ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/2948/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Одеської області (головуючий - Н.В. Рога, судді: Т.Г. Д'яченко, Ю.М. Щавинська) від 10.07.2017
та постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий - Н.С. Богацька, судді: Г.П. Разюк, Я.Ф. Савицький) від 21.03.2018
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки.
Учасники справи:
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився.
Короткий зміст позовних вимог
1. 16.07.2015 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Позивач) подало позовну заяву про зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - Відповідач) звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням земельну ділянку площею 435, 7 кв. м. на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області на 1307 км Перегону Слобідка-Борщі (далі - Земельна ділянка), яка належить Одеській залізниці на праві постійного користування землею на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 10.05.1998 серія НОМЕР_1
2. Позовна заява мотивована незаконною забудовою Відповідачем без дозволу Позивача як постійного землекористувача Земельної ділянки та здійснення у зв'язку із цим безпідставного користування цією ділянкою через забудову (реконструкцію власної будівлі торговельного павільйону - вагону-магазину та навісу) цієї ділянки капітальною будівлею, яка використовується під магазин, бетонування майданчику площею 142,845 кв. м., захопленням при цьому без правовстановлюючих документів земельної ділянки під забудованими будівлями та забетонованою площадкою, які розташована на відстані 41,5 м від крайньої непарної залізничної колії. Вказані порушення стосовно земельної ділянки площею 324,7 кв. м були встановлені та зафіксовані у 2012 році актом в ході перевірки земельних ділянок смуги відведення Одеської залізниці в межах Котовської дистанції захисних лісонасаджень на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області на 1307 км перегону Слобідка-Борщі, про що матеріали направлено до лінійного відділу міліції на станцію Котовськ та за даним фактом відкрито кримінальне провадження, однак Відповідача звільнено від кримінальної відповідальності на підставі клопотання, згідно з яким з часу інкримінованого злочину минуло більше 4 років, до часу розгляду справи він не скоїв інших злочинів та не притягався до адміністративної відповідальності, а інкримінований злочин не потягнув за особою значних або великих збитків та тяжких наслідків тощо. Вказане порушення було повторно встановлено та зафіксовано актами обстеження земельної ділянки у 2015 році з встановленням обставин про збільшення самовільно зайнятої земельної ділянки з 324,7 кв. м до 435,7 кв. м. На порушення прав Позивача та вимог законодавства останній посилався на статус земельної ділянки через її розташування у смузі відводу залізниці, на відсутність у Відповідача правовстановлюючих документів на спірну ділянку, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу власність або надання у користування, що у сукупності позбавляє Позивача можливості господарювати на відповідній частині земельної ділянки.
3. 14.09.2015 Позивач подав заяву про уточнення до позовної заяви, в якій просив зобов'язати Відповідача звільнити та привести до стану, придатного до використання за цільовим призначенням, Земельну ділянку, яка належить Одеській залізниці на праві постійного користування землею на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 10.05.1998 серія НОМЕР_1
4. 04.07.2017 Позивач подав заяву про уточнення до позовної заяви, в якій просив зобов'язати Відповідача звільнити самостійно зайняту земельну ділянку площею 226, 09 кв. м., що розташована на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області на 1307 км Перегону Слобідка-Борщі, яка належить ПАТ "Українська залізниця" на праві постійного користування землею, привести земельну ділянку у стан, придатний до використання за цільовим призначення, шляхом знесення частини будівлі магазину площею 137, 35 кв. м та частини бетонної площадки площею 88, 74 кв. м, що розташовані у межах земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ПАТ "Українська залізниця та розташована на території Борщівської сільської ради Котовського району Одеської області на 1307 км Перегону Слобідка-Борщі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. 10.07.2017 Господарський суд Одеської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018) про відмову у задоволенні позову. Рішення судів мотивовані недоведеністю накладання на земельну ділянку, що відповідно до правовстановлюючих документів передана Одеській залізниці на праві постійного користування в обсязі 971, 56 га земель в межах згідно з планом користування для виробничої діяльності, земельної ділянки Відповідача, яка передана йому на праві оренди за правовстановлюючими документами та згідно з укладеним 29.12.2008 договором оренди площею 338 кв. м для експлуатації та обслуговування магазину, що розташована на території Борщівської сільської ради під належним йому збудованим об'єктом (магазином). Судами вказано, що за висновком судового експерта за результатами проведення технічної землевпорядної експертизи технічно не видається можливим визначити фактичні координати меж земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Позивача, а також неможливо встановити, чи відповідають фактичні межі на місцевості вказаної земельної ділянки правовстановлюючій та землевпорядній документації на цю ділянку, через що неможливо встановити, чи відбувається накладення земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні Позивача та в оренді у Відповідача. Суди відхилили висновок експерта за четвертим питанням, оскільки висновок зроблений на підставі технічного звіту щодо виконання топографо-геодезичних вишукувань, для проведення робот з яких був залучений інженер-землевпорядник ОСОБА_5, на залучення якого суд дозвіл не надавав. Суди зауважили, що набуття Відповідачем оформленого відповідно до закону права власності на нерухоме майно є підставою оформлення права землекористування, що свідчать про відсутність підстав вважати зайняття Відповідачем відповідної земельної ділянки самовільним, а задоволення вимог про зобов'язання знести частину будівлі призведе до порушення прав Відповідача на це майно, яке визнано державою через оформлення правовстановлюючих документів. Суди відхилили доводи Позивача з посиланням на складені без участі Відповідача акти у 2012 та у 2015, оскільки визначені в цих актах площі зайнятої Відповідачем земельної ділянки не відповідають площі, на яку заявлені вимоги згідно з уточненнями до позовної заяви, а в актах не вказано, яким чином (інструментом) здійснювалось вимірювання земельної ділянки.
