В лютому 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Енгельса звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення 2 678 031,37 грн. основного боргу, 32 133,02 грн інфляційних втрат, 27 734,13 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі №917/138/16 позов задоволено повністю, виконання рішення розстрочено на 24 місяці рівними частинами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі № 917/138/16 скасовано в частині задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі та розстрочення виконання рішення зі сплати заборгованості у сумі 2778966,99 грн. на 24 місяці рівними частинами та прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі №917/136/16; в іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання зазначеної постанови Харківського апеляційного господарського суду 10.01.2017 був виданий відповідний наказ.

Боржник - ТОВ "Лозівський молочний завод" 20.07.2017 звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців.

Заява ТОВ "Лозівський молочний завод" обґрунтована наступним:

- скрутний фінансовий стан підприємства (боржника) обумовлений відсутність ринку збуту та введення Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими зобов'язаннями;

- в провадженні судів перебувають 14 справ про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" заборгованості на загальну суму більше 1 млн. грн. та вже винесено ряд рішень про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" заборгованості, на виконання яких були укладені мирові угоди з кредиторами на умовах розстрочення;

- вжиття Державною виконавчою службою активних заходів для примусового виконання рішення призведе до катастрофічної ситуації, в зв'язку з чим під реальною загрозою опиниться погашення заборгованості, виплата поточної заробітної плати, сплата банківських кредитів, виконання підприємством затверджених мирових угод, проведення розрахунків з бюджетами, здійснення розрахунків з постачальниками сировини, енергоносіїв тощо;

- висновки аудиту, якими підтверджено неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства;

- у 2017 - 2018 роках підприємство розраховує на надходження значних коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі №917/138/16 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 відмовлено.

Відмовляючи ТОВ "Лозівський молочний завод" в заяві про відстрочку виконання рішення у справі №917/138/16, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. При цьому, суд першої інстанції, врахувавши заперечення стягувача, вважав, що боржником не наведено і не надано суду будь-яких доказів стосовно того, що через 12 місяців зміняться обставини, та в результаті таких змін останній буде в змозі виконати рішення у даній справі, а також дійшов висновку, що боржником не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №917/138/16 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 скасовано, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 задоволено, відстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 на 12 місяців.

Суд апеляційної інстанції беручи до уваги наявність доказів в підтвердження виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідача, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства відповідача та зупинки його роботи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення на 12 місяців.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №917/138/16 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Енгельса подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить вказане постанову апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 - залишити в силі.

В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те що: відкриття виконавчих проваджень по стягненню боргів з ТОВ "Лозівський молочний завод" є наслідком господарської діяльності самого боржника, а тяжкий фінансовий його стан не є підставою для відстрочки виконання рішення; укладення боржником зовнішньоекономічних контрактів підтверджує можливість отримання реальних доходів в листопаді-грудні 2017 року, що виключає потребу у відстрочці виконання рішення суду.

У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" заперечує проти її доводів та просить суд залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 26.03.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.04.2018, у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/138/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.04.2018 для розгляду справи №917/138/16 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Стратієнко Л.В.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції до 15.12.2017, отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 15.12.2017, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки зазначена стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, в обґрунтування заяви ТОВ "Лозівський молочний завод" посилається на скрутний фінансовий стан підприємства обумовлений відсутністю ринку збуту та введення Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод".

До заяви про відстрочку виконання рішення ТОВ "Лозівський молочний завод" надано копію висновку звіту незалежного аудитора за результатами проведеного на підприємстві аудиту, яким боржник підтверджує неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів, що призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на те, що надавши копію звіту незалежного аудитора за період з 01.01.2016 по 30.06.2016, копії балансів ТОВ "Лозівський молочний завод" станом на 31.12.2015, 31.12.2016, 31.03.2017 та звітів про фінансові результати за 2015, 2016, перший квартал 2017 року боржник не довів та не надав доказів того, що наявність збитків станом на 31.03.2017 ускладнює виконання рішення чи робить його неможливим на даний час, тобто у серпні 2017 року.

