ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14227/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - закрите акціонерне товариство "ВІЧЮНУ ГРУПЄ",

представник позивача - Шевченко О.Ю., адвокат (дов. від 27.12.2017),

відповідач - 1 - Державна служба інтелектуальної власності України,

представник відповідача - 1 - не з'явився,

відповідач - 2 - Компанія "ІНТРОФУДС АГ"

представник відповідача - 2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу Компанії "ІНТРОФУДС АГ"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 (головуючий суддя Бондарчук В.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (головуючий - Сотніков С.В., судді: Кропивна Л.В., Остапенко О.М.)

у справі № 910/14227/15

за позовом закритого акціонерного товариства "ВІЧЮНУ ГРУПЄ" (далі - ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ")

до: Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба) та Компанії "ІНТРОФУДС АГ" (далі - Компанія)

про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 188366 на знак для товарів і послуг "КРАБИЧ" та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Служби та Компанії про:

- визнання недійсним повністю свідоцтва України № 188366 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг "КРАБИЧ", яке видане на ім'я Компанії щодо усіх товарів і послуг 29, 31 та 35 класів МКТП;

- зобов'язання Служби внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання свідоцтва України № 188366 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг "КРАБИЧ" недійсним повністю та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2016 зі справи № 910/14227/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Прийняті судові рішення зі справи мотивовано: невідповідністю спірного позначення умовам надання правової охорони та необхідністю судового захисту прав позивача як власника торговельної марки "КРАБ КРАБЫЧ" за міжнародною реєстрацією № 840558.

Компанія, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Так, згідно з доводами Компанії, викладеними у касаційній скарзі:

- судом апеляційної інстанції не застосовано приписи статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) в редакції, чинній до 15.12.017) та статті 7 Закону України "Про судову експертизу", не враховано позицію Верховного Суду України, чим порушено норми процесуального права у призначенні повторної судової експертизи у справі;

- апеляційний господарський суд не застосував приписи статті 25 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.017), яка підлягала застосуванню, що полягало у незалученні до участі у справі правонаступника Служби - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, чим порушено норми процесуального права, а саме права та обов'язки сторони у справі, визначені статтею 22 ГПК України у вказаній редакції;

- судом апеляційної інстанції не застосовано положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , приписи статей 32, 87 та 90 ГПК України до спірних правовідносин, чим порушено норми процесуального права, а саме приписи статей - 4-2 та - 4-3 ГПК України.

ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ" у відзиві на касаційну скаргу просить судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

08.06.2018 від Компанії надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Компанії. При цьому у заяві зазначено також і про те, що Компанія підтримує касаційну скаргу та просить скасувати судові акти попередніх інстанцій зі справи № 910/14227/15 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- позивач є власником торговельної марки "КРАБ КРАБЫЧ", що охороняється за міжнародною реєстрацією № 840558 (яка діє на території України в повному обсязі з 16.07.2004) щодо товарів 29 класу МКТП;

- Компанія є власником свідоцтва України № 188366 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг "КРАБИЧ" (заявка від 15.07.2013 № m201312454). Торговельну марку "КРАБИЧ" зареєстровано для товарів і послуг 29, 31 та 35 класів МКТП;

- позивач посилається на те, що: торговельна марка "КРАБИЧ", яка належить Компанії, є схожою настільки, що її можна сплутати зі знаком для товарів і послуг "КРАБ КРАБЫЧ" за міжнародною реєстрацією № 840558, власником якої є позивач та яка діє на території України в повному обсязі з 16.07.2004; позначення "КРАБИЧ" за свідоцтвом України № 188366 від 10.07.2014 є оманливим щодо товару, послуги та особи, яка виробляє товар або надає послугу, оскільки його використання буде породжувати у свідомості споживача асоціації, пов'язані з товаром певної якості та з певним виробником, що насправді не відповідає дійсності.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_5 від 05.02.2016 № 90 за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, яка призначена згідно з ухвалою місцевого господарського суду від 21.12.2015 у справі № 910/14227/15:

- стосовно всіх наведених у свідоцтві України № 188366 товарів 29, 31 та послуг 35 класу МКТП знак "КРАБИЧ" за вказаним свідоцтвом є схожим зі знаком "КРАБ КРАБЬІЧ" (зображувальний) за міжнародною реєстрацією № 840558 настільки, що їх можна сплутати;

- стосовно всіх наведених у свідоцтві України № 188366 товарів 29, 31 та послуг 35 класу МКТП знак "КРАБИЧ" за вказаним свідоцтвом є таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє вказані товари або надає вказані послуги, оскільки здатен викликати у споживачів помилкове враження про походження таких товарів і послуг від ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ";

- знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 840558 не є таким, що звичайно не має розрізняльної здатності та не набув такої внаслідок його використання щодо товарів 29, 31, 35 класів МКТП на дату реєстрації знака.

У мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що співставлення товарів 29 та 31 класу МКТП, для яких зареєстровано знак за свідоцтвом України № 188366 з товарами 29 класу МКТП, відносно яких надано охорону знаку за міжнародною реєстрацією № 840558, свідчить що вони є:

- товарами одного роду - продуктами харчування;

- товарами одного виду - морепродуктами;

- мають спільне призначення - можуть використовуватись як безпосередньо для вживання, так і в якості сировини, для виготовлення інших продуктів харчування;

- мають спільне коло споживачів - фізичних осіб, зацікавлених в придбанні продуктів харчування для вживання в їжу, суб'єктів господарювання у вигляді закладів громадського харчування та переробних підприємств харчової промисловості;

- мають спільні канали збуту - для фізичних осіб - спеціалізовані магазини продуктів, спеціалізовані відділи продуктових супермаркетів, продуктові ринки, заклади громадського харчування; для суб'єктів господарювання - переважно договори поставки, -

у зв'язку з чим у споживачів може виникнути враження про походження порівнюваних товарів від одного виробника, що вказує на їх спорідненість.

Також згідно з висновком експертизи: послуги 35 класу МКТП, для яких зареєстрований знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 188366, є спорідненими з товарами 29 класу МКТП, відносно яких надано охорону знаку за міжнародною реєстрацією № 840558; всі товари 29, 31 та послуги 35 класів МКТП, для яких зареєстрований знак за свідоцтвом України № 188366, є спорідненими з товарами 29 класу МКТП, відносно яких надано охорону знаку за міжнародною реєстрацією № 840558.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання свідоцтва України № 188366 на знак для товарів і послуг недійсним, з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони.

За приписами статті 494 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Таку ж норму щодо обсягу правової охорони містить й частина четверта статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 4 Протоколу до Мадридської Угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 28.06.1989, який набув чинності для України 01.06.2000, з дати реєстрації або внесення запису, зробленого відповідно до положень Статей 3 і 3ter, охорона знака в кожній зацікавленій договірній стороні буде такою же, якби цей знак був заявлений безпосередньо у Відомстві цієї договірної сторони.

Водночас підпунктом "а" пункту 1 статті 19 Закону передбачено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

За приписами пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3771-12) (далі - Постанова № 3771) свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону (в редакції від 16.10.2012) правова охорона надається знаку, який, зокрема не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Відповідно до абзацу п'ятого частини другої статті 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема, є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

За приписами абзацу другого частини третьої статті 6 Закону не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

При цьому, обставини, зазначені в абзаці п'ятому частини другої статті 6 Закону та в абзаці другому частини третьої цієї ж статті Закону, є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони (а саме: припис абзацу п'ятого частини другої статті 6 Закону є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), тоді як можливість сплутування із знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні абзацу другого частини третьої статті 6 та частини п'ятої статті 16 Закону.

Стаття 495 ЦК України також відносить до майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку: право на використання торговельної марки, виключне право дозволяти використання торговельної марки і виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Відповідно до підпункту 4.3.2.4 пункту 4.3.2 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (z0276-95) (далі - Правила), позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: провести пошук тотожних або схожих позначень; визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, у порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.

У відповідності до підпункту 4.3.2.5 пункту 4.3.2 Правил при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.

Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

Згідно з підпунктом 4.3.2.6 пункту 4.3.2 Правил словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи.

При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Відповідно ж до підпункту 4.3.1.9 пункту 4.3.1 Правил до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Згідно з положеннями ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 4-3);

- сторони у справі обґрунтовують свої, зокрема, вимоги поданими суду доказами (частина друга статті 4-3);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши в судових рішеннях зі справи необхідне мотивування, встановивши, що: спірне позначення "КРАБИЧ" за свідоцтвом України № 188366 є схожим настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою "КРАБ КРАБЫЧ", що охороняється за міжнародною реєстрацією № 840558, власником якої є позивач та яка діє на території України в повному обсязі з 16.07.2004; спірне позначення "КРАБИЧ" за свідоцтвом України № 188366 є таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, оскільки здатне викликати у споживачів помилкове враження про походження таких товарів і послуг від ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ" (що підтверджується і висновком від 05.02.2016 № 90 судового експерта ОСОБА_5), -дійшли обґрунтованого висновку стосовно невідповідності зареєстрованого за свідоцтвом України № 188366 знака для товарів і послуг "КРАБИЧ" умовам надання правової охорони, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позовні вимоги ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ".

Посилання Компанії на те, що місцевим господарським судом було неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат у зв'язку з тим, що з Компанії на користь позивача стягнуто 2436,00 грн. судового збору, у той час як позивачем при зверненні з позовом до суду фактично сплачено 1218,00 грн. судового збору, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки згідно з доданими до позовної заяви платіжними дорученнями від 29.05.2015 №№ 104, 105 позивачем було сплачено з позовної заяви 2436,00 грн. судового збору, відповідно, з огляду на те, що позов ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ" задоволено, господарські витрати зі справи покладено на Компанію.

Твердження Компанії про те, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, у зв'язку з безпідставною відмовою у задоволенні клопотання Компанії про призначення повторної судової експертизи Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки апеляційним господарським судом за клопотанням Компанії двічі призначалася повторна судова експертиза у справі, проведення якої доручалося судовим експертам Науково-дослідного Центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, а також судовому експерту Департаменту судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності державного підприємства "Інформаційні судові системи" ОСОБА_6, проте, у зв'язку з несплатою вартості експертиз Компанією матеріали справи як в першому, так і в другому випадку було повернуто без проведення експертизи.

Компанія також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не створив для сторони у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, що є порушенням принципу змагальності та рівності сторін, з огляду на те, що суд не задовольнив клопотання Компанії про повторний виклик у судове засідання головного експерта ДП "Український інститут промислової власності" ОСОБА_7 для дачі пояснень з приводу висновку від 25.04.2014 № 12042/3 про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної на підставі заявки Компанії від 15.07.2013 № m201312454. Проте Касаційний господарський суд відхиляє зазначене твердження Компанії з огляду на те, що судом апеляційної інстанції для дачі пояснень з приводу висновку експерта від 05.02.2016 № 90 викликався судовий експерт ОСОБА_5, який склав висновок судової експертизи у справі. Також суд апеляційної інстанції викликав для дачі пояснень головного експерта ДП "Український інститут промислової власності" ОСОБА_7 та зазначив про те, що у разі неможливості забезпечити явку експерта необхідно направити уповноваженого представника ДП "Український інститут промислової власності" для дачі пояснень з приводу висновку від 25.04.2014 № 12042/3. Представник Укрпатенту був присутній у судовому засіданні 13.07.2016 для дачі пояснень. Крім того, кваліфікаційна експертиза, яка проводиться згідно з приписами статті 10 Закону, не є судовою експертизою, що не враховано Компанією у доводах касаційної скарги.

Посилання Компанії на те, що суд апеляційної інстанції не застосував приписи статті 25 ГПК України щодо залучення до участі у справі правонаступника Служби - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, чим порушено норми процесуального права, а саме права та обов'язки сторони у справі, визначені статтею 22 ГПК України, заслуговують на увагу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності" від 23.08.2016 № 585 (585-2016-п) ліквідовано Державну службу інтелектуальної власності та покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

У вказаній постанові Кабінет Міністрів України встановив, що:

Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності;

Державна служба інтелектуальної власності продовжує здійснювати повноваження та функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення зазначених повноважень та функцій Міністерством економічного розвитку і торгівлі.

18.05.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2017 № 320 "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі" (320-2017-п) .

Так, Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності" (585-2016-п) функцій і повноважень Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується.

Також згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2017 № 320 (320-2017-п) втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 19.11.2014 № 658 "Про затвердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності України" (658-2014-п) .

Тобто функції і повноваження з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності перейшли до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності в зазначеній частині.

Водночас Компанія не є особою, яка уповноважена представляти інтереси Служби або Міністерства у суді та замість зазначених осіб вирішувати питання про те, чи вважають останні свої права порушеними.

Міністерство як правонаступник Служби, у свою чергу, не зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судовий акт попередньої інстанції.

Доводи, які викладені у відзиві ЗАТ "ВІЧЮНУ ГРУПЄ" на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та в цілому відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Компанії "ІНТРОФУДС АГ" без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії "ІНТРОФУДС АГ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 910/14227/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко