розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Левіної Марії Олександрівни до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання виконати умови договору,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - не з'явилися;

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2017 Фізична особа-підприємець Левіна Марія Олександрівна (далі - ФОП Левіна М.О., підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", банк) у якому просила зобов'язати банк виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 шляхом перерахування на її користь 42 770,08 грн та 1 144,08 грн на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк".

В обґрунтування своїх вимог підприємець зазначала про те, що 28.05.2014 банком за відсутності її розпорядження, з її поточних рахунків №НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 були списані грошові кошти в сумі 42 770,08 грн та 1 144,08 грн і перераховані на рахунки № НОМЕР_4 та №НОМЕР_5 відповідно, з призначенням платежу "Сальдо рахунку згідно наказу 6695879".

24.05.2017 ФОП Левіна М.О. надала банку платіжні доручення № 282 на суму 42 770,08 грн та № 281 на суму 1 144,08 грн про перерахування грошових коштів з рахунків № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк", проте дані платіжні доручення не були виконані банком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 (колегія суддів: Зеленін В.О., Пономаренко Є.Ю., Мартюк А.І.), позов задоволено.

Вирішено зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 шляхом перерахування на користь ФОП Левіної М.О. 42 770,08 грн та 1 144,08 грн на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк".

Судові рішення мотивовані посиланнями на безпідставне невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині виконання платіжних доручень клієнта, що є порушенням вимог статей 1066, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та зазначає про те, що на даний час доступ до первинних документів, а також до рахунків ФОП Левіної М.О., відкритих нею у Кримській філії ПАТ КБ "Приватбанк", є ускладненим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Левіна М.О. посилається на повне встановлення судами попередніх інстанцій всіх суттєвих обставин справи та правильне застосування норм матеріального та процесуального права для вирішення даного спору, в зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

Доводи за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2005 між ФОП Левіною М.О. (клієнт) та банком було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов якого клієнту були відкриті поточні рахунки у національній валюті № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, які використовувались позивачем для проведення розрахунків під час здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується, зокрема, звітами про дебетові та кредитові операції по цим рахункам за період березень - квітень 2014 року.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Судами встановлено, що на виконання постанови Національного банку України від 06.05.2014 № 260 ПАТ КБ "Приватбанк" видано наказ від 14.05.2014 № РК-2014-6695879 "Про внесення змін для Кримського РУ (Сімферополь), Севастопольської філії в порядок обліку по кредитах фізичних, юридичних осіб та кредитним карткам фізичних осіб, в тому числі списаних за рахунок резерву, по депозитам та поточним рахункам фізичних осіб, по депозитам та поточним рахункам юридичних осіб та бюджетних організацій, кредиторської та дебіторської заборгованості юридичних і фізичних осіб, факторингу", згідно якого зобов'язано Кримське РУ та Севастопольську філію перенести в ОДБ сальдо депозитів, поточних рахунків юридичних осіб та бюджетних організацій на рахунок 2903 бранч DNSE, DNCI.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Національного банку України від 17.06.2014 № 280, рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

23.11.2004 Департамент платіжних систем Національного банку України листом № 25-118/1918-12202 роз'яснив, що до недіючих рахунків віднесено рахунки, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції, із власниками яких банком утрачений зв'язок та зазначив, що кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Судами встановлено, що 28.05.2014 залишок грошових коштів ФОП Левіної М.О., які знаходились на поточному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 42 770,08 грн був перерахований банком на рахунок № НОМЕР_4, що підтверджується меморіальним ордером № E0528L08UR від 28.05.2014 та звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку № НОМЕР_2 позивача за період "травень 2014 року", сформованим за допомогою програми "Приват-24".

Також 28.05.2014 залишок грошових коштів ФОП Левіної М.О., які знаходились на поточному рахунку № НОМЕР_3 в сумі 1 144,08 грн був перерахований банком на рахунок № НОМЕР_5, що підтверджується меморіальним ордером № E0528L0HJU від 28.05.2014 та звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку № НОМЕР_5 позивача за період "травень 2014 року", сформованим за допомогою програми "Приват-24".

Призначення зазначених платежів: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879".

Водночас судами встановлено, що 11.04.2017 підприємець направила до банку заяву-претензію, в якій просила банк повернути грошові кошти в сумі 42 770,08 грн та 1 144,08 грн, які були безпідставно списані з її рахунків №НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, шляхом перерахування коштів на інший рахунок ФОП Левіної М.О. за № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" або надання їй доступу до вказаних грошових коштів на рахунку, з якого вони були незаконно списані банком.

Крім того, 24.05.2017 позивач надіслала на адресу відповідача лист та платіжні доручення від 24.05.2017 № 282 на суму 42 770,08 грн та від 24.05.2017 № 281 на суму 1 144,08 грн щодо перерахування грошових коштів з останніх відомих позивачу рахунків на яких вони знаходились, а саме: № НОМЕР_4 та №НОМЕР_5 на рахунок ФОП Левіної М.О. № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк".

21.07.2017 ФОП Левіна М.О. направила банку заяву про надання виписки по рахунку та довідки про залишок грошових коштів, в якій просила надати їй належним чином засвідчені виписки по рахунках № НОМЕР_2 та №НОМЕР_3 за травень 2014 року та за період з 28.05.2014 по липень 2017 року, а також довідки про залишок грошових коштів на цих рахунках станом на 27.05.2014, на 28.05.2014 та на 17.07.2017. Крім того, у зв'язку з перерахуванням банком в односторонньому порядку грошових коштів у сумі 42 770,08 грн на рахунок № НОМЕР_4 та у сумі 1 144,08 грн на рахунок №НОМЕР_5, підприємець просила банк направити належним чином засвідчені виписки по рахунках № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 за травень 2014 року та за період з 28.05.2014 по липень 2017 року, а також довідки про залишок грошових коштів на рахунках № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 станом на 27.05.2014, на 28.05.2014 та на 17.07.2017.

Судами встановлено, що відповідачем отримано зазначені листи, проте не надано на них відповіді та не виконано платіжні вимоги позивача.

Згідно з приписами частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (статті 1074 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з пунктом 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

З огляду на викладене, встановивши, що на рахунках позивача наявні грошові кошти, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про зобов'язання відповідача виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 шляхом перерахування на поточний рахунок ФОП Левіної М.О. № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк", 42 770,08 грн та 1 144,08 грн.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" на те, що судами попередніх інстанцій не досліджувався оригінал договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 і до матеріалів справи не долучено його копію, а висновки судів ґрунтуються виключно на меморіальних ордерах від 28.05.2014 № E0528L08UR та № E0528L0HJU, відхиляються колегією суддів, оскільки існування між сторонами договірних правовідносин та наявність на рахунках позивача грошових коштів у зазначеній позивачем сумі та їх списання банком, підтверджується звітами про дебетові та кредитні операції по рахункам позивача за травень 2014 року, підписаними та завіреними печаткою уповноваженого представника банку.

Також у касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" зазначає про те, що на підставі протоколу засідання Правління ПАТ КБ "Приватбанк" від 15.05.2014 № 18 було вирішено припинити діяльність усіх підрозділів філії "Кримське регіональне управління ПАТ КБ "Приватбанк", тобто станом на 28.05.2014 - дату вищезазначених меморіальних ордерів, Кримська філія банку взагалі не здійснювала будь-якої діяльності.

Колегія суддів погоджується з доводами ФОП Левіної М.О., наведеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що припинення діяльності філії банку не впливає на обсяг договірних зобов'язань банку, оскільки договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 був укладений з банком, а не з його філією, яка відповідно до приписів частини 4 статті 64 Господарського кодексу України та частини 3 статті 95 ЦК України не є юридичною особою.

Інші наведені у відзиві на касаційну скаргу пояснення ФОП Левіної М.О. щодо наявності у ПАТ КБ "Приватбанк" обов'язку виконати свої договірні зобов'язання шляхом перерахування грошових коштів з рахунків № НОМЕР_4 та №НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк", зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.