У лютому 2016 року Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твинз", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.04.2016 (т. 1, а.с. 159) просило врегулювати розбіжності, які виникли під час укладення договору № 412 від 01.01.2016 на поставку теплової енергії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем як виробником теплової енергії та відповідачем як власником нежитлових приміщень в житловому будинку з єдиною центральною системою опалення та споживачем не було досягнуто згоди по умовам договору на поставку теплової енергії, укладення якого є обов'язковим в силу вимог закону.

Справа № 905/889/16 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.05.2017, прийнятим за результатами нового розгляду справи № 905/889/16 та залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017, позов задоволено частково. Врегульовано розбіжності, які виникли між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твинз" при укладанні договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016 року щодо пунктів 1.1., 2.1., 2.4., 3.2.16., 3.2.17., 4.1.1., 4.1.5., 4.2.2., 5.1., 5.5., 6.1., 6.2., 6.4., 6.6., 6.11., 7.1.3., 7.2.4., 7.2.7., 7.2.10., 8.4., 10.1., Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 4 та Додатку № 5 до договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твинз" на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" суму судового збору в розмірі 926,98 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що укладення договору на поставку теплової енергії між відповідачем як теплопостачальною організацією та позивачем як споживачем є обов'язковим в силу вимог закону, однак при укладенні договору сторони не дійшли згоди щодо окремих умов договору, у зв'язку з чим спір правильно було передано на розгляд суду. За висновком судів

- пункти 1.1., 2.1., 4.1.5., 4.2.2., 5.1., 6.1., 6.2., 7.2.4., 7.2.7, 7.2.10. та Додатки № 1, № 2, № 4 та № 5 до договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016 підлягають викладенню в редакції, запропонованій позивачем;

- в частині пунктів 6.11., 7.1.3., 8.4. договору, які були відсутні в проекті договору, запропонованого позивачем, але які відповідач просив включити в спірний договір, суди погодились з висновками позивача про необхідність їх виключення з умов договору;

- пункти 2.4. та 10.1. договору щодо порядку початку опалювального сезону та щодо терміну дії спірного договору підлягають викладенню в редакції відповідача;

- пункти 6.4. та 6.6. спірного договору щодо порядку розрахунків за теплову енергію за згодою сторін були викладені в інших редакціях з урахуванням доповнень сторін;

- в частині пунктів 3.2.16., 3.2.17., 5.5., 4.1.1. спірного договору суди погодились з висновками відповідача про необхідність їх виключення з умов договору.

Відповідач подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 і прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що:

- постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам норм процесуального права, яким має відповідати постанова суду апеляційної інстанції, викладена незрозуміло, містить описки, описова частина постанови не містить доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, а висновки суду є суперечливими;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не врахували, що поставка теплової енергії не є комунальною послугою в розумінні наведеної норми, не застосували пункт 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , відповідно до якого за твердженням відповідача має здійснюватися визначення кількості теплової енергії, яка підлягає постачанню споживачу за договором;

- суди попередніх інстанцій порушили статтю 111-12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, та під час нового розгляду справи не врахували обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України та не з'ясували чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації № 833 від 15.11.2012, яким закріплені річні та місячні норми споживання теплової енергії на централізоване опалення;

- суди не врахували, що умови пунктів 5.1. та 6.5.1. спірного договору є взаємосуперечливими.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М., Вронської Г.О., Студенця В.І. від 12.04.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Твинз" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2017 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №905/889/16. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твинз" та призначено розгляд касаційної скарги на 05.06.2018 о 10 год. 10 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду. Надано позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.05.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 905/889/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.05.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М., Студенця В.І., Стратієнко Л.В. від 05.06.2018 у розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Твинз" оголошено перерву до 19.06.2018 о 09 год. 50 хв.

15.05.2018 до Касаційного господарського суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані відповідачем рішення та постанова є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права, а помилки, допущені в постанові Донецького апеляційного господарського суду мають технічних характер та не порушують прав сторін у справі. Позивач в спростування доводів скаржника посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обсяг теплової енергії, який підлягає постачанню споживачу за спірним договором підлягає визначенню у відповідності до норм споживання теплової енергії, затверджених розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 833 від 15.11.2012, а умови спірного договору щодо обсягу теплової енергії відповідають положенням частині 6 статті 16 та пункту 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Позивач з посиланням на роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладені в листі № 2713/1561-15 від 24.03.2015, стверджує, що відповідач є споживачем теплової енергії, яка як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами, а використовується саме для надання комунальних послуг.

В судове засідання 19.06.2018 не з'явилися представники відповідача та третьої особи, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2007 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твинз" (споживач, відповідач) укладено договір на поставку теплової енергії № 412, відповідно до пункту 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 10.1. договору він набув чинності з дня фактичного надання послуг та діяв до 15.10.2008. Договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Судами встановлено, що договір на поставку теплової енергії № 412 від 15.10.2007 пролонговувався сторонами на кожний наступний рік.

17.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Твинз" звернулось до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" з листом № 142, в якому повідомило про припинення з 01.01.2016 дії договору № 412 від 15.10.2007 та просив надати на його адресу проект договору на надання послуг з централізованого опалення відповідно до діючих нормативних вимог.

