розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №4"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2018р.

у складі колегії судів: О.О. Демидюк - головуючий, І.Ю. Павлюк, М.В. Миханюк

за позовом фізичної особи - підприємця Бабчука Сергія Олексійовича

до приватного підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4"

про стягнення 93 331,35 грн.

заявники апеляційної скарги у справі -заступник прокурора Житомирської області та Конопка Н.О.

за участю представників учасників:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

прокуратури: не з'явилися

ОСОБА_8: не з'явилися

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Бабчук Сергій Олексійович (далі - ФОП Бабчук С.О., позивач) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" (далі - ПП "ВЖРЕП № 4, відповідач) боргу 93 331,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договорів №1 та №2 про надання послуг (виконання робіт) від 20.07.2016р. в частині оплати за виконані роботи.

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.01.2018р. у справі №906/1049/17 спільну заяву ФОП Бабчука Сергія Олексійовича та ПП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" про затвердження мирової угоди від 11.01.2018р. задоволено, затверджено мирову угоду в редакції наданій сторонами, провадження у справі №906/1049/17 закрито.

Ухвала мотивована тим, що мирова угода стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2018р. апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 11.01.2018р. про затвердження мирової угоди скасовано, справу №906/1049/17 направлено для продовження розгляду до господарського суду Житомирської області.

Постанова мотивована неправильним застосування судом першої інстанції норм п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України, оскільки предметом позову у справі 906/1049/17 є стягнення грошових коштів у розмірі 93 331,35 грн. і, відповідно, мирова угода може стосуватися лише грошових коштів у межах суми заявлених позовних вимог.

Апеляційний господарський суд наголошує на тому, що суд першої інстанції, затверджуючи ухвалою від 18.01.2018 р. мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем, згідно якої ПП "ВЖРЕП" №4 передає у власність ФОП Бобчука С.О. гідроспоруду на річці Крошенка по АДРЕСА_2 біля житлового будинку АДРЕСА_1, та гідроспоруду на річці Крошенка між житловим будинком АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, вирішив питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_8, яка не брала участі у справі №906/1049/17.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, будь-які докази, які б підтверджували наявність зареєстрованого права власності на спірні об'єкти нерухомості за ПП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2018р. скасувати, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 11.01.2018р. залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована недоведеністю судом апеляційної інстанції права власності ОСОБА_8 на гідроспоруди.

Відповідач вказує на те, що договір купівлі - продажу від 13.03.2015р., укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_8, не може бути доказом на підтвердження права власності.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Бабчук Сергій Олексійович просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2018р. у справі № 906/1049/17 скасувати в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 та залишити в силі ухвалу господарського суду Житомирської області від 11.01.2018р. у справі №906/1049/17.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20 липня 2016 року між ФОП Бабчуком С.О. (Виконавець) та ПП "ВЖРЕП №4" (Замовник) укладений Договір № 1 про надання послуг (виконання робіт), предметом якого є виконання робіт та послуг по капітальному ремонту гідроспоруди на р. Крошенка по АДРЕСА_2 біля житлового будинку АДРЕСА_1.

Пунктом 2.3 Договору сторонами встановлена вартість послуг (робіт), яка становить 50 285,00 грн.

Крім того, 20.07.2016р. між ФОП Бабчуком С.О. (Виконавець) та ПП "ВЖРЕП №4" (Замовник) укладений Договір №2 про надання послуг (виконання робіт), предметом якого є виконання робіт та послуг по капітальному ремонту гідроспоруди на р.Крошенка між житловим будинком АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Пунктом 2.3 Договору сторонами встановлена вартість послуг (робіт), яка становить 39 765,00 грн.

Згідно з п. 2.2 Договорів Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в актах про виконані роботи (послуги) протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання такого акта.

Судом першої інстанції встановлено, що роботи по капітальному ремонту гідроспоруд виконані, про що свідчать акти № 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 18.10.2016р.

Оскільки ПП "ВЖРЕП №4" свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт за Договорами №1, № 2 не здійснило, ФОП Бабчуком С.О. відповідно до п. 4.4 Договорів, нараховано пеню за прострочення розрахунку.

11 січня 2018 року до господарського суду Житомирської області від ФОП Бабчука С.О. та ПП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" надійшла заява про затвердження мирової угоди у справі №906/1049/17, відповідно до якої відповідач - ПП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4" з метою відшкодування боргу в розмірі 93 331,35 грн. передає у власність позивача - ФОП Бабчука С.О., відповідно до умов пункту 4.5 Договору №1 про надання послуг (виконання робіт) від 20.07.2016р., гідроспоруду на річці Крошенка по АДРЕСА_2 біля житлового будинку АДРЕСА_1, та відповідно до умов пункту 4.5 Договору №2 про надання послуг (виконання робіт) від 20.07.2016р., гідроспоруду на річці Крошенка між житловим будинком АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті, сторони досягнувши угоди між собою, припиняють спір.

Мирова угода має стосуватися лише прав та обов'язків сторін та вимог, що були предметом спору. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Якщо умови мирової угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 п. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема право власності; речові права, похідні від права власності (користування) тощо.

В матеріалах справи відсутні, докази, які б підтверджували наявність зареєстрованого права власності на спірні об'єкти нерухомості за ПП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу майна від 13.03.2015р. ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_12 комплекс будівель та споруд АДРЕСА_4.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору основними характеристиками об'єкта є: комплекс будівель та споруд, що складається з гідротехнічної споруди - літ. "А", гідротехнічної споруди - літ. "Б", будки для зберігання інвентарю та охорони гідроспоруд - літ."В", зимника-маточника - літ. "Б1" об'ємом 10 000м3.

Поняття об'єкт в цьому договорі охоплює також будь-які інженерні та інші комунікації, санітарно-технічні системи та іншу інфраструктуру, що забезпечує можливість використання об'єкта за призначенням (п. 1.3 договору).

Право власності продавця на об'єкт підтверджується договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 05.02.2015 р. за реєстром №282, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №559845318220.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34897463 від 13.03.2015р. власником комплексу будівель і споруд АДРЕСА_4, складається з: гідротехнічної споруди - літ. "А", гідротехнічної споруди - літ. "Б", будки для зберігання інвентарю та охорони гідроспоруд - літ."В", зимника-маточника - літ. "Б-1" об'ємом 10 000м-3, є ОСОБА_8.

Відповідно до п. 3 розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №339 від 30.08.2017р. "Про поновлення договорів оренди водних об'єктів у комплексі із земельними ділянками, надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду" та додатку до нього, вбачається що фізичній особі ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду для рибогосподарських потреб, експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами площею 1,5 га на території м. Житомира та 0,5 га на території Оліївської сільської ради Житомирського району.

Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки позивачем не підтверджено право власності на спірні гідроспоруди, та враховуючи, що предметом спору є вимога про стягнення коштів, а у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, у даній справі таке порушення встановлено судом апеляційної інстанції, суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для скасування ухвали господарського суду Житомирської області від 11.01.2018 р. у справі №906/1049/17 про затвердження мирової угоди, яка ухвалена з неправильним застосуванням та порушення норм ст. 192 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 статті 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про закриття провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги щодо відсутності порушеного права ОСОБА_8 прийнятою ухвалою про затвердження мирової угоди, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини та враховуючи, що позивачем не надано доказів наявності зареєстрованого права власності на спірні об'єкти нерухомості за ПП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4".

Доводи касаційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 ГПК України.

Верховний Суд залишає без задоволення клопотання представника ОСОБА_8 про закриття касаційного провадження, оскільки ст. 296 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для закриття касаційного провадження.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.