розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Амбулова Павла В'ячеславовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Кривенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Амбулов Павло В'ячеславович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають положенням статті 21, частини першої статті 55, статті 68, частини першої, пунктів 1, 2, 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України (є неконституційними), положення частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу У країни (далі - Кодекс), якими передбачено, що "переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірні сть або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими".

Суб'єкт права на конституційну скаргу стверджує, що застосування в остаточному судовому рішенні в його справі, а саме у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року, положення частини першої статті 400 Кодексу призвело до "порушення його права на перевірку допущених помилок в першій та апеляційній інстанції", що порушило його право на справедливий суд.

Верховний Суд постановою від 22 січня 2020 року касаційну скаргу Амбулова Павла В'ячеславовича залишив без задоволення, ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 4 вересня 2019 року - без змін.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що "колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої та апеляційної інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку з чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції".

Обгрунтовуючи свої твердження, суб'єкт права на конституційну скаргу посилається на окремі положення Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу, рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9 (v0009700-96) , а також на судові рішення у його справі.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

У Законі України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) передбачено, що конституційна скарга має містити обгрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77).

З аналізу конституційної скарги вбачається, що Амбулов П.В., стверджуючи про невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) (неконституційність) оспорюваних положень Кодексу, фактично висловлює незгоду із законодавчим регулюванням розгляду справи судом касаційної інстанції, що не може вважатися належним обгрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу.

Крім того, автор клопотання не зазначив, у чому саме полягає невідповідність оспорюваних положень Кодексу положенням статті 21, частини першої статті 55, статті 68, частини першої, пунктів 1, 2, 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України.

Отже, конституційна скарга не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України" Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Амбулова Павла В'ячеславовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.