18.08.2017 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Нора" до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Приватним підприємством "Нора".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на скасування державної реєстрації державного акту, на сьогоднішній день рішення №4/15-ХХII від 31.01.1998р. Фонтанської сільської ради народних депутатів про передачу в постійне користування ПП Нора" земельної ділянки, площею 0,3056га, для розміщення та реконструкції торгової площі в с. Фонтанка є чинним, ні ким не оспореним та не скасованим, державний акт НОМЕР_2 також є чинним та не скасований, у зв'язку з чим позивач вважає наявним у себе право на користування спірною земельною ділянкою, за умови ще й того, що з 1998р. до цього часу сплачує земельний податок за неї.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів суду належними доказами наявність у нього права користування земельною ділянкою площею 0,3056га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташованою за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада в межах населеного пункту.

30.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним підприємством "Нора" подано касаційну скаргу на рішення Господарського Одеської області від 31.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 916/2061/17 до Касаційного господарського суду.

У касаційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 916/2061/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 року у справі №916/2061/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Міщенко І.С.

02.05.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 18.06.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 22.05.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Приватне підприємство "Нора", позивач) зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України.

Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що постанова Вищого господарського суду України від 23.03.2016 у справі №916/20175/15 та постанова Одеського апеляційного суду від 01.10.2013 у справі №1570/2743/2012 мають преюдиційне значення, з огляду на що висновки першої інстанції правомірні.

Позивач зазначає, що Приватне підприємство "Нора" перереєструвало та набуло право постійного користування на спірну земельну ділянку у відповідності до норм чинного земельного законодавства.

Скаржник вважає, що не зважаючи на скасування державної реєстрації державного акту, на сьогоднішній день рішення №4/15-XXII від 31.01.1998 Фонтанської сільської ради народних депутатів про передачу в постійне користування ПП "Нора" земельної ділянки, площею 0,3056 га для розміщення та реконструкції торгової площі в с. Фонтанка - чинне, ніким не оспорене та не скасоване, державний акт НОМЕР_2 також чинний та не скасований, з огляду на що ПП "Нора" має право на користування земельною ділянкою у відповідності до її цільового призначення до моменту скасування вищезазначених документів або наявності судового рішення про припинення постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, позивач звертає увагу на лист №13.13.06/3818 від 27.12.2013 Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області, в якому зазначено, що управлінням не можливо провести скасування реєстрації державного акта на право постійного користування у зв'язку з відсутністю на це повноважень, та повідомлено, що ведення державного реєстру прав відносяться до органів державної реєстрації прав.

Разом з тим, скаржник посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 23.10.2013 у справі №6-93цс13, від 01.07.2015 у справі №6-319цс15, від 19.06.2013 у справі №6-57цс13, з урахуванням яких вважає, що єдиними підставами втрати права постійного користування є визнання недійсним державного акту на землю або визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видавалася земельна ділянка, а право постійного користування ПП "Нора" є чинним та таким, що підлягає судовому захисту.

Також, на думку позивача, в розумінні положень ч.3 ст. 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 у справі №1570/2743/2012 було встановлено факт підроблення ОСОБА_5 рішення сесії Фонтанської сільської ради №4-15-ХХІІ від 31.01.98, який не є стороною оспорюваного рішення в господарській справі №916/2061/17.

Крім того, ПП "Нора" вважає, що Одеським окружним адміністративним судом при винесенні постанови від 28.02.2013 у справі №1570/2743/2012 також було неправильно застосовано ст. 72 КАС України з огляду на лист Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 №2379/12/13-12 (v2379760-12) , а господарськими судами попередніх інстанцій невірно застосовано статтю 35 ГПК України (чинну на момент винесення судового рішення).

Позивач та третя особа відзивів на касаційну скаргу не надали.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 4/15-ХХII від 31.01.1998 надано земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в постійне користування ПП "Нора" для розміщення базарної площі загальною площею 0,4 га, згідно проекту (а.с. 14).

На підставі вказаного рішення, 09.03.1998 ПП "Нора" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № 001314, на підставі якого підприємство стало користувачем 0,3056 га землі для розміщення та реконструкції торгової площі в с. Фонтанка (а.с. 15-18).

Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 07.05.1999 по справі №17-6/2468 за позовом ПП "Нора" до Фонтанської сільської ради народних депутатів, визнано недійсним рішення Фонтанської сільської ради № 22-ХХIII від 28.12.1998 "Про розгляд протесту прокурора на рішення Фонтанської сільської ради №4/5-ХХII від 31.01.1998" (а.с. 19).

Постановою Арбітражного суду Одеської області в порядку нагляду від 18.08.1999 по справі № 17-6/2468 протест прокурора Одеської області відхилено, рішення Арбітражного суду Одеської області від 07.05.1999 залишено без змін (а.с. 20-21).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.09.2010 по справі № 1-349/2010, якою встановлено, що рішення сесії Фонтанської сільської ради № 4/15-ХХII від 31.01.1998 не приймалось (а.с. 81-82).

Згідно зазначеної постанови 14.09.2010 по справі № 1-349/2010 ОСОБА_6 підробив рішення сесії Фонтанської сільської ради № 4/15-ХХII від 31.01.1998 про передачу у постійне користування ПП "Нора" земельної ділянки площею 4,0 га для розміщення ринкової площі у с. Фонтанка, підписав його та скріпив печаткою сільської ради. Однак, Комінтернівський районний суд Одеської області провадження по кримінальній справі припинив та звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2011 задоволено позов прокурора та визнано недійсним державний акт № І-ОД №001314 на право постійного користування землею площею 0,3056 га для розміщення реконструкції торгової площі в с. Фонтанка, який виданий ПП "Нора" 09 березня 1998 року (а.с. 24-26).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду, рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2011 - скасовано, провадження по справі № 9/17-2461-2011 припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 27-29).

Апеляційний господарський суд у зазначеній постанові послався на те, що суд, за умови відмови на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України місцевим судом раніше у прийнятті названого позову прокурора згідно ухвали від 04.04.2011 по справі № 11/17-2011-422 не мав права порушувати за таким позовом справу з огляду на п.2.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства", відповідно до якого вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, як правило, заявляється як відновлення права з наслідками, передбаченими законодавством, а тому вирішення такого питання є похідним від встановлення права власності (права користування) спірною земельною ділянкою. Отже, при визнанні недійсним рішення, розпорядження, угоди, тощо, на підставі якої виданий акт, останній підлягає поверненню органу, що його видав (пункт 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43 (z0354-99) ). З урахуванням цього визнання акта незаконним у судовому порядку не вимагається. Оцінка цих обставин має міститись не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення.

У зв'язку із вищевикладеним, Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Держкомзему в Комінтернівському районі Одеської області, за участю третьої особи - ПП "Нора" про зобов'язання Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі скасувати державну реєстрацію державного акта серії І-ОД №001314 на право постійного користування землею площею 0,3056га для розміщення та реконструкції торгової площі в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, який виданий ПП "Нора" 09.03.1998.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 по справі №1570/2743/2012 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до відділу Держкомзему в Комінтернівському районі Одеської області, третя особа - приватне підприємство "Нора" про зобов'язання скасувати державну реєстрацію державного акта серії І-ОД № 001314 на право постійного користування землею, в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 по справі №1570/2743/2012 за позовом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до Відділу Держкомзему в Комінтернівському районі Одеської області, за участю третьої особи - ПП "Нора" апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 по справі № 1570/2743/2012 - скасовано, зобов'язано Відділ Держкомзему у Комінтернівському районі скасувати державну реєстрацію державного акта серії І-ОД № 001314 на право постійного користування землею площею 0,3056га для розміщення та реконструкції торгової площі в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, який виданий ПП "Нора" 09.03.1998 (а.с. 22-23).

Зокрема, Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 01.10.2013 встановлено, що власник землі Фонтанська сільська рада Комінтернівського району в Одеській області у відповідності до вимог чинного законодавства не розпоряджалася та надавала в будь-яке користування ЧП "Нора" вказаної земельної ділянки, а підставою для реєстрації державного акту на земельну ділянку можуть бути тільки прийняті до відповідного чинного законодавства документи.

