У жовтні 2017 року Виробничий кооператив "Геолог" (далі - ВК "Геолог") звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - Оноківська сільрада) про визнання недійсним та скасування рішення ХХХІІ сесії VІ скликання Оноківської сільради від 17.07.2014 № 467 "Про припинення права користування земельною ділянкою", згідно з яким припинено право користування ВК "Геолог" на земельну ділянку площею 0,80 га для розміщення адміністративно-житлової забудови, розташовану в с. Оноківці, вул. Кар'єрна, б/н, кадастровий номер 2124884800:11:018:0073.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2016 у справі № 907/455/16, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів ВК "Геолог" від 12.03.2014, оформлене протоколом № 1 про припинення права користування земельною ділянкою згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 22.07.1994 серії ЗК 012000048.

Позивач наголосив, що обставини, установлені судом у справі № 907/455/16, не потребують доказування у межах цієї справи, отже вбачається відсутність волевиявлення позивача на відмову від права користування земельною ділянкою.

Оноківська сільрада у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення акцентувала на неподанні позивачем доказів порушення Оноківською сільрадою прав позивача і недотримання вимог законодавства чи перевищення повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2017 (суддя Бобрик Г.Й.) відмовлено у задоволенні позову ВК "Геолог" про визнання незаконним і скасування рішення Оноківської сільради від 17.07.2014 № 467 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою винесення Оноківською сільрадою оспорюваного рішення стала заява ВК "Геолог" за підписом директора, а не рішення загальних зборів кооперативу від 12.03.2014, оформленео протоколом № 1 про припинення права користування земельною ділянкою, яке згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2016 у справі № 907/455/16 було визнано недійсним.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 (судді: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано незаконним і скасовано рішення Оноківської сільради від 17.07.2014 № 467 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.2018, Оноківська сільрада у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2017 залишити в силі, наголошуючи, що за змістом пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування нею, а статтею 142 цього Кодексу передбачено порядок припинення права користування земельною ділянкою. Так, ВК "Геолог" в особі його директора звернувся до сільської ради із відповідною заявою, на підставі якої сільрадою прийнято оскаржуване рішення у межах повноважень на підставі закону. При цьому скаржник вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на обставини, встановлені у рішенні господарського суду у справі № 907/455/16, в якій визнано недійсним рішення загальних зборів кооперативу від 12.03.2014, оскільки суд не застосував положення статті 92 Цивільного кодексу України і не враховано, що неналежне оформлення позивачем протоколу зборів не може породжувати для сільради жодних правових наслідків.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що право користування земельною ділянкою ВК "Геолог" було припинено у 2014 році, а згідно з рішенням 2015 року Оноківська сільрада передала землю, у тому числі і частину спірної земельної ділянки, іншим особам під будівництво житлових будівників, тобто зачіпаються і права цих осіб, однак їх не було залучено до участі у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ВК "Геолог" наголошує, що заява про відмову від права користування земельною ділянкою, подана до Оноківської сільради тодішнім директором кооперативу ОСОБА_5 є незаконною, оскільки рішення ВК "Геолог" про відмову від права користування земельною ділянкою визнано недійсним за рішенням суду у справі № 907/455/16, що свідчить про незаконність дій при поданні заяви за відсутності у директора ВК "Геолог" повноважень на подання такої заяви і розпорядження майном кооперативу. Отже, у цьому випадку не було волевиявлення позивача на відмову від земельної ділянки на користь сільради та порушення майнових прав позивача припиненням права користування земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Оноківської сільради від 17.07.2014 № 467 "Про припинення права користування земельною ділянкою", за результатами розгляду заяви директора ВК "Геолог" ОСОБА_5, керуючись частинами 1, 3 статті 142 Земельного кодексу України, статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" припинено право користування ВК "Геолог" на земельну ділянку площею 0,80 га, яка перебуває у постійному користуванні згідно з державним актом на право постійного користування землею від 22.07.1994 серії ЗК 01200048, розташовану в с. Оноківці, вул. Кар'єрна, б/н, яку зареєстровано у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2124884800:11:018:0073. Земельну ділянку переведено у землі запасу сільської ради.

Разом із цим, як убачається із матеріалів справи та установлено судами, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2016 у справі № 907/455/16 (яке набрало законної сили) за позовом ОСОБА_6 до ВК "Геолог", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, ОСОБА_7, визнано недійсним рішення загальних зборів ВК "Геолог" від 12.03.2014, оформлене протоколом № 1 "Про припинення права користування земельною ділянкою, площею 0,80 га згідно державного акта на право постійного користування від 22.07.1994 серії ЗК 01200048".

Предметом спору у цій справі є вимога ВК "Геолог" про визнання недійсним і скасування рішення Оноківської сільради від 17.07.2014 № 467 про припинення права користування земельною ділянкою, з посиланням на положення статті 21 Цивільного кодексу України з підстав визнання згідно із судовим рішенням у справі № 907/455/16 недійсним рішення загальних зборів ВК "Геолог" від 12.03.2014, оформленого протоколом № 1, про припинення права користування земельною ділянкою згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 22.07.1994 серії ЗК 012000048.

За змістом статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт "а" частини 1 статті 141 цього Кодексу).

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, ВК "Геолог" діє на підставі статуту, останню редакцію якого затверджено зборами засновників кооперативу від 15.03.2007 і зареєстровано 23.03.2007, зі змісту якого убачається, що учасниками ВК "Геолог" є ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 Вищим органом управління кооперативу є загальні збори учасників кооперативу, до компетенції яких належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном. При цьому виконавчим органом кооперативу згідно з пунктом 9.9 статуту є директор кооперативу, повноваження якого визначено пунктом 9.10 статуту. Так, директор ВК "Геолог", у тому числі, здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами учасників кооперативу, забезпечує виконання їх рішень, самостійно вирішує всі питання діяльності кооперативу за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції засновників, без доручення діє від імені кооперативу, є представником його інтересів в усіх підприємствах, організаціях та органах державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, розпоряджається майном кооперативу в межах, визначених статутом, тощо, а також діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням, зокрема, рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2016 у справі № 907/455/16 установив відсутність волевиявлення учасників загальних зборів ВК "Геолог" на відмову від земельної ділянки на користь сільської ради або делегування повноважень на вчинення такої відмови керівникові кооперативу одноособово, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання незаконним і скасування рішення Оноківської сільради від 17.07.2014 № 467, яким припинено право користування ВК "Геолог" на земельну ділянку для розміщення адміністративно-житлової забудови, розташованої в с. Оноківці, вул. Кар'єрна, б/н.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не спростовують висновків суду і фактично зводяться до переоцінки обставин справи.

Стосовно доводів Оноківської сільради про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою обставин щодо припинення права користування ВК "Геолог" земельною ділянкою у 2014 році та передання на підставі відповідного рішення частини спірної земельної ділянки іншим особам під житлові будівники, що зачіпає права цих осіб, і здійснення судом апеляційної інстанції розгляду справи без залучення цих осіб до участі у справі, колегія суддів зазначає таке.

За змістом статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час подання позову та розгляду справи судом першої інстанції), положення якої кореспондуються зі статтею 50 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Однак, як убачається із матеріалів справи, Оноківська сільрада не заявляла відповідного клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як і не надходило відповідної заяви про вступ у справу будь-яких осіб, на чиї права або обов'язки може вплинути рішення у цій господарській справі.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.