ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/717/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - приватна фірма "Земінвест" (далі - Фірма),

представник позивача - Остапчук О.О. - адвокат (свідоцтво від 01.08.2011 №550),

відповідач - фізична особа-підприємець Заїка Михайло Михайлович (далі - Підприємець),

представник відповідача - не з'яв.,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Красилівському районі Хмельницької області (далі - Відділ),

представник третьої особи - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Фірми

на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2017

(суддя Димбовський В.В.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді: Гудак А.В. і Василишин А.Р.)

у справі № 924/717/16

за позовом Фірми

до Підприємця

про стягнення матеріальної компенсації за порушення прав авторства у розмірі 313 600 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділ.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог) про стягнення компенсації за порушення прав авторства Фірми в сумі 313 600 грн. з обґрунтуванням позовних вимог положеннями статей 418, 430, 435 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 8, 9, 15, 32, 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017 було скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.2016 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 з даної справи та останню передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.09.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, у позові відмовлено.

Рішення і постанову попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що у позивача (Фірми) відсутнє виключне право на використання твору та право дозволяти або забороняти використання творів іншим особам.

Фірма у касаційній скарзі до Верховного Суду зазначає про неправомірність оскаржуваних судових рішень, їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права й просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Підприємця матеріальну компенсацію за порушення прав авторства Фірми в розмірі 313 600 грн. Так, згідно з доводами касаційної скарги, судами не враховано, що: Підприємець відповідно до вимог, визначених Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 05.08.2009 № 423 (z0821-09) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.08.2009 за № 821/16837 (z0821-09) (далі - Ліцензійні умови), повинен дотримуватися вимог законодавства про авторські права при використанні матеріалів Державного фонду документації та землеустрою; тому, отримавши координати поворотних точок меж земельних ділянок, він мав передбачати, що надані йому координати є складовою частиною документації із землеустрою, на підставі якої вони були визначені, та, як наслідок, отримати згоду на таке використання; а, не отримавши згоди автора, Підприємець використав чужі результати інтелектуальної роботи й отримав за це відповідну плату. Крім того, за доводами скаржника, судами безпідставно не взято до уваги неодноразове інформування ним Відділу про своє авторство на документацію із землеустрою щодо розпаювання земель колективної власності.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємець заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність порушення ним авторського права позивача у розумінні положень статті 426 ЦК України, пункту "б" частини першої статті 15 Закону, а, отже, й відсутність наслідків, встановлених статтею 431, частиною першою статті 432 названого Кодексу, та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від іншого учасника справи відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справи встановлено, зокрема, що:

- розпорядженням Красилівської районної державної адміністрації - членам КСГП "Пашутинці сільськогосподарські" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на землях названого підприємства на площі 1757, 46 га, які перебувають у державній власності;

- 12.10.2004 Фірмою (як виконавцем) і КП "Пашутинці сільськогосподарські" (як замовником) укладено угоду №15 на виконання топографо - геодезичних кадастрових та землевпорядних робіт на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки (паї);

- у подальшому було затверджено та погоджено в установленому порядку відповідний проект землеустрою;

- Підприємець звернувся до Управління Держкомзему у Красилівському районі щодо надання інформації для оформлення технічної документації із землеустрою; названим Управлінням у лютому і травні 2012 року було подано інформацію про координати земельних ділянок для оформлення договорів оренди на земельні ділянки (паї) на території Веселівської сільської ради;

- 08.08.2013 зареєстровано авторське право на твір - база даних "Технічна документація із землеустрою щодо виділення земельних (часток) паїв в натурі (на місцевості) для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам та обмінні файли у форматі ХМL та in4, каталоги координат та проектні та кадастрові плани на території Антонінської селищної ради, Васьківчицької, Великосалинської, Веселівської, Воскодавинської, Кременчуківської, Криворудської, Кузьминської, Кульчинівської, Лагодинецької, Ледянської, Терешківської, Чепетівської сільських рад Красилівського району" (далі - Твір), про що видано свідоцтво №50623 із зазначенням у цьому свідоцтві, що авторські права належать Фірмі;

- 16.06.2017 Фірма направила Відділу запит на інформацію з проханням надати належним чином завірені копії всіх поземельних книг (або їх електронні копії) на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Веселівської сільської ради із кадастровими номерами згідно з додатком;

- Відділ письмово повідомив Фірму про відсутність матеріального забезпечення щодо виконання згаданого запиту на інформацію;

- у матеріалах справи наявні копії кадастрових планів земельних ділянок, каталоги координат земельних ділянок, що розроблені Фірмою, а також інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.09.2017, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру;

- Фірмою зазначено, що Підприємцем було неправомірно використано матеріали технічної документації із землеустрою, розробленої Фірмою, про що свідчить наявність повного співпадіння по всіх поворотних точках по великій кількості земельних ділянок у технічній документації різних авторів;

- Підприємець є ліцензованим інженером-землевпорядником;

- за поясненнями Відділу, інформація для Підприємця надавалася з перехідної реєстраційної системи, яка наповнювалася Хмельницькою філією центру державного земельного кадастру;

- роботи з виготовлення обмінних файлів у форматі ХМL були запроваджені у 2010 році відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 02.11.2009 №573 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2010 за №157/17452) "Про затвердження вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу)", тому Фірма не могла виконати роботи з виготовлення обмінних файлів у форматі XML на момент виготовлення нею проекту землеустрою, оскільки проект затверджено у 2006 році;

- дані Державного земельного кадастру є державною власністю, а право Підприємця на отримання відповідної інформації встановлено Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) ; координати поворотних точок меж земельних ділянок як такі (їх каталоги), обмінні файли у форматі ХМL та in4 можуть використовуватися самостійно та не можуть отримувати правову охорону як об'єкти авторського права відповідно до Закону, тому що Фірмі не належать виключні права на них, оскільки, як зазначалося, і Державний земельний кадастр, і дані цього кадастру є державною власністю. При цьому авторське право Фірми на Твір зареєстровано 08.08.2013, тобто після отримання Підприємцем відповідної інформації від Управління Держкомзему у Красилівському районі.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що:

- одержана Підприємцем як землевпорядником в установленому порядку інформація, необхідна для його діяльності з виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, не є частиною авторського твору, який може використовуватися самостійно, а є технічними характеристиками земельних ділянок, встановлення яких є необхідною складовою землевпорядкування з метою ведення земельного кадастру;

- із свідоцтва № НОМЕР_1, виданого Фірмі 08.08.2013, вбачається, що нею зареєстровано права на об'єкт інтелектуальної власності - Твір, а з рішення про реєстрацію авторського права на твір за результатами розгляду заявки від 17.01.2013 № НОМЕР_2 - що зареєстровано авторське право на службовий твір, авторами якого є ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Фірма;

- при порівнянні визначень, вміщених у стаття 1, 25 Закону України "Про землеустрій" (858-15) , за якими технічна документація із землеустрою є видом документації з землеустрою, яка передається до Державного фонду документації з землеустрою і використовується для складання документів для посвідчення права на земельну ділянку, і використаного у згаданих свідоцтві № НОМЕР_1 та рішенні реєструючого органу визначення для зареєстрованого об'єкта - "база даних", є сумнівним, що ідентифікація об'єкта, поданого для здійснення реєстрації авторського права, здійснена органом реєстрації правильно; на думку суду, технічна документація із землеустрою не відповідає поняттю "база даних" за тими ознаками, які надаються законодавством про захист авторського права.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми матеріальної компенсації за порушення прав авторства.

Відповідно до положень статті 52 Закону:

- при порушеннях будь-якою особою авторського права суб'єкти авторського права мають право, зокрема, подавати позови про, в тому числі, виплату компенсацій (пункт "г" частини першої);

- суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт "г" частини другої).

Стягнення такої компенсації є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення авторського права, і як такий, застосовується за наявності вини особи, яка вчинила правопорушення, оскільки інше не встановлено законом.

У даному разі Підприємець не знав і, за всіма встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами, не повинен був (не міг) знати про наявність авторських прав Фірми на Твір, тим більше, що (як з'ясовано судами й не заперечується скаржником) відповідну інформацію про координати земельних ділянок для оформлення договорів оренди на земельні ділянки він отримав у 2012 році, а авторське право на Твір було зареєстровано більш ніж через рік після цього (08.08.2013). Відсутні у матеріалах справи й будь-які дані щодо повідомлення Підприємця органом, який надав йому згадану інформацію, про наявність авторських прав Фірми. При цьому Касаційним господарським судом не приймається посилання скаржника на те, що нібито Підприємець, "отримавши координати поворотних точок меж земельних ділянок, мав передбачати, що надані йому координати є складовою частиною документації із землеустрою, на підставі якої вони були визначені, та мав з'ясувати хто є їх автором, та, як наслідок отримати згоду на їх використання". В обґрунтування цього твердження скаржник посилається на Ліцензійні умови (були чинні на час виникнення спірних правовідносин зі справи), згідно з якими суб'єкт господарювання - фізична особа-підприємець, який здійснює діяльність щодо проведення землеоціночних робіт, має, зокрема, дотримуватися вимог законодавства про авторські права при використанні матеріалів Державного фонду документації із землеустрою. Проте, за змістом даного документа, на відповідну особу не покладалося обов'язку ні "передбачати" існування таких прав (землевпорядник не є провидцем), ні перевіряти їх наявність (землевпорядник не є такою особою, що уповноважена здійснювати перевірку наявності і змісту прав інтелектуальної власності). Тобто він мав дотримуватися вимог законодавства про авторське право щодо тих матеріалів названого Державного фонду, про які у нього є достовірні дані стосовно належності їх до об'єктів авторського права. В даному разі через відсутність у Підприємця таких даних у суду немає підстав для висновку про існування його вини, а, отже, й підстав для притягнення його до відповідальності.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли загалом правильного висновку й про відсутність підстав для задоволення позову, хоча й не вмотивували цей висновок належним чином. Тому оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, тим більше, що згідно з частиною другою статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватної фірми "Земінвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 924/717/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов