Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі № 910/4153/13 частково задоволено позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (далі - ПрАТ "АСК "Інго Україна", позивач), присуджено до стягнення з комунального підприємства "Введенське Подільського району м. Києва" (КП "Введенське Подільського району м. Києва" відповідача-2) на користь позивача боргу в розмірі 98 233,55 грн., витрати за проведення судової експертизи - 8 096 грн. та судовий збір - 1 964,67 грн.

На виконання вказаного рішення судом 21.04.2015р. видано відповідний наказ, який позивачем пред'явлено до виконання до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС).

05 квітня 2017 року старшим державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53548863.

Постановою від 26.04.2017р. ВП № 53548863 старшого державного виконавця ВДВС накладено арешт на грошові кошти, що містяться на п'яти рахунках, відкритих відповідачу-2 у банківських установах (у тому числі на рахунку № 26003001046547, відкритому відповідачу-2 в ПАТ "Кристалбанк"), крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

КП "Введенське Подільського району м. Києва" звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило: - визнати дії старшого державного виконавця ВДВС неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти КП "Введенське Подільського району м. Києва", що знаходяться на поточному рахунку №26003001046547, відкритому в ПАТ "Кристалбанк", які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"; - зобов'язати державного виконавця ВДВС усунути порушення, шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.04.2017р. по виконавчому провадженню № 53548863 в частині накладення арешту на грошові кошти КП "Введенське Подільського району м. Києва", що знаходяться на розрахунковому рахунку КП "Введенське Подільського району м. Києва" відкритому в ПАТ "Кристалбанк", поточний рахунок № 26003001046547, які необхідні і призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Скарга мотивована тим, що вказаною постановою ВДВС накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на його поточному рахунку № 26003001046547 в ПАТ "Кристалбанк", які необхідні та призначені для оплати праці і здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача-2.

Відповідач-2 зазначає, що рахунок № 26003001046547 йому відкрито як клієнту ПАТ "Кристалбанк" за договором банківського рахунку від 16.06.2016р. № 165-РКО/16/06/16-02 для здійснення розрахунково-касового обслуговування, у тому числі для перерахування заробітної плати на рахунки працівників клієнта, що відкриті в банках.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2018р. у справі № 910/4153/13 задоволено скаргу КП "Введенське Подільського району м. Києва" на дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві: - визнано дії старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти КП "Введенське Подільського району м. Києва", що знаходяться на розрахунковому рахунку КП "Введенське Подільського району м. Києва", відкритому в ПАТ "Кристалбанк", поточний рахунок № 26003001046547, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам КП "Введенське Подільського району м. Києва"; - скасовано постанову про арешт коштів боржника від 26.04.2017р. по виконавчому провадженні № 53548863 в частині накладення арешту на грошові кошти КП "Введенське Подільського району м. Києва", що знаходяться на розрахунковому рахунку КП "Введенське Подільського району м. Києва" відкритому в ПАТ "Кристалбанк", поточний рахунок № 26003001046547, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам КП "Введенське Подільського району м. Києва".

Ухвала мотивована тим, що відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Накладений постановою старшого державного виконавця ВДВС від 26.04.2017р. у виконавчому провадженні ВП №53548863 арешт на грошові кошти на рахунку № 26003001046547, відкритому в ПАТ "Кристалбанк", який необхідний та використовується для здійснення оплати праці працівників КП "Введенське Подільського району м. Києва", суперечить вказаним нормам чинного законодавства України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018р. у справі № 910/4153/13 скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2018р. Відмовлено у задоволенні скарги КП "Введенське Подільського району м. Києва" на дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Стягнуто з КП "Введенське Подільського району м. Києва" на користь ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 762,00 грн.

Постанова мотивована недоведеністю доводів скаржника щодо неправомірності дій старшого державного виконавця ВДВС у частині накладення арешту на грошові кошти КП "Введенське Подільського району м. Києва", що знаходяться на його поточному рахунку № 26003001046547, відкритому в ПАТ "Кристалбанк".

Суд зазначає, що з умов договору банківського рахунку від 16.06.2016р. № 165-РКО/16/06/16-02, укладеного між ПАТ "Кристалбанк" та КП "Введенське Подільського району м. Києва", слідує, що рахунок № 26003001046547 міг використовуватись для розрахунків за експортними, імпортними, лізинговими та іншими операціями відповідача-2, а також для купівлі за рахунок коштів, наявних на рахунку, іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку на підставі заяви відповідача-2. У договорі банківського рахунку відповідач-2 не визначив рахунок № 26003001046547 як такий, що призначений виключно для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників.

Суд апеляційної інстанції наголошує про відсутність доказів того, що рахунок №26003001046547 використовувався відповідачем-2 лише для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача-2.

Суд, посилаючись на норми ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення постанови ВДВС), зазначає, що відповідачем-2 не надано доказів, що на грошові кошти, які містяться на рахунку № 26003001046547, відкритому КП "Введенське Подільського району м. Києва" в ПАТ "Кристалбанк", поширюється заборона, встановлена ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

КП "Введенське Подільського району м. Києва" не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2018р. у справі № 910/4153/13.

Скарга мотивована тим, що виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

КП "Введенське Подільського району м. Києва", посилаючись на приписи ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949р., ратифікованої Україною 04.08.1961р., вказує, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст.ст. 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях ст. 97 Кодексу законів про працю, ст.ст. 15, 22, 24 Закону України "Про працю". Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "АСК "Інго Україна" просить залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018р. у справі №910/4153/13, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

За змістом ст. ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15.12.2017р.) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) , в редакції Закону від 02.06.2016р. (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.06.2016р. між ПАТ "Кристалбанк" та КП "Введенське Подільського району м. Києва" укладено договір банківського рахунку №165-РКо/16/06/16-02, на умовах якого банк відкрив клієнту поточний рахунок №26003001046547.

Пунктом 2.8 вказаного договору сторони передбачили, що банк приймає від клієнта платіжні доручення або інші розрахункові документи на перерахування заробітної плати на рахунки працівників клієнта, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати в порядку, визначеному чинним законодавством.

Місцевим господарським судом встановлено, що рахунок №26003001046547 використовується відповідачем-2, у тому числі, для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, податку з доходів фізичних осіб

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 2 ст. 48 Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" (1868-15) , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 24 Закону України "Про оплату праці", ст. ст. 97, 115 Кодексу законів про працю України держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені у залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

З огляду на наведене, Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що на рахунок № 26003001046547, відкритий КП "Введенське Подільського району м. Києва" в ПАТ "Кристалбанк", не поширюється заборона, встановлена ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Разом з цим, згідно з ч. 5 ст. 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безперешкодний доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Таким чином державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, якими також можуть бути рахунки для зарахування страхових виплат, заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки співробітників клієнта, з метою забезпечення дотримання наведеного положення державному виконавцю відповідно до ст. 18 Закону надано безперешкодний доступ до інформації про боржника, в тому числі конфіденційної, що є необхідною для вчинення виконавчих дій відповідно до меж повноважень та в порядку, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням інших нормативно-правових актів.

Саме на державного виконавця покладено обов'язок щодо вчинення дій із забезпечення виконання судового рішення відповідно до приписів та в порядку, встановленому Законом, а недотримання банківськими установами вимог щодо повідомлення виконавця про призначення рахунку та, відповідно, повернення постанови без виконання, не позбавляли державного виконавця можливості самостійно з'ясувати інформацію про наявність рахунків боржника, а також статус цих рахунків, враховуючи приписи ч. 5 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що арешт грошових коштів боржника, що знаходяться на рахунку, призначеному, у тому числі для оплати праці працівників і здійснення нарахувань на заробітну плату, суперечить Конституції України (254к/96-ВР) та нормам чинного законодавства.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки суду про наявність підстав для задоволення скарги є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Таким чином судом першої інстанції прийнято ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яка неправомірно скасована судом апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно зі ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали господарського суду неправомірним.

Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом, тому скарга підлягає задоволенню.

7. Судові витрати

Відповідно до ст. 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на те, що Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу КП "Введенське Подільського району м. Києва", судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Введенське Подільського району м. Києва" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018р. у справі №910/4153/13 скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2018р. у справі № 910/4153/13 залишити в силі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь комунального підприємства "Введенське Подільського району м. Києва" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 38, код ЄДРПОУ 35669355) витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 1 762,00 грн.