Однак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Лозівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у відповідь на заяву позивача від 29.03.2017 своїм листом №5417/14.13-45/6 від 10.04.2017 повідомив, що з 24.11.2016 в провадженні старшого державного виконавця відділу Гапон Є.В. перебуває зведене виконавче провадження № 537703851 по стягненню боргів з ТОВ "Лозівськнй молочний завод" на загальну суму 7 584 519,60 грн., до складу якого входять:

- наказ № 917/314/16 Господарського суду Полтавської області про стягнення боргу з ТОВ "Лозівськнй молочний завод" на користь ПАТ "Племінний завод "Червоний велетень" в сумі 2644176.03 грн;

- наказ № 917/138/16, виданий 10.01.2017 Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса боргу на суму 2778966,99 грн;

- наказ № 917/186/36, виданий 06.10.2016 Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь ТОВ " Україна" боргу у сумі 576 667,60 грн;

- наказ № 917/1/16, виданий 30.01.2017 Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь ТОВ "Приват-Агро 2" боргу в сумі 895 207,51 грн.

Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем були вжиті заходи щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 31.01.2017 за боржником значаться рахунки відкритих у банках та інших фінансових установах.

15.02.2017 державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до фінансових установ та сторонам виконавчого провадження.

15.02.2017 державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт майна на рухоме та нерухоме майно боржника та направлено сторонам виконавчого провадження за вих. №1671/14.13-45/6.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна номер запису про іпотеку 3353387 та 3353327 все нерухоме майно знаходиться в іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк" про що свідчить договір іпотеки від 18.04,2008.

17.02.2017 до відділу надійшло повідомлення "Лозівський молочний завод", що на підставі договору застави від 18.04.2008 все рухоме майно знаходиться у заставі ПАТ "Укрсоцбанк".

22.02.2017 державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою боржника та встановлено, що ТОВ "Лозівський молочний завод" не працює та не виробляє будь-яку продукцію, на всіх будівлях стоять пломби, слідів руху транспорту по території не виявлено про що свідчить акт державного виконавця та фотопідтвердження від 22.02.2017.

22.02.2017 було винесено постанову про арешт каси боржника та зобов'язано головного бухгалтера підприємства щомісячно 30 числа надавати для перевірки касову книгу.

13.02.2017 за вх. 783 до відділу надійшла заява стягувача в якій він просив повідомити про хід виконання виконавчого провадження.

27.02.2017 державним виконавцем за вих. 2292/14.13-45/6 було надано відповідь та направлено на адресу стягувача рекомендованою кореспонденцією (квитанція № ПН 215600426655).

31.03.2017 до відділу надійшла декларація про доходи та майновий стан боржника, в якій зазначено, що все рухоме та не рухоме майно знаходиться в заставі та іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк", відповідно до додатку № 5 вказаної декларації зазначені відомості про дебіторську заборгованість.

07.04.2017 державним виконавцем було перевірено касову книгу підприємства під час якої встановлено відсутність руху коштів, про що складено відповідний акт.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що примусове виконання рішення суду спричинило арешт рахунків та майна ТОВ "Лозівський молочний завод" та блокування господарської діяльності, що унеможливлює виконання підприємством своїх зобов'язань перед СТОВ імені Енгельса, в тому числі за рішенням у справі № 917/138/16. Все нерухоме майно знаходиться в іпотеці та заставі ПАТ "Укрсоцбанк", в зв'язку з чим продаж основних фондів ТОВ "Лозівський молочний завод" також не матиме своїм результатом погашення заборгованості за рішенням суду, адже активи підприємства виступають в якості забезпечення повернення банківських кредитів.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що з метою вжиття заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішень суду та уникнення банкрутства, укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, зокрема: контракт № 13/03 від 13.03.2017, укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та Компанія (англ. "G.М. Grоuр") (Грузія) з графіком поставок на суму 1 620 000,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 13.03.2017; контракт № 22/02 від 22.02.2017, укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та GEOLITAS (Республіка Латвія) з графіком поставок на суму 1 676 040,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 22.02.2017, контракт № 1601 від 16.01.2015 між "Лозівський молочний завод" та ТОВ "KAZ-IMPORT" (Республіка Казахстан) з графіком поставок на суму 5 000 000,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 16.03.2017.

Укладання вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, як встановлено судом апеляційної інстанції, є підтвердженням вжиття ТОВ "Лозівський молочний завод" реальних заходів для отримання коштів, спрямованих для виконання рішення суду, уникнення банкрутства товариства та погашення заборгованості перед позивачем.

Виходячи із змісту статті 121 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

З урахуванням фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності передбачених ст. 121 ГПК України умов для відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2016.

Доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій та переоцінки вже оцінених доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №917/138/16 - без змін.