ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/472/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2018 (суддя - Колодій С.Б.) та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (головуючий - Березкіна О.В., судді Дарміна М.О., Іванов О.Г.)

за позовом заступника прокурора Кіровоградської області (далі - Прокурор)

в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради Кіровоградської області (далі- Рада)

до фізичної особи - підприємця Коваленка Станіслава Ігоровича (далі - ФОП Коваленко С.І.),

Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу (далі - Коледж),

товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-8000"(далі - Товариство),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - управління освіти Кіровоградської міської ради,

управління комунальної власності Кіровоградської міської ради,

комунальне підприємство "Управління будинками Кіровоградської міської ради"

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути приміщення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура звернулася до господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Ради до ФОП Коваленка С.І., Коледжу та Товариства з позовом про:

- визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 18.12.2015 № 11, площею 320,4 м. кв., розміщеного в підвальному приміщені в місті Кіровограді (Кропивницькому) за адресою: вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, укладеного між Коледжем та ФОП Коваленком С.І.;

- зобов'язання Товариства повернути Коледжу приміщення площею 320,4 м. кв. за адресою: м. Кіровоград (Кропивницький) за адресою: вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, вартістю 394 656,00 грн, шляхом складання акта приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 18.12.2015 № 11, площею 320,4 м кв., розміщеного в підвальному приміщені в місті Кропивницькому за адресою: вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, укладеного між Коледжем та ФОП Коваленком С.І.

Зобов'язано Товариство (з врахуванням заяви прокурора) повернути власнику - Раді, приміщення площею 320,4 м кв., розміщене в підвальному приміщені в м. Кропивницькому (Кіровограді) за адресою: вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, вартістю 394 656,00 грн, шляхом складання акта приймання-передачі.

22.09.2017 на виконання рішення від 10.04.2017 у справі № 912/472/17 господарським судом Кіровоградської області видано відповідні накази.

Водночас 27.11.2017 Подільським відділом державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Відділ) було повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), оскільки стягувачем не було надано доказ підтвердження сплати авансового внеску.

Прокуратура звернулася до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу Недостоєвої Л.В. у справі № 912/472/17, за змістом якої просила:

- поновити пропущений строк на оскарження рішення, дій (бездіяльності) державного виконавця;

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу Недостоєвої Л.В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання зі справи № 912/474/17 про зобов'язання Товариства повернути власнику - Раді приміщення площею 320,4 кв.м., розміщеного за адресою: м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка (Дворцовій) 41/26, вартістю 394 656,00 грн, шляхом складання акта приймання-передачі;

- визнати протиправними дії та скасувати рішення державного виконавця Відділу у формі повідомлення від 27.11.2017 (без номера) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття рішення до виконання;

- зобов'язати державного виконавця прийняти рішення щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню за наказом про примусове виконання рішення суду № 912/472/17;

- про результати розгляду скарги повідомити прокуратуру Кіровоградської області (відділ ювенальної юстиції).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 скаргу Прокуратури на дії державного виконавця Відділу у справі № 912/472/17 відхилено.

Відмовляючи у задоволенні скарги Прокуратури, суди виходили з того, що, звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження, Прокурор повинен був до заяви додати документ про сплату авансового внеску, оскільки стягувачем за наказом від 22.09.2017 у справі № 912/472/17 є Рада, яка не є державним органом, а відтак не звільнена від сплати авансового внеску згідно з положеннями статті 26 Закону.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та прийняти нове рішення про задоволення скарги Прокуратури на дії державного виконавця Відділу.

В обґрунтування неправильного застосування судами норм процесуального права заявник касаційної скарги посилається на те, що:

- Прокуратура здійснювала представництво інтересів держави, а відтак має право відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 26 Закону на пред'явлення виконавчого документа у справі № 912/472/17 до примусового виконання, і тому стає самостійним учасником виконавчого провадження;

- стягувач і прокурор у виконавчому провадженні мають різний статус, однак прокурору також надано право звертатись до органу виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду;

- прокуратура як державний орган відповідно до приписів Закону звільнена від сплати авансового внеску у разі звернення до органів державної виконавчої служби;

- прокуратура звернулась до органів державної виконавчої служби не як стягувач, а як представник органу державної влади, якому надані Законом відповідні повноваження.

