ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/120/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017

та ухвалу господарського суду Донецької області від 23.08.2017

у справі № 905/120/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Корум Україна"

про звернення стягнення на предмет застави,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного акціонерного товариства "Корум Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про визнання припиненою застави за договором № 15-94/19-130/13 від 27.12.2013, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.08.2017 (колегія суддів: Ніколаєва Л.В., Чорненька І.К., Кротінова О.В.) у справі №905/120/15 позовну заяву ПрАТ "Корум Україна" про визнання припиненою застави за договором №15-94/19-130/13 від 27.12.2013 повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (колегія суддів: Дучал Н.М., Геза Т.Д., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Донецької області від 23.08.2017 у справі № 905/120/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПрАТ "Корум Україна" звернулося з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017, ухвалу господарського суду Донецької області від 23.08.2017 у справі № 905/120/15, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Заявник касаційної скарги вважає оскаржувані судові рішення незаконними та необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм ст. 44 та неправильним застосуванням ч.5 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник наголошує на тому, що оскільки у первісному позові мова йде про звернення стягнення на предмет застави за договором №15-94/19-130/13 від 27.12.2013, а у позові ПрАТ "Корум Україна" заявлені вимоги щодо припинення застави за договором №15-94/19-130/13 від 27.12.2013, відтак, заявлені ПрАТ "Корум Україна" вимоги повністю тотожні первісним і мають бути розглянуті в межах одного провадження.

До того ж, за твердженням заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції було проігнороване мотивоване клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви в порядку ст. 26 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Представники сторін в судове засідання Касаційного господарського суду 13.06.2018 не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/120/15 за позовом ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "Корум Донецькгірмаш", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПрАТ "Корум Україна" про звернення стягнення на предмет застави - майно, що передано в заставу відповідно до договору застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013 та знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул. Ткаченка Івана, 189, що належить на праві власності ТОВ "Корум Донецькгірмаш" шляхом продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) за початковою ціною, визначеною на рівні заставної вартості згідно умов договору застави, а саме за 6 022 100,00 грн.; майно, що передано в заставу відповідно до договору застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2013 та знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Ткаченка Івана,189, що належить на праві власності ТОВ "Корум Донецькгірмаш" шляхом продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) за початковою ціною, визначеною на рівні заставної вартості згідно умов договору застави, а саме за 14 500 000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Корум Україна" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором №15-93/19-8/13 від 30.05.2013 у розмірі 179 226 838,22 рос. руб. та 1 402 419,24 грн., в т.ч. заборгованість по кредиту 157 846 000,00 рос. руб.; заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами 21 380 838,22 рос. руб.; заборгованість по сплаті комісійної винагороди 186 476,10 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом 1 190 424,36 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди 25 518,78 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява ПрАТ "Корум Україна", подана в порядку ст. 26 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), до ПАТ "Промінвестбанк" про визнання припиненою застави за договором №15-94/19-130/13 від 27.12.2013.

Відповідно до ст. 26 ГПК України (в зазначеній редакції) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

В процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК.

Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Тобто, обов'язковою умовою спільного розгляду вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору є єдиний предмет спору.

Як вбачається з матеріалів, що розглядається, та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду справи № 905/120/15 є вимога ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "Корум Донецькгірмаш", про звернення стягнення на предмет застави, зокрема, на майно, що передано в заставу відповідно до договору застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013 та знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул. Ткаченка Івана, 189, що належить на праві власності ТОВ "Корум Донецькгірмаш" шляхом продажу його на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) за початковою ціною, визначеною на рівні заставної вартості згідно умов договору застави, а саме за 6 022 100,00 грн.

Предметом позову ПрАТ "Корум Україна", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, є вимога до ПАТ "Промінвестбанк" про визнання припиненою застави за договором №15-94/19-130/13 від 27.12.2013.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду визначені ст. 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про те, що позовні вимоги ПрАТ "Корум Україна" не є тотожними вимогам за позовом ПАТ "Промінвестбанк", та наведені обставини виключають можливість вступу ПрАТ "Корум Україна" у дану справу за поданим позивачем позовом в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

В силу приписів п. 5 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що позовна заява ПрАТ "Корум Україна" не відповідає вимогам ст. 26 ГПК України та підлягає поверненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2015).

Аргументи заявника касаційної скарги про те, що вимоги ПрАТ "Корум Україна" є повністю тотожні первісним вимогам позивача до відповідача у даній справі, колегією суддів відхиляються, оскільки наведене не підтверджується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанції було проігнороване мотивоване клопотання ПрАТ "Корум Україна" про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви в порядку ст. 26 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, загальний порядок подання позову визначений розділом VIII ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017). Перелік вимог до форми, змісту і додатків до позовної заяви встановлено у ст.ст. 54- 57 ГПК України.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі

Недодержання цих вимог тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК України у вигляді повернення позовної заяви без розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами, судовий збір справляється на загальних підставах.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що в порушення п.3 ч.1 ст. 57 ГПК України, ПрАТ "Корум Україна" не додано до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, водночас, подано клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на знаходження товариства на території проведення антитерористичної операції, якою значною мірою ускладнено роботу підприємства; скрутне матеріальне становище.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено право суду, враховуючи майновий стан сторони, ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на зазначеній підставі.

При цьому, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, надав належну оцінку доводам ПрАТ "Корум Україна" в обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність обставин, на які посилається ПрАТ "Корум Україна" в обґрунтування заявленого клопотання.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ПрАТ "Корум Україна" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання щодо повернення без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) позовної заяви ПрАТ "Корум Україна" про визнання припиненою застави за договором №15-94/19-130/13 від 27.12.2013.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та ухвала господарського суду Донецької області від 23.08.2017 у справі № 905/120/15 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Поряд з викладеним, колегія суддів зазначає, що ПрАТ "Корум Україна" не позбавлене права подати окремий позов у встановленому законодавством порядку.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на ПрАТ "Корум Україна".

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та ухвалу господарського суду Донецької області від 23.08.2017 у справі №905/120/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.