19.01.2016 Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа", як підприємством, діяльністю якого є постачання теплової енергії - юридичним, фізичним суб'єктам господарювання, населенню, надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Твинз" два примірника проекту Договору на поставку теплової енергії №412 від 01.01.2016 (далі по тексту - спірний договір), які відповідач отримав 20.01.2016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твинз" листом №15 від 03.02.2016 повернуло підписаний договір з протоколом розбіжностей, який був отриманий позивачем 04.02.2016.

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" листом №011/788 від 15.02.2016 повернуло на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "Твинз" протокол розбіжностей разом з протоколом врегулювання розбіжностей та запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Твинз" його узгодити та повернути у встановлений законом строк.

Станом на 22.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Твинз" жодних дій з врегулювання розбіжностей не здійснило і протокол врегулювання розбіжностей - Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" не повернуло.

В результаті вжитих Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" заходів щодо врегулювання розбіжностей, залишились неврегульованими умови пунктів 1.1., 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 3.1., 3.2., підпунктів 3.2.2., 3.2.4., 3.2.8, 3.2.12., 3.2.13., 3.2.16., 3.2.17., 3.2.19., 3.2.20., пункту 4.1., підпунктів 4.1.1., 4.1.5, пункту 4.2., підпунктів 4.2.1., 4.2.2., 4.2.5., пунктів 5.1., 5.3., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 6.1., 6.2., 6.4., 6.5., підпункту 6.5.1., пунктів 6.6., 6.7., 6.8., 6.9., 6.11., підпункту 7.1.3., пункту 7.2., підпунктів 7.2.1., 7.2.2., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.5., 7.2.6., 7.2.7., 7.2.8., 7.2.9., 7.2.10., пункту 8.4., пункту 10.1., Додатків № 1, № 2, № 4, № 5 до Договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016, у зв'язку чим позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні Договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах (частина 3 статті 275 Господарського кодексу України), до яких, зокрема, відноситься теплова енергія.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до наведених вимог закону, зокрема статей 179, 275 Господарського кодексу України, статей 1, 24 Закону України "Про теплопостачання" укладання спірного договору на постачання теплової енергії є обов'язковим в силу закону.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог, днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Згідно зі статтею 10 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату прийняття судами попередніх інстанцій у даній справі оскаржуваних рішення та постанови, спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

В розумінні наведених норм закону спір між сторонами у справі щодо врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016, укладення якого є обов'язковим в силу вимог закону, є переддоговірним спором, оскільки відповідач не погоджує окремі умови спірного договору на поставку теплової енергії №412 від 01.01.2016.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Однак, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, типову форму договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії в установленому законом порядку на момент вирішення спору не затверджено, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у даній справі обґрунтовано виходили з того, що такий договір повинен укладатися сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання, зокрема Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , вимог Господарського кодексу України (436-15) та з дотриманням процедури укладання договорів визначеною главою 53 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно з пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до наведених норм чинного саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Статуту Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" метою діяльності підприємства є виробництво та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пари споживачам, у порядку, встановленому законодавством; задоволення потреб ринку у виконанні висококваліфікованих послуг (роботах, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу Підприємства за рахунок отриманого прибутку.

З огляду на викладене судами встановлено, що позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Твинз" як власник нежитлових приміщень в житловому будинку з єдиною централізованою системою опалення за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Комунарів, 18, є споживачем теплової енергії.

Положеннями частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, перелік істотних та обов'язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права), ціна товару та строки його передачі.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем в майбутньому.

Надавши оцінку та дослідивши умови спірних пунктів 1.1., 2.1., 4.1.5., 4.2.2., 5.1., 6.1., 6.2., 7.2.4., 7.2.7, 7.2.10. та Додатків № 1, № 2, № 4 та № 5 до договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016 як у редакції позивача, так і у редакції відповідача, господарські суди попередніх інстанцій визнали правомірною та обґрунтованою у даному випадку (щодо зазначених пунктів договору) позицію позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні пункти 1.1., 2.1. договору № 412 від 01.01.2016 в редакції позивача, в яких визначено предмет договору та умова постачання теплової енергії - для потреб опалення в період опалювального сезону, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема власниками приміщень), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Умовами договору на поставку теплової енергії № 412 від 01.01.2016 передбачено постачання теплової енергії саме для потреб опалення.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов.

Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 833 від 15.11.2012 внесено зміни до розпорядження голови облдержадміністрації № 185 від 06.04.2011 "Про встановлення річних норм споживання теплової енергії на централізоване опалення та підігрів питної води" та встановлено нові річні та щомісячні норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 кв.м площі та підігрів питної води, що здійснюються обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго".

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що передбачений умовами спірного договору (пункт 5.1.) в редакції позивача облік споживання теплової енергії здійснюється за нормами споживання теплової енергії на централізоване опалення, встановленими в розпорядженні голови Донецької обласної державної адміністрації № 833 від 15.11.2012, яке, як встановлено господарського судами підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Наведеним спростовуються посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій в порушення статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, під час нового розгляду справи не з'ясували чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин Розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації № 833 від 15.11.2012.

Умови пунктів 4.1.5., 4.2.2. спірного договору щодо права теплопостачальної організації отримувати авансовий платіж та щодо обов'язку теплопостачальної організації здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію зі споживачем узгоджуються з частиною 1 статті 25 Закону України "Про теплопостачання", якою передбачено право теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організації на отримання від споживачів авансового платежу, якщо це передбачено договором.

Суди також дійшли правильного висновку про відсутність підстав для доповнення спірного пункту 6.1. договору реченням, запропонованим відповідачем в протоколі розбіжностей, а саме: "Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться у відповідності з пунктами 23 - 28 Правил користування тепловою енергією", оскільки порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію докладно визначено в розділі 6 договору.

Суди також правильно визнали безпідставними твердження відповідача про необхідність виключення з пункту 6.2. спірного договору останнього абзацу щодо загальної суми договору, яка складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору, оскільки зазначений абзац не суперечить ні вимогам чинного законодавства, ні іншим умовам договору.

Крім того, суди дійшли висновку про те, що спірні пункти 6.4. та 6.6. договору щодо передоплати та кінцевого розрахунку за теплову енергію підлягають викладенню в редакціях, з урахуванням внесених сторонами за взаємною згодою доповнень і такі доповнення не суперечать вимогам чинного законодавства щодо порядку розрахунків за спожиту теплову енергію.

Суди дійшли правильного висновку про те, що умови спірних пунктів 7.2.4., 7.2.7., 7.2.10. договору щодо відповідальності споживача узгоджуються з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України та нормам Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) і Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , якими передбачена відповідальність за порушення, допущені у сфері теплопостачання.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що додатки № 1, № 2 та №5 до договору № 412, не можуть бути виключені з договору, оскільки доповнюють та уточнюють умови спірного договору щодо планових обсягів постачання теплової енергії, визначення межі балансової належності між теплопостачальною організацією та споживачем та щодо розрахунку планової річної вартості послуг опалення до договору, а додатки № 1 та № 4 до договору підлягають викладенню із зазначенням в них опалювальної площі в розмірі 132,9 кв.м відповідно до інвентарної справи та акту обстеження від 19.04.2016.

В частині пунктів 6.11., 7.1.3., 8.4. спірного договору, які були відсутні в проекті договору, запропонованого позивачем, але які відповідач просив включити в спірний договір, суди погодились з висновками позивача про відсутність підстав для їх включення до умов договору. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки умова пункту 6.11. договору щодо порядку розрахунків за спожиту теплову енергію у разі недотримання в опалювальних приміщеннях споживача необхідного температурного режиму не відповідає порядку проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, визначеному чинним законодавством, зокрема Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) . Умова пункту 7.1.3. договору щодо відповідальності теплопостачальної організації за ненадання на вимогу споживача розрахунків обсягів поставленої теплової енергії та права споживача не оплачувати у такому випадку розрахункові документи теплопостачальної організації суперечать пунктам 38, 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , якими не передбачено відповідальності теплопостачальної організації за ненадання на вимогу споживача розрахунків обсягів поставленої теплової енергії. Крім того чинним законодавством не визначено порядку вчинення споживачем дій у разі недотримання теплопостачальною організацією необхідного температурного режиму, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для включення пункту 8.4. до умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункти 2.4. та 10.1. спірного договору щодо порядку постачання теплової енергії на початку опалювального сезону та надання акту про готовність об'єкта до опалювального сезону за підписом керівника споживача та щодо терміну дії спірного договору підлягають викладенню в редакції відповідача, оскільки пункт 2.4. договору відповідає вимогам абзацу 10 пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , якими не передбачено вимоги щодо підпису акта представником теплопостачальної організації та допускається надання споживачем листів-гарантій щодо забезпечення споживачем безпечної експлуатації систем теплоспоживання. Крім того, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що пункт 10.1. договору має бути викладеним з урахуванням вимог частини 2 статті 187 Господарського кодексу України, відповідно до якої днем укладення спірного договору є дата набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору;

Крім того в частині спірних пунктів 3.2.16., 3.2.17., 5.5., 4.1.1. договору № 412 від 01.01.2016 суди погодились з висновками відповідача про необхідність їх виключення з умов договору.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам норм процесуального права, яким має відповідати постанова суду апеляційної інстанції, викладена незрозуміло, містить описки та висновки за позовними вимогами є неповним. У звязку з цим колегія суддів зазначає, що відповідач відповідно до статей 243, 244 та 245 Господарського процесуального кодексу України має право звернутись до суду апеляційної інстанції із заявами про виправлення описок та арифметичних помилок в тексті постанови господарського суду апеляційної інстанції, про ухвалення додаткового рішення у справі та про роз'яснення судового рішення.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень, допущених судами попередніх інстанції, не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача в касаційній скарзі про те, що умови договору на поставку теплової енергії № 412, зокрема пункти 5.1. та 6.5.1. договору, є взаємосуперечливими, оскільки спірним пунктам договору судами попередніх інстанцій була надана належна правова оцінка, зазначені доводи зводяться до переоцінки обставин справи, оцінки пунктів договору, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції. Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.