають на обґрунтованість позовних вимог позивача у даній справі.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність преюдиціального значення рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2017 року у справі № 751/2084/15-ц для розгляду даного спору, зокрема щодо підстав недійсності вчинених протестів векселів у неоплаті.

Верховний Суд констатує, що рішенням по справі №751/2084/15-ц Новозаводський районний суд м. Чернігова не встановлював факту непред'явлення векселів до сплати. Рішення у справі 751/2084/15-ц мотивовано тим, що НАК "Нафтогаз України" належними доказами не спростувала твердження ПАТ "Чернігівобленерго" про те, що оригінали векселів не були йому пред'явлені у встановленому порядку. Між тим, як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи №904/8715/17, матеріалами цієї справи (№904/8715/17) доведено факт здійснення позивачем всіх належних дій, спрямованих на пред'явлення векселя для платежу.

Оскільки ПАТ "Чернігівобленерго" не здійснено оплати за простим векселем № 853534565675, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з ПАТ "Чернігівобленерго" 1 000 000,00 грн. за вказаним векселем та 6% у розмірі 156 821,92 грн., нарахованих на підставі п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 48 Уніфікованого закону передбачено, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Даний порядок є вичерпним.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, норми ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхиляє доводи позивача щодо застосування норм ст. 625 Цивільного кодексу України до даних правовідносин.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні. Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.