ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7247/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза"

представник позивача - Редевич О.М.

відповідачі - (1) державне підприємство "Сетам", (2) Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - не з'явився

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - (1) ОСОБА_5, (2) публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", (3) приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна

представник третьої особи - 1 - ОСОБА_5 (особисто), ОСОБА_7

представник третьої особи - 2 - Городенський О.А.

представник третьої особи - 3 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Алданової С.О. - головуючого, Зубець Л.П., Мартюк А.І. від 19 лютого 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Літвінової М.Є. від 25 вересня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" звернулось з позовом до державного підприємства "Сетам" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсними електронних торгів з реалізації 80/125 часток нежитлових приміщень у м. Вінниця по вул. Гонти, проведених 15.11.2016 - 17.11.2016; скасування протоколу від 17.11.2016 № 212781 проведення електронних торгів; скасування акта про реалізацію предмета іпотеки від 25.11.2016; скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданого переможцю аукціону ОСОБА_5 та відповідного рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_5

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення спірних торгів відбулося їх безпідставне зупинення за вимогою, а не постановою державного виконавця, що призвело до відсутності конкурентної реалізації майна та, відповідно, порушило прав позивача, як іпотекодавця і попереднього власника реалізованого майна, оскільки в іншому випадку заставне майно могло бути реалізовано за більш високою ціною, що є підставою для визнання спірних торгів недійсними

3. У зв'язку з порушенням порядку проведення спірних торгів незаконними є і правочини, вчинені на виконання їх результатів, у тому числі державна реєстрація спірного майна за переможцем торгів - ОСОБА_5 та видача йому правовстановлюючого документа - свідоцтва про придбання майна на аукціоні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2018 року, у позові відмовлено.

5. Судові рішення мотивовані тим, що допущені при проведенні торгів порушення чинного законодавства призвели до відсутності конкурентної участі у придбанні майна, тобто безпосередньо вплинути на результат торгів, що є підставою для визнання їх недійсними.

6. Проте позивачем пропущено спеціальний трьохмісячний строк позовної давності для оскарження прилюдних торгів, що є наслідком відмови в позові на цій підставі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

8. Також погоджуючись із указаними судовими рішеннями, касаційну скаргу подав ОСОБА_5, в якій просить змінити мотивувальну частину оскаржуваних рішень в частині підстав для відмови в позові та відмовити в позові по суті, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Про порушення свого права, яке полягало в незаконності зупинення спірних торгів, позивач дізнався лише 07.02.2017 під час розгляду справи № 902/1019/16, а тому тримісячний строк позовної давності для оскарження торгів ним не пропущено.

Доводи третьої особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. При проведенні спірних торгів не було допущено порушень, які б могли вплинути на їх результат, реалізація майна відбулася на конкурентних засадах за участі двох учасників, а тому права позивача не порушено. У зв'язку з чим немає підстав для застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Позиція інших учасників справи

11. Позивач у відзиві на касаційну скаргу третьої особи стверджує про грубе порушення порядку проведення електронних торгів, яке вплинуло на їх результат, а зміст касаційної скарги третьої особи не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

12. ДП "Сетам" у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що спірні торги проведені з дотриманням норм чинного законодавства, а їх зупинення не мало наслідком порушення прав позивача.

13. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу позивача посилається на дотримання ДП "Сетам" порядку реалізації майна на спірних торгах.

14. ОСОБА_5 у відзиві на касаційну скаргу позивача вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином встановили обставини, які свідчать про безпідставність пропуску позивачем строку позовної давності, проте дійшли помилкових висновків про наявність порушень чинного законодавства при проведенні торгів.

15. ПАТ "Універсал Банк" у поясненнях на касаційні скарги посилається на те, що права та інтереси позивача при проведенні спірних торгів не порушено, а їх зупинення не вплинуло на результат торгів.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

17. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 ГПК України у згаданій редакції).

18. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній редакції), за змістом пункту 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

19. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції після 15.12.2017) також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 13, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

20. Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

21. Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом.

22. Відтак до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

23. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

24. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

25. Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

26. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

27. Водночас за змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

28. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац третій частини другої статті 331 Цивільного кодексу України).

29. Із встановлених у справі обставин вбачається, що спір у цій справі виник внаслідок оскарження ТОВ "Диженю Плаза" процедури проведення прилюдних торгів, за результатами яких фізичною особою - громадянином ОСОБА_5 було набуто право власності на нерухоме майно і позовні вимоги у справі стосуються у тому числі визнання недійсними та скасування результатів проведення торгів - відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно фізичної особи й рішення про державну реєстрацію цього права.

30. Таким чином, підґрунтям і метою пред'явлення позовних вимог у цій справі є у тому числі визнання недійсними й скасування актів, які, за твердженням позивача, порушують права на належне йому нерухоме майно, тобто має місце оспорювання цивільного права особи, яке виникло в результаті та після реалізації процедури прилюдних торгів, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

31. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що у даному випадку має місце спір про право, набуте фізичною особою, а отже такий приватноправовий спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства з огляду на те, що його вирішення безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї фізичної особи.

32. Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів про право власності за участю фізичних осіб викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 907/1215/15.

33. Отже, зважаючи на характер правовідносин та суб'єктний склад учасників у цій справі, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

34. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

35. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій і закриття провадження в цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

37. Згідно із частиною другою статті 313 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

38. Враховуючи вищевикладене, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо судових витрат

39. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 306, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Київської області від 25 вересня 2017 року у справі № 910/7247/17 скасувати.

3. Провадження у справі № 910/7247/17 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.