ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/4638/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційних скарг

Першого заступника прокурора Київської області та Університету державної фіскальної служби України

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Чонгова С.І.)

від 10.12.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)

від 06.02.2018

у справі № 911/4638/15

за позовом Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Університету державної фіскальної служби України

за участю прокуратури Київської області

про стягнення 558 732, 24 грн,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року Ірпінська фінансово-юридична академія у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Національного університету державної податкової служби України (правонаступником якого є Університет державної фіскальної служби України) про стягнення 558 735,24 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 1432112 від 13.02.2014 за період з квітня по вересень 2015 року.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України (436-15) .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2015 у справі №911/4638/15 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Національного університету державної податкової служби України на користь Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю 558735,24 грн основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 у справі №911/4638/15 залишено без змін з тих же мотивів.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій виходили з таких обставини та висновків:

- Ірпінська фінансово-юридична академія у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі договору оренди № 1432112 та акта приймання - передачі від 13.02.2014 передала в оренду Національному університету державної податкової служби України (правонаступником якого є Університет Державної фіскальної служби України) приміщення майнового комплексу для проживання та обслуговування студентів співробітників Національного університету державної податкової служби України, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 площею 3 273, 20 м2;

- заборгованість по орендній платі становить 558 735, 24 грн. за період з квітня по вересень 2015 року;

- несплата орендної плати стала підставою для звернення Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю з відповідним позовом до суду про стягнення з Національного університету державної податкової служби України (правонаступником якого є Університет Державної фіскальної служби України) на свою користь 558 735, 24 грн.;

- підставою для задоволення позову став встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання договірних зобов'язань в частині повернення майна з оренди та сплати орендних платежів за період з квітня по вересень 2015 року.

Судові рішення обґрунтовані нормами статей 173, 174, 175, 283 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 599, 629, 759, 762, 764 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №911/4638/15, Перший заступник прокурора Київської області подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій: факту односторонньої відмови орендаря від договору; відсутності належним чином оформлених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за спірний період; набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2017 у справі № 911/1023/17, яким визнано недійсним договір оренди №1432112 від 13.02.2014, як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №911/4638/15, Університет державної фіскальної служби України подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована недійсністю договору оренди №1432112 від 13.02.2014 з тих підстав, що він суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки правовідносини, які були наслідком укладання вказаного договору призвели до втрат державного бюджету. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2017 у справі № 911/1023/17, яке набрало законної сили, вказаний договір оренди визнано недійсним. Отже, орендна плата не може стягуватися за договором оренди, який був визнаний судом недійсним.

Ірпінська фінансово-юридична академія у формі товариства з обмеженою відповідальністю у відзиві на касаційні скарги заперечує проти їх доводів, посилаючись на помилковість висновку суду першої інстанції у справі № 911/1023/17 щодо недійсності правочину, враховуючи відсутність доказів того, сторони при його укладенні діяли з наміром порушити інтереси держави і суспільства та публічний порядок, а також відсутність вини у формі умислу посадових осіб, які підписували договір.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Ткача І.В. від 28.03.2018 касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Університету Державної фіскальної служби України прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення, судом апеляційної інстанції не враховано преюдиційного значення для розгляду даної справи рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016, яким визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №143 від 31.07.2007 "Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу "Сосновий бір", розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова 3 за Національним університетом ДПС України", витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави в особі уповноваженого органу Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт Ворзель, по вулиці Кірова, 3, загальною вартістю 1 665 384, 25 грн.

При розгляді справи № 911/1030/16 судом встановлено, що реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, являючись об'єктом освіти та використовуючись для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів університету, перебував у державній власності та рахувався на балансі Національного університету державної податкової служби України.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2007 згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №143 від 31.07.2007, за Національним університетом державної податкової служби України, Комунальним підприємством Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" в книзі: 1-29, номер запису: 160, реєстраційний номер: 20350050 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - Реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3.

В подальшому, між Національним університетом державної податкової служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія", правонаступником якої є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі товариства з обмеженою відповідальністю, 26.11.2007 укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3. Продаж об'єкта нерухомості відбувся на відкритих торгах (аукціоні), що проводився Товарною біржею "Центральна універсальна біржа" 16.10.2007.

Підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки судів про те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення цивільно-правової угоди без дозволу уповноваженого державою органу управління державним майном, оскільки договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір" укладений всупереч вимогам ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює мораторій на приватизацію (відчуження) об'єктів освіти та науки.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, яке набрало законної сили, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі. Проте, в своїй постанові суд апеляційної інстанції не зазначив, з яких підстав не враховує обставин, які визнані встановленими, не надаючи при цьому цим обставинам ніякої правової оцінки.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених вище обставин висновок суду апеляційної інстанції не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень на них, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права (статей 73, 74, 75 ГПК України у редакції, чинній після 15.12.2017).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 300 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то оскаржувана постанова апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційних скарг.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати обставини, встановлені рішеннями судів у справах №№911/1023/17, 911/1030/16, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308- 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Університету Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №911/4638/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач