1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" (далі - ТОВ "Айлант Сервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про розірвання договору поруки № 4А1345ЗИ/П від 16.11.2016.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що позивачем на виконання умов кредитних договорів № 4А13453И від 25.07.2013, № 4А13632И від 08.10.2013, № 4А14192И від 17.02.2014, № 4А14405И від 24.12.2014, укладених відповідачем із третьої особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінвест" та в забезпечення виконання яких між позивачем ТОВ "Айлант Сервіс" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір поруки №4А1345ЗИ/П від 16.11.2016, виконано зобов'язання боржника ТОВ "Автотрейдінвест" перед банком та сплачено відповідачу суму боргу за кредитними договорами. Позивач в якості правової підстави для розірвання договору поруки визначає положення ст. 652 Цивільного кодексу, якою передбачено умови зміни та розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. При цьому, також зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання, визначені п. 8 та п. 10 договору поруки, зокрема, не надано завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами та договорами застави, та права вимоги за виконаними зобов'язаннями не перейшло до ТОВ "Айлант Сервіс".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) 16.11.2016 укладено договір поруки №4А1345ЗИ/П (далі - договір поруки), відповідно до умов якого ТОВ "Айлант Сервіс" поручився перед кредитором в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи на стороні позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінвест" (боржник) за кредитними договорами від 25.07.2013 №4А13453И, від 08.10.2013 №4А13632И, від 17.02.2014 №4А14192И, від 24.12.2014 №4А14405И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів;

- пунктом 4 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед відповідачем як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору;

- за умовами пунктів 5 та 6 договору у випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів, кредитор повинен направити на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Позивач зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі відповідача впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги;

- пунктом 8 договору поруки встановлено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання;

- на виконання умов п. 8 договору поруки поручитель погасив заборгованість боржника на загальну суму 379 368 632,69 грн відповідно до платіжних доручень №№ 11, 12, 13, 14 від 17.11.2016 перед кредитором за кредитними договорами 25.07.2013 №4А13453И, від 08.10.2013 №4А13632И, від 17.02.2014 №4А14192И, від 24.12.2014 №4А14405И;

- відповідно до п. 10 договору відповідач зобов'язаний у випадку виконання позивачем обов'язку боржника (третьої особи на стороні позивача) за кредитними договорами передати позивачу впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором;

- пункт 14 договору визначає, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

2.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було належним чином доведено наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору поруки та не доведено того факту, що внаслідок настання цих обставин позивача значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору поруки. При цьому суд вказав, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що його право порушене, тобто те, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не подано доказів звернення ним до третьої особи ТОВ "Автотрейдінвест" щодо повернення сплачених позивачем коштів, з яких би вбачалося, що саме внаслідок не передачі зазначених документів позивач не може отримати від третьої особи належних йому коштів. Разом з тим, суд апеляційної інстанції також зазначив про не доведення позивачем факту повного погашення заборгованості, оскільки часткове погашення заборгованості боржника за кредитними договорами не породжує перехід до нього всіх прав кредитора за цим договором.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс":

- судом першої інстанції не застосовано та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 509, 522, 525, 626, 627, 638, 650, 652, 653 Цивільного кодексу України;

- скаржник вважає, що дії відповідача щодо ненадання кредитних договорів та договорів застави істотно порушують умови договору поруки, та є підставами для його розірвання відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України;

- суди не звернули уваги, що істотним порушенням є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, чим є невиконання ПАТ КБ "Приватбанк" свого зобов'язання за договором поруки щодо передачі прав вимог до боржника та документів, позбавило ТОВ "Айлант Сервіс", того на що товариство розраховувало укладаючи договір.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково бо в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

4.2. Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

4.3. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

4.4. Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та 07.10.2015 № 6-932цс15.

4.5. Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

4.6. У зв'язку з тим, що суди встановили відсутність доказів на підтвердження того, що станом на 17.11.2016 заборгованість боржника перед кредитором становила саме погашену поручителем суму та відповідно погашена в повному обсязі, зазначене не дає підстави вважати, що позивач у повному обсязі виконав зобов'язання за боржника перед кредитором.

4.7. Однією із підстав для розірвання договору поруки позивач зазначає істотне порушення договору другою стороною в порядку ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4.8. Як на істотне порушення позивач вказав на ту обставину, що невиконання ПАТ КБ "Приватбанк" свого зобов'язання за договором поруки щодо передачі прав вимог до боржника та документів, позбавило ТОВ "Айлант Сервіс" того, на що товариство розраховувало, укладаючи договір.

4.9. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про розірвання договору на підставі зазначеної норми правова можливість задоволення позову пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням контрагентом за договором. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

4.10. Проте, як встановлено судами обох інстанцій, позивачем не подано суду доказів, підтверджуючих, що саме не передання відповідачем вказаних кредитних договорів є істотним порушенням, внаслідок якого позивач позбавився можливості вимагати від боржника повернення сплачених позивачем коштів, відтак і не доведено наявності шкоди.

4.11. Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

4.12. Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, слушно зазначив, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо його розірвання з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

4.13. Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.

4.14. Зі змісту статті 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

4.15. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

4.16. Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, за істотної зміни обставин.

4.17. Враховуючи підстави заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що зазначені у позовній заяві доводи про істотну зміну обставин після укладення договору поруки, пов'язані з неможливістю використання правочинів для стягнення грошових боргів з підприємств-боржників, що завдало позивачу значних збитків, не доведені належними та допустимими доказами.

4.18. З врахуванням викладеного, встановивши, що позивачем не доведено належними доказами наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору поруки № 4А1345ЗИ/П від 16.11.2016.

4.19. Доводи товариства, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.20. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.21. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.22. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 910/21034/17- без змін.