Таким чином, Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ПП "Нора" виданий на підставі неіснуючого рішення сесії та фіктивних документів.

Також в матеріалах справи наявне рішення Фонтанської сільської ради № 930-VI від 29.08.2014, відповідно до якого, на підставі вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду земельну ділянку площею 0,3056 га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада в межах населеного пункту (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - будівництво та обслуговування будівель торгівлі) прийнято у комунальну власність територіальної громади с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області (а.с. 124).

Після цього, відповідно до рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №233-VII від 15.04.2016, земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 0,3056га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту) передано у постійне користування КП "Фонтанської сільської ради "Фонтанський ринок".

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.09.2016, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 30.10.2017 №101896232, Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34062262 від 24.02.2015, №34067607 від 24.02.2015 вказують на те, що спірна земельна ділянка належить на праві власності Фонтанській сільській раді Комінтернівського району Одеської області, а право постійного користування нею зареєстроване за КП Фонтанської сільської ради Фонтанський ринок" (а.с. 125-129).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 по справі №916/2075/15 за позовом ПП "Нора" до Фонтанської сільської ради, за участю третіх осіб - Відділу Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області, СК "Торгівельно-закупівельний кооператив "Фонтанський", залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2015 про відмову у позові про визнання частково нечинним рішення №930-VI від 29.08.2014, в частині прийняття у комунальну власність територіальної громади с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області земельної ділянки площею 0,3056га, кадастровий номер НОМЕР_1 яка розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, в межах населеного пункту с. Фонтанка (а.с. 130-135).

У зазначеній постанові Вищого господарського суду України вказано, що судами на підставі наданих доказів встановлено, що рішення сесії від 31.01.1998 № 4/15-ХХІІ, на підставі якого спірна земельна ділянка була передана в постійне користування позивачу, було підроблене, тобто, його не існувало, сесія сільської ради 31.01.1998 не проводилась і рішення про передачу права постійного користування позивачем землею не приймалося, з огляду на що відповідач не розпоряджався і не надавав в будь-яке користування позивачу спірну земельну ділянку. Таким чином, позивач не набув у встановленому законом порядку права користування вказаною земельною ділянкою.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 по справі №815/4937/16 за позовом ПП "Нора" до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В., за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Фонтанської сільської ради "Фонтанський ринок", Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області відмовлено у задоволенні позову ПП "Нора" про зобов'язання приватного нотаріуса скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 0,3056 га, розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада за КП "Фонтанської сільської ради "Фонтанський ринок" (а.с. 145-152).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції про відмову ПП "Нора" у задоволенні позовних вимог про визнання права постійного користування земельною ділянкою, з огляду на наступне.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час видачі земельної ділянки), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

За положеннями ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.09.2010 по справі № 1-349/2010 та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 по справі № 1570/2743/2012, який досліджував матеріали кримінальної справи № 1-349/2010 та опитував свідків, встановлено, що громадянин ОСОБА_6 підробив рішення сесії Фонтанської сільської ради № 4/15-ХХII від 31.01.1998 про передачу у постійне користування ПП "Нора" земельної ділянки площею 4,0 га для розміщення ринкової площі у с.Фонтанка, підписав його та скріпив печаткою сільської ради, вказане рішення не приймалось Фонтанською сільською радою у порядку та відповідно до вимог чинного на той час законодавства України.

Суд апеляційної інстанції вказав, що у зв'язку з тим, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ПП "Нора" виданий на підставі встановленого судом факту - неіснуючого рішення сесії Фонтанської сільської ради № 4/15-ХХII від 31.01.1998 та фіктивних документів, у позивача не настало правових підстав для отримання державного акту I-ОД № 001314 на право постійного користування спірною земельною ділянкою, про що правомірно дійшов висновку Господарський суд Одеської області.

Щодо посилання позивача на рішення Арбітражного суду Одеської області від 07.05.1999 у справі № 17-6/2468, суди попередніх інстанцій зазначили, що факт правомірності набуття ПП "Нора" права постійного користування спірною земельною ділянкою неможливо вважати доведеним рішенням Арбітражного суду Одеської області від 07.05.1999 у справі № 17-6/2468, оскільки докази, виявлені при розслідуванні кримінальної справи № 1-349/2010, не були відомі при розгляді справи арбітражним судом, а саме, що сесія сільської ради 31.01.1998 не проводилась і рішення про передачу права постійного користування землею ПП "Нора" не приймалося.

З огляду на зазначене, суди відхилили доводи апелянта стосовно того, що не зважаючи на скасування державної реєстрації державного акту, на сьогоднішній день рішення №4/15-XXII від 31.01.1998 Фонтанської сільської ради народних депутатів про передачу в постійне користування ПП "Нора" земельної ділянки, площею 0,3056 га для розміщення та реконструкції торгової площі в с. Фонтанка- чинне ніким не оспорене та не скасоване і, як наслідок, ПП "Нора" має право на користування земельною ділянкою у відповідності до її цільового призначення.

Судова колегія апеляційної інстанції погодилася з висновком Господарського суду Одеської області по даній справі стосовно того, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 по справі № 9/17-2461-2011 не могло бути встановлено законність державного акту НОМЕР_2, оскільки рішення суду першої інстанції від 05.09.2011 скасовано, провадження у справі було припинено, у зв'язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду у господарських судах.

Таким чином, вказаний акт I-ОД № 001314, наявний у позивача, не є доказом набуття позивачем у постійне користування спірної земельної ділянки.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Фонтанської сільської ради № 930-VI від 29.08.2014, № 233-VII від 15.04.2016 земельну ділянку, що є предметом спору у даній справі, прийнято до комунальної власності Фонтанської сільської ради та передано у постійне користування КП "Фонтанської сільської ради "Фонтанський ринок", вказані права на неї пройшли державну реєстрацію, законність названих рішень підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 по справі № 916/2075/15, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 по справі №815/4937/16 (а.с. 130-135, 145-152).

Також судова колегія апеляційного суду визнала правомірними висновки суду першої інстанції стосовно того, що вищевказані обставини для даної справи № 916/2061/17 мають преюдиційне значення, у зв'язку з чим відхилила доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування норм чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами

Відповідно до преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (чинного на момент винесення рішення), ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 2, 3, 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (чинного на момент винесення рішення). Встановлюючи обов`язок для господарського суду законодавець наголошує, що факти встановлені попереднім рішенням господарського суду є обов`язковими для господарського суду та передбачає можливість застосування преюдиції якщо у справі бере участь особа щодо якої було ухвалене попереднє рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ст. 75 ГПК України, в редакції, чинній на теперішній час, також передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК);

- обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 75 ГПК);

- вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 ГПК).

Не надається преюдиціального значення обставинам, зазначеним: - у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); - у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відхилила доводи апелянта стосовно того, що ним з 1998 року та до теперішнього часу сплачується податок на землю, що в свою чергу є підтвердженням виконання ПП "Нора" взятих на себе обов'язків та дотримання норм земельного законодавства України, оскільки факт оплати земельного податку за спірну земельну ділянку не створює для нього підстав щодо набуття цієї земельної ділянки у постійне користування. Разом з тим, діючим законодавством України чітко визначені випадки та порядок передачі земельних ділянок у постійне користування, з огляду на що, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання права користування цією земельною ділянкою.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції розглянуто всі доводи та докази учасників судового процесу у даній справі з наданням їм відповідної оцінки та обґрунтованих висновків, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищевказаних висновків судів першої та апеляційної інстанції та фактично зводяться до незгоди з вищевказаною оцінкою судами попередніх інстанцій зазначених доказів по справі, а також незгоди з висновками судів про недоведеність вищевказаних фактів, наведених позивачем у позові, а саме, щодо наявності у нього права постійного користування спірною земельною ділянкою, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність позивачем зазначених фактів, покладених ним в основу позовних вимог.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судом першої чи апеляційної інстанції фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції саме норм матеріального і процесуального права, як і обґрунтованих підстав для скасування вищевказаних судових рішень, передбачених ст.ст. 310, 311 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не містить.