1. Білоцерківська місцева прокуратура (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі - Позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради (далі - Відповідач 1) та Приватного навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садочок "Міцва-613" (далі - Відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (далі - Третя особа) про визнання незаконними та скасування п. 75 рішення Білоцерківської міської ради від 10.02.2016 року № 61-06-VII та п. 46 рішення від 23.02.2017 року № 482-26-VII "Про надання пільг" Приватному навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садочок "Міцва-613"; визнання недійсними додаткових угод № 1 від 22.02.2016 року та № 2 від 23.02.2017 року до договору оренди № 229 від 22.01.2016 року, які укладені між Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради та Приватним навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садочок "Міцва-613".

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанції прийнятих за наслідками розгляду позову

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірними пунктами оскаржуваних рішень Білоцерківської міської ради, якими Відповідачу-2 було встановлено орендну плату за користування комунальним майном у розмірі 1 грн на місяць, порушено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) , додатком № 2 до якої передбачено, що орендна ставка за використання нерухомого державного майна для розміщення приватних навчальних закладів складає 10 відсотків. Таким чином, за твердженням Прокурора, оспорювані рішення ради в частині надання пільг Відповідачу-2 при нарахуванні орендної плати прийняті з порушенням чинного законодавства, є незаконними та підлягають скасуванню, а додаткові угоди № 1 від 22.02.2016 року та № 2 від 23.02.2017 року, на підставі яких було внесено зміни до договору оренди № 229 від 22.01.2016 року, визнанню судом недійсними на підставі приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

3. Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2017 відмовлено у задоволенні позову.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 14.12.2017 року у справі №911/3137/17.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані наступним:

5.1. Судами було встановлено, що 22.01.2016 року між управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради як орендодавцем та Приватним навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садочок "Міцва-613" як орендарем був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 229 (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 1613,60 кв.м, розташоване на першому та другому поверхах двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Першотравнева, буд. 4, яке перебуває на балансі управління освіти і науки Білоцерківської міської ради.

5.2. Згідно з п. 1.3 договору мета оренди: учбовий заклад, склад, їдальня.

5.3. Відповідно до п. п. 1.2, 3.1, 3.2 договору вартість об'єкта оренди зазначена у звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.12.2015 року, становить 7383165,46 грн.

5.4. На виконання умов договору оренди між сторонами було підписано ряд додатків, якими визначено розрахунок орендної плати за перший місяць оренди окремо на приміщення площею 1298,5 кв.м, 198,1 кв.м та 117 кв.м, які разом складають 1613,6 кв.м.

5.5. 22.01.2016 року між Позивачем та Відповідачем-2 у відповідності до п. 2.1 договору оренди було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення площею 1613,6 кв.м в оренду.

5.6. 22.02.2016 року та 23.02.2017 року сторони уклали додаткові угоди № 1 та № 2 до договору оренди № 229 від 22.01.2016 року, якими по-новому врегулювали розмір плати за користування комунальним майном. Так, Позивачем було встановлено Відповідачу-2 зменшену орендну плату в розмірі 1 грн без ПДВ в рік за оренду нежитлового приміщення площею 1613,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Першотравнева, буд. 4. Згідно з додатками до договору, пільга встановлена за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

5.7. Господарські суди в оскаржуваних судових рішеннях встановили, що укладенню додаткових угод № 1 та № 2 до договору оренди передували рішення Білоцерківської міської ради від 10.02.2016 року № 61-06-VII та від 23.02.2017 року № 482-26-VII "Про надання пільг", за якими Приватному навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садочок "Міцва-613" було встановлено орендну плату за використання комунального майна у зменшеному розмірі, в порівнянні із тим, що встановлений умовами п. 3.1 договору оренди від 22.01.2016 року.

5.8. Також судами було встановлено, що рішенням Білоцерківської міської ради від 28.02.2007 № 26, за яким визнано таким, що втратило чинність рішення четвертої сесії міської ради п'ятого скликання Білоцерківської міської ради від 21.08.2006 року № 75, яким було затверджено регуляторний акт - Методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Білої Церкви.

5.9. Суди попередніх інстанції в оскаржуваних рішеннях дійшли до висновку, що при визначенні органами місцевого самоврядування Методики розрахунку орендної плати для комунального майна повинен використовуватись саме механізм розрахунку і розподілу орендної плати, аналогічний встановленому для державного майна, в той час як ставки орендної плати, визначені Методикою, в тому числі пунктом 10, на який посилається прокурор, передбачені за використання виключно державного майна і закон не зобов'язує органи місцевого самоврядування застосовувати їх стосовно комунального майна.

5.10. Також суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що за нормами п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та ч. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) орендна плата, розрахована за Методикою, застосовується як стартова лише у разі визначення орендаря на конкурсних засадах, і у Методиці відсутня умова про те, що ставка орендної плати може бути меншою стартової під час визначення орендаря та інших, ніж конкурсних засадах.

5.11. Враховуючи викладене, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що порушень законності при визначенні розміру орендної плати за користування комунальним майном станом на момент укладення договору оренди № 229 від 22.01.2016 року та в подальшому, у зв'язку з прийняттям рішень по зменшенню орендної плати та внесенні внаслідок цього змін до договору оренди, сторонами вчинено не було.

6. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані приписами ст. ст. 2, 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 10, 25, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 327, 762 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

7. До Верховного Суду від Першого заступника прокурора Київської області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та рішення господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі № 911/3137/17 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

8. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового рішення по справі Скаржник у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

8.1. Суд першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. До Верховного суду від Приватного навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садочок "Міцва-613" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Відповідач 2 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 911/3137/17; призначено до розгляду касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на 13 червня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

11. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу Скаржника слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

12. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Щодо доводу касаційної скарги проте, що суд першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, колегія суддів зазначає наступне.

15. За ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

16. Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Білоцерківської міської ради від 10.02.2016 року № 61-06-VII та від 23.02.2017 року № 482-26-VII "Про надання пільг", за якими Приватному навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садочок "Міцва-613" було встановлено орендну плату за використання комунального майна у зменшеному розмірі, в порівнянні із тим, що встановлений умовами п. 3.1 договору оренди від 22.01.2016 року.

17. Відповідно до положень ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

18. Відповідно до ч. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

19. В постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що матеріали справи не містять доказів, що оскаржувані рішення Білоцерківської міської ради та укладені додаткові угоди порушують інтереси територіальної громади м. Біла Церква.

20. Також в постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що враховуючи повноваження Білоцерківської міської ради на розпорядження майном комунальної власності на власний розсуд, соціальне призначення діяльності Відповідача-2, заінтересованість територіальної громади в існуванні закладу освіти на території м. Біла Церква, відсутність заборгованості зі сплати орендних платежів та відсутність негативних наслідків для держави та громади, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

21. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

22. Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

23. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема, пунктом 28 цієї статті вказано, що виключно на пленарних засіданнях міської ради приймаються рішення щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.

24. Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

25. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів частини другої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

27. Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України, розроблена з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації) (пункт 1 зазначеної Методики).

28. Враховуючи приписи частини другої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також враховуючи те, що Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України, не встановлює механізм справляння плати за оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги проте, що в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.

29. Разом з тим, відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

30. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій проте, що матеріали справи не містять доказів, що оскаржувані рішення Білоцерківської міської ради та укладені додаткові угоди порушують інтереси територіальної громади м. Біла Церква.

31. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

32. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду рішення господарського суду Київської області від 14.12.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 дійшла до висновку, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. За таких обставин, касаційна скарга Першого заступника прокурора Київської області підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 911/3137/17 - без змін.

34. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги прокладаються на Скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 911/3137/17 залишити без задоволення.