6. Апеляційний суд додав, що під час оформлення за Відповідачем самовільно реконструйованого об'єкту нерухомості та під час оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не було встановлено, що земельна ділянка розташована в смузі відведення залізниці, а Відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності через самовільне зайняття земельної ділянки внаслідок самовільно проведеної реконструкції існуючого об'єкту нерухомості. Неможливість проведення землевпорядної експертизи, що призначена ухвалою апеляційного суду, відбулась з вини Відповідача, яким не було надано додаткових документів, необхідних для її проведення. Суд підтримав висновок місцевого суду про неможливість встановити обставини, необхідні для перевірки обґрунтованості позовних вимог та прийняття рішення про задоволення цих вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 19.04.2018 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018, а справу передати на новий розгляд.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Наявним у справі експертним висновком підтверджено, що частина земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно Відповідача, перебуває на праві постійного користування у Позивача, однак суди неправомірно не прийняли цей висновок до уваги через те, що такий висновок зроблений на підставі Технічного звіту, складеного особою, дозвіл на залучення якого для виконання відповідних робот надано не було, а надано дозвіл іншій особі, якою відповідний висновок не зроблений через технічну неможливість, а тому судами не враховані норми про гарантії незалежності судового експерта та щодо відповідальності судового експерта за відмову від поважних причин від виконання покладення на нього обов'язків.
9. Для проведення призначеної апеляційним судом судової експертизи Позивачем були надані докази, а Відповідачем - ні, у зв'язку із чим суд мав оцінити надані у справі докази, що не було зроблено, а судами порушений принцип рівності учасників процесу.
10. Проведення Відповідачем забудови (шляхом реконструкції) не може бути підставою для набуття права на спірну земельну ділянку, оскільки землі під державними залізницями не можуть передаватись у приватну власність.
Позиція Верховного Суду
11. Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України (435-15)
визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Частиною 4 статі 376 ЦК (435-15)
передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із пунктами "б", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15).
Суди попередніх інстанцій не встановили розташування (будування) реконструйованого торгівельного павільйону та навісу за адресою: Одеська область, Котовський району, ст. Борщі, вул. Жовтневої революції, 4а, на спірній земельній ділянці, а навпаки встановили обставини реєстрації та видачі Відповідачу документів щодо права власності на нерухоме майно, а також вчинення дій щодо відведення відповідної земельної ділянки Відповідачу для експлуатації та обслуговування вказаного нерухомого майна (магазину) та отримання земельної ділянки в оренду.
При цьому судами не було встановлено обставин накладення земельної ділянки (або її частини), на якій розташований вказане нерухоме майно Відповідача, на земельну ділянку, яка перебуває у Позивача на праві постійного користування.
У зв'язку із викладеним у зв'язку із недоведеністю порушення права Позивача на спірну земельну ділянку Суд дійшов висновку, що у Позивача відсутні матеріально-правові підстави завертатись за захистом цього права шляхом зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та відновлення становища, яке існувало до порушення - шляхом знесення частини самочинно збудованого об'єкту нерухомості.
12. Суд відхиляє аргументи скаржника з посиланням на висновки проведеної у справі експертизи, аргументи щодо ненадання Відповідачем документів для проведення експертизи та щодо статусу земельної ділянки під нерухомим майном Відповідача, право на яке заявлено Позивачем, як земель під державними залізницями (пункти 8, 9, 10), оскільки вказані аргументи зводяться до необхідності встановлення обставин та оцінки доказів у справі, тоді як виходячи з визначених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення земельної ділянки шляхом знесення частини самочинно збудованого об'єкту нерухомості не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
14. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 16, 376 Цивільного кодексу України, статей 92, 152 Земельного кодексу України, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
15. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
16. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 916/2948/15 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак