Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" про припинення повноважень складу Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" та обрання нового складу Наглядової ради від 12.08.2016 були прийняті на позачергових загальних зборах, під час скликання та проведення яких були порушені вимоги закону та установчих документів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", оскільки рішення уповноваженого відповідно до Статуту товариства органу акціонерного товариства про проведення позачергових зборів в серпні 2016 року не приймалось, перелік акціонерів товариства, на підставі якого могла бути проведена реєстрація акціонерів для участі в позачергових зборах 12.08.2016 Центральним депозитарієм не складався, позивач, який є акціонером Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 34,1137%, участі у позачергових загальних зборах товариства не брав. За твердженням позивача, всі прийняті загальними зборами 12.08.2016 рішення, оформлені протоколом б/н від 12.08.2016, та рішення, прийняті в подальшому сформованою на їх основі наглядовою радою, є недійсними та такими, що порушують його права як акціонера, яким він був станом на дати прийняття спірних рішень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" від 12.08.2016, що оформлене протоколом позачергових загальних зборів акціонерів від 12.08.2016, рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" у складі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, оформлене протоколом №5 від 12.08.2016, та рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" у складі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, оформлене протоколом №6 від 24.09.2016. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" на користь ОСОБА_3 4800,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позачергові загальні збори 12.08.2016, на яких були прийняті спірні рішення, у визначеному в повідомленні про їх проведення місці та у зазначений час не проводились та на зазначених позачергових зборах не було досягнуто необхідного кворуму, оскільки позивач як акціонер Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 34,1137% участі у позачергових загальних зборах товариства не брав та три акціонери, частка яких у статутному капіталі товариства в сукупності складає 48,135736% та які були зареєстровані для участі у зборах, фактично участі у зборах не брали з огляду на те, що перебували за межами України, що є підставою для визнання недійсними прийнятих на зазначених зборах рішень. У зв'язку з визнанням недійсним рішення, прийнятого 12.08.2016 на позачергових загальних зборів, про обрання нового складу Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", суд визнав недійсними і всі прийняті в подальшому новообраним складом Наглядової ради рішення, оформлені протоколами № 5 від 12.08.2016 та № 6 від 24.09.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/10134/17 скасовано та прийнято нове рішення. Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5280,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі з пропуском встановленого статтею 50 Закону України "Про акціонерні товариства" преклюзивного тримісячного строку на оскарження рішення загальних зборів, оскільки повідомлення про проведення 12.08.2016 позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" було надіслано акціонерам товариства, в тому числі і позивачу, в порядку та строки, визначені чинним законодавством, позивач був обізнаний про проведення 12.08.2016 позачергових загальних зборів, а також знав про прийняті на зборах рішення, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом загальних зборів акціонерів від 21.10.2016 про скасування рішень попередніх загальних зборів акціонерів, в тому числі і рішень загальних зборів акціонерів від 12.08.2016 про обрання нового складу Наглядової ради.

Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 залишити в силі. В обґрунтування вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник в касаційній скарзі та доповненнях до касаційної скарги зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм частини 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" та частин 2, 3 статті 267 Цивільного кодексу України щодо застосування судом апеляційної інстанції спеціального (скороченого) строку позовної давності до позовних вимог у цій справі, в якій акціонером Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" оскаржуються рішення загальних зборів акціонерів товариства. За твердженням скаржника суд в порушення зазначених норм матеріального права застосував строк позовної давності з власної ініціативи, за відсутності заяви сторін у справі про її застосування. Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на те, що на момент подання позову у цій справі позивач не є акціонером Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" і втратив корпоративні права, оскільки суд не прийняв до уваги те, що позивач станом на дату прийняття спірних рішень був акціонером Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" та мав право оскаржити ці рішення, які порушують його корпоративні права, висновок суду про втрату позивачем корпоративних прав був зроблений в порушення статті 282 Господарського процесуального кодексу України без посилання на будь-яку норму права. За твердженням позивача суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду обставин проведення 12.08.2016 позачергових загальних зборів акціонерів, не надав оцінку порушенням порядку скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів, які були встановлені місцевим господарським судом, та не спростував висновки суду першої інстанції.

Від відповідача та третьої особи відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду не надходили.

В судове засідання 12.06.2018 не з'явилися представники відповідача та третьої особи, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", оформленим протоколом від 28.11.2011, затверджено Статут Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" (надалі - Статут).

Згідно з пунктом 1.1. Статуту Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська торгівельна база" засновано відповідно до Наказу Представництва Фонду державного майна України Автономної Республіки Крим у м. Феодосія №01-69/04 від 09.08.1996 шляхом перетворення комунального торгівельного підприємства "Промтовари" у відкрите акціонерне товариство, у відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (2171-12) (мала приватизація), Указу Президента України "Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році" №193/96 від 19.03.1996, а також рішенням 4-ї сесії 22 скликання Феодосійської міської Ради народних депутатів "Про зміну способу приватизації ОП "Таврія", ОП "Общепіт" та затвердження переліку підприємств комунальної власності, що приватизуються шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство" №72 від 09.08.1996.

В пункті 1.2. Статуту зазначено, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 30.09.2011 змінено тип акціонерного товариства з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство. Публічне акціонерне товариство "Феодосійська торгівельна база" є правонаступником майнових прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база".

Пунктами 5.1., 5.2. Статуту визначено, що статутний капітал Товариства становить 87922,00 грн Статутний капітал поділяється на 1759840 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,05 грн кожна.

Акція Товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо Товариства (пункт 6.1. Статуту).

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 23.01.2014, наданою депозитарною установою Товариством з обмеженою відповідальністю "Кастос", та виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 16.01.2017, наданою депозитарною установою Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_3 був власником 600346 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", що складало 34,1137% статутного капіталу.

12.04.2016 Публічним акціонерним товариством "Феодосійська торгівельна база" отримано вимогу акціонера товариства ОСОБА_4, який є власником 236000 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", що складає 13,4103% частки в статутному капіталі товариства, про скликання та проведення у встановленому чинним законодавством України порядку позачергових загальних зборів акціонерів.

Листом №1/22 від 22.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Феодосійська торгівельна база" в особі директора ОСОБА_9 повідомило акціонера ОСОБА_4 про те, що Наглядовою радою товариства питання про скликання позачергових загальних зборів акціонерів Товариства на його вимогу не розглядалось у зв'язку із відсутністю необхідного кворуму на засіданні Наглядової ради.

З огляду на те, що питання про скликання позачергових загальних зборів акціонерів Наглядовою радою Товариства не розглядалось, ОСОБА_4 як акціонер Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" скористався наданим йому частиною 6 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" правом скликати позачергові загальні збори акціонерів.

Відповідно до протоколу реєстрації акціонерів на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" від 12.08.2016 для участі в позачергових загальних зборах акціонерів зареєструвалося 7 акціонерів, а саме: ОСОБА_8 з кількістю голосуючих акцій в розмірі 600347 штук, що складає 34,113726 % від загальної кількості голосуючих акцій, ОСОБА_4 з кількістю голосуючих акцій в розмірі 236000 штук, що складає 13,41031 % від загальної кількості голосуючих акцій, ОСОБА_10 з кількістю голосуючих акцій в розмірі 10000 штук, що складає 0,5682335 % від загальної кількості голосуючих акцій,ОСОБА_11 з кількістю голосуючих акцій в розмірі 665 штук, що складає 0,037787 % від загальної кількості голосуючих акцій, ОСОБА_6 з кількістю голосуючих акцій в розмірі 11830 штук, що складає 0,67222 % від загальної кількості голосуючих акцій, ОСОБА_7 з кількістю голосуючих акцій в розмірі 10765 штук, що складає 0,611703 % від загальної кількості голосуючих акцій, ОСОБА_12 з кількістю голосуючих акцій в розмірі 14000 штук, що складає 0,795526% від загальної кількості голосуючих акцій, що разом складає 50,2095 % від загальної кількості голосуючих акцій. В протоколі зазначено про те, що на зазначених позачергових зборах було досягнуто необхідний кворум, а збори є правомочними.

12.08.2016 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 12.08.2016 року, зокрема про:

- припинення повноважень складу Наглядової ради товариства з 12.08.2016 у зв'язку із заявою про припинення повноважень за власним бажанням члена Наглядової ради ОСОБА_12;

- обрання нового складу Наглядової ради товариства строком на три роки;

- затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради товариства.

Протокол позачергових загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" від 12.08.2016 підписано головою і секретарем позачергових загальних зборів товариства.

Крім того, 12.08.2016 та 24.09.2016 відбулись засідання зборів новообраного складу Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", на яких були прийняті рішення зокрема про обрання Голови Наглядової ради товариства, припинення повноважень директора товариства та обрання директора товариства.

ОСОБА_3 з посиланням на те, що він станом на 12.08.2016 та 24.09.2016 - дати прийняття позачерговими загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" та зборами Наглядової ради рішень був акціонером товариства, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" від 12.08.2016, що оформлене протоколом позачергових загальних зборів акціонерів від 12.08.2016, рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", що оформлене протоколом №5 від 12.08.2016 та рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база", що оформлене протоколом №6 від 24.09.2016.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній станом на дату звернення ОСОБА_3 з позовом у цій справі, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній станом на дату звернення ОСОБА_3 з позовом у цій справі, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з частинами 1, 5 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

За змістом наведених вище положень закону, сторонами у корпоративному спорі є:

1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;

2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

При цьому учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на те, що позивач на момент подання позову у цій справі не є акціонером Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" і втратив корпоративні права. Господарський суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги встановлені місцевим господарським судом обставини того, що позивач станом на дату прийняття спірних рішень був акціонером Публічного акціонерного товариства "Феодосійська торгівельна база" та мав право оскаржити ці рішення з посилання на порушення його корпоративних прав та не надав оцінки зазначеним обставинам на предмет їх достовірності.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Зокрема, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

При цьому суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Разом з тим, у разі встановлення при розгляді справи обставин порушення права відповідної особи оскаржуваним рішенням судам необхідно врахувати положення глави 19 Цивільного кодексу України (435-15) , що регулює позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 257, 258 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, однак передбачено можливе встановлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності: скороченої або більш тривалої порівняно із загальною позовною давністю.

Таким чином, визначений статтею 50 Закону України "Про акціонерні товариства" тримісячний строк для оскарження акціонером рішення загальних зборів або порядку прийняття такого рішення є за своєю правовою природою стосовно акціонера господарського товариства спеціальною (скороченою) позовною давністю, для інших осіб, які оскаржують у судовому порядку рішення загальних зборів діє загальна позовна давність.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Однак, наведеного не було враховано судом апеляційної інстанції.

В матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем у справі заяви про застосування до позовних вимог у цій справі строку позовної давності, а посилання третьої особи на те, що позовні вимоги у справі були заявлені після спливу встановленого статтею 50 Закону України "Про акціонерні товариства" строку на оскарження рішення загальних зборів не є підставою для застосування судом позовної давності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення зазначених норм матеріального права застосував строк позовної давності з власної ініціативи, за відсутності заяви сторін у справі про її застосування, неправильно застосував до спірних правовідносин норми частини 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" та частин 2, 3 статті 267 Цивільного кодексу України щодо застосування спеціального (скороченого) строку позовної давності до позовних вимог у цій справі.

Відмовивши у задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що їх було заявлено після спливу встановленого статтею 50 Закону України "Про акціонерні товариства" строку на оскарження рішення загальних зборів, суд апеляційної інстанції не здійснив розгляд справи по суті, не надав оцінку обставинам проведення 12.08.2016 позачергових загальних зборів акціонерів та порушенням порядку скликання та проведення зазначених позачергових загальних зборів акціонерів, які були встановлені місцевим господарським судом, про що правильно зазначив позивач в касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанцій допустив порушення норм матеріального та процесуального права, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 року підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.