Відділом до Касаційного господарського суду надано відзив, в якому Відділ посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Розгляд касаційної скарги відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судами обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Прокуратура звернулася до господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Ради до ФОП Коваленко С.І., Коледжу та Товариства з позовом про:

- визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 18.12.2015 № 11, площею 320,4 м. кв., розміщеного в підвальному приміщені в місті Кіровограді (Кропивницькому) за адресою: вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, укладеного між Коледжем та ФОП Коваленком С.І.;

- зобов'язання Товариства повернути Коледжу приміщення площею 320,4 м. кв. за адресою: м. Кіровоград (Кропивницький), вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, вартістю 394 656,00 грн, шляхом складання акта приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 18.12.2015 № 11, площею 320,4 м кв., розміщеного в підвальному приміщені в місті Кропивницькому за адресою: вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, укладеного між Коледжем та ФОП Коваленком С.І.

Зобов'язано Товариство (із врахуванням заяви прокурора) повернути власнику - Раді приміщення площею 320,4 м кв., розміщене в підвальному приміщені в м. Кропивницькому (Кіровограді): за адресою вул. Дворцова (Архітектора Паученка), 41/26, вартістю 394 656,00 грн, шляхом складання акта приймання-передачі.

22.09.2017 р. на виконання рішення від 10.04.2017 у справі № 912/472/17 господарським судом Кіровоградської області видано відповідні накази.

Державним виконавцем 27.11.2017 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 статті 26 Закону, оскільки Прокуратурою не було надано доказів сплати авансового внеску.

Прокуратура Кіровоградської області звернулася до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою дії державного виконавця Відділу Недостоєвої Л.В. у справі № 912/472/17, в якій просила:

- поновити пропущені строки на оскарження рішення, дій (бездіяльності) державного виконавця;

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу Недостоєвої Л.В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання зі справи № 912/474/17 про зобов'язання Товариства повернути власнику - Раді приміщення площею 320,4 кв.м., розміщене за адресою: вул. Архітектора Паученка (Дворцовій) 41/26, вартістю 394 656,00 грн, шляхом складання акта приймання-передачі;

- визнати протиправними дії та скасувати рішення державного виконавця Відділу у формі повідомлення від 27.11.2017 (без номера) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття рішення до виконання;

- зобов'язати державного виконавця прийняти рішення щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню за наказом про примусове виконання рішення суду № 912/472/17;

- про результати розгляду скарги повідомити прокуратуру Кіровоградської області (відділ ювенальної юстиції).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, скаргу Прокуратури на дії державного виконавця Відділу у справі № 912/472/17 відхилено.

Спір у даній справі виник через вимогу Відділу про сплату авансового внеску, яку прокурор вважає незаконною, посилаючись на частину другу статті 26 Закону, відповідно до якої він (прокурор) звільнений від сплати авансового внеску.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .

Згідно з частинами першою - третьою статті 15 Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Статтею 19 Закону передбачено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

При цьому від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що стягувачем за наказом від 22.09.2017 є Рада, яка не є державним органом, а за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Прокуратура звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Ради, відтак остання як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах, набула у даному випадку статусу позивача у справі та в подальшому, відповідно до наказу господарського суду Кіровоградської області від 22.09.2017, - статусу стягувача.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Враховуючи викладене та встановлення судами того, що Рада, яка є стягувачем за наказом, не є державним органом, а за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування і у зв'язку з чим вона не звільнена від сплати авансового внеску згідно з вимогами статті 26 Закону, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження, прокурор повинен був до заяви долучити документ про сплату саме стягувачем авансового внеску, а відтак, за відсутності документа про сплату авансового внеску, державним виконавцем правомірно повернено заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій були постановлені судові рішення з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 912/472/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко